Постанова

від 03.12.2024 по справі 920/464/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 920/464/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балансенерго»

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.09.2024

у справі №920/464/24 (суддя - Заєць С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія

«Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Балансенерго»

про стягнення 384 411 008 грн 49 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі №920/464/24 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» від 05.07.2024 (вх. № 3073 від 05.07.2024) із доданими додатками повернуто без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви заявнику мотивована тим, що оскільки відповідач подав зустрічний позов з пропуском визначеного процесуальним законом строку, підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову в межах справи №920/464/24 суд першої інстанції не вбачав, а тому дійшов висновку про необхідність повернення зустрічної позовної заяви разом з доданими до неї документами відповідачу з посиланням на приписи ст. ст. 119, 180 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі №920/464/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали в частині повернення зустрічного позову порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач, ініціюючи укладення мирової угоди в межах судової справи № 920/464/24, розраховував на зміну строку виконання зобов`язань зі сплати заборгованості, яка є предметом позовних вимог, зокрема на умовах розстрочення чи відстрочення оплати, що пов`язано з умовами надходження на поточний рахунок відповідача грошових коштів від оператора системи передачі та суб`єкта природної монополії - ПАТ «НЕК «Укренерго» за договором від 03.11.2021 № 2178-04015 про участь у балансуючому ринку та договором від 19.11.2021 № 2178-01015 про регулювання небалансів електричної енергії.

Судом не було надано належної оцінки тим обставинам, що виключно за результатами розгляду сторонами питання про укладення мирової угоди відповідач міг прийняти рішення про звернення до суду з зустрічним позовом в межах справи №920/464/24 для спільного разом з первісним позовом.

Крім того судом не враховано, що довготривалі повітряні тривоги на території Сумської області та місті Суми зокрема, вже після прийняття рішення за результатами проведених переговорів про укладення мирової угоди, стали підставою для збільшення строку для підготовки та скерування до суду матеріалів зустрічного позову.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

24.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Сумської області залишити без змін.

В обґрунтування відзиву позивач посилається на те, що обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви відповідач посилається на те, що останнім 22.05.2024 було ініційовано питання щодо можливості укладення мирової угоди між сторонами у справі №920/464/24 та надіслано відповідного листа на адресу компанії з цього приводу.

З огляду на те, що сторони не досягли згоди щодо можливості укладення мирової угоди, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом з пропущенням процесуального строку на вчинення відповідних процесуальних дій.

На переконання позивача, наведені заявником доводи на обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії з подання зустрічного позову у встановлений строк.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апедяційного господарського суду від 07.10.2024 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/464/24.

14.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/464/24.

Ухвалою Північного апедяційного господарського суду від 16.10.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» строк на апеляційне оскарження на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі №920/464/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариству з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» строк на апеляційне оскарження на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі №920/464/24; вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.04.2024 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 384 411 008 грн 49 коп., у тому числі: 329 773 734 грн 86 коп. основного борг, 45 924 095грн 77 коп пені, 3 982 865 грн 56 коп. 3% річних, 4 730 312 грн 39 коп. інфляційні втрати за неналежне виконання зобов`язань за Договором постачання природного газу від 26.01.2023 № 7404-ПСО (К)-29; а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 23.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/464/24; призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки для надання процесуальних документів.

05.07.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано зустрічний позов, за змістом якого відповідач просив суд визнати укладеною додаткову угоди до договору постачання природного газу №7404-ПСО(К)-29 від 26.01.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛАНСЕНЕРГО» у відповідній редакції.

Повертаючи без розгляду зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що оскільки відповідач подав зустрічний позов з пропуском визначеного процесуальним законом строку, підстав для задоволення клопотання Антимонопольного комітету України про поновлення строку на подання зустрічного позову в межах справи №920/464/24 суд не вбачав, а тому дійшов висновку про необхідність повернення зустрічної позовної заяви разом з доданими до неї документами відповідачу з посиланням на приписи ст. ст. 119, 180 Господарського процесуального кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці та інші чинники.

Пунктом 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві.

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

П. 1 ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно із частинами четвертою та п`ятою статті 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 183 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу

Згідно з частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/464/24; призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки для надання процесуальних документів.

Так, ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.04.2024 суд першої інстанції встановив відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

При цьому, суд першої інстанції вірно встановив, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 23.04.2024 про відкриття провадження у справі №920/464/24 була надіслана в електронний кабінет відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» 23.04.2024, 16:17.

Відтак, з огляду на наведені норми, зокрема норми частини першої статті 180 ГПК України, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву, а відповідно й пред`явити зустрічний позов, у строк до 08.05.2024 (включно).

У свою чергу, із зустрічним позовом відповідач звернувся тільки 05.07.2024, що самим скаржником у апеляційній скарзі не заперечується.

Так, згідно прохальної частини зустрічної позовної заяви позивач просив суд поновити строк для пред`явлення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» зустрічного позову.

В обґрунтування поновлення строку на подання зустрічного позову відповідач посилається на те, що ініціюючи укладення мирової угоди в межах судової справи № 920/464/24, розраховував на зміну строку виконання зобов`язань зі сплати заборгованості, яка є предметом позовних вимог, зокрема на умовах розстрочення чи відстрочення оплати, що пов`язано з умовами надходження на поточний рахунок відповідача грошових коштів від оператора системи передачі та суб`єкта природної монополії - ПАТ «НЕК «Укренерго» за договором від 03.11.2021 № 2178-04015 про участь у балансуючому ринку та договором від 19.11.2021 № 2178-01015 про регулювання небалансів електричної енергії.

Крім того, відповідач зазначав, що виключно за результатами розгляду сторонами питання про укладення мирової угоди відповідач міг прийняти рішення про звернення до суду з зустрічним позовом в межах справи №920/464/24 для спільного разом з первісним позовом.

Крім того судом не враховано, що довготривалі повітряні тривоги на території Сумської області та місті Суми зокрема, вже після прийняття рішення за результатами проведених переговорів про укладення мирової угоди, стали підставою для збільшення строку для підготовки та скерування до суду матеріалів зустрічного позову.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя).

За змістом наведеної статті 119 ГПК України, пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника із заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько- процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов`язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

При цьому суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.

Наведені вище норми процесуального закону пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причин його пропуску.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`активно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинилипропуск строку.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні ст.86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Із правового контексту норм ст.ст. 118, 119 ГПК України вбачається, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/19, від 19.05.2021 у справі №916/2657/20.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

В ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2023 у справі №910/3600/22, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження з питання застосування статті 180 ГПК України, зазначено, що положення статті 180 Господарського процесуального кодексу України, яка є спеціальною нормою, що регулює правовідносини, пов`язані з поданням зустрічного позову, не передбачає право суду на поновлення строку звернення до суду з зустрічним позовом, а суд, відповідно до статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише в межах, які надані Конституцією України та чинним законодавством, в тому числі Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно вимог частини 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Ciricosta and Viola v. Italy" (заява №19753/92) зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі № 910/3980/16, від 24.02.2021 у справі №916/160/20, від 05.07.2022 у справі №914/1804/18 тощо).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Долученням відповідачем документів, які свідчать про довготривалі повітряні тривоги на території Сумської області та місті Суми зокрема, також не можуть слугувати підставою для поновлення процесуальних строків на вчинення процесуальних дій, оскільки, наявність повітряної загрози не позбавили відповідача можливості намагтись врегулювати спір.

З огляду на те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» строку на подання до суду зустрічного позову, у зв`язку з чим відсутні правові та фактичні підстави для поновлення процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та задоволення клопотання про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає її необґрунтованою, і такою що не містить жодного доказу поважності причин його пропуску, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.

За наведених обставин та правових норм, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України і згідно вимог частини шостої зазначеної статті підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, з позицією якого погоджується і суд апеляційної інстанції, що відповідач не позбавлений права на подання позову в окремому позовному провадженні за загальними правилами подання позовів. Окрім того, заявник також не позбавлений права звернутися з зустрічним позовом і у даному провадженні, навівши обгрунтовані підстави для поновлення відповідного строку та подавши належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в обґрунтування поважності причин такого пропуску.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зустрічний позов поданий з порушенням вимог ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, що згідно з ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення такого позову, про що судом першої інстанції обґрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу.

Також, за сталою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, сформованою в рішеннях «Стаббінгс на інші проти Сполученого Королівства», «Девеер проти Бельгії», право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Отже, відповідач не був жодним чином обмежений у праві подати відповідне клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову, чого ним здійснено не було, що є підставою для повернення зустрічного позову в силу ч. 1, ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника стосовно необгрунтованості висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі - не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та спростовуються наявними матеріалами справи.

З огляду на наведене, судом першої інстанції обгрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі щодо повернення на підставі ч. 1 та ч. 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічної позовної заяви, а ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням усіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі № 920/464/24.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 255, 269, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балансенерго» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі №920/464/24 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 у справі №920/464/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Балансенерго».

4. Матеріали справи №920/464/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк