Рішення

від 05.09.2024 по справі 300/5998/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. справа № 300/5998/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання Подольської Т.М.,

позивач не з`явився,

представника відповідача Кузика І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ,

до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

про визнання неправомірною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 09.11.2021 ВП №51533612,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовною заявою до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі, також відповідач), в якому просить:

визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 09.11.2021 по виконавчому провадженню №51533612, яка винесена страшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Демків Софією Ярославівною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.11.2021 старшим державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №51533612. Однак, всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" означена постанова позивачу засобами поштового зв`язку не надсилалась та особисто не вручалась. Лишень влітку 2024 року з АСВП ОСОБА_1 стало відомо про те, 09.11.2021 відділом державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №67458460. Лише 25.07.2024, при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, позивачем отримана вказана постанова. При цьому, виконавче провадження №51533612 відкрито на підставі виконавчого листа, який виданий 18.05.2016 Івано-Франківським міським судом по справі №300/7513/2015. Позивач зауважує, що державний виконавець не здійснивши виконання судового рішення, повернув виконавчий документ стягувачу АТ "Укрсиббанк". Крім того, до 28.08.2018 частиною другою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII визначалось, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Виконавче провадження №51533612 відкрито 02.07.2016. Також ОСОБА_1 вказала, що 12.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицьким В.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №67507477, у зв`язку з поданням стягувачем АТ "Укрсиббанк" виконавчого листа, який виданий 18.05.2016 Івано-Франківським міським судом по справі №344/7513/2015. Тобто, на день подання даної позовної заяви відбувається подвійне стягнення плати державному і приватному виконавцям, за виконання одного й того ж виконавчого документа. Відтак, беручи до уваги викладене, спірна постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 дану позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

Позивач у вказаний строк недоліки позовної заяви усунула, зокрема, долучила заяву про поновлення строку на звернення із позовом до суду.

Ухвалою від 23.08.2024 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено такий строк, відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахування положень статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судове засідання на 02.09.2024 о 13:20 год.

29.08.2024 відповідачем направлено суду через підсистему "Електронний суд" клопотання про залишення без розгляду позовної заяви від 02.08.2024, оскільки боржник ОСОБА_1 11.06.2024 отримала відповідь на заяву від 06.06.2024 та постанову про відкриття виконавчого провадження №67458460. Зважаючи, що позивачем позовну заяву, що розглядається, подано 02.08.2024, то ОСОБА_1 пропущенно 10-денний строк на оскарження рішення державного виконавця, визначеного статтею 287 КАС України.

Одночасно, відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує. Представник відповідача повторно підкреслює на беззаперечному факті отримання позивачем 11.06.2024 постанови про відкриття виконавчого провадження №67458460 від 09.11.2021. Також зауважує, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та Інструкцією № 512/5. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Щодо згаданої позивачем постанови у справі № 160/695/22 винесеної Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 13.04.2023 року, представник наголосив, що спірні правовідносини між Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції і позивачем дещо відрізняються від зазначених у постанові по справі №320/6215/19, а саме станом на сьогодні немає на виконанні у приватного виконавця виконавчого провадження по виконанню одного й того ж виконавчого документа, що могло б призвести до подвійного стягнення. З огляду на викладене, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

02.09.2024 позивачем подано суду клопотання, згідно змісту якого, суд кваліфікує його як відповідь на відзив. По змісту якої, позивач заперечує доводи представника відповідача у відзиві на позов, вважає їх голослівними та необґрунтованими. ОСОБА_1 просить в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Учасники справи у судове засідання 02.09.2024 не з`явилися, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином. На адресу суду надійшло клопотання позивача від 02.09.2024 про розгляд даної справи без її участі. Відповідно до частин 4 статті 229 КАС України фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання.

Представник відповідача, 03.09.2024 направив суду через підсистему "Електронний суд" клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, з підстав пропущення нею 10-денного строку на звернення до суду визначеного статтею 287 КАС України, на підтвердження вказаного долучив копії постанови про відкриття виконавчого провадження №51533612 від 02.07.2016 з ідентифікатором доступу та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 7601838052427 з відміткою про отримання 05.07.2016 цієї постанови позивачем.

Позивач у судове засідання 05.09.2024 не з`явилась, однак в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд даної справи за її відсутності.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з пілстав викладених у письмових заявах по суті спору : відзиву на позов та клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду.

Заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено такі обставини.

Івано-Франківським міським судом 18.05.2016 видано виконавчий лист №344/7513/2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" 36517,05 доларів США та 24594,82 грн.

02.07.2016 згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження державним виконавцем відкрито виконавче провадження №51533612 з виконання виконавчого листа №344/7513/2015 від 18.05.2016.

08.11.2021 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Демків С.Я. на підставі заяви стягувача №1169/21 від 23.10.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу, керуючись п. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №51533612.

Так як, відповідач не подав суду нелажним чином копії матеріалів виконавчого провадження, суд із наданих письмових заяв позивача та представника відповідача встановив таке.

09.11.2021 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Демків С.Я. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №51533612 у розмірі 95350,88 грн.

09.11.2021 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Демків С.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67458460 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №51533612 від 09.11.2021, та направлено боржнику до виконання, що підтверджується номером поштового відправлення 7601870190483. В матеріалах виконавчого провадження наявне підтвердження про повернення поштового відправлення, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

09.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до виконання в АТ КБ "ПриватБанк", АТ "УніверсалБанк", АТ "Оксі Банк", АТ "Таскомбанк", ПАТ АКБ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток", АТ "ПроКредит Банк".

12.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицьким В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67507477 з виконання виконавчого листа №344/7513/2015 виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 18.05.2016 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Павлівка, Тисменицький район, Івано-Франківська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", рахунок 29090000000113 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 09807750 35617,05 доларів США по кредиту та процентах та 20940,82 грн пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, з яких: кредитна заборгованість 31752 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 3865,05 доларів США, пеня за прострочення сплати по кредиту 11968,99 грн, пеня за прострочення сплати процентів 8971,23 грн заборгованості за договором кредиту №11261269000 від 30.11.2007, та 3654 грн судового збору.

27.05.2022 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до виконання в АТ КБ "ПриватБанк", АТ "УніверсалБанк", АТ "Оксі Банк", АТ "Таскомбанк", ПАТ АКБ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток", АТ "ПроКредит Банк".

20.07.2022 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м. Івано- Франківськ, вул. Станіславська, 7/2 та складено акт, проте перевірити майновий стан боржника не вдалося, оскільки вхідні двері були зачинені.

25.07.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до виконання в АТ "Державний ощадний банк України".

06.06.2024 Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано- Франківському районі Івано-Франківської області отримано заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024, в якій боржник просить надати постанову про відкриття виконавчого провадження № 67458460 та № 67507477 для ознайомлення.

10.06.2024 державним виконавцем надається відповідь на заяву, в якій повідомляється про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадженні виконавче провадження № 67507477 не перебуває на виконанні у Івано-Франківському відділі державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. А також, надається копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 67458460.

11.06.2024 боржник ОСОБА_1 отримала відповідь на заяву від 06.06.2024 та копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

18.07.2024 Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано- Франківському районі Івано-Франківської області отримано заяви ОСОБА_1 від 18.07.2024 про надання належним чином засвідчену копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженні № 51533612, та про надання для ознайомлення матеріали виконавчого провадження № 67458460, а також видачі належним чином засвідчену копію виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 67458460.

25.07.2024 позивач отримала постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №51533612 та ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження.

12.08.2024 Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області отримано заяву ОСОБА_1 від 12.08.2024 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 67458460, а також видачі належним чином засвідчену копію документа, який знаходиться в матеріалах виконавчого провадження № 67458460, з якого вбачається дата отримання позивачкою постанови про стягнення виконавчого збору від 09.11.2021 по виконавчому провадженні № 51533612.

На вказану заяву ОСОБА_1 16.08.2024 отримала копію заяви від 18.07.2024.

Вважаючи постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 09.11.2021 по виконавчому провадженню №51533612 протиправною, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Правовідносини щодо здійснення виконавчих дій до 05 жовтня 2016 року регулювались Законом України від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV). З 05 жовтня 2016 року вступив у силу Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За текстом частин першої, третьої статті 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

2 червня 2016 року прийнято Закон України № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження", що набрав чинності 5 жовтня 2016 року (надалі - Закон України № 1404-VІІІ).

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини третьої статті 40 указаного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що у ВП №51533612 державним виконавцем Білошицьким А.С. Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області здійснювалось примусове виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду виданого 18.05.2016, відкрито виконавче провадження 02.07.2016.

Надалі, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Демків С.Я. на підставі заяви стягувача №1169/21 від 23.10.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу, керуючись п. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено 08.11.2021 постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №51533612.

Наступного дня, 09.11.2021 старшим державним виконавцем відповідача винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору ВП №51533612 у розмірі 95350,88 грн.

Отже, на момент виникнення спірної заборгованості та відкриття виконавчого провадження №451533612 діяв Закон №606-XIV, а під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору - Закон №1404-VIII.

В свою чергу, до 28 серпня 2018 року частиною другою статі 27 Закону №1404-VIII визначалось, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відтак, Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII, який вступив у силу з 28 серпня 2018 року, до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII внесено зміни, відповідно до яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з моменту виникнення заборгованості ОСОБА_1 та до прийняття постанови про стягнення виконавчого збору змінювалось законодавство щодо здійснення обрахунку виконавчого збору.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в Рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 (про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої ст. 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Одночасно, суд вважає за належне наголосити, що при вирішенні питання про розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника за такою постановою, враховуючи, що виконавче провадження було відкрито за правилами, передбаченими Законом № 606-XIV, то при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, треба керуватися положеннями статті 28 Закону № 606-XIV (чинного на той час). Ці положення, зміст яких написано вище, передбачають, з-поміж іншого, стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 300/3260/20.

До того ж, суд зазначає, що вказані 10 відсотків вираховуються саме від суми, зазначеної у виконавчому документі, а не від суми, яка не стягнута станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача, що внесені Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII зміни до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII погіршили її становище як боржника, так як державний виконавець фактично не стягнув з позивача коштів. Оскільки, визначення розміру виконавчого збору як і на момент відкриття виконавчого провадження 02.07.2016 (стаття 28 № 606-XIV) так і на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору 09.11.2021 (стаття 27 Закону № 1404-VIII зі змінами внесеними Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII) не змінилось ("10% від суми, що підлягає стягненню…"), а відтак не вплинуло на позивача.

Воднораз, суд зазначає, що статтею 27 Закону №1404-VIII урегульовано стягнення виконавчого збору, а статтею 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено право приватного виконавця на отримання винагороди.

Згідно зі статтею 31 вказаного закону за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода (частина перша).

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (частина друга).

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). (частина четверта).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина п`ята).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста).

Судом встановлено, що у ВП №51533612 державним виконавцем фактичного виконання рішення суду досягнуто не було, виконавчий документ був повернутий стягувачу.

В подальшому 12.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицьким В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67507477 з виконання виконавчого листа №344/7513/2015 виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 18.05.2016. Пунктом 3 якої постановлено стягнути в солідарному порядку з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 3561,70 доларів США та 2459,48 грн. Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження стан виконавчого провадження №73177949 "відкрито".

Тобто, прийняття у даному випадку спірної постанови про стягнення виконавчого збору та виділення її виконання в окреме виконавче провадження, створило передумови для подвійного стягнення із боржника виконавчого збору і винагороди приватному виконавцю за виконання одного виконавчого документу.

Так, суд наголошує, що Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

З одного боку, Закон №1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

З іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні у державного виконавця.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

При цьому, згідно із пунктом 8 частини другої статті 2 КАС України суб`єкт владних повноважень під час прийняття рішень, вчинення дій серед іншого повинен керуватися принципом пропорційності, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Крім того, з-поміж учасників виконавчого провадження в рамках спірних правовідносин у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання саме боржник перебуває у найбільш уразливому становищі, якого зобов`язано сплатити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

У цьому контексті суд зауважує, що питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа є несправедливим з огляду на те, що стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим. Тобто у контексті вирішення адміністративного спору Верховний Суд дійшов висновку, що з точки зору дотримання засад виконавчого провадження, передбачених зокрема пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII, справедливим може бути лише стягнення однієї з указаних сум.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі 160/695/22.

При цьому слід вказати, що законодавство про виконавче провадження не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

Водночас, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Так, частиною восьмою статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Поняття й процедура, що згадані у цій нормі, стосується правовідносин, що не є подібними до спірних, оскільки в останніх не було передачі виконавчого документа.

Однак, на відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону №1404-VIII регулює подібні правовідносини.

Так, вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

Отже, у вказаному випадку приписи статті 27 Закону №1404-VIII мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац). Дана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма унеможливлює подвійну плату боржником зазначених коштів, а тому її застосування дозволяє розв`язати спір про подвійне стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа в умовах неповноти законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відтак, з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України), до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.

Застосування частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дає суду підстави зробити такий висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Застосування аналогії закону дозволяє також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 у справі №320/6215/19.

Відтак, прийнятта постанова про стягнення виконавчого збору від 09.11.2021 у виконавчому провадженні №51533612 є безпідставною, та призводить до ситуації подвійної сплати позивачем як виконавчого збору, так і винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж виконавчого документа, що є неприпустимим.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то слід зазначити наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, згідно приписів частини 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Так, як правильно зазначає відповідач та не заперечує позивач, постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2016 ВП №51533612 ОСОБА_1 отримала 05.07.2016 особисто, що підтверджується її підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

При цьому, обов`язку щодо порядку направлення позивачу спірної постанови відповідачем дотримано не було. Протилежного відповідачем не доведено та в судовому засіданні не спростовано.

Так, тільки після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_1 25.07.2024 дізналась саме про винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 09.11.2021 ВП №51533612, на підставі якої державним виконавцем й відкрито виконавче провадження ВП №67458460.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою в межах строку визначеного пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 246 КАС України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

При цьому, право на реалізацію стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить самому позивачу.

Наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №0.0.37980940.1 від 02.08.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду з цим позовом у розмірі 1211,20 грн (а.с.7).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена ним сума судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 09.11.2021 по виконавчому провадженню ВП №51533612, яка винесена страшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Демків Софією Ярославівною.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька, буд. 45, м. Івано-Франківськ, 76019) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

відповідач Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька, буд. 45, м. Івано-Франківськ, 76019).

Суддя Главач І.А.