Ухвала

від 02.09.2024 по справі 583/2176/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №583/2176/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/475/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - домашній арешт

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту,-

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 42023202520000081 від 26 вересня 2023 року, в якому ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України.

У рамках досудового розслідування даного кримінального провадження слідчий СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 02 місяці.

Вказане клопотання слідчого вмотивовано обґрунтованістю пред`явленої ОСОБА_7 підозри, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування до останнього більш м`яких запобіжних заходів, неможливо.

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2024 року клопотання слідчого, залишено без задоволення.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у виді домашнього арешту до 13.10.2024.

Зобов`язано ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, суду, а також виконувати обов`язки: 1) з 21.00 год. по 07.00 год. не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду місця постійного проживання, а саме АДРЕСА_1 ; 2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватися від спілкування зі свідками.

Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.08.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає, що слідчий суддя вийшла за межі строків досудового розслідування, застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком до 13.10.2024.

Захисник вказує на те, що відповідно до постанови керівника Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_10 від 03.07.2024, було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023202520000081 від 26.09.2023 до трьох місяців, тобто до 10.08.2024 (включно). Іншого процесуального рішення про продовження строку досудового розслідування даного кримінального провадження, матеріали кримінального провадження не містять.

Окрім цього, апелянт зауважує, що в даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано два види запобіжного заходу, а саме застава та домашній арешт.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на подану апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 надав заперечення, відповідно яких вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Прокурор наголошував, що 30.04.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України, тому строк досудового розслідування спливає саме 30.09.2024.

Вказане узгоджується із висновками Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, у справі № 991/10576/23 від 30.01.2024, де зазначено, що чинний КПК України не містить імперативної норми, відповідно до якої строки, сплив яких почався після повідомлення про підозри першій особі, мають враховуватися під час прийняття процесуальних рішень стосовно особи, якій повідомлено про підозру після виділення матеріалів кримінального провадження стосовно першої особи.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, прокурора, який вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали даного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону слідчий суддя дотримався в повному обсязі.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час перевірки вмотивованості поданого клопотання, слідчим суддею було встановлено, що у кримінальному провадженні № 42023202520000081 від 26 вересня 2023 року, 30 липня 2024 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України.

Обґрунтованість вказаної підозри була встановлена слідчим суддею з врахуванням наданих органом досудового розслідування доказів, а саме: протоколів обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, протоколів про результати аудіо-, відео контролю за особою, протоколу огляду речей та документів, протоколу обшуку та інших матеріалів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного із вчиненням кримінальних правопорушень та є достатніми на даній стадії провадження.

При цьому, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на спростування доводів апелянта, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 України, вказує те, що, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, скоєного з корисливою метою. Також, останньому відомі певні відомості даного кримінального провадження, зокрема можливі свідки у справі, а також інші необхідні для слідства відомості, обізнаність про які на цій початковій стадії розслідування, зумовлені припиненням неправомірних дій та можуть бути використані підозрюваним для негативного впливу на слідства та на учасників.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу слідчий суддя.

Під час оцінки заявленого ризику, слідчий суддя дійшов вірного висновку про те, що ризик переховування від органів досудового розслідування наразі є актуальним та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. Злочини, які інкримінують підозрюваному ОСОБА_7 , передбачають, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії», за якою суворість ймовірного покарання є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений. У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що слідчий суддя не керувався лише тяжкістю покарання при встановленні ризику переховування від суду, а отже не порушували п. 81 рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії».

Обґрунтованим є ризик підозрюваним знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотні значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на момент звернення слідчого з клопотанням про застосування запобіжного заходу, досудове розслідування не закінчено, проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлені всі речі та документи, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків в кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом, тому доводи захисника в цій частині також є необґрунтованими.

Наявність вище перелічених ризиків стверджується тим, що встановлені на даний час обставини провадження, в сукупності з тяжкістю можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, свідчить на користь існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Саме з врахуванням вищезазначеного, а також таких обставин, як вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність міцних соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність в підозрюваного постійного місця роботи, репутації та майновий стан останнього, слідчий суддя дійшов висновку про не доведення стороною обвинувачення недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризиками, та вважав за доцільним застосувати до останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, з чим погоджується і колегія суддів та вважає, що такий запобіжний захід, з врахуванням покладених обов`язків, забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового слідства та у суді.

Отже, перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо існування передбачених ст.177 КПК України ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , фактичні обставини провадження, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо доводів апелянта про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 одночасно двох видів запобіжних заходів в одному кримінальному провадженні, то ці доводи вже були предметом дослідження слідчим суддею і колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів провадження, постановою прокурора Охтирської окружної прокуратури в Сумській області ОСОБА_6 від 22.07.2024, виділено із матеріалів кримінального провадження № 42023202520000081 від 26.09.2023 в окреме провадження матеріали досудових розслідувань кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України стосовно підозрюваного ОСОБА_7

22.07.2024 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України та присвоєно новий номер 12024200460000670.

30.07.2024 ОСОБА_7 вручено повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України, в рамках кримінального провадження № 42023202520000081 від 26.09.2023.

Слідчий СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України.

Таким чином, оскільки відповідно до норм кримінального процесуального закону України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність саме обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, тому слідчий суддя обґрунтовано та законно ухвалила судове рішення про застосування відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжного заходу.

При цьому наявність ухвали слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.05.2024, якою ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, як підозрюваному у вчиненні інших кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, і матеріали якого було виділено в інше кримінальне провадження, жодним чином не впливає на вирішення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 , за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України.

Стосовно доводів апелянта про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу поза межами досудового розслідування, то колегія суддів перевіривши матеріали провадження дійшла таких висновків.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України «строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження».

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 219 КПК України загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Колегія суддів зазначає, що мова в усіх вищенаведених нормах закону йде про строк досудового розслідування не за епізодами, а саме у кримінальному провадженні.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадженні № 42023202520000081, внесеному до ЄРДР 26 вересня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України.

10 травня 2024 року в даному кримінальному провадженні № 42023202520000081 від 26 вересня 2023 року, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

03.07.2024 року постановою керівника Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_11 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023202520000081 від 26.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України було продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 10 серпня 2024 року (включно).

22.07.2024 року постановою прокурора було виділено із матеріалів кримінального провадження № 42023202520000081 від 26.09.2023 в окреме провадження матеріали досудових розслідувань кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_7 і відомості про це внесено до ЄРДР 22.07.2024 та присвоєно номер провадження № 12024200460000670.

Тобто в кримінальному провадженні № 42023202520000081 залишились лише матеріали за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України.

В подальшому 30.07.2024 року в рамках кримінального провадження № 42023202520000081 від 26.09.2023 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України.

08.08.2024 року слідчий СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України.

13.08.2024 року ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у виді домашнього арешту до 13.10.2024.

Як зазначалося вище, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023202520000081 від 26.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України було продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 10 серпня 2024 року (включно).

При цьому, жодних інших процесуальних рішень органів досудового розслідування чи слідчого судді про продовження строку досудового розслідування, матеріали кримінального провадження не містять.

Доводи прокурора про те, що (первісне) кримінальне провадження після виділення епізодів в інше кримінальне провадження, за якими було повідомлено особі про підозру, перетворюється на провадження, у якому особі про підозру не повідомлялось, є необґрунтованими. Наявність вказаних обставин не свідчить про ненабуття особою статусу підозрюваного саме в (первісному) кримінальному провадженні.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 277 КПК України повідомлення про підозру має містити найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення.

Тобто повідомлення про підозру здійснюється у визначеному кримінальному проваджені. КПК України не містить жодної норми на кшталт того, що виділення епізодів з підозрою в інше кримінальне провадження приводить того, що особа вважається повідомленою про підозру лише в іншому кримінальному провадженні.

При цьому апеляційний суд не приймає також до уваги і посилання прокурора на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі № 991/10576/23 від 30.01.2024, оскільки висновки викладені у вказаній постанові не є релевантними до обставин цього кримінального провадження та вони не можуть бути застосовані ретроспективно.

Так, у справі № 991/10576/23 зроблено висновок про застосування статті 219 КПК України, у кримінальному провадженні в якому були виділені матеріали відносно інших підозрюваних, тоді як в даному випадку особі повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, які знайшли окрему кримінальну-правову кваліфікацію дій тієї ж самої особи.

Таким чином, враховуючи наведене та виходячи із вказаних положень процесуального закону, строк досудового розслідування кримінального провадження № 42023202520000081 від 26.09.2023 року за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України сплив 10 серпня 2024 року.

Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України - запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Тобто застосування заходів забезпечення кримінального провадження можливо лише в межах строків досудового розслідування.

За таких обставин ухвала слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.08.2024 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 , було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту до 13.10.2024 року, не може вважатись законною та обґрунтованою, оскільки слідчий суддя застосував запобіжний захід поза межами строку досудового розслідування.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи те, що відносно підозрюваного ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту поза межами строку досудового розслідування, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, оскільки під час апеляційного розгляду була встановлена наявність обґрунтованої підозри в діях ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України, та наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42023202520000081 від 26.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_1 , строком до 10 серпня 2024 року, включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- з 21 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду місце постійного проживання: АДРЕСА_1 ;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками.

Строк дії ухвали визначити в межах строку досудового розслідування до 10 серпня 2024 року.

Контроль за виконання ухвали покласти на слідчого.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4