Ухвала

від 19.08.2024 по справі 591/9812/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/9812/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - КлімашевськаНомер провадження 11-сс/816/385/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представника власників майна адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, у режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника власників майна ТОВ «Міський центр лікування залежності», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_5 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2024 року про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2024 року, на часткове задоволення клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області, у кримінальному провадженні №12023200000000326, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 308 КК України, було накладено арешт, на вилучене 23 квітня 2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , головний корпус літ. «А-ІП» площею 182,6 кв.м., при обстеженні робочого місця ОСОБА_7 , з робочого місця медсестри ОСОБА_8 , з металевого сейфу робочого місця та рюкзаку, належного лікарю ОСОБА_6 , зі стелажу біля робочого місця останнього та з-за ширми, розташованої в кінці його кабінету, з приміщення централізованої кімнати зберігання наркотичних засобів, майно, шляхом обмеження його власників та володільців у праві на розпорядження та користування.

У задоволенні клопотання слідчого щодо накладення арешту на вищезазначене майно з метою забезпечення конфіскації - відмовлено.

У задоволені клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно, яке було вилучено 23 квітня 2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , головний корпус літ. «А-ІП» площею 182,6 кв.м., а саме, вилучені з кишені куртки належної ОСОБА_6 купюри номіналом 200 грн. в кількості 4 шт., грошові кошти: 6301 доларів США та 6000 грн. відмовлено.

У задоволенні клопотань представника власника майна щодо повернення клопотання та відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням слідчого судді, представник власників майна ТОВ «Міський центр лікування залежності», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 про арешт тимчасового вилученого майна прокурору для усунення недоліків у визначений апеляційним судом строк.

Також, апелянт просить поновити йому строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, з посилання на те, що його копію по електронній пошті він отримав 17 травня 2024 року.

В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що до поданого слідчому судді клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не було додано належного документального підтвердження (постанови) повноважень слідчого та прокурора у конкретному провадженні. У свою чергу, він звернувся до слідчого судді з клопотанням про повернення прокурору клопотання слідчого про арешт майна, з цих підстав, у задоволенні якого слідчий суддя відмовила, з посиланням на те, що законодавством не передбачено необхідності надання таких постанов на підтвердження повноважень, а також, що слідчим, нібито, були надані відповідні постанови. Проте, слідчим було надано відповідні постанови лише під час розгляду поданої ним заяви про відвід слідчої судді, а не разом з клопотанням про накладення арешту на майно, що позбавляло слідчу суддю під час призначення клопотання до розгляду, власників (володільців) майна та їх представника під час проведення першого у даній справі судового засідання перевірити відповідні повноваження слідчого та прокурора.

Також, апелянт зазначає, що арештоване слідчим суддею майно повинно бути повернуто особі, в якої його було вилучено, адже слідчий суддя постановив ухвалу з порушенням строків, передбачених ч. 6 ст. 173 КПК України. У даному випадку, визначені законом строки для розгляду даного клопотання станом на день прийняття оскаржуваного рішення сплили, що є підставою для відмови слідчому у задоволенні поданого ним клопотання.

Крім того, апелянт зазначає, що ч. 1 ст. 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Необхідність накладення арешту слідчий в своєму клопотанні обґрунтовував наявністю власної ж постанови про визнання зазначеного майна речовими доказами, проте, слідчий суддя мав критично поставитися до даної постанови, адже вона є необґрунтованою, на що він, як представник власника майна, звертав увагу слідчого судді в поданих ним запереченнях та під час судового засідання, надаючи відповідні усні пояснення.

Також, апелянт вказує, що слідчим суддею було накладено арешт на печатки та штампи ТОВ «Міський центр лікування залежності», а також робочу комп`ютерну техніку (ноутбук) та документацію Товариства, що суперечить приписам ч. 4 ст. 172 КПК України, адже призводить до зупинення та надмірного обмеження підприємницької (господарської) діяльності, право на що гарантовано ст.ст. 42,43 Конституції України. Так само, вилучення мобільних телефонів та їх подальший арешт без належного обґрунтування такої необхідності, є не лише грубим порушенням права власності особи на майно, а й надмірним втручанням в приватне життя та порушенням таємниці листування. При цьому, внаслідок накладення арешту на медичні картки слідчим суддею допущено грубе порушення прав всіх пацієнтів, які перебувають на обліку (лікуванні) у закладі охорони здоров`я, на медичну (лікарську) таємницю, яка гарантована ст. 286 ЦК України.

Таким чином, на думку апелянта, у задоволенні поданого слідчим клопотання слід було відмовити, крім того, прийняте слідчим суддею рішення є передчасним, оскільки, з врахуванням відсутності документального підтвердження повноважень слідчих та прокурора, дане клопотання повинно бути повернуто прокурору для усунення недоліків.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянт повторно посилається на те, що до клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна не було додано належного документального підтвердження повноважень слідчого ОСОБА_10 , який підписав та звернувся з клопотанням та слідчого, який був присутнім у судовому засіданні під час розгляду даного клопотання - ОСОБА_9 , прокурора, який погодив та підписав зазначене клопотання - ОСОБА_11 , у вигляді постанов керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого та/або слідчої групи у конкретному кримінальному провадженні та керівника відповідного органу прокуратури про визначення прокурора та/або групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, що було прямою підставою для повернення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна прокурору для усунення відповідних недоліків

Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 15 травня 2024 року по справі №758/6173/22, апелянт вказує, що слідчий суддя, виявивши відповідні порушення процесуального закону - відсутність документального підтвердження повноважень слідчих та прокурора у вигляді відповідних постанов, була зобов`язана повернути відповідне клопотання про арешт вилученого майна прокурору для усунення відповідних недоліків, однак, цього не зробила, а тому, апеляційний суд зобов`язаний усунути відповідні недоліки, скасувавши ухвалу слідчого судді та повернувши клопотання про арешт вилученого майна прокурору для усунення недоліків.

Про призначення даної справи до апеляційного розгляду прокурор у кримінальному провадженні була повідомлена належним чином, і до його початку направила до суду заяву, в якій просила провести судове засідання без її участі. Крім того, прокурор у вказаній заяві висловила свою позицію щодо апеляційної скарги, яку просила залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни, як законну та обґрунтовану.

А тому, заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення, доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, представника власників майна ТОВ «Міський центр лікування залежності», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_5 на їх підтримку, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 117 КПК України, колегія суддів вважає, що причини, зазначенні представником власників майна адвокатом ОСОБА_5 щодо пропуску строку на апеляційне оскарження вказаного рішення слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2024 року є поважними, а тому, клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, а згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Перевіряючи законність прийнятого судового рішення про арешт майна в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні слідчим суддею вищезазначені вимоги було дотримано в повному обсязі.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023200000000326, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 308 КК України, розпочате за фактом того, що працівники ТОВ «Міський центр лікування залежності», зловживаючи своїм службовим становищем, маючи доступ до наркотичного засобу метадон, обіг якого обмежено та інших заборонених в обігу речовин, діючи за попередньою змовою групою осіб, відповідно раніше розробленого плану, умисно, з корисливих мотивів, повторно, в супереч чинного законодавства, що регулює діяльність у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, здійснюють викрадення та привласнення наркотичного засобу метадон та інших заборонених в обігу речовин з метою їх подальшого збуту серед мешканців м. Суми за грошову винагороду.

В ході проведення санкціонованого обшуку 23 квітня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , головний корпус літ. «А-ІП» площею 182,6 кв.м, де здійснює свою діяльність ТОВ «Міський центр лікування залежності», було виявлено та вилучено речі та документи, з клопотання про накладення арешту на які звернувся до слідчого судді старший слідчий СУ ГУНП в Сумській області.

Обґрунтовуючи своє клопотання, слідчий посилався на те, що вилучені речі та документи визнано речовими доказами, вони мають суттєве значення для встановлення усіх обставин вказаного кримінального правопорушення, а тому, накладення на них арешту необхідно з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення та відчуження та з метою забезпечення конфіскації, як виду покарання.

Під час розгляду зазначеного клопотання та доданих до нього доказів, слідчим суддею було встановлено, що доводами слідчого не доведено, що вилучені з кишені куртки належної ОСОБА_6 купюри номіналом 200 грн. в кількості 4 шт., грошові кошти у сумі 6301 доларів США та 6000 грн. відповідають критеріям визначеним ст.98 КПК України, а тому, у задоволенні клопотання в цій частині було відмовлено.

Щодо інших речей та документів, слідчий суддя дійшов висновку, що доданими до клопотання матеріалами підтверджується те, що зазначене майно містить відомості, які мають значення для кримінального провадження і може бути доказом, що стало підставою для прийняття рішення про задоволення клопотання слідчого в цій частині, з посиланням на те, що накладення арешту є необхідним з метою збереження речових доказів, шляхом обмеження його власників та володільців у праві на розпорядження та користування, відмовивши, при цьому, у накладенні арешту з метою можливої подальшої конфіскації, за відсутності доказів, що у даному кримінальному провадженні комусь з власників майна, на яке слідчий просив накласти арешт, оголошено підозру.

З такими висновками погоджується і колегія суддів та вважає, що майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , головний корпус літ. «А-ІП» площею 182,6 кв.м., на яке слідчим суддею було накладено арешт, з врахуванням фактичних обставин, дійсно має доказове значення для даного кримінального провадження і за наявності того, що доданими до клопотання доказами доведена відповідність вказаного майна критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, правових підстав для відмови у накладення арешту на зазначені речі та документи не було.

Що стосується посилань представника власників майна на те, що клопотання про арешт майна було подано неуповноваженою особою, то зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що такі доводи адвоката ОСОБА_5 були предметом розгляду слідчого судді, і їм була надана належна правова оцінка з зазначенням того, що слідчим було надано відповідні постанови від 10 жовтня 2023 року та від 22 квітня 2024 року, згідно яких прокурор, який погодив клопотання ОСОБА_12 , та слідчий, що подав клопотання ОСОБА_9 , є особами, які уповноважені здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023200000000326.

Крім того, наявний у матеріалах провадження витяг з ЄРДР, який містить перелік слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023200000000326 від 06 жовтня 2023 року, та прокурорів, які уповноважені здійснювати процесуальне керівництво. Серед переліку осіб, зазначено слідчого ОСОБА_9 , який звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, узгоджене прокурором ОСОБА_12 .

При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно правового висновку, викладеного у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 477/426/17 (провадження № 51-4963 кмо20), постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності.

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника власників майна про повернення клопотання слідчого про арешт майна для усунення недоліків, з підстав, що до нього не було додано постанов про призначення групи слідчих або прокурорів у кримінальному провадженні, слідчим суддею було вірно враховано положення ст.ст.171, 172 КПК України, якими такі підстави для повернення клопотання не встановлено, та не передбачено обов`язку слідчого чи прокурора долучати до такого клопотання відповідні постанови.

Вказані постанови були надані під час судового розгляду даного провадження і саме тоді, коли у представника власників майна виникли сумніви з приводу того, що клопотання про накладення арешту на майно було подано повноважною особою, ці докази були досліджені слідчим суддею і обставин, які б свідчили про їх недостовірність слідчим суддею встановлено не було, не встановлено таких обставин і колегією суддів.

Крім того, доводи апелянта про те, що клопотання слідчого було розглянуто з порушенням встановлених ч.6 ст.173 КПК України строків, то зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що і вказані обставини були предметом розгляду слідчого судді.

На спростування таких апеляційних доводів, колегія суддів зауважує, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно не було розглянуто у передбачені законом строки саме у зв`язку з тим, що представником власників майна було заявлено відвід слідчому судді, який слід було вирішити, після чого справа була призначена до розгляду, однак, у телефонному режимі адвокат ОСОБА_5 повідомив, що йому про дату та час судового засідання нічого не відомо, при тому, що повістка про виклик була в судове засідання була направлена на електронну адресу останнього. Однак, навіть за таких обставин, з метою дотримання прав учасників провадження на участь при розгляді клопотання слідчого, судове засідання було відкладено на іншу дату 14 травня 2024 року, про що як слідчого, так і представника власників майна було повідомлено у телефонному режимі, і хоча у судове засідання ні слідчий, ні адвокат ОСОБА_5 не з`явились, перешкод для розгляду клопотання про накладення арешту на майно, за вказаних обставин, у слідчого судді не було.

Таким чином, не розгляд вказаного клопотання у встановлені ч.6 ст.173 КПК України строки був пов`язаний саме об`єктивними причинами і у даному випадку вважати, що слідчим суддею було порушено норми процесуального Закону, підстави відсутні.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, та має перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Саме з врахуванням вказаного, на спростовування доводів апелянта, колегія суддів зауважує, що і для висновку про те, що такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна на вилучені речі та документи є надмірним для його власників та порушує їх права, підстави також відсутні, з огляду на фактичні обставини, які підлягають перевірці під час досудового розслідування щодо викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, крім того, доказів на підтвердження негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для його власників чи володільців, апелянтом надано не було.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що арешт було накладено слідчим суддею не на всі виявлені та вилучені під час обшуку речі, а лише на ті, які мають доказове значення у даному кримінальному провадженні.

Також, колегія суддів звертає увагу і на те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність накладення арешту на майно та необхідність повернення його власникам, в апеляційній скарзі апелянтом не наведено, і обставин, за яких у задоволенні клопотання слідчого необхідно було б відмовити, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею було постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст.170,173,404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власників майна ТОВ «Міський центр лікування залежності», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвокату ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2024 року, якою на часткове задоволення клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області, було накладено арешту на майно, вилучене 23 квітня 2024 року під час проведення обшуку за адресою: м. Суми, проспект Перемоги (Курський) буд. 26, головний корпус літ. «А-ІП» площею 182,6 кв.м., у кримінальному провадженні №12023200000000326 від 06 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 308 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна ТОВ «Міський центр лікування залежності», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_5 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3