Ухвала

від 05.09.2024 по справі 925/1741/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Черкаси

05 вересня 2024 року справа № 925/1741/21

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі №925/1741/21 за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, виконавчого комітету Піщанської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Шабельниківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа I ступеня - дошкільний навчальний заклад» Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - виконавчий комітет Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за участі Черкаської обласної прокуратури, про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, виконавчого комітету Піщанської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Шабельниківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа I ступеня - дошкільний навчальний заклад» Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - виконавчий комітет Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 вказаний позов задоволено повністю, зокрема:

- зобов`язано Піщанську сільську раду Золотоніського району Черкаської області та виконавчий комітет Піщанської сільської ради відновити освітню діяльність Шабельниківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад» Піщанської сільської ради та створити належні умови для здобуття дошкільної, початкової, базової і повної середньої освіти на базі Шабельниківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І ступеня-дошкільний навчальний заклад» Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, яке розташоване за адресою: 19753, Черкаська обл., Золотоніський р-н, село Шабельники, вул. Незалежності, будинок 21.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року змінено в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області вчинити певні дії, викладено резолютивну частину рішення суду в цій частині в такій редакції: «Зобов`язати Піщанську сільську раду Золотоніського району Черкаської області відновити освітню діяльність Шабельниківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад» Піщанської сільської ради». В іншій частині рішення суду залишено без змін.

На адресу суду від позивача надійшла заява у порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №925/1741/21, згідно якої заявник просить суд зобов`язати відповідача подати у десятиденний судом строк звіт про виконання рішення суду в цій адміністративній справі.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частинами 4, 7 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.

Як наслідок, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Також, заявником не надано до суду доказів (умисного) невиконання відповідачем рішення суду у цій справі.

Крім того, суд враховує те, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України Про виконавче провадження).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України Про виконавче провадження).

За положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З аналізу зазначених норм законодавства суд доходить висновку, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Тобто, для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд встановив, що доказів вчинення заходів примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України Про виконавче провадження позивачка до заяви не додала, а тому об`єктивні підстави, які підтверджені належними та допустимими доказами, задля застосування судом права встановити судовий контроль відсутні.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч. 8 ст. 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про зобов`язання відповідача у визначений строк подати до суду звіт про виконання рішення у справі №925/1741/21.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяв ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі №925/1741/21 відмовити повністю.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