Постанова

від 27.08.2024 по справі 463/4373/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №463/4373/23 Головуючий у 1 інстанції:Нор Н.В.

Провадження №22-ц/811/297/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарі: Псярук О.В., Чиж Л.М.,

за участі в судовому засіданні представника позивачки ОСОБА_1 , представниці відповідача ПНК ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» Лемик Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова в складі судді Нора Н.В. від 22 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Личаківського районного суду м.Львова від 22 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази та обставини даної справи, зокрема суд, з урахуванням наданих представником відповідача в судовому засіданні пояснень, а також долучених до матеріалів справи документів, вважає, що вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що в даному випадку мали місце зміни в організації виробництва і праці у формі скорочення чисельності штату працівників Госпіталю. Поряд з цим, суд не надає оцінки мотивам та необхідності вказаних змін, оскільки такі належать до виключної компетенції роботодавця. Апелянтка зазначає, що за змістом Наказу Генерального директора КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи» №109 від 27.02.2023 року скорочення чисельності та штату працівників за напрямом «Стоматологічна допомога дорослим та дітям», за яким працювала позивачка, здійснювалося через «економічну недоцільність надання цієї послуги», але така мотивація суперечить навіть самому статусу і призначенню вказаного медичного закладу, у назві якого вказано, що такий є некомерційним, отже економічна доцільність чи недоцільність не могла слугувати підставою для проведення скорочення чисельності та штату працівників за відповідним напрямом. Вважає, що суд невірно дійшов до висновку про дотримання відповідачем вимог ст. 49-2 К3пП України під час оформлення звільнення позивачки, проте суд цілковито проігнорував вимоги ст. 43 КЗпП України, яка визначає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Звертає увагу на те, що жодних доказів проведення порівняння кваліфікації чи продуктивності праці працівників скорочуваного підрозділу, а також безпосередньо щодо ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, а відтак наголошує на тому, що таке порівняння не проводилося. Окрім цього у позивачки наявні підстави, які надавали переважне право на залишення на роботі: - на утриманні позивачки перебувають перестаріла мати - ОСОБА_3 та повнолітній син - ОСОБА_4 , який в даний час проходить строкову військову службу у лавах ЗСУ. Строкова військова служба не передбачає виплати грошового забезпечення для таких військовослужбовців, отже він також перебуває на утриманні позивачки; - ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 лише із вищевказаними особами, які не мають самостійного заробітку; - на час звільнення загальний безперервний трудовий стаж позивачки саме у цьому медичному закладі становив 31 рік та 11 місяців, отже відповідав ознаці тривалого; - на час звільнення ОСОБА_2 залишалося лише п?ять місяців до досягнення пенсійного віку для жінок - з жовтня 2023 року позивачка набула право на оформлення пенсії за віком. Позивачка зазначає, що має подвійну медичну спеціальність: лікаря-стоматолога-терапевта консультативної поліклініки, таким чином для працевлаштування підходив досить широкий спектр посад, не тільки із стоматологічною, але й терапевтичною спрямованістю. У свою чергу відповідачем не було подано документів, які б свідчили про дотримання адміністрацією КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи» вимог чинного законодавства щодо процедури звільнення працівника, у т.ч. доказів щодо пропонування вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю в межах даного медичного закладу, переліку таких пропозицій(посад) та реагування на такі пропозиції. Зазначає, що позивачкою було долучено докази які підтверджують, що адміністрація КНА ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» була достеменно обізнана із фактом перебування позивачки на посаді голови первинної профспілкової організації Профспілки «Воля» у цьому медичному закладі. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, те що відповідач звернувся саме до Профспілки «Воля» за отриманням погодження на звільнення позивачки. Відтак відповідач своїми діями визначив, що саме ця профспілкова організація має вирішувати питання щодо погодження такого звільнення. Позивачка зазначає, що отримання згоди від профспілкової організації щодо звільнення було обов`язковим. Стверджує на тому, що суд з наявних в матеріалах справи письмових доказів, які доводили, що відповідач самим фактом свого звернення до Профспілки «Воля» визнав факт перебування позивачки у складі цієї профспілки, а також документів, які стверджували про перебування позивачки на виборній посаді у Профспілці «Воля», у спільному засідання адміністрації КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи» та Профспілки «Воля» із обговорення та розробки проекту змін до колективного договору підприємства і його трудового колективу повністю спростовує висновок суду, слугує достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Зазначає на тому, що подання щодо надання згоди на звільнення позивачки датовано 15.03.2023 року, а за змістом відповіді профспілкової організації фактично отримано 22.03.2023 року, натомість звільнення проведено 03.05.2023 року - менш ніж за два місяці від часу звернення із поданням. За змістом подання адміністрації Госпіталю від 15.03.2023 року у ньому відсутня будь-яка мотивація доцільності скорочення чисельності штату працівників, також відсутні відповідні техніко-економічні обґрунтування доцільності скорочення чисельності працівників. Також відсутні докази подання до профспілкового комітету нового штатного розпису на погодження. Окрім того до подання від 15.03.2023 року не додано доказів надання адміністрацією підприємства для ОСОБА_2 пропозицій з приводу іншої роботи на підприємстві. Таким чином, відмова Профспілки «Воля» у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 була наслідком порушення адміністрацією Госпіталю вимог трудового законодавства та реалізацією наданих Законом повноважень із захисту прав працівників, проте суд першої інстанції проігнорував дані обставини та ухвалив незаконне рішення, яке підлягає до скасування.

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з`явилась, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за її відсутності, зважаючи на те, що така повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що в судовому засіданні інтереси позивачки захищав представник ОСОБА_5 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки на підтримання апеляційної скарги, представниці відповідача в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, клопотання позивачки про долучення доказів, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 43 Конституції України, ст.ст. 36, 40, 43, 49-2, КЗпП України ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст.2,81,258,259,263-265,268ЦПК України тввідмовляючи узадоволенні позову, виходивз того, що 01.06.1991 року згідно з наказом № 59 ОСОБА_2 прийнято на роботу у Львівський обласний госпіталь для Інвалідів Великої Вітчизняної війни на посаду лікаря стоматолога-терапевта. Львівський обласний госпіталь для Інвалідів Великої Вітчизняної війни в 1991 році перейменований на Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих. В 1999 році Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих перейменовано на Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи. В 2009 році Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. ОСОБА_6 перейменовано на КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи». Зазначені вище обставини стверджуються копією трудової книжки позивачки, яка долучена до матеріалів справи та оглянута судом. Наказом №62-к від 03.05.2023 року «Про звільнення» вирішено звільнити ОСОБА_2 - лікаря-стоматолога-терапевта консультативної поліклініки 05.05.2023 року на підставі п.1ст. 40 КЗпП України. Підстава: наказ КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи» «Про виконання заходів з організації стаціонарної медичної допомоги КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» № 109 від 27.02.2023 року; попередження від 02 березня 2023 року № 232 про звільнення. Згідно з оскаржуваним наказом №62-к від 03.05.2023 року позивачку звільнено з посади на підставі п. 1ст. 40 КЗпП України. Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу №62-к від 03.05.2023 року зміни в організації виробництва і праці КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи» мали місце у формі скорочення чисельності і штату працівників госпіталю, що також стверджується копією долученого до матеріалів справи наказу № 109 від 27.02.2023 року. Оцінюючи покликання сторони відповідача на наявність змін в організації виробництва і праці КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи», суд, з урахуванням наданих представником відповідача в судовому засіданні пояснень, а також долучених до матеріалів справи документів, вважає, що вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що в даному випадку мали місце зміни в організації виробництва і праці у формі скорочення чисельності та штату працівників КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи». Судом не надано оцінки мотивам та необхідності вказаних змін, оскільки такі належать до виключної компетенції роботодавця. А тому, в цій частині відповідні покликання сторони позивача, суд вважає необґрунтованими та безпідставними. Слід зазначити про те, що, суд не в праві оцінювати правомірності (неправомірності) таких змін, а також доцільності скорочення чисельності або штату працівників, оскільки це лежить поза межами компетенції суду. ОСОБА_2 не оспорювала факту своєчасного попередження про наступне звільнення, а відтак суд вказані обставини не досліджвав. Більше того, позивачкою було долучено до матеріалів справи копію попередження, датоване 02.03.2023 року. Позивачку належним чином попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади відповідно дост.49-2 КЗпП Українита п.1ст.40 КЗпП України, з 05.05.2023 року. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 було запропоновано переведення на будь-яку посаду з числа вакантних у Госпіталі, однак позивачка не погодилась на переведення на жодну з наявних вакантних посад. Тобто вказане свідчить про те, що відповідачем було виконано обов`язок щодо повідомлення позивачки про наявність усіх вакантних посад, які можуть бути запропоновані з урахуванням її спеціальності та кваліфікації, на момент звільнення згідно наказу №62-к від 03.05.2023 року в первісній редакції. Позивачка стверджувала, що на момент звільнення була головою первинної профспілкової організації Госпіталю. Проте жодних доказів, підтверджуючих дану обставину, суду не надала. Відповідно дост.43 КЗпП Україниза загальним правилом розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця проводиться за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Однак, щодо застосування положеньст.43 КЗпП Україниу період дії воєнного стану, то такі не діють та підлягають до застосування положенняст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого у період дії воєнного стану норми ст. 43 КЗпП не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів. Оскільки, позивачем не надано суду документів про легалізацію профспілкової організації «Воля» чи її статуту, виходячи з того, що позивач не належить до категорії працівників, обраних до профспілкових органів, відповідач правомірно та за наявності для цього законних підстав не звертався за згодою на звільнення працівника до профспілкової організації Госпіталю у зв`язку із скороченням посади, яку він обіймав. Судом першої інстанції встановлено, що звільнення позивачки здійснено відповідно до передбаченої законодавством та обґрунтованої відповідними обставинами та доказами правової підстави, а також з чітким дотримання порядку та процедури вивільнення працівника ОСОБА_2 . А тому, у задоволенні вказаної позовної вимоги судом відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю. Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною від основної вимоги та тісно пов`язана із такою за своєю суттю.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи; обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими не доведені.

В червні 2023 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у якому просила:

-визнати незаконним і скасувати наказ про звільнення № 62-к від 03.05.2023 року;

-поновити ОСОБА_2 на роботі у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» з дати звільнення на посаді лікаря- стоматолога-терапевта;

-стягнути з КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що з 01 червня 1991 року ОСОБА_2 працювала на посаді лікаря-стоматолога-терапевта у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи» (колишня назва - Львівський обласний госпіталь інвалідів вітчизняної війни і репресованих), про що є запис у трудовій книжці. Наказом від 03 травня 2023 року №62-к позивачку звільнено з посади лікаря-стоматолога-терапевта з 05 травня 2023 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв?язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Наказ про виконання заходів з оптимізації госпіталю (про скорочення чисельності та штату працівників) №109 був виданий 27 лютого 2023 року. На момент звільнення позивачка була головою первинної профспілкової організації профспілки «Воля» госпіталю. Відповідач знав про це, оскільки ще у 2019 року звертався до вищестоящого профспілкового органу - Комітету Профспілки «Воля» - з поданнями про отримання згоди на розірвання трудового договору з позивачкою, однак отримав відмову. Відповідач звернувся з поданням від 15 березня 2023 року №288 до вищестоящого профспілкового органу - Комітету Профспілки «Воля» - про надання згоди на звільнення позивачки у зв?язку зі скороченням посади лікаря-стоматолога-терапевта. Комітет профспілки «Воля» отримав це подання 22 березня 2023 року та відмовив у наданні згоди на таке звільнення, про що відповідача було повідомлено листом від 03 квітня 2023 року №012. Позивачка зазначає, що відповідач порушив процедуру її звільнення, а відтак вважає таке звільнення незаконним.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пленум ВерховногоСуду Україниу п.19Постановивід6листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» (зі змінами) вказав, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до статті 492 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України може бути ліквідація або реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбаченихпунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, а також припинення трудового договору з домашнім працівником з ініціативи роботодавця відповідно достатті 173-6цього Кодексу),2-5,7 статті 40іпунктами 2і3 статті 41цього Кодексу,може бутипроведено лишеза попередньоюзгодою виборногооргану (профспілковогопредставника),первинної профспілковоїорганізації,членом якоїє працівник,крім випадків,коли розірваннятрудового договоруіз зазначенихпідстав здійснюєтьсяз прокурором,поліцейським іпрацівником Національноїполіції,Служби безпекиУкраїни,Державного бюророзслідувань України,Національного антикорупційногобюро України,Бюро економічноїбезпеки Україничи органів,що здійснюютьконтроль задодержанням податковогота митногозаконодавства. Увипадках,передбачених законодавствомпро працю,виборний органпервинної профспілковоїорганізації,членом якоїє працівник,розглядає уп`ятнадцятиденнийстрок обгрунтованеписьмове поданняроботодавця пророзірвання трудовогодоговору зпрацівником. Поданняроботодавця маєрозглядатися уприсутності працівника,на якоговоно внесено.Розгляд поданняу разівідсутності працівникадопускається лишеза йогописьмовою заявою.За бажаннямпрацівника відйого іменіможе виступатиінша особа,у томучислі адвокат.Якщо працівникабо йогопредставник нез`явивсяна засідання,розгляд заявивідкладається донаступного засіданняу межахстроку,визначеного частиноюдругою цієїстатті.У разіповторної неявкипрацівника (йогопредставника)без поважнихпричин поданняможе розглядатисяза йоговідсутності. Уразі якщовиборний органпервинної профспілковоїорганізації неутворюється,згоду нарозірвання трудовогодоговору надаєпрофспілковий представник,уповноважений напредставництво інтересівчленів професійноїспілки згідноіз статутом. Виборнийорган первинноїпрофспілкової організації(профспілковийпредставник)повідомляє роботодавцяпро прийнятерішення уписьмовій формів триденнийстрок післяйого прийняття.