Рішення

від 06.09.2024 по справі 640/12109/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2024 року № 640/12109/19

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПарненко В.С.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сусід» (далі ТОВ «Сусід», позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13.02.2019 №00001481402, №00001491402, №00001501402.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, зазначаючи, що встановлені відповідачем заниження показників інших доходів та інших операційних витрат Звіту про фінансові результати ТОВ «Сусід» за 2017 рік на одну і ту ж суму 3 015 806 грн з ПДВ не вплинуло на формування рядку 02 декларації з податку на прибуток «Фінансовий результат до оподаткування» за 2017 рік, є необґрунтованим та безпідставним самостійним коригуванням контролюючим органом показників фінансової звітності ТОВ «Сусід». Підставами для збільшення відповідачем рядку 2240 «Інші доходи» у розмірі 3 015 806 грн з ПДВ та зменшення податкового кредиту з ПДВ у сукупності в сумі 502 634 грн слугували необґрунтовані та протиправні висновки відповідача про документальне не підтвердження реальності здійснення господарських операцій при придбанні у ТОВ «Сарса» товарно-матеріальних цінностей у відповідних звітах (податкових) періодах. При складанні акту перевірки відповідачем не було враховано: реальність (фактичне виконання) господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «САРСА» підтверджено всіма необхідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку; ТОВ «САРСА» (безпосередній постачальник І ланцюга), на час виникнення господарських операцій, було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі; взято на облік відповідними управліннями статистики та ДФС України, про що розміщено відкриту інформацію на офіційних порталах; відсутня доказова база щодо аналізу господарських операцій ТОВ «СУСІД» та ТОВ «САРСА», не з?ясовано цілого комплексу фактів, які беззаперечно спростовують висновки відповідача про нереальність господарських операцій між товариствами; ДФС України підтверджувала електронний цифровий підпис керівників та печатки ТОВ «САРСА», про що свідчать квитанції до податкових накладних отриманих позивачем від постачальника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У подальшому адміністративну справу № 640/12109/19 на виконання положень пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ надіслано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/12109/19 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 прийнято справу до провадження судді Парненко В.С. та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011).

Підготовче провадження призначено на 29.05.2024.

22.05.2024 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ «Сарса» є фігурантом у кримінальному провадженні №42016000000002752 від 06.10.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, в якості суб??єкта господарювання з «ознаками фіктивності». Відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкову накладну із відповідною номенклатурою (пакети, упаковка пластикова 2220 1000 шт, упаковка з пластику 2221(9) 1000 шт/ящ, гофрокороб, плівка PVC APF36 0.4х1500м, стрейч палетний х7, пакет фасовка 18Ч35 1000 шт х10, пакет ПП, пакет ПЕ в рулоні 26x47 12 МкМ 200 шт, пакет фасовка, пакет-майка рулон 22х47 200шт х20, перчатки п/е 10000шт, перчатки ПЕ з кріпленням 10000шт, плівка PVC APF36 0.4х1500м, сітка-рукав жовта 2000 п.м, пакет струна 12х12см 100шт.) ТОВ «Сарса» отримало від ТОВ «Буд Корпорейшн». В акті перевірки зазначено, що згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень наявний вирок від 28.11.2017 по кримінальному правопорушенню, відкритому на підставі ч.5 ст. 27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, в якому зазначено, що обвинувачений в грудні 2016 року, перебуваючи в м. Києві біля станції метро «Лівобережна» ОСОБА 2 отримав від невстановленої досудовими розслідуванням особи пропозицію придбати (перереєструвати) на своє ім?я підприємство ТОВ «Буд Корпорейшн». Використовуючи ТОВ «Буд Корпорейшн», невстановлені досудовим розслідуванням особи виписували та реєстрували податкові накладні з метою подальшого відображення в податковій звітності удаваних операцій з купівлі-продажу товарно- матеріальних цінностей. У січні-березні 2017 року невстановлені досудовим розслідуванням особи відображали в податковій звітності ТОВ «Буд Корпорейшн» та подавали до органів ДФС України податкову звітність з розшифровкою податкового кредиту в розрізі контрагентів додатку №5 до декларації з ПДВ, де зазначали контрагентів з реквізитами: ПП «ЛАРА», ПП «КОСБА», ТОВ «ЛОТОС Фінанс», ТОВ «УСПА-ЛЕД», що підтверджує факт використання ТОВ «Буд Корпорейшн» для прикриття їх незаконної діяльності. Зокрема, використовуючи ТОВ «Буд Корпорейшн», невстановлені досудовим розслідуванням особи виписували та реєстрували податкові накладні з метою подальшого відображення в податковій звітності удаваних операцій з купівлі-продажу товарно- матеріальних цінностей. Так, у січні-березні 2017 року податкові накладні з зазначенням послуг «будівельно - монтажні роботи, будівельні роботи, насіння соняшникове» виписані ПП «ЛАРА», ПП «КОБА», ТОВ «ЛОТОС Фінанс», ТОВ «УСПА-ЛЕД», що свідчить про отримання підприємствами-вигодонабувачами податкової вигоди під виглядом здійснення реальних фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу матеріальних цінностей. Таким чином, встановлено, що реалізація товару на адресу ТОВ «Сусід», не підтверджується наданими на перевірку документами.

28.05.2024 представником позивача подано до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

В подальшому розгляд справи в підготовчому провадженні відкладено на 30.05.2024.

30.05.2024 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи через неотримання позивачем відзиву.

Розгляд справи в підготовчому провадженні відкладено на 19.06.2024.

06.06.2024 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що в ухвалах слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва не згадується ТОВ «Сарса» в контексті підприємства нібито з ознаками фіктивності, як наслідок, посилання відповідача на наявність зареєстрованого кримінального провадження, яке не має жодного відношення ані до ТОВ «Сусід», ані до ТОВ «Сарса» є необґрунтованим, безпідставним та не може свідчити про відсутність реальності вчинених господарських операцій між контрагентами. У вироку, на який посилається відповідач, не досліджувались господарські операції між ТОВ «Буд Корпорейшн» та ТОВ «Сарса», він не має жодного відношення до ТОВ «Сусід». Сам по собі факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 закрито підготовче провадження у справі №640/12109/19 та призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 21.08.2024.

В подальшому розгляд справи по суті відкладено на 04.09.2024.

04.09.2024 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Представник відповідача залишив на розсуд суду питання про розгляд справи в письмовому провадженні, що підтверджується відміткою на клопотанні позивача.

Судом розглянуто справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сусід» (код ЄДРПОУ 32251091) зареєстровано 23.10.2002, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м.Києві, ДПІ у Дніпровському районі (Дніпровський район м.Києва).

Видами діяльності за КВЕД є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.24 Оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 82.92 Пакування; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 73.11 Рекламні агентства; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі направлень, виданих ГУ ДФС у м. Києві від 26.11.2018 №1873/26-15-14-02-04, №1874/26-15-14-02-04, №3222/26-15-14-06-03, №2355/26-15-42-08, від 28.11.2018 №7766/26-15-14-09, №2871/26-15-14-03-04, відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2018 №16855, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2019 №38/26-15-14-02-04/32251091, у висновку якого встановлені наступні порушення

1)п.44.1 ст.44. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від?ємне значення об?єкту оподаткування на загальну суму 1944399 грн, в тому числі за три квартали 2018 року на суму 1944399 грн, та встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 102379 грн, в тому числі за три квартали 2018 року на суму 102379 гривень;

2)п.198.1, п. 198.3 п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 502634 грн, а саме: лютий 2017 року у сумі 299902 грн, березень 2017 року у сумі 199733 грн, квітень 2017 року у сумі 2999 гривень;

3)п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних за жовтень 2017 року;

4)п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176, ст. 119 Податкового кодексу та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом №4 Мінфіну України від 13.01.2015, подання з недостовірними відомостями та не в повному обсязі податкового розрахунку (форма №1ДФ) за IV квартал 2016 року.

На підставі акту перевірки від 23.01.2019 №38/26-15-14-02-04/32251091 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019:

- №00001501402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 127 974 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 102 379 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25 595 грн;

- №00001491402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією №9262940565 від 27.11.2018 на суму 1 944 399 грн;

- №00001481402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 753 952 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 502 634 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 251 318 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом звернення зі скаргою до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 15.04.2019 №17507/6/99-99-11-04-01-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Встановлені відповідачем порушення податкового законодавства ТОВ «Сусід», за наслідками якого було складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення є наслідком висновку податкового органу про нереальність операцій між ТОВ «Сусід» та контрагентом ТОВ «Сарса» (код ЄДРПОУ 40401803).

Судом встановлено, що між ТОВ «Сусід» (покупець) та ТОВ «Сарса» (постачальник) укладено договір поставки №УП/2-2017, за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити (передати у власність) товар покупцю, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (специфікаціях) до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку, в строки та на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість, назва, асортимент, ціна товару та інші характеристики товару обумовлюються у додатках (специфікаціях) до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на базисних умовах поставки згідно з Правилами Інкотермс DDP в редакції 2000 року, адреса поставки: Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, вул. Броварська, 149.

Відповідно до п. 4.4 договору доставка товару до його фактичної передачі від постачальника до покупця здійснюється виключно за власний рахунок постачальника.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що обов`язок розвантажити товар покладається на покупця.

Згідно з п. 8.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2017 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подано до позовної заяви копії:

- специфікації №1 від 27.01.2017 на поставку товару: бумаги обгорточної, горфокоробів, пакетів ПЕ, ПП, фасовка, перчаток, плівок, сітки, стрейчів палетних, упаковок з пластику на загальну суму 1 799 413,22 грн, в тому числі ПДВ 299 902,20 грн;

- специфікації №2 від 01.03.2017 на поставку товару: бумаги обгорточної, горфокоробів, пакетів ПЕ, ПП, фасовка, перчаток, плівок, сітки, стрейчів палетних, упаковок з пластику на загальну суму 1 198 399,92 грн, в тому числі ПДВ 199 733,33 грн;

- специфікації №3 від 28.03.2017 на поставку пакетів 28х42 на загальну суму 17 992,80 грн, в тому числі ПДВ 2 998,80 грн.

Позивачем надано до суду копії:

-рахунку на оплату №472 від 28.02.2017 на поставку упаковки в асортименті та видаткової накладної №477 від 20.02.2017 на поставку сітки-рукав, пакетів на загальну суму 607 210,34 грн, в тому числі ПДВ 101 201,72 грн;

-рахунку на оплату №470 від 28.02.2017 на поставку упаковки в асортименті та видаткової накладної №478 від 22.02.2017 на поставку плівки на загальну суму 614 469,24 грн, в тому числі ПДВ 102 411,54 грн;

-рахунку на оплату №471 від 28.02.2017 на поставку упаковки в асортименті та видаткової накладної №479 від 23.02.2017 на поставку бумаги обгорточної, горфокоробів, упаковок з пластику, перчаток, стрейч палетного на загальну суму 577 733,64 грн, в тому числі ПДВ 96 288,94 грн;

-рахунку на оплату №533 від 27.03.2017 на поставку упаковки в асортименті та видаткової накладної №539 від 27.03.2017 на поставку пакетів на загальну суму 567 811,83 грн, в тому числі ПДВ 94 635,31 грн;

-рахунку на оплату №534 від 28.03.2017 на поставку упаковки в асортименті на суму 630 572,94 грн, в тому числі ПДВ 105 095,49 грн та видаткової накладної №540 від 28.03.2017 на поставку пакетів на загальну суму 630 588,09 грн, в тому числі ПДВ 105 098,02 грн;

-рахунку на оплату №535 від 03.04.2017 на поставку упаковки в асортименті та видаткової накладної №541 від 03.04.2017 на поставку пакетів на загальну суму 17 992,80 грн, в тому числі ПДВ 2 998,80 грн.

На підтвердження подальшої реалізації отриманого від ТОВ «Сарса» товару, позивачем подано до суду копії договорів поставки №2911/2 від 29.11.2017, №3006/2-18 від 30.06.2018, №3009/1-18 від 30.09.2018, укладених з покупцем ДП «Рітейл Вест», №3107/18 від 31.07.2018, укладеного з покупцем ТОВ «Рітейл Іст», №1007/1 від 10.07.2017, №1206/1 від 12.06.2017, №2911/1 від 29.11.2017, укладених з покупцем ТОВ «Рітейл Тренд», №31/05-3 від 31.05.2017, укладеного з покупцем ТОВ «Рітейл Центр», специфікацій, накладних, платіжних інструкцій про оплату товару.

Правовідносини щодо контролю за правильністю формування податкового кредиту, від`ємного значення з податку на додану вартість, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, витрат платниками податку між суб`єктами господарювання та контролюючим органом регулюються нормами Податкового кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

У відповідності до вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як передбачено п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до змісту п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 5 ст.9 Закону №996 передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У відповідності до ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Положеннями ч.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України встановлено, що при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення доходу.

Водночас, неотримання підприємством доходу від окремих операцій або певної їх сукупності не свідчить, що такі операції не пов`язані із господарською діяльністю, оскільки при здійснені господарських операцій завжди існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від таких операцій.

Отже, прибуток - це мета усієї діяльності, а не результат кожної окремої операції, здійсненої під час такої діяльності. Податковим кодексом віднесення тієї чи тієї господарської операції до господарської діяльності, що становить підприємництво, не ставиться в залежність від того, прибуткова вона чи збиткова.

Таким чином, господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування.

Вищенаведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №809/2736/13-а, від 21.08.2018 у справі №0870/8352/12, від 27.11.2018 у справі №804/8024/14.

В постанові від 05.05.2020 у справі № 826/14426/16 Верховним Судом сформовано наступний правовий висновок.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, правові наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально (фактично) вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Верховний Суд в постанові від 05.05.2020 у справі № 826/14426/16 вказав, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Враховуючи наведені позиції Верховного Суду, суд зазначає, що дослідженню підлягають всі обставини здійснення господарських операцій в сукупності з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, наявності трудового ресурсу, змісту послуг, що надаються, тощо.

Стосовно проаналізованих судом господарських операцій позивача з ТОВ «Сарса», суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом вище, що між ТОВ «Сусід» (покупець) та ТОВ «Сарса» (постачальник) укладено договір поставки №УП/2-2017, за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити (передати у власність) товар покупцю, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (специфікаціях) до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку, в строки та на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на базисних умовах поставки згідно з Правилами Інкотермс DDP в редакції 2000 року, адреса поставки: Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, вул. Броварська, 149.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 5 квітня 2001 року документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Таким чином, ТТП підтверджує факт падання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Суду не надано жодних доказів перевезення товару від ТОВ «Сарса» на адресу ТОВ «Сусід», надані до суду копії первинних документів не містять жодної інформації стосовно осіб, якими були вчинені розвантажувально-навантажувальні роботи, враховуючи, що п. 4.5 договору поставки №УП/2-2017 від 27.01.2017 обов`язок розвантажити товар покладається на покупця.

Отже, суду не доведено позивачем рух товару від ТОВ «Сарса» на адресу ТОВ «Сусід».

Під час дослідження первинних документів судом встановлено розбіжності у номенклатурі товару, що визначений у видаткових накладних та відповідно складених до них рахунках на оплату.

Так, в рахунках на оплату містить найменування товару «упаковка в асортименті», в той час як у відповідно складених до таких рахунків на оплату видаткових накладних міститься номенклатура товару «бумага обгорточна, горфокороби, пакети ПЕ, ПП, фасовки, перчатки, плівки, сітки, стрейчі палетні, упаковки з пластику» тощо.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Досліджуючи отримання ТОВ «Сусід» товару від ТОВ «Сарса» по ланцюгу постачання, судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкову накладну із відповідною номенклатурою (пакети, упаковка пластикова 2220 1000 шт, упаковка з пластику 2221(9) 1000 шт/ящ, гофрокороб, плівка PVC APF36 0.4х1500м, стрейч палетний х7, пакет фасовка 18Ч35 1000 шт х10, пакет ПП, пакет ПЕ в рулоні 26x47 12 МкМ 200 шт, пакет фасовка, пакет-майка рулон 22х47 200шт х20, перчатки п/е 10000шт, перчатки ПЕ з кріпленням 10000шт, плівка PVC APF36 0.4х1500м, сітка-рукав жовта 2000 п.м, пакет струна 12х12см 100шт.) ТОВ «Сарса» отримало від ТОВ «Буд Корпорейшн».

В Єдиному державному реєстрі судових рішень містить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2017 у справі № 761/32192/17, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 від 31.08.2017. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

У вироку суду зазначено, що Обвинувачений ОСОБА_2 в грудні 2016 року, в денний час доби, перебуваючи в м. Києві біля станції метро «Лівобережна» ОСОБА_2 отримав від невстановленої досудовими розслідуванням особи пропозицію придбати (перереєструвати) на своє ім`я підприємство TOB «Буд Корпорейшн» (код ЄДРПОУ 41031564).

Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах TOB «Буд Корпорейшн», а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, а також те, що вказане підприємство реєструється ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими особами, ОСОБА_2 погодився на таку пропозицію.

Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також той факт, що надані йому на підпис документи містять завідомо неправдиві відомості та необхідні для перереєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи TOB «Буд Корпорейшн», яка в подальшому буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності інших осіб, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 засвідчив їх своїм підписом, наділивши їх таким чином значенням документів, серед яких в тому числі: договір №1,2 купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Буд Корпорейшн» від 11.01.2017, протокол №22/03 загальних зборів учасників TOB «Буд Корпорейшн».

В подальшому ОСОБА_2 з метою досягнення злочинної мети, яка полягала у придбанні TOB «Буд Корпорейшн» для подальшого його використання невстановленими досудовим розслідуванням особами з ціллю прикриття незаконної діяльності, разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою прослідували до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., який знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Андрія Малишка, 1, де було завірено справжність підписів ОСОБА_2 на реєстраційних та установчих документах TOB «Буд Корпорейшн», про що свідчить запис у реєстрі № 2228.

В той же день разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою ОСОБА_2 відправився до банківської установи ПАТ «ПУМБ», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4, в приміщенні якого підписав заяву для відкриття банківського рахунку TOB «Буд Корпорейшн», а також заяву для отримання ключа для входу в систему клієнт-банк.

Зокрема, використовуючи TOB «Буд Корпорейшн», невстановлені досудовим розслідуванням особи виписували та реєстрували податкові накладні з метою подальшого відображення в податковій звітності удаваних операцій з купівлі-продажу товарно- матеріальних цінностей.

Таким чином, з урахуванням викладеного, подані на підтвердження господарських відносин з цими контрагентами документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірність формування спірних сум податкових вигод.

При цьому суд враховує, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов`язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не завжди можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій.

Разом з тим, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Також, Верховний Суд у постанові від 16.04.2021 у справі №808/1882/17 зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування даних бухгалтерського та податкового обліку можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Поряд з цим суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання податкових вигод.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

З огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин, за яким платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, платник податків всеодно має бути обачним у виборі контрагента, оскільки несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на формування податкових вигод в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Суду не надано підтвердження отримання товару ТОВ «Сарса», який був в подальшому реалізований на адресу ТОВ «Сусід», або проведення перевірки позивачем при виборі контрагента щодо його ділової репутації та можливості поставки товару, перебування у володінні продавця такого товару тощо.

Судом проаналізовані долучені до матеріалів справи первинні документи по господарським операціям з ТОВ «Сарса» та встановлено, що всі документи первинного обліку від імені постачальника підписані однією особою директором ОСОБА_3 .

Суду також не надано доказів оприбуткування на складах товару, отриманого від ТОВ «Сарса».

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З аналізу наведених норм законодавства, обов`язковою умовою визнання господарської операції реально вчиненою є можливість ідентифікації осіб, які приймали участь в господарській операції.

Надані до суду документи по взаємовідносинам ТОВ «Сусід» та ТОВ «Сарса» не дають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь в оформленні господарської операції, оскільки підписані лише директорами. Жодних довіреностей на отримання товару, на проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, на зберігання товару суду не надано.

Стосовно наданих представником позивача документів на підтвердження подальшої реалізації товару, суд зазначає, що суд не має можливості визначити приналежність поставленого товару до товару, отриманого від ТОВ «Сарса», оскільки вказаний товар не містить індивідуальних ознак, а визначений родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Твердження позивача про те, що відсутність наведених судом документів не є підставою для визнання господарської операції нереальної через те, що вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку спростовується позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.11.2020 у справі № 300/555/19.

А саме Верховним Судом зазначено, що наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договорів, актів, податкових накладних та товарно-транспортних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

З урахуванням викладених обставин справи та вимог чинного законодавства України суд вважає, що первинні документи, надані позивачем до перевірки та до суду, не відображають реального настання господарських операцій, оскільки сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі №П/811/2247/14 (К/9901/7235/18).

Верховним Судом в постановах від 30 червня 2021 року у справі № 804/1267/16, від 29 січня 2021 року у справі № 826/8752/16, від 23 жовтня 2020 року у справі № 826/10616/17, від 24 вересня 2020 року у справі № 806/647/16, від 25 травня 2021 року у справі № 803/58/17 неодноразово зазначалось, що належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

З постанов Верховного Суду можна зробити певні висновки щодо того, як саме платник податків може підтвердити власну належну обачність. Зокрема, необхідно: перевірити контрагента за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків; отримання засвідчених копій статутних та реєстраційних документів, копії паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо; перевірити загальнодоступну інформацію щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента.

Зазначене вказане, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 140/1611/19, від 16 березня 2021 року у справі № 815/1592/16.

Необхідно також звернути увагу на повноваження особи, яка підписуватиме договір та первинні документи (постанова Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №826/16627/18); та перевірити наявність у контрагента трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності (постанови Верховного Суду від 23 квітня 2021 року у справі № 200/7209/19-а, від 12 листопада 2021 року у справі №520/1769/19).

У зв`язку з вище наведеним, господарські операції між позивачем та контрагентами не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження, відсутності в достатній кількості трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про юридичну дефектність оформлених первинних документів, про відсутність законного джерела походження ідентифікованого активу, відсутність існування активу, неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу оформлення первинних документів до кінцевого споживача.

Аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідно їх дійсному економічному змісту.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Наявність таких обставин разом може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій. З метою дослідження фактичного постачання товарів/послуг у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та разом, а також разом з іншими доказами у справі.

Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 03.08.2020 у справі №826/7917/17.

У постанові від 04.06.2020 у справі №825/1630/17 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду зазначив, що за певних обставин первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Разом з тим, окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Так, перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як наприклад: наявність персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

З наданих до суду позивачем первинних документів, а також з урахуванням доказів та пояснень, наведених відповідачем, суд приходить до висновку про неможливість встановити реальність господарських операцій позивача на підставі наданих первинних документів, адже вони носять формальний характер, в той час як відповідачем надано докази та достатні доводи про неможливість встановити походження придбаних позивачем товарів (робіт/послуг) за ланцюгом постачання.

У зв`язку з наведеним вище, суд приходить до висновку про непідтвердженість реальності господарських операцій.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню, оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 23.01.2019 №38/26-15-14-02-04/32251091 стосовно встановлених порушень, відповідальність за які застосована вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, підтверджені під час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» (вул. Вишгородська, 21, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 32251091) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.