Ухвала

від 03.09.2024 по справі 308/17097/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/17097/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування арешту майна

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Ужгородського міськрайонного суду із заявою про скасування арешту майна, згідно якого просять скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.11.2023 року, на майно вилучене у ході обшуку 02.11.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки iPhone 13ProMax, IMEI № 1 - НОМЕР_1 та IMEI № 6 НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_3 , та мобільний телефон марки Samsung N950F, IMEI № 1 НОМЕР_3 , IMEI № 2 НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 (чоловік ОСОБА_3 ) та повернути їх законним володільцям, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначають, що з часу внесення до ЄРДР кримінального провадження № 22023070000000028 від 13.02.2022 року, за ознаками ч.2 ст. 111 КК України, їх жодного разу не було допитано в рамках вищевказаного провадження, щодо встановлення фактів про які слідчий в ОВС 2-го відділення СВ Управління СБ України в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_6 зазначав у клопотанні до суду про надання обшуку по місцю їх фактичного проживання. Станом на час внесення клопотання про скасування арешту майна, а саме: 19.04.2024 року підозра у вчиненні злочину за ознаками ч.2 ст. 111 КК України слідчими СВ Управління СБ України в Закарпатській області їм не вручалася. Під час обшуку, який проводився 02.11.2023 року у будинку та інших приміщеннях за адресою: їх фактичного проживання у АДРЕСА_1 , проведеним обшуком не було знайдено жодним предмету чи документу, який би містив відомості про обставини вчинення досліджуваного кримінального правопорушення за ознаками ч.2 ст. 111 КК України. Вилучені під час обшуку мобільні телефони марки iPhone 13ProMax та Samsung N950F належать заявникам і вони користувалися ними у власних цілях, на них відсутні будьт-які дані щодо підтримання зв`язку з представниками рф та її організацій. Твердження про те, що вказані телефони мають ознаки речового доказу є надуманим і необгрунтованим. Станом на 19.03.2024 року їх, як власників мобільних телефонів жодного разу не повідомлялося, які слідчі дії у вигляді проведення експертиз по дослідженню вилучених мобільних телефонів проводяться та які висновки надані експертизою за проведеними дослідженнями.

Заявники вказують, що наразі відпала будь-яка потреба у подальшому застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешту на вищевказані мобільні телефони, а тому просять клопотання задовольнити.

У судовому засіданні представник заявників адвокат ОСОБА_5 клопотання про скасування арешту на майно підтримав, та просив слідчого суддю скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.11.2023 року, на майно вилучене у ході обшуку 02.11.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки " iPhone 13ProMax", IMEI № 1 - НОМЕР_1 та IMEI № 6 НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_3 , та мобільний телефон марки "Samsung N950F", IMEI № 1 НОМЕР_3 , IMEI № 2 НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 (чоловік ОСОБА_3 ) і повернути їх законним володільцям, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Прокурор та слідчий у судове засідання в черговий раз не з"явилися, хоча неодноразово були повідомлені про час та місце розгляду клопотання.

10.04.2024 року старший слідчий в ОВС 2-го відділення СВ Управління СБ України в Закарпатській області ОСОБА_6 подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, у якому зазначив, що проти задоволення клопотання заперечує, однак, не жодним чином не мотивував заперечення проти клопотання.

Заслухавши представника заявників - адвокат ОСОБА_5 , дослідивши клопотання та долучені матеріали, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2022 року у справі № 308/17097/23, за клопотанням старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_6 , погодженим прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 22023070000000028 від 13.02.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку 02.11.2023 року проведеного на підставі ухвали слідчого судді за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone 13 pro max», ІМЕІ №1 - НОМЕР_1 та ІМЕІ №2 - НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 та мобільний телефон марки «Samsung N950F» IMEI 1- НОМЕР_3 , IMEI 2- НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 (чоловік ОСОБА_3 ).

Відповідно до п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Порядок скасування арешту майна визначенийст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності з клопотанням про скасування арешту до суду, який його наклав.

Аналогічна позиція щодо застосування положеньстатті 174 КПК Українинаведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №569/4374/16-ц та постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №362/392/16-ц.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст. ст.94,132,173 КПК Україниповинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь - яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1ст. 170 КПК Українизавданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядкуст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Згідно ч. 1ст. 318 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь - яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права тасвободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно зіст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі ч. 2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»зобов`язано суди застосовувати при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слідчий суддя констатує, що, з огляду на час, що минув з часу накладення арешту на майно - мобільний телефон марки "iPhone 13ProMax," IMEI № 1 - НОМЕР_1 та IMEI № 6 НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_3 , та мобільний телефон марки "Samsung N950F", IMEI № 1 НОМЕР_3 , IMEI № 2 НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 (чоловік ОСОБА_3 ) у органу досудового розслідування було достатньо часу для огляду вищевказаних мобільних телефонів, зняття з них інформації, та у разі необхідності призначення та проведення необхідних експертиз.

Однак, слідчий та прокурор у кримінальному провадженні, будучи неодноразово повідомленими про наявність клопотання законних володільців майна - про скасування арешту належного їм майна, не підтвердили слідчому судді необхідності у збереженні накладеного арешту на майно, зокрема, не підтвердив, що мобільний телефон марки "iPhone 13ProMax", IMEI № 1 - НОМЕР_1 та IMEI № 6 НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_3 , та мобільний телефон марки "Samsung N950F", IMEI № 1 НОМЕР_3 , IMEI № 2 НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 (чоловік ОСОБА_3 ) продовжує мати значення речового доказу у кримінальному провадженні № 22023070000000028.

Старший слідчий в ОВС 2-го відділення СВ Управління СБ України в Закарпатській області ОСОБА_6 , подавши 10.04.2024 року слідчому судді заяву про розгляд клопотання без його участі, у якому також зазначив, що проти задоволення клопотання заперечує, жодним чином не мотивував заперечення проти клопотання.

З огляду на вищенаведене, слідчий суддя доходить переконання, що доводи законних володільців майна про те, що відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна, застосованого згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 09.11.2023 року, на належні їм вищезазначені мобільні телефони, є обґрунтованими, і подальше його застосування не виправдовує таке втручання у права та інтереси осіб заявників - законних володільців майна, а тому клопотання про скасування арешту майна підлягає до задоволення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.

Відповідно до ч.3 ст. 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8 - 9, 94, 98, 131 - 132, 169, 170, 173 - 174 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проскасування арештумайна задовольнити.

Накладений, згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 09.11.2023 року, арешт на мобільний телефон марки «Iphone 13 pro max», ІМЕІ №1 - НОМЕР_1 та ІМЕІ №2 - НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 та мобільний телефон марки «Samsung N950F» IMEI 1- НОМЕР_3 , IMEI 2- НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 (чоловік ОСОБА_3 ) скасувати.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 169 КПК України мобільний телефон марки «Iphone 13 pro max», ІМЕІ №1 - НОМЕР_1 та ІМЕІ №2 - НОМЕР_2 та мобільний телефон марки «Samsung N950F» IMEI 1- НОМЕР_3 , IMEI 2- НОМЕР_4 повернути їх законним володільцям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1