У разіпропуску цьогостроку вважається,що виборнийорган первинноїпрофспілкової організації(профспілковийпредставник)дав згодуна розірваннятрудового договору. Якщопрацівник одночасноє членомкількох первиннихпрофспілкових організацій,які діютьна підприємстві,в установі,організації,згоду найого звільненнядає виборнийорган тієїпервинної профспілковоїорганізації,до якоїзвернувся роботодавець. Рішеннявиборного органупервинної профспілковоїорганізації (профспілковогопредставника)про відмовув наданнізгоди нарозірвання трудовогодоговору повиннобути обгрунтованим.У разіякщо врішенні немаєобгрунтування відмовив наданнізгоди нарозірвання трудовогодоговору,роботодавець маєправо звільнитипрацівника беззгоди виборногооргану первинноїпрофспілкової організації(профспілковогопредставника). Роботодавецьмає праворозірвати трудовийдоговір непізніш якчерез місяцьз дняодержання згодивиборного органупервинної профспілковоїорганізації (профспілковогопредставника). Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено роботодавцем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Також, окремо, згідно ч.5,6,7 ст.43 КЗпП України та ч.4,5,6 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся роботодавець. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України №2352-ІХ від 01.07.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану нормистатті 43Кодексу законівпро працюУкраїни незастосовуються,крім випадківзвільнення працівниківпідприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Згідно положенняст.41Закону України«Про професійніспілки,їх правата гарантіїдіяльності» працівникампідприємств,установ абоорганізацій,обраним доскладу виборнихпрофспілкових органів,гарантуються можливостідля здійсненняїх повноважень.Зміна умовтрудового договору,оплати праці,притягнення додисциплінарної відповідальностіпрацівників,які єчленами виборнихпрофспілкових органів,допускається лишеза попередньоюзгодою виборногооргану,членами якоговони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок). Звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення терміну, на який він обирався, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи чи зі служби. Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров`я.

Згідно ч.1 ст. 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Згідно п.15ПостановиПленумуВерховного СудуУкраїни від06листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення. Оскільки у зазначених вище нормах за їх змістом йдеться про профспілковий орган підприємства, установи, організації, профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управлінь, відділів тощо) можуть вирішувати питання про дачу згоди на звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом підприємства, установи, організації. Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.1991 року згідно з наказом №59 позивача ОСОБА_2 прийнято на роботу у Львівський обласний госпіталь для Інвалідів Великої Вітчизняної війни на посаду лікаря стоматолога-терапевта.

Львівський обласний госпіталь для Інвалідів Великої Вітчизняної війни в 1991 році перейменований на Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих.

В 1999 році Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих перейменовано на Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи.

В 2009 році Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. ОСОБА_6 перейменовано на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи».

Наказом №62-к від 03.05.2023 року «Про звільнення» вирішено звільнити ОСОБА_2 - лікаря-стоматолога-терапевта консультативної поліклініки 05.05.2023 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Підстава: наказ КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи» «Про виконання заходів з організації стаціонарної медичної допомоги КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи» № 109 від 27.02.2023 року; Попередження від 02 березня 2023 року №232 про звільнення.

З долученої позивачкою копії довідки профспілки «Воля» №027 від 07.06.2024 року вбачається, що з 21.08.2004 року та на момент звільнення ОСОБА_2 , перебувала на посаді голови первинної профспілкової організації КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи» профспілки «Воля».

Вказаної інформації суд першої інстанції належним чином не врахував.

Також, судом не враховано, що КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» звернулось з поданням від 15.03.2023 року до профспілки «Воля» щодо погодження звільнення ОСОБА_2 .

З відповіді профспілки «Воля» від 03.04.2023 року №012 на подання КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи» від 15.03.2023 року №988, вбачається, що комітет профспілки «Воля» не надав згоду на розірвання трудового договору з головою первинної профспілкової організації профспілки «Воля» КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи», лікарем-стоматологом-терапевтом ОСОБА_2 згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України.

При цьому відмову у наданні згоди слід вважати обґрунтованою, оскільки при мотивуванні відмови у наданні згоди на звільнення позивачки профспілкою вказано, що « ОСОБА_7 має великий досвід і практику в медичній роботі. І вона могла б застосувати цей досвід і навички у роботі на іншій ділянці, не обов`язково в стоматології, в очолюваному Вами підприємстві за умови перекваліфікації (перенавчання). Однак адміністрація КНП ЛОР «Дбвівський обласний госпіталь інвалідів війнта репресованихім.Ю.Липи»не надала їй такого шансу. Крім того, звільнення медичних працівників у війни та воєнного стану суперечить концепції Міністерства охорони здоров`я України про збереження кадрового потенціалу медичних працівників» (а.с.10).

У згаданих вище вимог закону визначено лише додаткові умови для звільнення очільників первинних профспілкових органів підприємства, установи, організації, при цьому у згаданій нормі немає жодного посилання на можливість звільнення таких осіб всупереч рішенню вищестоящого виборного органу профспілки, лише визначені конкретні випадки можливості такого звільнення і жоден з таких випадків стосовно позивачки не настав.

Зважаючи на те, що попереднє одержання згоди профспілкової організації для звільнення ОСОБА_2 було обов`язковим, оскільки така на час звільнення перебувала на посаді голови первинної профспілкової організації КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи» профспілки «Воля», - наказ про звільнення ОСОБА_2 лікаря-стоматолога-терапевта консультативної поліклініки на підставі п.1 ст.40КЗпП України від 03 травня 2023 року слід вважати таким, що виданий з порушенням вимог закону та прав та законних інтересів позивачки, а тому підлягав скасуванню з поновленням позивачки на посаді лікаря-стоматолога-терапевта КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи».

Однак суд першої інстанції помилково вважав, що такий відповідає вимогам закону та звільнення позивачки відбулося з дотриманням вимог закону.

Відповідно, також, слід вважати підлягала до задоволення і вимога про стягнення з КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.05.2023 року і по день постановлення рішення (ст.235 КЗпП України) в розмірі 320 000 грн. 16 коп., виходячи з такого розрахунку, зробленого на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Заробітні плати позивачки за останні повні відпрацьовані місяці (березень 2023 року та квітень 2023 року (Довідки відповідача а.с.56) 40000,02 грн./фактична кількість відпрацьованих робочих днів у цей період (41) = середньо денна заробітна плата 975,61 грн. Х на кількість робочих днів з 03.05.2023 року по 27.08.2024 року день поновлення позивачки на роботі за рішенням суду 328 днів = 320000 грн. 08 коп. без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, які слід відрахувати та сплатити під час виконання рішення суду.

Додатково перебування позивачки на посаді голови первинної профспілкової організації та легалізація такої профспілкової організації підтверджується поданими представником позивачки документами, а саме копією довідки профспілки «Воля» №027 від 07.06.2024 року, копією витягів з протоколу від 21.08.2024 року на 2-ох аркушах, копією повного тексту протоколу від 21.08.2004 року на 3-ох аркушах, копією виписки з ЄДРЮС, ФОП та ГФ від 22.03.2019 року, що визнала і представниця відповідача в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вказане, позов слідбуло задовольнити, визнавши його доводи обґрунтованими.

Враховуючи, що суд перш інстанції помилково у задоволенні такого відмовив, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими, рішення ж слід скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Так,слід визнатинезаконним таскасувати оскаржуванийнаказ прозвільнення позивачки,поновити позивачкуна посаділікаря-стоматолога-терапевтаКНП ЛОР«Львівський обласнийгоспіталь ветераніввійн тарепресованих ім.Ю.Липи»та стягнутиз відповідачана користьпозивачки 320000,08грн.середнього заробітку за час вимушеного прогулу без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають вирахуванню в процесі виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» №62-к від 03.05.2023 року про звільнення ОСОБА_2 .

Поновити ОСОБА_2 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 320000 грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06 вересня 2024 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра