Рішення

від 05.09.2024 по справі 420/15162/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15162/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

05 вересня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) заяву представника Департаменту фінансів Одеської міської ради за вхід. №29428/24 від 22.07.2024 року про ухвалення додаткового рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Фермерського господарства «Мінков» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про усунення виявлених порушень від 26.03.2024 року №260208-14/993-2024, згідно з якою Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн, відповідно до п. 25 рішення Ради від 29.11.2023 №1618-УІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

22.07.2024 року до суду за вхід. №29428/24 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просить вирішити питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

15.08.2024 року до суду за вхід. №ЕС/34270/24 надійшло клопотання Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про зменшення витрат на правничу правову допомогу, в якому зокрема зазначено, що позивач є суб`єктом владних повноважень, а відповідно до приписів КАС України та позиції Верховного Суду, стягнення витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. Також представником наголошено на відсутності детального розрахунку наданих послуг та неспівмірності таких послуг з предметом спору.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частинами 1, 2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18

Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу разом з заявою надано наступні документи: Договір від 13.05.2024 № 19, рахунок від 24.05.2024, акт наданих послуг від 13.05.2024, Договір від 06.06.2024 № 20, звіт від 01.07.2024, рахунок від 01.07.2024, акт наданих послуг від 06.06.2024, звіт від 17.07.2024, рахунок від 17.07.2024, акт наданих послуг від 17.07.2024, звіт від 24.05.2024, розрахунок загального обсягу наданих послуг.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

В постанові від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 30000,00 грн є обґрунтованим та пропорційною до предмета спору, об`єму та складності справи.

Щодо доводів Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про те, що позивач є суб`єктом владних повноважень, а відповідно до приписів КАС України та позиції Верховного Суду, стягнення витрати суб`єкта владних повноважень за будь-яких результатів розгляду справи не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.

Суд враховує, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно із підпунктами 7, 8 частини 1 вказаної статті КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою цієї статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За правилами частини четвертої цієї статті суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Оскільки умовою звернення суб`єкта владних повноважень до суду на підставі частини 4 статті 5 КАС України є наявність у такого суб`єкта відповідних повноважень, то звернення з таким позовом є одним із способів реалізації таким суб`єктом владних управлінських функцій, визначених Конституцією та законами України.

Водночас, своє право на звернення до суду позивач обґрунтовує саме незаконністю рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень та порушенням його прав, а не наявністю у нього (позивача) визначених Конституцією та законами України повноважень на звернення до суду як суб`єкта владних повноважень.

Натомість, у спірних правовідносинах саме відповідач здійснював публічно-владні управлінські функції і саме відповідач виступає суб`єктом владних повноважень чиє рішення оскаржується з підстав його незаконності.

Таким чином, має місце звернення до суду позивача не як суб`єкта владних повноважень на підставі частини четвертої статті 5, а на підставі частини першої статті 5 КАС України.

Водночас статус позивача як органу місцевого самоврядування не свідчить, що він може звернутись до суду лише як суб`єкт владних повноважень.

Реалізуючи надане статтею 55 Конституції України та частиною першою статті 5 КАС України право на судовий захист орган місцевого самоврядування, діючи не як суб`єкт владних повноважень, вправі звернутись до суду за захистом від порушень з боку інших суб`єктів владних повноважень при реалізації такими суб`єктами публічно-владних управлінських функцій.

З огляду на те, що позивач у цій справі виступає особою, на захист прав та інтересів якої поданий цей позов, і в даному випадку не діє як суб`єкт владних повноважень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 09.08.2024 року по справі №420/4544/19.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 252, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника Департаменту фінансів Одеської міської ради за вхід. №29428/24 від 22.07.2024 року про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути на користь Департаменту фінансів Одеської міської ради (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 13, код ЄДРПОУ 02315044) за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби (адреса: вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ: 40479560) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу внесено 05.09.2024 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Департамент фінансів Одеської міської ради (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 13, код ЄДРПОУ 02315044, e-mail: fmdep@omr.gov.ua, наявний електронний кабінет)

Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (адреса: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, а/с 340, код ЄДРПОУ відсутній, e-mail: 260200@dasu.gov.ua, наявний електронний кабінет у Північного офісу Держаудитслужби за кодом ЄДРПОУ: 40479560)

Треті особи: Одеська міська рада (адреса: 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ 26597691, e-mail: legal_department@omr.gov.ua, наявний електронний кабінет)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (адреса: 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10а, код ЄДРПОУ 14289688, e-mail: ovs@infoxvod.com.ua, наявний електронний кабінет)

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (адреса: 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595, e-mail: General_dks@omr.gov.ua, наявний електронний кабінет)

Департамент міського господарства Одеської міської ради (адреса: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 34674154, e-mail: list.dep@omr.gov.ua, наявний електронний кабінет)

Комунальне підприємство «Агентство програм розвитку Одеси» (адреса: 65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ, 34381156, e-mail: apro@omr.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА