Постанова

від 06.09.2024 по справі 308/19795/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/19795/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 вересня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого: судді Джуги С.Д.,

суддів: Мацунича М.В., Собослоя Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бухтоярова Оксана Василівна, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2023 року у складі судді Бедьо В.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» про стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» про стягнення моральної шкоди передано за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва.

Не погоджуючись з такою ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бухтоярова Оксана Василівна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано приписи ст.28 ЦПК України, якими передбачено підсудність справ за вибором позивача. Так, на обґрунтування підсудності даної справи Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області апелянт посилається на положення ч.ч.5,6,8 ст.28 ЦПК України, необхідність застосування судом яких мотивує тим, що оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору, укладеного ОСОБА_1 із ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є відповідач, відтак апелянт є споживачем фінансових послуг; шкода завдана ОСОБА_1 та її майну, а саме коштам на 3-х банківських рахунках, була заподіяна рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, тобто в м. Ужгород, з вини ТОВ «Кредитні ініціативи», яке навмисно не повідомило суд першої інстанції про те, що кредитні зобов`язання є виконаними; кредитний договір виконувався в м. Ужгород, де проживає апелянт та здійснювалося виконавче провадження.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду (п.9 ч.1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на вищенаведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Відповідно до норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст.27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст.30 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі, обґрунтовуючи обрану підсудність, посилається на необхідність застосування у даній справі приписів ч.5, 6, 8 ст. 28 ЦПК України.

Так, відповідно до частини 5 статті 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно з частиною 6 статті 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до частини 8 статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду, суд першої інстанції виходив із того, що відносини, які склалися між позивачем та відповідачем не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», посилання на вказаний Закон при визначенні підсудності позову є безпідставним, а тому оскільки обставин, з яких вбачалася б підсудність даного позову Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області не встановлено, відтак справу слід передати за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва, тобто за місцем знаходження відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Апелянт обґрунтовуючи підсудність справи Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області виходив з того, що оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору, укладеного ОСОБА_1 із ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є відповідач, відтак вона є споживачем фінансових послуг та, відповідно, має право відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України пред`явити позов за її місцем проживання.

Так, законодавцем передбачено юридичну можливість для особи, яка звертається до суду із позовом про захист прав споживачів обрати на власний розсуд, якими правилами територіальної підсудності керуватися при зверненні до суду за захистом своїх порушених прав. У процесуальному законодавстві запроваджено для такої категорії справ правило альтернативної підсудності, що надає право саме позивачу обирати уповноважений суд з-поміж тих, що визначені або загальними правилами підсудності цивільних справ, або спеціальним правилом альтернативної підсудності.

Позивач самостійно визначає підставу та предмет позову, а тому якщо у позовній заяві міститься посилання на порушення відповідачем прав позивача як споживача, право вибору суду для звернення з таким позовом належить позивачу. Коли ж пред`явлення позову не пов`язано із захистом прав споживачів, встановлена для цих позовів альтернативна підсудність не поширюється.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про відшк одування моральної шкоди.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обгрунтовує завдання їй моральної шкоди, насамперед, пред`явленням до неї відповідачем завідомо безпідставного позову про стягнення заборгованості, відомості щодо погашення якої Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» були відомі, у зв`язку із задоволенням якого відповідачу було видано виконавчий лист та розпочато процедуру виконавчого провадження, під час якої було заарештовано всі банківські рахунки ОСОБА_1 , що залишило позивача та її неповнолітню доньку під час «глибокого» карантину без засобів до існування.

Згідно Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 10 листопада 2011 року в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року №1023-XII, з наступними змінами, у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Таким чином, оскільки як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, між сторонами присутній спір з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної саме із безпідставним поданням відповідачем позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не з його укладенням чи виконанням, адже зобов`язання за таким було повністю виконано позивачем, то спірні правовідносини не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», а тому при визначенні підсудності справи слід керуватися приписами статті 27 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування судом правил альтернативної підсудності, передбачених ч.8 ст.28 ЦПК України, з посиланням на те, що кредитний договір виконувався в м. Ужгород, де й здійснювалося виконавче провадження та реалізовувався належний апелянту автомобіль, є необґрунтованими, оскільки предметом спору у даній справі є відшкодування моральної шкоди, яка пов`язується із зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами щодо подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, відомості щодо виконання якого були відомі відповідачу, а не безпосередньо стосується договірних відносин, які існували між сторонами щодо укладеного ними кредитного договору до припинення його дії.

Необґрунтованими також є доводи апеляційної скарги про підсудність даної справи Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області у силу приписів частини 6 статті 28 ЦПК України, оскільки заподіяння моральної шкоди відповідачем першочергово пов`язується з безпідставним поданням останнім позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, строк дії якого припинився внаслідок його виконання позивачем, задоволення якого призвело до розпочаття процедури виконавчого провадження, що стало причинно-наслідковим зв`язком для накладення арешту на банківські рахунки апелянта, а не безпосередньо стосується відшкодування шкоди, заподіяної майну ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бухтоярова Оксана Василівна залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: