Ухвала

від 06.09.2024 по справі 920/464/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення зустрічної позовної заяви

06.09.2024м. СумиСправа № 920/464/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/464/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія

Нафтогаз Трейдинг (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116,

код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Балансенерго

(вул. Ковпака, буд.1, м. Суми, 40031, код ЄДРПОУ 43613244)

про стягнення 384411008 грн 49 коп.

УСТАНОВИВ:

22.04.2024 позивач через систему Електронний суд звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 384 411 008 грн 49 коп., у тому числі: 329 773 734 грн 86 коп. основного борг, 45 924 095грн 77 коп пені, 3 982 865 грн 56 коп. 3% річних, 4 730 312 грн 39 коп. інфляційні втрати за неналежне виконання зобов`язань за Договором постачання природного газу від 26.01.2023 № 7404-ПСО (К)-29; а також просить стягнути судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 23.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/464/24; призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки для надання процесуальних документів.

05.07.2024 через підсистему Електронний суд Відповідачем подано зустрічний позов, за змістом якого Відповідач просив суд визнати укладеною додаткову угоди до договору постачання природного газу №7404-ПСО(К)-29 від 26.01.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛАНСЕНЕРГО» у відповідній редакції.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви та надані документи, суд зазначає наступне.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Отже, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним. Подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання.

Частиною першою статті 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Нормою пункту 3 частини другої статті 46 ГПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 180 ГПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Отже, право пред`явити зустрічний позов може бути реалізоване у строк, встановлений ГПК України, а саме для надання відзиву, який є строком, встановленим законом, оскільки в нормах п.3 ч.2 ст.46 та ч.1 ст.180 ГПК України не йдеться про встановлення ними строку для подання відзиву судом, а імперативно законом встановлено період часу для подання зустрічного позову, який має відповідати строку для подання відзиву.

За приписами частини шостої статті 180 ГПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Отже, з норми частини восьмої статті 165 ГПК України вбачається, що для подачі відзиву строк встановлює суд в межах граничного строку - 15 днів з дня вручення ухвали.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

За змістом ст.114 зазначеного Кодексу, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною першою статті 116 ГПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно зі статтею 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19.

Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.

Так, ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.04.2024 суд встановив відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Ухвала суду від 23.04.2024 про відкриття провадження у справі №920/464/24 була надіслана в електронний кабінет відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» 23.04.2024, 16:17.

Відтак, з огляду на наведені норми, зокрема норми частини першої статті 180 ГПК України, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву, а відповідно й пред`явити зустрічний позов, у строк до 08.05.2024 (включно).

Із зустрічним позовом відповідач звернувся тільки 05.07.2024.

Відповідно до статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя).

За змістом наведеної статті 119 ГПК України, пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника із заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько- процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов`язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

При цьому суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.

Наведені вище норми процесуального закону пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причин його пропуску.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`активно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинилипропуск строку.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні ст.86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Із правового контексту норм ст.ст. 118, 119 ГПК України вбачається, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/19, від 19.05.2021 у справі №916/2657/20.

Так, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви відповідач посилається на те, що останнім 22.05.2024 було ініційовано питання щодо можливості укладення мирової угоди між сторонами у справі №920/464/24 та надіслано відповідного листа на адресу компанії з цього приводу. З огляду на те, що сторони не досягли згоди щодо можливості укладення мирової угоди, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом з пропущенням процесуального строку на вчинення відповідних процесуальних дій.

Суд приходить до висновку, що наведені заявником доводи на обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії з подання зустрічного позову у встановлений строк.

Твердження відповідача відносно того, що звернення до суду із зустрічним позовом зумовлено виключно процедурою розгляду позивачем та врешті недосягненням між сторонами згоди щодо укладення мирової угоди, не може прийматись судом до уваги, оскільки, зокрема, звернення із листом до позивача щодо укладення мирової угоди вже відбувалось поза межами процесуальних строків на подання до суду зустрічного позову.

Представлення відповідачем документів, які свідчать про довготривалі повітряні тривоги на території Сумської області та місті Суми зокрема, також не можуть слугувати підставою для поновлення процесуальних строків на вчинення процесуальних дій, оскільки, позаяк, наявність повітряної загрози не позбавили відповідача можливості підготувати той же лист про мирне врегулювання спору та скерувати його на адресу позивача.

Відтак, враховуючи, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» строку на подання до суду зустрічного позову, у зв`язку з чим відсутні правові та фактичні підстави для поновлення процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та задоволення клопотання про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Ciricosta and Viola v. Italy" (заява №19753/92) зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі № 910/3980/16, від 24.02.2021 у справі №916/160/20, від 05.07.2022 у справі №914/1804/18 тощо).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

В ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2023 у справі №910/3600/22, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження з питання застосування статті 180 ГПК України, зазначено, що положення статті 180 Господарського процесуального кодексу України, яка є спеціальною нормою, що регулює правовідносини, пов`язані з поданням зустрічного позову, не передбачає право суду на поновлення строку звернення до суду з зустрічним позовом, а суд, відповідно до статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише в межах, які надані Конституцією України та чинним законодавством, в тому числі Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно вимог частини 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, зважаючи на викладене вище, з огляду на те, що зустрічний позов подано з порушенням вимог ст.ст.180, 118 ГПК України, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» підлягає поверненню заявнику на підставі ч.6 ст.180 ГПК України як такий, що поданий до суду із порушенням процесуального строку на вчинення відповідних процесуальних дій.

Разом з тим, заявник не позбавлений права у встановленому законодавством порядку передати спір на вирішення суду в окремому позовному провадженні за загальними правилами подання позовів.

Оскільки зустрічна позовна заява від 05.07.2024 (вх. № 3073 від 05.07.2024) з додатками була надіслана до суду через систему Електронний суд, фізично зустрічна позовна заява з додатками (в паперовому вигляді) не повертається позивачу за зустрічним позовом, а лише надсилається Ухвала про повернення зустрічної позовної заяви.

Також суд зазначає, що на час надходження до суду зустрічного позову 05.07.2024 (вх. № 3073 від 05.07.2024) суддя Заєць С.В. перебувала на лікарняному з 05.07.2024 по 19.07.2024, у відпустці з 23.07.2024 по 26.07.2024, у відрядженні 29.07.2024, на лікарняному 30.07.2024 по 02.08.2024, у відпустці з 05.08.2024 по 18.08.2024, на лікарняному 19.08.2024 по 30.08.2024, у відпустці з 02.09.2024 по 05.09.2024, тому матеріали зустрічного позову були невідкладно розглянуті суддею після повернення з відпустки.

Керуючись ст.ст. 180, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Сумської області, -

УХВАЛИВ:

1. Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» від 05.07.2024 (вх. № 3073 від 05.07.2024) із доданими додатками повернути без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано суддею 06.09.2024.

СуддяС.В. Заєць