Ухвала

від 03.09.2024 по справі 191/5214/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/5214/23

Провадження № 1-кп/191/399/23

У Х В А Л А

іменем України

03 вересня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12023041390000748 від 19.08.2023року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , депутатом не обирався, раніше судимого:

-06.10.2014 Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 124 КК України до 3 місяців арешту;

-10.06.2016 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки;

-20.03.2019 Синельниківським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 28.10.2019 Синельниківським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом приєднання невідбутого строку по вироку Синельниківського міськрайонного суду від 20.03.2019 остаточно до відбуття покарання - 5 років 1 місяць позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду від 10.06.2016 та остаточно призначено до відбуття - 5 років 2 місяці позбавлення волі.

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.125 КК України КК України,

із участю в судовому розгляді:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041390000748від 19.08.2023року,за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.125 КК України КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як на даний час не відпали ризики, передбаченіст.177 КПК України,а саме,що обвинуваченийможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду будучи обізнаним про суворість покарання, може незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження йому строку тримання під вартою, просив змінити його на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувалапротизадоволенняклопотанняпрокурора щодо продовженняїї підзахисному строку тримання під вартою та просила змінити на цілодобовий домашній арешт.

У відповідності з ч. 3 ст. 331 КПК України, суд, незалежно від клопотань, зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою до спливу двомісячного строку застосування судом до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На теперішній час розгляд кримінального провадження не завершений.

Також, суд ураховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При вирішенні заявленого клопотання, суддя приймає до уваги такі обставини, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно до ст. 12 КК України віднесені до проступків, нетяжких та тяжких злочинів, та за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, підозрюється у систематичному вчиненні тяжких кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану, раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних умисних, корисливих кримінальних правопорушень, будучи обізнаним про суворість покарання за дані кримінальні правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також впливати на свідків та потерпілих.

ОСОБА_3 не одружений, не працює, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків та можливість, з метою уникнення кримінальної відповідальності переховуватися від органів досудового розслідування та суду, постійного джерела доходів не має, що характеризує його як особу антисоціальну та схильну до вчинення злочинів.

З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні вказані вище ризики не зменшилися та обставини, що були підставою для взяття обвинуваченого під варту, не змінилися, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою з урахуванням вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України, терміном на 60 днів.

Разом з тим, підлягає продовженню визначений ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 року розмір застави з умовами, що передбачені в даній ухвалі.

Також, у судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 ,адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заявила клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023041390000748від 19.08.2023року,за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.125 КК України КК України, на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284КПК України з підстав втрати чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння по епізодам крадіжки майна у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав клопотання захисника.

Прокурор заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання, зазначив, що закрити провадження можливо тільки за епізодом крадіжки майна потерпілого ОСОБА_7 .

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінальних проваджень, дійшов наступного висновку.

У вищезазначеному клопотанні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_5 зазначає, що 12.08.2023 року, ОСОБА_3 викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_8 , а саме: монітор в корпусі чорного кольору вартістю 1169 грн. З викраденим майном ОСОБА_3 з місця скоєного злочину пішов, розпорядившись ним на власний розсуд. Встановлені збитки завдані потерпілій ОСОБА_8 складають 1169 грн.;15.08.2023 року, ОСОБА_3 викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_8 , а саме: мікрохвильову піч в корпусі чорного кольору вартістю 2171,83 грн. З викраденим майном ОСОБА_3 з місця скоєного злочину пішов, розпорядившись ним на власний розсуд. Встановлені збитки завдані потерпілій ОСОБА_8 складають 2171,83 грн., а також, 05.10.2023 року, ОСОБА_3 викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_7 , а саме: зварювальний апарат в корпусі червоного кольору вартістю 1491,70 грн. З викраденим майном ОСОБА_3 з місця скоєного злочину пішов, розпорядившись ним на власний розсуд. Встановлені збитки завдані потерпілому ОСОБА_7 складають 1491,70 грн. Просить закрити кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12023041390000748від 19.08.2023року,за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.125 КК України КК України, за вищевказаними епізодами, на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284КПК України з підстав втрати чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №12023041390000748 від 19.08.2023 року, вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.125 КК України КК України.

По факту викрадення майна потерпілої ОСОБА_8 , адвокат у своєму клопотанні зазначає, що це два окремі епізоди, але з матеріалів вищезазначеного обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні продовженого злочину, керуючись єдиним злочинним умислом, який був вчинений з 24.07.2023 року по 15.08.2023 рік, тому суд вважає, що в цій частині клопотання задоволенню не підлягає.

Також, з матеріалів кримінального провадження №12023041390000748 від 19.08.2023 року, встановлено, що 05.10.2023 року, ОСОБА_3 викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_7 , а саме: зварювальний апарат в корпусі червоного кольору вартістю 1491,70 грн. З викраденим майном ОСОБА_3 з місця скоєного злочину пішов, розпорядившись ним на власний розсуд. Встановлені збитки завдані потерпілому ОСОБА_7 складають 1491,70 грн.

Умисні, протиправні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

09 серпня 2024 набрав чинності Закон України №3886-IX від 18липня 2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», згідно з яким були внесені зміни до ст.51 КУпАП, якими посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.

Так, згідно з новою редакцією ст. 51 КУпАП, відповідальність за ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; відповідальність за ч. 2 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ для відповідного року.

При цьому, підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 у 2023 році.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2023 складав 2684 грн 00 коп. Відповідно сума соціальної пільги у 2023 році складала 1342,00 грн (2684 грн: 50%= 1342,00 грн.).

Отже, два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01.01.2023 складав 2 684 грн., тоді як на час інкримінованих подій у 2023 розмір дрібної крадіжки складав 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що відповідно складало 268 грн 40 коп. (0,2 х (50% : 2 684)) - у 2023 році.

ОСОБА_3 викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_7 , а саме: зварювальний апарат в корпусі червоного кольору вартістю 1491,70 грн. З викраденим майном ОСОБА_3 з місця скоєного злочину пішов, розпорядившись ним на власний розсуд. Встановлені збитки завдані потерпілому ОСОБА_7 складають 1491,70 грн., що менше граничної межі установленої на 2023 рік.

09 серпня 2024 таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі №0306/7567/12 судам нагадується, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання законом чинності.

Тому наведені зміни в законодавстві, які пом`якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.

Згідно з вимогами ч.3 ст.479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Положення п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

За дослідженихобставин судвважає,що частковомузадоволенню підлягаєклопотання клопотаннязахисника,а самев частинізакриття кримінальногопровадження №12023041390000748від 19.08.2023року заобвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України по факту викрадення майна 05.10.2023 року у потерпілого ОСОБА_7 , у зв`язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Також, у судові засідання, призначені на 06.06.2024 року,08.07.2024 року, 01.08.2024 року та 03.09.2024 року потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не з`являлися без поважних причин, в зв`язку із чим прокурором заявлено клопотання про застосування до них грошового стягнення.

Інші учасники судового засідання не заперечували проти клопотання прокурора.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КПК України, якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

Відповідно доч. 2 ст. 144 КПК Українигрошове стягнення накладається під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

Згідно ч. 3 ст. 146 КПК України, суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов`язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення.

У зв`язку із систематичними неявками в судові засідання потерпілих, які належним чином викликалися до суду, проте не з`явилися і про причини своєї неявки не повідомили, суд вважає необхідним застосувати до них захід забезпечення у виді накладення грошового стягнення у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139-147,177,178,197,317,331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 листопада 2024 року включно.

Встановлений ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 року альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720(двісті чотирнадцятьтисяч сімсотдвадцять)гривень 00копійок та покладені на ОСОБА_3 за результатами внесення такої застави обов`язки продовжити до 01.11.2024 року включно.

Клопотання захисника про закриття кримінального провадження №12023041390000748 від 19.08.2023 року по факту викрадення майна у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041390000748 від 19.08.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України по факту викрадення майна 05.10.2023 року у потерпілого ОСОБА_7 закрити на підставі п.4-1 ч.1ст.284 КПК Україниу зв`язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

В задоволенні іншої частини клопотання захисника відмовити.

Розгляд кримінального провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041390000748 від 19.08.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 190, ч.4 ст.185 КК України- продовжити в загальному порядку.

Накласти на потерпілу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_3 , грошове стягнення у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1514 гривень 00 копійок.

Накласти на потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , грошове стягнення у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1514 гривень 00 копійок.

Роз`яснити потерпілим, що особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на Синельниківську окружну прокуратуру.

Копію ухвали направити потерпілим та органу виконавчої служби.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1