Рішення

від 06.09.2024 по справі 600/2150/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2150/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонний завод «Кубометр» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонний завод «Кубометр» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №072273 від 20 лютого 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

У поданих до суду позові та відповіді на відзив позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, вказував, що така не містить обґрунтованого опису складу вчиненого позивачем правопорушення та його правової кваліфікації. Так, позивач вважає, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем не враховано всіх обставин справи і не надано їм належної правової оцінки. Зокрема, посадовими особами ТОВ «Бетонний завод «Кубометр» було забезпечено водія, який здійснював перевезення вантажу, необхідною кількістю тахокарт (реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водіїв). Вказано, що у водія були в наявності заповнені тахокарти за період з 04 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 04 січня 2024 року по 05 січня 2024 року і такі було додано до заперечення на акт перевірки. При цьому за період 01 січня 2024 року по 03 січня 2024 року тахокарти водієм не заповнювались, оскільки в ці дні він не здійснював перевезення вантажів. Натомість на момент проведення перевірки, яка була проведена 05 січня 2024 року, водій надав усі документи, що засвідчують використання транспортного засобу на законних підставах, у тому числі тахокарту за 05 січня 2024 року та протокол адаптації тахографа до транспортного засобу, а також тахокарти за попередні дні, коли водій здійснював перевезення вантажу. Крім цього позивач зазначив, що уповноваженою особою відповідача під час перевірки не враховано того, що показник спідометра, який було зафіксовано в тахокарті за 31 грудня 2023 року та по закінченню роботи показував 691310 км, на момент виїзду водія 04 січня 2024 року не змінився, що було зафіксовано у тахокарті за 04 січня 2024 року. Відповідно, тахокарти за період з 01 січня 2024 року по 03 січня 2024 року не заповнювалися, оскільки в ці дні транспортний засіб не використовувався. Також зазначено, що обов`язок щодо належного заповнення тахокарти покладається на водія, а до обов`язків позивача як автомобільного перевізника входить лише забезпечення водія необхідною кількістю тахокарт. Водночас жодними нормами законодавства не затверджено форму і зміст тахокарти та порядок її заповнення, що ставить позивача у невизначене становище та ускладнює належне виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Також позивач посилався на неналежне проведення перевірки, оскільки така проводилась однією посадовою особою відповідача без залучення другого співробітника Державної служби України з безпеки на транспорті або посадової особи Національної поліції України. За наведених вище всіх обставин позивач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений законодавством про автомобільний транспорт, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мали значення при вирішенні питання щодо вчинення позивачем правопорушення законодавства про автомобільний транспорт.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази.

У поданому до суду відзиві та запереченнях відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи законність оскаржуваної постанови, відповідач вказав, що оскільки належний позивачу транспортний засіб обладнаний аналоговим тахографом, то він зобов`язаний забезпечувати належну його експлуатацію, а водій транспортного засобу повинен мати при собі необхідну документацію, у тому числі реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (тахокарти) або бланк підтвердження діяльності у разі нездійснення водієм вантажних перевезень. Вказано, що на момент проведення перевірки позивач надав тахокарти за період з 04 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року, проте тахокарта за 10 грудня 2023 не заповнена (у такій відсутня відмітка про те, що водій здійснював рух), тахокарти за 24 грудня 2023 року та 25 грудня 2023 року відсутні, наступною датою заповнених тахокарт є 26 грудня 2023 року і закінчуються 30 грудня 2023 року, тахокарта за 31 грудня 2023 року відсутня. Наступними датами заповнених тахокарт є 04 січня 2024 року та 05 січня 2024 року, тахокарти за період з 01 січня 2024 року по 03 січня 2024 року відсутні. Водночас відповідач наголосив, що в ті дні, коли водій не здійснював перевезення вантажу, позивач мав забезпечити водія бланками здійснення діяльності. За умови відсутності тахокарт і бланків здійснення діяльності застосовується адміністративно-господарський штраф, передбачений статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, як зазначив відповідач, позивач не заперечує факт відсутності тахокарт та бланку підтвердження діяльності саме на момент проведення рейдової перевірки, водночас наявність таких документів, у тому числі за попередні 28 днів та на день перевірки є обов`язковим, що визначено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а за відсутності таких документів на момент проведення перевірки перевізник несе відповідальність. Стосовно посилань позивача на те, що перевірка проводилась однією посадовою особою, то такі відповідач вважає безпідставними, оскільки нормами Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, передбачено можливість проведення рейдової перевірки однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 28 грудня 2023 року №001157 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на ділянці дороги М-19 «Ковель-Чернівці-Тереблече» 05 січня 2024 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажу транспортного засобу марки IVECO/MISTRALL, днз НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_1 і який належить ТОВ «Бетонний завод «Кубометр», про що складено акт №032164 від 05 січня 2024 року.

Під час перевірки встановлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», які зафіксовано в акті перевірки акт №032164 від 05 січня 2024 року, а саме: під час здійснення перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія щоденними реєстраційними листками режимів праці та відпочинку за 10 грудня 2023 року, 24 грудня 2023 року, 25 грудня 2023 року, 31 грудня 2023 року, 01 січня 2024 року, 02 січня 2024 року, 03 січня 2024 року; бланк підтвердження діяльності за вказані дати відсутній, чим порушено пункт 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом МТЗУ від 07 червня 2010 року №340, пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Листами від 10 січня 2024 року №2193/42/24-24 та від 07 лютого 2024 року №10408/42/24-24 відповідач повідомляв позивача про розгляд справи про порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», який було призначено на 20 лютого 2024 року о 10 год. 00 хв.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення лист відповідача про призначення розгляду справи про порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на 20 лютого 2024 року о 10 год. 00 хв. позивач отримав 13 лютого 2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача було подано до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті заперечення на акт проведення перевірки №032164 від 05 січня 2024 року, до яких було додано такі документи: копію свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , СТТ №514068; копію посвідчення водія НОМЕР_5 ; копію товарно-транспортної накладної №Р552 від 05 січня 2024 року; копію протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 30 листопада 2023 року; копію відомостей видачі реєстраційних листів режиму праці та відпочинку (тахокарт) водія на грудень 2023 року та січень 2024 року; копії заповнених тахокарт за період з 04 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 04 січня 2024 року по 05 січня 2024 року; копію бланку підтвердження діяльності про не здійснення перевезення вантажів у період з 01 січня 2024 року по 03 січня 2024 року включно; копії протоколів перевірки ТЗ; копії полісів обов`язкового страхування власників ТЗ.

20 лютого 2024 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №072273 про застосування до ТОВ «Бетонний завод «Кубометр» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність на момент перевірки щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія за 10 грудня 2023 року, 24 грудня 2023 року, 25 грудня 2023 року, 31 грудня 2023 року, 01 січня 2024 року, 02 січня 2024 року, 03 січня 2024 року або бланків підтвердження діяльності водія, за яке передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У березні 2024 року позивачем було подано скаргу до Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову від 20 лютого 2024 року №072273, за результатами розгляду якої листом від 18 березня 2024 року №3990/3.1/15-24 Державна служба України з безпеки на транспорті залишила скаргу позивача без задоволення, а постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20 лютого 2024 року №072273 без змін.

За таких обставин позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7-9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову суб`єкта владних повноважень про застосування адміністративно-господарського штрафу у зв`язку із порушенням законодавства про автомобільний транспорт. Позивача притягнуто до відповідальності згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв`язку з цим суд зазначає таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567).

Пунктами 2, абзацом 1 пункту 4 Розділу «Загальна частина» Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі Положення №103 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 54, 57 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до абзацу 1, 10 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.

Абзацом 1 пункту 16 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Відповідно до пунктів 20, 21 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з абзацом 1 пункту 25 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26, 27 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно зі статтею 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону №2344-ІІІ до перевезень пасажирів автобусами у нічний час (з двадцять другої до шостої години), крім тих, що використовуються на маршрутах загального користування в режимі регулярних пасажирських перевезень, допускаються автобуси, обладнані контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв.

У главі 6 (статті 29-34) Закону №2344-III наведені положення про автомобільного перевізника. Так, згідно частини першої статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Положеннями частини першої статті 34 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Частинами першою, другою статті 48 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до частини восьмої статті 53 Закону №2344-ІІІ водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Зокрема, Закон №2344-ІІІ (частина восьма статті 53) передбачає обов`язок водія належного автомобільному перевізнику транспортного засобу надавати посадовій особі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (Укртрансбезпеки), під час здійснення перевірки реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 травня 2019 року у справі №816/124/17, в якій наголошено, що норми Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року №2344-III зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Як вбачається зі встановлений у даній справі обставин, під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажу належного позивачу транспортним засобом уповноваженою особою відповідача виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: під час здійснення перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія щоденними реєстраційними листками режимів праці та відпочинку за 10 грудня 2023 року, 24 грудня 2023 року, 25 грудня 2023 року, 31 грудня 2023 року, 01 січня 2024 року, 02 січня 2024 року, 03 січня 2024 року; бланк підтвердження діяльності за вказані дати відсутній, чим порушено пункт 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом МТЗУ від 07 червня 2010 року №340, пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2010 року за №811/18106 (далі Положення №340).

Відповідно пункту 1.3 Розділу І Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.3 Розділу VI Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (пункт 6.3 Розділу VI Положення №340).

Відповідно до абзаців 2, 3, 4 пункту 6.4 Розділу VI Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Отже, оскільки належний позивачу транспортний засіб обладнаний аналоговим тахографом (вказане, як вбачається із заяв по суті справи та встановлених у ній обставин, сторонами не заперечується), то у відповідності до наведених вище норм законодавства позивач як автомобільний перевізник в розумінні положень Закону №2344-ІІІ зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу транспортного засобу. Відповідно, водій транспортного засобу під час перевезення вантажу повинен мати при собі необхідну документацію щодо обліку його робочого часу (за формами встановленого зразка, які визначені Положенням №340 (додатки 3, 4) і пред`явити таку документацію уповноваженій особі Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі).

При цьому заповнення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є щоденним обов`язком водія, а тому перевірка дотримання такого обов`язку проводиться окремо за кожен день, коли водій керував відповідним транспортним засобом.

У разі, зокрема, якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, то перевізником заповнюються бланки підтвердження діяльності, які водій зобов`язаний зберігати протягом 28 днів з дня закінчення робочої зміни, а перевізники зберігають бланки підтвердження протягом 12 місяців.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24 червня 2010 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року №946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385).

Згідно з пунктом 1.1 Розділу І Інструкції №385 цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про Дорожній рух".

Відповідно до пункту 1.2 Розділу І Інструкції №385 ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Розділу І Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Розділу І Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з пунктом 2.4 Розділу ІІ Інструкції №385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3 Розділу ІІІ Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 3.6 Розділу ІІІ Інструкції №385 встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відповідно до статей 10, 11 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» від 06 березня 2008 року №129-VI, компетентні власті чи органи в кожній країні: а) передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями; b) установлюють процедуру оголошення годин, відпрацьованих відповідно до положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції та умов, які їх обґрунтовують. Кожен роботодавець: а) веде відповідно до зразка, затвердженого компетентними властями чи органами в кожній країні, відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює в нього; b) надає цю відомість у розпорядження контрольних органів у спосіб, установлений компетентними властями чи органами в кожній країні. Традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні. Компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають: а) відповідну систему інспекції, яка включає проведення контролю на підприємствах і на дорогах; b) відповідні санкції на випадок недотримання вимог цієї Конвенції.

З 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний: використовувати, своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання; мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР; зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених Законом №2344-III, відповідальність несуть автомобільні перевізники суб`єкти господарювання. Непред`явлення або відсутність під час проведення перевірки визначених Законом №2344-ІІІ документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, свідчить про порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт, що, відповідно, має наслідком застосування адміністративно-господарських штрафів, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17, від 18 березня 2020 року у справі №826/2239/16, яку суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що на момент проведення відповідачем перевірки транспортного засобу позивача у водія були відсутні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку за 10 грудня 2023 року, 24 грудня 2023 року, 25 грудня 2023 року, 31 грудня 2023 року, 01 січня 2024 року, 02 січня 2024 року та 03 січня 2024 року, бланк підтвердження діяльності за вказані дати відсутній.

Поряд з цим позивачем в ході судового розгляду цієї справи не спростовано доводів відповідача про те, що з наданих на перевірку тахокарт за період з 04 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року тахокарта за 10 грудня 2023 року взагалі не була заповнена, а також щодо відсутності на момент проведення перевірки тахокарт за 24, 25 та 31 грудня 2023 року та 01, 02, 03 січня 2024 року.

Не подано тахокарт за вказані дні і до суду, тахокарти за 10, 24, 25, 31 грудня 2023 року та 01, 02, 03 січня 2024 року в матеріалах справи відсутні.

При цьому, як вбачається зі змісту позову та відповіді на відзив, позивач визнає, що тахокарти за 01, 02 та 03 січня 2024 року не заповнювались водієм, оскільки у вказані дні він не здійснював перевезення вантажів.

Водночас, як випливає з наведених вище положень законодавства, у разі, якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, то перевізником перед виїздом (рейсом) заповнюються бланки підтвердження діяльності, які водій зобов`язаний зберігати протягом 28 днів з дня закінчення робочої зміни, а перевізники зберігають бланки підтвердження протягом 12 місяців.

Таких бланків підтвердження діяльності, як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, на момент пред`явлення перевірки водієм належного позивачу транспортного засобу відповідачу не було пред`явлено.

Стосовно посилань позивача у позові та відповіді на відзив про те, що до заперечень на акт перевірки №032164 від 05 січня 2024 року було надано бланк підтвердження діяльності за період з 01 січня по 03 січня 2024 року, то вказане, на переконання суду, не спростовує того факту, що саме станом на момент проведення перевірки уповноваженій особі Укртрансбезпеки водієм не було пред`явлено бланк (бланків) підтвердження діяльності за дні, в які водієм не здійснювалось перевезення вантажу. Водночас такий обов`язок прямо випливає з положень Закону №2344-ІІІ, Положення №340 та Інструкції №385, про що зазначено судом вище.

Отже, не пред`явлення позивачем (його уповноваженою особою) під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія (тахокарт) або бланку (бланків) підтвердження діяльності свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування адміністративно-господарського штрафу, визначеного статтею 60 Закону №2344-ІІІ.

Стосовно посилань позивача на те, що правильність заповнення та оформлення тахокарт є обов`язком водія, а не перевізника, то такі суд вважає помилковими, оскільки контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Щодо тверджень позивача про те, що жодними нормами законодавства не затверджено форма, зміст та порядок заповнення такого документу як «тахокарта - реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водіїв» суд зазначає, що позивача було притягнуто до відповідальності не за помилки водія при заповненні вказаних документів, а через те, що на момент проведення перевірки вони, фактично, були відсутні.

Так, відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 саме своєчасне заповнення тахокарти та забезпечення їх належного зберігання є безпосереднім обов`язком водія транспортного засобу, а автомобільний перевізник в свою чергу зобов`язаний здійснювати контроль за роботою водіїв транспортних засобів.

Наведені вище висновки узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 лютого 2024 року (справа №600/3906/22-а).

До цього суд вважає за необхідне зазначити і те, що положеннями частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ чітко визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-ІІІ, застосовується саме до автомобільних перевізників.

Тобто, положеннями Закону №2344-ІІІ встановлено, що відповідальність за порушення, зокрема, статті 48 цього Закону, несе автомобільний перевізник, а не водій, як помилково вважає позивач.

Твердження позивача про неналежне проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) через проведення такою однією посадовою особою відповідача суд також вважає безпідставними, оскільки, як зазначалось судом вище, абзацом 1 пункту 16 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки, якою в подальшому і було складено та підписано акт перевірки №032164 від 05 січня 2024 року на виконання вимог пункту 21 Порядку №1657.

Суд зауважує, що Порядком №1567 не визначено прямого обов`язку складання актів про порушення законодавства про автомобільний транспорт кількома посадовими особами Укртрансбезпеки або ж із обов`язковим залученням працівників Національної поліції України.

Отже, оскільки водій належного позивачу транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) не надав уповноваженій особі відповідача належним чином заповнені тахокарти або бланки підтвердження діяльності (у разі нездійснення водієм у певні дні перевезення вантажу), суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було складено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, тому правові підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

При вирішенні цього спору судом також було взято до уваги і висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2024 року у справі №600/4371/22-а з аналогічних праововідносин між тими самими сторонами.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів законність оскаржуваної постанови. Натомість доводи позову не свідчать про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонний завод «Кубометр» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06 вересня 2024 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонний завод «Кубометр» (Чернівецький область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул. Маланчука Олександра лейтенанта, буд. 34-З, РНОКПП 44016821), відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248 «У», ЄДРПОУ 39816845).

Суддя О.П. Лелюк