Постанова

від 21.01.2025 по справі 640/12109/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12109/19 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СУСІД" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУСІД" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сусід» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13.02.2019 №00001481402, №00001491402, №00001501402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, зазначаючи, що встановлені відповідачем заниження показників інших доходів та інших операційних витрат Звіту про фінансові результати ТОВ «Сусід» за 2017 рік на одну і ту ж суму 3 015 806 грн з ПДВ не вплинуло на формування рядку 02 декларації з податку на прибуток «Фінансовий результат до оподаткування» за 2017 рік, є необґрунтованим та безпідставним самостійним коригуванням контролюючим органом показників фінансової звітності ТОВ «Сусід». Підставами для збільшення відповідачем рядку 2240 «Інші доходи» у розмірі 3 015 806 грн з ПДВ та зменшення податкового кредиту з ПДВ у сукупності в сумі 502 634 грн слугували необґрунтовані та протиправні висновки відповідача про документальне не підтвердження реальності здійснення господарських операцій при придбанні у ТОВ «Сарса» товарно-матеріальних цінностей у відповідних звітах (податкових) періодах. При складанні акту перевірки відповідачем не було враховано: реальність (фактичне виконання) господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «САРСА» підтверджено всіма необхідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку; ТОВ «САРСА» (безпосередній постачальник І ланцюга), на час виникнення господарських операцій, було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі; взято на облік відповідними управліннями статистики та ДФС України, про що розміщено відкриту інформацію на офіційних порталах; відсутня доказова база щодо аналізу господарських операцій ТОВ «СУСІД» та ТОВ «САРСА», не з?ясовано цілого комплексу фактів, які беззаперечно спростовують висновки відповідача про нереальність господарських операцій між товариствами; ДФС України підтверджувала електронний цифровий підпис керівників та печатки ТОВ «САРСА», про що свідчать квитанції до податкових накладних отриманих позивачем від постачальника.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сусід» (код ЄДРПОУ 32251091) зареєстровано 23.10.2002, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м.Києві, ДПІ у Дніпровському районі (Дніпровський район м.Києва).

Видами діяльності за КВЕД є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.24 Оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 82.92 Пакування; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 73.11 Рекламні агентства; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі направлень, виданих ГУ ДФС у м. Києві від 26.11.2018 №1873/26-15-14-02-04, №1874/26-15-14-02-04, №3222/26-15-14-06-03, №2355/26-15-42-08, від 28.11.2018 №7766/26-15-14-09, №2871/26-15-14-03-04, відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 16.11.2018 №16855, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2019 №38/26-15-14-02-04/32251091, у висновку якого встановлені наступні порушення

1) п.44.1 ст.44. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від?ємне значення об?єкту оподаткування на загальну суму 1944399 грн, в тому числі за три квартали 2018 року на суму 1944399 грн, та встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 102379 грн, в тому числі за три квартали 2018 року на суму 102379 гривень;

2) п.198.1, п. 198.3 п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 502634 грн, а саме: лютий 2017 року у сумі 299902 грн, березень 2017 року у сумі 199733 грн, квітень 2017 року у сумі 2999 гривень;

3) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних за жовтень 2017 року;

4) п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176, ст. 119 Податкового кодексу та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом №4 Мінфіну України від 13.01.2015, подання з недостовірними відомостями та не в повному обсязі податкового розрахунку (форма №1ДФ) за IV квартал 2016 року.

На підставі акту перевірки від 23.01.2019 №38/26-15-14-02-04/32251091 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019:

- №00001501402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 127 974 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 102 379 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25 595 грн;

- №00001491402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією №9262940565 від 27.11.2018 на суму 1 944 399 грн;

- №00001481402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 753 952 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 502 634 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 251 318 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом звернення зі скаргою до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 15.04.2019 №17507/6/99-99-11-04-01-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Встановлені відповідачем порушення податкового законодавства ТОВ «Сусід», за наслідками якого було складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення є наслідком висновку податкового органу про нереальність операцій між ТОВ «Сусід» та контрагентом ТОВ «Сарса» (код ЄДРПОУ 40401803).

Судом встановлено, що між ТОВ «Сусід» (покупець) та ТОВ «Сарса» (постачальник) укладено договір поставки №УП/2-2017, за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити (передати у власність) товар покупцю, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (специфікаціях) до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку, в строки та на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість, назва, асортимент, ціна товару та інші характеристики товару обумовлюються у додатках (специфікаціях) до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на базисних умовах поставки згідно з Правилами Інкотермс DDP в редакції 2000 року, адреса поставки: Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, вул. Броварська, 149.

Відповідно до п. 4.4 договору доставка товару до його фактичної передачі від постачальника до покупця здійснюється виключно за власний рахунок постачальника.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що обов`язок розвантажити товар покладається на покупця.

Згідно з п. 8.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2017 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подано до позовної заяви копії:

- специфікації №1 від 27.01.2017 на поставку товару: бумаги обгорточної, горфокоробів, пакетів ПЕ, ПП, фасовка, перчаток, плівок, сітки, стрейчів палетних, упаковок з пластику на загальну суму 1 799 413,22 грн, в тому числі ПДВ 299 902,20 грн;

- специфікації №2 від 01.03.2017 на поставку товару: бумаги обгорточної, горфокоробів, пакетів ПЕ, ПП, фасовка, перчаток, плівок, сітки, стрейчів палетних, упаковок з пластику на загальну суму 1 198 399,92 грн, в тому числі ПДВ 199 733,33 грн;

- специфікації №3 від 28.03.2017 на поставку пакетів 28х42 на загальну суму 17 992,80 грн, в тому числі ПДВ 2 998,80 грн.

Позивачем надано до суду копії:

- рахунку на оплату №472 від 28.02.2017 на поставку упаковки в асортименті та видаткової накладної №477 від 20.02.2017 на поставку сітки-рукав, пакетів на загальну суму 607 210,34 грн, в тому числі ПДВ 101 201,72 грн;

- рахунку на оплату №470 від 28.02.2017 на поставку упаковки в асортименті та видаткової накладної №478 від 22.02.2017 на поставку плівки на загальну суму 614 469,24 грн, в тому числі ПДВ 102 411,54 грн;

- рахунку на оплату №471 від 28.02.2017 на поставку упаковки в асортименті та видаткової накладної №479 від 23.02.2017 на поставку бумаги обгорточної, горфокоробів, упаковок з пластику, перчаток, стрейч палетного на загальну суму 577 733,64 грн, в тому числі ПДВ 96 288,94 грн;

- рахунку на оплату №533 від 27.03.2017 на поставку упаковки в асортименті та видаткової накладної №539 від 27.03.2017 на поставку пакетів на загальну суму 567 811,83 грн, в тому числі ПДВ 94 635,31 грн;

- рахунку на оплату №534 від 28.03.2017 на поставку упаковки в асортименті на суму 630 572,94 грн, в тому числі ПДВ 105 095,49 грн та видаткової накладної №540 від 28.03.2017 на поставку пакетів на загальну суму 630 588,09 грн, в тому числі ПДВ 105 098,02 грн;

- рахунку на оплату №535 від 03.04.2017 на поставку упаковки в асортименті та видаткової накладної №541 від 03.04.2017 на поставку пакетів на загальну суму 17 992,80 грн, в тому числі ПДВ 2 998,80 грн.

На підтвердження подальшої реалізації отриманого від ТОВ «Сарса» товару, позивачем подано до суду копії договорів поставки №2911/2 від 29.11.2017, №3006/2-18 від 30.06.2018, №3009/1-18 від 30.09.2018, укладених з покупцем ДП «Рітейл Вест», №3107/18 від 31.07.2018, укладеного з покупцем ТОВ «Рітейл Іст», №1007/1 від 10.07.2017, №1206/1 від 12.06.2017, №2911/1 від 29.11.2017, укладених з покупцем ТОВ «Рітейл Тренд», №31/05-3 від 31.05.2017, укладеного з покупцем ТОВ «Рітейл Центр», специфікацій, накладних, платіжних інструкцій про оплату товару.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що господарські операції між позивачем та контрагентами не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження, відсутності в достатній кількості трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про юридичну дефектність оформлених первинних документів, про відсутність законного джерела походження ідентифікованого активу, відсутність існування активу, неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу оформлення первинних документів до кінцевого споживача, що, на думку суду, підтверджується податковою інформацією, що міститься в електронних базах даних.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. З Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов укладеного ТОВ «СУСІД» (Покупець) з ТОВ «САРСА» (Продавець) укладено договір поставки від 27 січня 2017р. за Nє УП/2-2017, відповідно до умов якого ТОВ «САРСА» в обумовлений договором спосіб та термін зобов?язується поставити в адресу ТОВ «СУСІД» товарно - матеріальні цінності (пакувальні матеріали), номенклатура яких визначена у відповідних видаткових накладних.

Згідно п.4.1 Договору ТОВ «САРСА» здійснює поставку товару на базисних умовах поставки згідно з правилами Інкотермс DDP, в редакції 2000 року, адреса поставки: Київська область, Броварський район. смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 149.

На виконання умов укладеного договору ТОВ «САРСА» поставлено в адресу ТОВ «СУСІД» пакувальні матеріали на загальну суму 3 015 805,94грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ - 502 634,33грн.; сума без ПДВ - 2 513 171,61грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними Nє 477 від 20.02.2017; Nє 478 від 22.02.2017; Nє 479 від 23.02.2017; Nє 539 від 27.03.2017; Nє 540 від 28.03.2017 та Nє541 від 03.04.2017.

З врахуванням приписів податкового законодавства, ТОВ «САРСА» виписано та надано ТОВ «СУСІД» належним чином оформлені податкові накладні, які містять у своєму складі всі передбачені обов?язкові реквізити на загальну суму 3 015 805,94грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ - 502 634,33грн.; сума без ПДВ - 2 513 171,61грн., а саме:

- від 20.02.2017р. Nє 35 на загальну суму 607 210,34грн., у тому числі ПДВ - 101 201,72грн.; сума без ПДВ - 506 008,62грн. з наступною номенклатурою ТМЦ: «Пакет ПП 25х16 200 шт 30мкм, Пакет ПЕ в рулоні 26х47 12 МкМ 200 шт, Пакет 28х42 1000шт, Сітка-рукав жовта 2000п.м, Пакет-майка рулон 22х47 200гт х20, Пакет-майка білий 27х50х17 х200, Пакет фасовка 30х40 100шт, Пакет фасовка 25х40 6мкм 500шт, Пакет фасовка 20х30 100шт, Пакет фасовка 18х35 1000шт х10, Пакет струна 12х12см 100шт., Пакет ПП 32х20 200 шт 30мкм Пакет ПП 26х20 200 шт 30мкм »;

- від 22.02.2017р. Nє 38 на загальну суму 614 469,24грн., у тому числі ПДВ - 102 411,54грн.; сума без ПДВ - 512 057,70грн. з наступною номенклатурою ТМІ: «Плівка PVC АРF36 0.4х1500м, Плівка PVC APF36 0.45х1500м»; *

- від 23.02.2017р. Nє 37 на загальну суму 577 733,64грн., у тому числі ПДВ - 96 288,94грн.; сума без ПДВ - 481 444,70грн. з наступною номенклатурою ТМЦ: «Гофрокороб 471х150х200, Гофрокороб 470х400х200, Упаковка з пластику 2221(9) 1000 шт/ящ, Упаковка з пластику 2221(9) 1000 шт/ящ, Упаковка з пластику 2222(10) 600 шт/ящ, Упаковка пластикова 2214 550 шт, Упаковка пластикова 2220 1000шт, Перчатки п/е 10000шт, Перчатки ПЕ з кріпленням 10000шт, Стрейч палетний х7, Бумага обгорточна 25х37 25кг, Упаковка пластик. 2216 220х217х90 200шт»;

- від 27.03.2017р. Nє 52 на загальну суму 567 811,83грн., у тому числі ПДВ - 94 635,31грн.; сума без ПДВ - 473 176,52грн. з наступною номенклатурою ТМЦ: «Пакет фасовка 18х35 1000шт х10, Пакет ПП 26х20 200 шт 30мкм, Пакет ПП 25х16 200 шт 30мкм, Пакет ПЕ в рулоні 26х47 12 МкМ 200 шт, Пакет фасовка 25х40 6мкм 500шт, Пакет струна 12х12см 100шт., Пакет ПП 32х20 200 шт 30мкм, Пакет-майка рулон 22х47 200шт Ч20, Пакет-майка білий 27х50х17Ч200, Пакет 28х42 1000шт»;

- від 28.03.2017р. Nє 53 на загальну суму 630 588,09грн., у тому числі ПДВ - 105 098,02грн.; сума без ПДВ - 525 490,07грн. з наступною номенклатурою ТМЦ: «Упаковка пластикова 2220 1000гт, Упаковка з пластику 2221(9) 1000 шт/ящ, Гофрокороб 470х400х200, Горфокороб 471х150х200, Упаковка пластикова 7111 х75, Плівка PVC АPF36 0.4х1500м, Упаковка пластикова 2214 550 шт, Упаковка пластик. 2216 220х217х90 200шт, Упаковка з пластику 2222(10) 600 шт/ящ, Стрейч палетний х7»;

- від 03.04.2017р. Nє 20 на загальну суму 17 992,80грн., у тому числі ПДВ - 2 998,8грн.; сума без ПІДВ - 14 994,00грн. з наступною номенклатурою ТМЦ: «Пакет 28х42 1000гт».

Виписані (оформлені) ТОВ «САРСА» податкові накладні своєчасно та у повному обсязі зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом.

Судом першої інстанції також не досліджено, що жодних недоліків (дефектності) первинних документів при придбанні ТОВ «СУСІД» товарів у ТОВ «САРСА» в частині своєчасності, достовірності складання та заповнення первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі) в акті перевірки не зазначено та повністю підтверджено.

Як наслідок, наявність та правильне складання та оформлення договорів, видаткових накладних, податкових накладних, реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність відхилень між показниками податкової звітності з податку на додану вартість з даними безпосереднього постачальника товарів, а також наявність спеціальної податкової дієздатності ТОВ «САРСА» - актом перевірки ГУ ДПС у м. Києві не оспорюється, а прямо підтверджується.

Також, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «САРСА» у власній господарській діяльності використовує нежитлові (офісні та складські) приміщення загальною площею 100,00 кв.м. за адресою Київська область, Броварський район, смт. Димерка, вулиця Броварська, буд. 149 на підставі договору суборенди офісно - складських приміщень від 26 липня 2016р. Nє 38-ПК, укладеного з ТОВ «Виробнича - комерційна фірма «ПРОФЕШИНАЛ КЛАС».

Підтвердженням зазначеного факту є відповідна реєстрація податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН на адресу ТОВ «САРСА», від орендодавця.

Кількість працюючих на ТОВ «САРСА» - 11 осіб, про що зазначено в акті перевірки.

При цьому, ТОВ «СУСІД» згідно договору суборенди офісно-складських приміщень Nє44-ПК від 01.12.2016р., також орендувалося приміщення у ТОВ «АСТЕРС ГРУП» загальною площею 130кв.м., за цією ж адресою - Київська область, Броварський р-н, смт. Димерка, вул. Броварська, буд. 149.

Отже, в даному випадку відсутня потреба у перевезенні (транспортуванні) придбаних ТОВ «СУСІД» пакувальних матеріалів транспортними засобами, крім машин, що застосовуються для вантажно-розвантажувальних, підйомно - транспортних робіт, та як наслідок складання товарно - транспортних накладних.

Таким чином, твердження, про те що до суду першої інстанції не надано жодних доказів від ТОВ «САРСА» на адресу ТОВ «СУСІД» є безпідставним та необгрунтованим.

Щодо встановлення судом першої інстанції розбіжності у номенклатурі товару, що визначений у видаткових накладних та відповідно складених до них рахунках на оплату, а саме: в рахунках на оплату містить найменування товару «упаковка в асортименті», в той час як у відповідно складених до таких рахунків на оплату видаткових накладних міститься номенклатура товару «бумага обгорточна, горфокороби, пакети ПЕ, ПІ, фасовки, перчатки, плівки, сітки, стрейчі палетні, упаковки з пластику» тощо.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за отримані товари (надані послуги), тобто, носить інформаційний характер.

Також, судом першої інстанції не враховано, що придбаний позивачем у ТОВ «САРСА» товар (пакувальні матеріали), було в повному обсязі реалізовано суб?єктам господарювання на підставі договорів поставки, а саме:

- Nє2911/2 від 29 листопада 2017р. укладеного між ТОВ «СУСІД» (Постачальник) та ДИ «РІТЕЙЛ ВЕСТ» (Покупець), відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов?язання передати у власність Покупця Товар, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (специфікаціях) до цього договору, а Покупець зобов?язується прийняти Товар та своєчасно здійснити оплату. Постачальник здійснює поставку товару за адресою: Київська область, Броварський р-н, смт. Димерка, вул. Броварська, буд. 149.

- Nє3006/2-18 від 30 червня 2018р. укладеного між ТОВ «СУСІД» (Постачальник) та ДП «РІТЕЙЛ ВЕСТ» (Покупець), відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов?язання передати у власність Покупця Товар, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (специфікаціях) до цього договору, а Покупець зобов?язується прийняти Товар та своєчасно здійснити оплату. Постачальник здійснює поставку товару за адресою: Київська область, Броварський р-н, смт. Димерка, вул. Броварська, буд. 149.

- Nє3009/1-18 від 30 вересня 2018р. укладеного між ТОВ «СУСІД» (Постачальник) та ДІ «РІТЕЙЛ ВЕСТ» (Покупець), відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов?язання передати у власність Покупця Товар, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (специфікаціях) до цього договору, а Покупець зобов?язується прийняти Товар та своєчасно здійснити оплату. Постачальник здійснює поставку товару за адресою: Київська область, Броварський р-н, смт. Димерка, вул. Броварська,

- Nє3107/18 від 31 липня 2018р. укладеного між ТОВ «СУСІД» (Постачальник) та ДІ «РІТЕЙЛ ІСТ» (Покупець), відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов?язання передати у власність Покупця Товар, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (специфікаціях) до цього договору, а Покупець зобов?язується прийняти Товар та своєчасно здійснити оплату. Постачальник здійснює поставку товару за адресою: Київська область, Броварський р-н, смт. Димерка, вул. Броварська, буд. 149.

- Nє1007/1 від 10 липня 2017р. укладеного між ТОВ «СУСІД» (Постачальник) та ТОВ «РІТЕЙЛ ТРЕНД» (Покупець), відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов?язання передати у власність Покупця Товар, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (специфікаціях) до цього договору, а Покупець зобов?язується прийняти Товар та своєчасно здійснити оплату. Постачальник здійснюе поставку товару за адресою: Київська область, Броварський р-н, смт. Димерка, вул. Броварська, буд. 149.

- Nє1206/1 від 12 червня 2017р. укладеного між ТОВ «СУСІД» (Постачальник) та ТОВ «РІТЕЙЛ ТРЕНД» (Покупець), відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов?язання передати у власність Покупця Товар, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (специфікаціях) до цього договору, а Покупець зобов?язується прийняти Товар та своєчасно здійснити оплату. Постачальник здійснює поставку товару за адресою: Київська область, Броварський р-н, смт. Димерка, вул. Броварська, буд. 149.

- Nє2911/1 від 29 листопада 2017р. укладеного між ТОВ «СУСІД» (Постачальник) та ТОВ «РІТЕЙЛ ТРЕНД» (Покупець), відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов?язання передати у власність Покупця Товар, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (специфікаціях) до цього договору, а Покупець зобов?язується прийняти Товар та своєчасно здійснити оплату. Постачальник здійснює поставку товару за адресою: Київська область, Броварський р-н, смт. Димерка, вул. Броварська,149

-Nє31/05-3 від 31 травня 2017р. укладеного між ТОВ «СУСІД» (Постачальник) та ДІ «РІТЕЙЛ ЦЕНТР» (Покупець), відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов?язання передати у власність Покупця Товар, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках (специфікаціях) до цього договору, а Іокупець зобов?язується прийняти Товар та своєчасно здійснити оплату. Постачальник здійснює поставку товару за адресою: Київська область, Броварський р-н, смт. Димерка, вул. Броварська, буд. 149.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно акту перевірки, підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій є інформація, що міститься в інформаційних базах даних ДІС: ІТС «Податковий блок», Єдиний реестр податкових накладних відносно контрагентів по І (ТОВ «САРСА») та ІІ (ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН») ланцюгах постачання про відсутності у постачальників необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів .

Зазначені твердження не можуть братися до уваги, оскільки будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних електронних базах відносно контрагентів суб?єкта господарювання, у тому числі по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом відсутності реальності господарських операцій. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається відповідач в акті перевірки.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 03.09.2019 у справі Nє 810/3790/17 (Nє в ЄДРСР 84165951), від 10.11.2021 у справі Nє 160/12941/19 (Nє в ЄДРСР 101123434), від 06.12.2021 у справі Nє 640/8883/19 (Nє в ЄДРСР 101650835), від 08.12.2021 у справі Nє 280/3306/19 (Nє в ЄДРСР 101732763), від 17.02.2022 у справі Nє 160/7333/19 (Nє в ЄДРСР 103423283), від 11.05.2022 у справі Nє 826/6126/18 (Nє в ЄДРСР 104282635), від 22.06.2022 у справі Nє 400/988/20 (Nє в ЄДРСР 104904539), від 17.08.2022 у справі Nє 240/936/20 (Nє в ЄДРСР 105808783) та багатьох інших, сформував єдину правозастосовчу практику в частині застосування п.44.1 ст.44, ст.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 ПК України та виснував, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Тобто посилання суду першої інстанції на те, що наявна в електронних інформаційно - аналітичних системах контролюючого органу податкова інформація про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання (ТОВ «САРСА», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН») трудових та матеріально - технічних ресурсів доводить відсутність фактів реальності здійснених господарських операцій без правового аналізу первинних документів є передчасним та є наслідком чого є порушення п.44.1 ст.44, ст.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, 198.3 та 198.6 ст.198 ПК України в частині завищення податкового кредиту з ПДВ та витрат на збут з податку на прибуток.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв?язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач безпідставно не врахував, що

- реальність (фактичне виконання) господарських операцій, які мали місце між ТОВ «СУСІД» та ТОВ «САРСА» підтверджено всіма необхідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку;

- ТОВ «САРСА» (безпосередній постачальник І ланцюга), на час виникнення господарських операцій, було зареєстровано в Єдиному державну реєстрі, взято на облік відповідними управліннями статистики та ДФС України, про що розміщено відкриту інформацію на офіційних порталах;

- відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні;

- відсутня доказова база щодо аналізу господарських операцій ТОВ «СУСІД» та ТОВ «САРСА», не з?ясовано цілого комплексу фактів, які беззаперечно спростовують висновки ГУ ДФС у м. Києві про нереальність господарських операцій між товариствами.

Щодо посилань суду першої інстанції на наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал слідчих суддів, в яких згадується ТОВ «САРСА» в якості «фігуранта» кримінального провадження Nє 42016000000002752 від 06.10.2016р та вироку від 28.11.2017р. по ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН», про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 4.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

На с. 6, 18 акту перевірки відповідачем зазначено, що проаналізувавши відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що ТОВ «САРСА» є «фігурантом» у кримінальному провадженні Nє 42016000000002752, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.201бр., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, в якості суб?єкта господарювання з «ознаками фіктивності».

Дослідивши вказані ухвали, вбачається, що в них не згадується ТОВ «САРСА» в контексті підприємства нібито «з ознаками фіктивності», як наслідок, посилання відповідача на наявність зареєстрованого кримінального провадження, яке не має жодного відношення ані до ТОВ «СУСІД», ані і до ТОВ «САРСА», є необґрунтованим, безпідставним та не може свідчити про відсутність реальності вчинених господарських операцій між контрагентами.

При цьому, наявність зареєстрованого кримінального провадження щодо контрагента не свідчить про нереальність операцій, існує нагальна необхідність перевірити доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, спів ставляючи їх з обставинами, про що вказано в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 року Nє 820/2616/18.

Недобросовісність будь - яких учасників господарських відносин, до яких у правоохоронного органу можливо є претензії, не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності суб?єкта господарювання ТОВ «СУСІД», який виконав свої зобов?язання по правочинам і по сплаті всіх належних податків та зборів встановлених у державі.

Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, про що неодноразово наголошував Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 18 жовтня 2021р. у справах Nє 813/1300/18 та 620/816/19; від 11 серпня 2021р. у справі Nє 809/1560/17.

Так, Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі №0540/7843/18-а підкреслив, що однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день судовою практикою Верховного Суду, є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Самостійно наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №817/149/17 та від 29.03.2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та, які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз`ясненні ВАС України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 73 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Отже, судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від його контрагента.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом, а тому вважає, що відповідно винесені Головним управлінням ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 р. № 00001481402, № 00001491402 та №00001501402 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд визнає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову відповідно до ст. 317 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 КАС України апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки апеляційна скарга позивача задоволена судом, відповідно підлягають відшкодуванню судові витрати в сумі 48025,00 грн. сплачені в суді першої інстанції та за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СУСІД"- задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001481402 від 13.02.2019, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001491402 від 13.02.2019, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001501402 від 13.02.2019, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 48025 (сорок вісім тисяч двадцять п`ять) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУСІД" (код ЄДРПОУ 32251091) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено « 23» січня 2025 року.