Постанова

від 06.09.2024 по справі 560/34/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/34/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

06 вересня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року та додаткове рішення від 07 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2023 року позивач, приватне підприємство "СВІТ-ХІМ", звернулося в суд з позовом до Хмельницької митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів UA400000/2023/000283/2 від 09.11.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA400040/2023/000813 від 07.11.2023.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 26.04.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу визначення митної вартості, тому рішення №UA400000/2023/000283/2 від 09.11.2023 про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000813 від 07.11.2023 є протиправними і їх слід скасувати.

Додатковим рішенням від 07.05.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд заяву приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №560/34/24 задовольнив частково. Стягнув на користь приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 2000 (дві тисячі) грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці. В задоволенні решти вимог заяви відмовив.

Не погоджуючись з рішеннями суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що до митного оформлення не було подано коносамент, банківські платіжні документи щодо сплати транспортних послуг та замовлення на закупівлю. Банківські платіжні документи та договір перевезення не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів. Наявні розбіжності в частині включення вартості страхування до митної вартості, що також свідчить про не включення до митної вартості даних витрат.

Також зазначає, що наявні розбіжності в частині перевізника та особи з якою укладено транспортний договір, тому у митного органу наявні сумніви щодо включення складових митної вартості товарів, зокрема завантаження та достовірності розподілення вартості транспортування, оскільки відповідно до наданого рахунку на перевезення, транспортні витрати з місця відвантаження до кордону України, як такі що відповідно до статті 58 МКУ включаються до митної вартості товару, становлять 128180 грн та від місця перетину митного кордону України до м. Хмельницький, як такі що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 44902 грн. Тариф на перевезення товару до кордону України складає 96,3 грн. за 1 км., а після кордону України - 117,23 грн. за 1 км.

Вважає, що подані до митного оформлення документи не містять усіх інших визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, в тому числі комісійної винагороди експедитора, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів в порту; витрати на страхування товарів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, до митного оформлення подано рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) KR-KO 20230720 від 20.07.2023. У вказаному інвойсі зазначено, що продавець несе витрати доставки товару по морю з порту Пусан до порту Гамбург. Покупець несе витрати на автомобільний транспорт від порту Гамбург до Хмельницького. Отже, вартість транспортування до порту Гамбург включена у вартість товару та підтверджена поданими до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) KR-KO-20230720 від 20.07.2023, платіжними інструкціями на оплату інвойсу № 28 від 18.08.2023 та № 30 від 21.08.2023.

Вважає, що скаржник змістовних пояснень щодо неможливості перевірки належності визначення митної вартості без коносаменту не надав, обґрунтування яку саме складову митної вартості повинен підтвердити коносамент не навів. Для підтвердження вартості транспортування від порту Гамбург до державного кордону України було надано рахунок на оплату № 276 від 30 жовтня 2023 р., заявка № 2081 від 20.09.2023р., договір № 836-ТЕО на транспортно-експедиторське обслуговування від 14.04.2023р., довідка про транспортно-експедиційні витрати на перевезення вантажу мультимодальним транспортом № 2081 від 30.10.2023.

Посилання відповідача на те, що платіжна інструкція не містить печаток та підписів є необґрунтованими, оскільки при електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою кваліфікованого електронного підпису, його підпис на платіжних документах не вимагається.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між приватним підприємством "СВІТ-ХІМ" (покупець) та компанією "KOCOSLAB Сo., Ltd." (постачальник) 18.07.2023 укладено договір неексклюзивної поставки товару №18/07/23-1, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію (далі - товар) в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у виставлених постачальником рахунках, а покупець зобов`язується прийняти поставлені товари та оплатити за них (пункт 1.1);

- умови поставки зазначені в Інвойсах до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2);

- валютою контракту та валютою платежу є долари США; загальна сума контракту дорівнює сумі всіх рахунків-фактур, виставлених постачальником за цим договором (пункт 2.2);

- порядок оплати товару: 100% передоплата при повідомленні про готовність товару, за умови отримання покупцем повного комплекту супровідних документів (пункт 2.3);

- ціна товару узгоджується сторонами та вказується в Інвойсі (пункт 4.1);

- ціна товару включає в себе вартість товару (товарів), коробки (піддонів), упаковки та/або термоусадкової упаковки, вартість робіт, пов`язаних з пакуванням товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару до місця доставки, якщо інше не домовлено сторонами (пункт 4.3);

- товар за цим договором доставляється відповідно до умов Інкотермс 2020 (пункт 5.1);

- контракт вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 12.1).

На виконання договору здійснено поставку товару, а саме: косметичні препарати або засоби для макіяжу та препарати для догляду за шкірою, розфасовані для роздрібної торгівлі не в аерозольних упаковках, не містять наркотичних, психотропних засобів та прекурсорів, для використання в побуті. Загальна вартість товару складає 72682,80 доларів США (платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах №28 від 18.08.2023 на суму 50000,00 доларів США та №30 від 21.08.2023 на суму 22682,80 доларів США).

Згідно з інвойсом KR-KO-20230720 поставка здійснювалась на умовах «Інкотермс» 2020 (СIF) в порт Гамбург за рахунок продавця. Доставка з порту Гамбург в м. Хмельницький здійснюється за рахунок покупця. Доставка товару з порта Гамбург, Німеччина до митного кордону України здійснювалась позивачем за власний рахунок відповідно до договору на транспортно-експедиторське обслуговування №836-ТЕО від 14.04.2023 укладеного з ФОП ОСОБА_1 .

У довідці №2081 від 30.10.2023, виданій ФОП ОСОБА_1 , зазначено, що транспортні витрати при доставці вантажу, враховуючи портові витрати коносамент DJIS2309BHAM0003, за маршрутом порт Гамбург, Німеччина - м.п. Ягодин, складає 128180 грн. Навантажувально-розвантажувальні роботи входять в вартість перевезення. Страхування не проводилось.

З метою митного оформлення поставленого товару декларантом приватним підприємством "СВІТ-ХІМ" 07.11.2023 складено та подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію 23UA400040036934U0. Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною контракту) в розмірі 2747857,09 грн. До складових митної вартості включено ціну товару 2619677,09 грн (72682,80 доларів США 36,0426 грн/1 долар США), а також, вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 128180 грн.

Декларантом на підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів подано митному органу:

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) KR-KO-20230720 від 20.07.2023;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 30.10.2023;

- супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) 23DE485172584122J8 від 30.10.2023;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті №28 від 18.08.2023;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті №30 від 21.08.2023;

- рахунок на оплату №276 від 30.10.2023;

- договір неексклюзивної поставки товару №18/07/23-1 від18.07.2023;

- заявку №2081 від 20.09.2023;

- договір на транспортно-експедиторське обслуговування №836-ТЕО від 14.04.2023;

- довідку про транспортно-експедиційні витрати на перевезення вантажу мультимодальним транспортом №2081 від 30.10.2023;

- копію митної декларації країни відправлення 43168-23-400044Х від 07.09.2023.

Хмельницька митниця 09.11.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000283/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів. У графі 33 цього рішення зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: "Неподння до митного оформлення документів, які підтверджують вартість товару у відповідності до вимог ч.2,8,9 ст.52 МКУ, ч. 2,3 ст.53 МКУ. Документи, подані на виконання ч.2 та ч.3 ст.53 МКУ містять ознаки підробки договору перевезення та заявки на перевезення, розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Заявлений рівень ціни артикулів товару №1 нижчий в 5-7 разів, ніж на сайті виробника в Кореї.

До митного оформлення не подано коносамент, банківські платіжні документи щодо сплати транспортних послуг та замовлення на закупівлю. Банківські платіжні документи та договір перевезення не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів.

Наявні розбіжності в частині включення вартості страхування до митної вартості, що також свідчить про не включення до митної вартості даних витрат.

Розбіжності в частині перевізника та особи з якою укладено транспортний договір.

У митного органу наявні сумніви щодо включення складових митної вартості товарів, зокрема завантаження та достовірності розподілення вартості транспортування, оскільки відповідно до наданого рахунку на перевезення, транспортні витрати з місця відвантаження до кордону України, як такі що відповідно до статті 58 МКУ включаються до митної вартості товару, становлять 128180 грн та від місця перетину митного кордону України до м. Хмельницький, як такі що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 44902 грн. Тариф на перевезення товару до кордону України складає 96,3 грн. за 1 км., а після кордону України - 117,23 грн. за 1 км.

Наявні розбіжності в частині включення до вартості перевезення витрат на вивантаження, навантаження та інших витрат в порту Німеччини. Отже, дані витрати не додані до митної вартості.

Подані до митного оформлення документи не містять усіх інших визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, в тому числі комісійної винагороди експедитора, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів в порту; витрати на страхування товарів.

Враховуючи викладене, необхідно надати додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 МКУ:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

4) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

5) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

6) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У відповідь декларантом повідомлено, що інші додаткові документи надаватись не будуть. Згідно частини 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст.60) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні (подібні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 63 та 63 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості. Джерелом числового значення митної вартості товару є митна декларації від 06.11.2023 №23UA2

Митний орган 07.11.2023 прийняв картку відмови №UA400040/2023/000813, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: "Неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог п.3, 4 ст.53 МКУ".

Пред`явлений до розмитнення товар випущено в обіг за ЕМД №23UA400040037380U7 від 10.11.2023.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та від 17.06.2022 у справі № 826/11710/17.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач як обставину прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів визначив те, що заявлений рівень ціни артикулів товару №1 нижчий в 5 - 7 разів, ніж на сайті виробника в Кореї. Проте суд зазначає, що в спірному рішенні не зазначено який сайт використовував відповідач для порівняння ціни, які умови для продажу були на сайті виробника, чи ціна була вказана для роздрібного продажу.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Вказана позиція обґрунтована у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №825/648/17 та від 25.02.2020 у справі №260/718/19.

При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Щодо висновку відповідача, що до митного оформлення не подано коносамент, банківські платіжні документи щодо сплати транспортних послуг та замовлення на закупівлю, суд першої інстанції враховував, що відповідно до пункту 4.3 договору неексклюзивної поставки товару №18/07/23-1 від 18.07.2023 та рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) KR-KO-20230720 від 20.07.2023 у ціну товару включено вартість доставки товару до порту Гамбург (Німеччина). Для підтвердження вартості транспортування товару, яка не включена в ціну товару, надано довідку про транспортно-експедиційні витрати на перевезення вантажу мультимодальним транспортом №2081 від 30.10.2023.

Водночас встановлено, що відповідач у рішенні про коригування митної вартості не навів жодних пояснень, які свідчили б про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числове значення такої складової митної вартості як вартість перевезення до митного кордону України.

Разом з тим, за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, не подання замовлення на закупівлю, на яке посилається відповідач як на підставу прийняття спірного рішення, суперечить частині 2 статті 53 МК України. Зазначена норма визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, та не містить такого документа (замовлення на закупівлю). Крім того, пункт 3 договору неексклюзивної поставки товару №18/07/23-1 від 18.07.2023 містить порядок формування замовлення на товар засобами зв`язку.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо висновку відповідача про те, що банківські платіжні документи та договір перевезення не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, до митного оформлення надано платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах №28 від 18.08.2023 та №30 від 21.08.2023, які містять відмітки про виконання банком, про що у правому нижньому кутку є відповідна відмітка з зазначенням дати виконання, відповідальної особи та скріплена КЕП відповідальної особи. При цьому, при електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою кваліфікованого електронного підпису, його підпис на платіжних документах не вимагається.

Відповідно до підпункту 13 пункту 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: підпис (и) [власноручний (і)/ електронний (і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Згідно з пунктом 19 додатку до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, платіжна інструкція засвідчується підписами [власноручним (ими)/електронним(ими)] уповноваженого працівника надавача платіжних послуг, який оформив платіжну інструкцію, та працівника, на якого покладено функції контролера. У разі перерахування коштів на рахунки отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в іншого надавача платіжних послуг, платіжна інструкція засвідчується підписом (ами) [власноручним(ими)/ електронним (ими)] уповноваженого (их) працівника (ів) надавача платіжних послуг, визначеного(их) внутрішніми документами надавача платіжних послуг.

Відповідач стверджує, що на електронному документі відсутні реквізити, які накладені засобами електронної автентифікації, проте ним не досліджувався такий електронний документ.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.

Поряд з цим, позивач надав договір на транспортно-експедиторське обслуговування №836-ТЕО від 14.04.2023, який містить на останній сторінці печатку, підписи і дані сторін договору.

Натомість, відповідач у рішенні про коригування митної вартості не навів жодних пояснень, які свідчили б про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числове значення такої складової митної вартості як вартість перевезення до митного кордону України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовно посилання відповідача на наявні розбіжності в частині включення вартості страхування до митної вартості, колегія суддів зазначає.

Так, відповідно до рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) KR-KO-20230720 від 20.07.2023 поставка здійснювалась на умовах CIF Інкотермс 2020 до порту Гамбург за рахунок продавця. Поставка від порту Гамбург до митного кордону України здійснювалась позивачем за власний рахунок.

Умови CIF COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination) - ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення). Означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Тобто, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, у вартість товару включено вартість його доставки в порт Гамбург, в тому числі і морське страхування, які здійснені за рахунок Продавця.

Відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати №2081 від 30.10.2023 страхування вантажу під час перевезення з порту Гамбург до митного кордону України не здійснювалось. Вищезазначене свідчить про те, що позивачем не були понесені додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту.

Також помилковим є твердження відповідача про розбіжності в частині перевізника та особи з якою укладено транспортний договір, оскільки до митного оформлення надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування №836-ТЕО від 14.04.2023, укладений з експедитором ФОП ОСОБА_1 , а відповідно до автотранспортної накладної (Road consignment note) CMR б/н від 30.10.2023 перевізником був підприємець ОСОБА_2 . Однак, згідно з пунктом 1.3 договору №836-ТЕО від 14.04.2023 сторони цим погодили, що при наданні експедитором (ФОП ОСОБА_1 ) замовнику (приватне підприємство "СВІТ-ХІМ") транспортно-експедиторського обслуговування за цим договором, експедитор обмежується організацією перевезень вантажів замовника без здійснення експедитором перевезення безпосередньо. При цьому експедитор укладає з відповідальними перевізниками договори перевезення, від власного імені або від імені замовника та за винагороду і за його рахунок.

В оскарженому рішенні зазначено, що у митного органу наявні сумніви щодо включення складових митної вартості товарів, зокрема завантаження та достовірності розподілення вартості транспортування, оскільки відповідно до наданого рахунку на перевезення, транспортні витрати з місця відвантаження до кордону України, як такі що відповідно до статті 58 МКУ включаються до митної вартості товару, становлять 128180 грн та від місця перетину митного кордону України до м. Хмельницький, як такі що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 44902 грн. Тариф на перевезення товару до кордону України складає 96,3 грн за 1 км., а після кордону України -117,23 грн за 1 км.

Разом з тим, до митного оформлення надавався рахунок на оплату №276 від 30.10.2023, в якому зазначено, що до вартості транспортування включено транспортно-експедиційне обслуговування.

Також встановлено, що позивач та ФОП ОСОБА_1 11.11.2023 підписали акт надання послуг №284, відповідно до якого загальна вартість транспортно-експедиційних послуг складає 173082,00 грн та вартість транспортування до кордону України складає 128180,00 грн. В вартість транспортування по території України також включено транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Положеннями статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

Перелік видів транспортно-експедиторських послуг визначено в статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність". У ній також вказано, що експедитори за дорученням клієнтів надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Зі змісту наведеного слідує, що транспортно-експедиторські послуги є допоміжними та супутніми послугами під час транспортування товарів, при цьому вони не є складовою цього процесу, а плата експедитору за послуги з організації та забезпечення перевезень не є частиною витрат на транспортування товарів.

Крім того, транспортно-експедиторські послуги є окремим об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Для цілей оподаткування ПДВ підпунктом "ж" пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Оскільки позивач є резидентом України, відповідно до вказаної норми місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна.

З огляду на те, що складовою митної вартості є витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, включення до митної вартості товарів плати за транспортно-експедиційні послуги суперечить пункту 5 частини 10 статті 58 МК України.

Відповідно до рахунку на оплату №276 від 30.10.2023 та акта надання послуг №284 від 11.11.2023 послуги з транспортно-експедиторського обслуговування виділено окремо та віднесено до послуг на території України. Також зазначені в цих документах витрати на транспортно-експедиційні послуги (що входять до вартості перевезення по території України) є винагородою експедитора за надані послуги. Розмір вказаних витрат не є пропорційним до протяжності маршруту, а тому, не можуть враховуватись при розрахунку вартості за 1 км. Такі розрахунки є самостійними розрахунками відповідача та не ґрунтуються на митному законодавстві.

Жодних розбіжностей чи наявності ознак підробки у документах, які підтверджують вартість транспортування, відповідачем не виявлено. Сумніви митного органу ґрунтуються виключно на припущеннях, та спростовуються поданими декларантом до митного оформлення документами, зокрема, довідкою про транспортні витрати, наданими перевізником.

Отже, твердження митного органу про те, що транспортні витрати розподілено непропорційно жодним чином не впливає на визначення числових значень складових митної вартості товарів і тому, не може бути підставою для коригування вартості товару відповідачем.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо доводів відповідача про те, що наявні розбіжності в частині включення до вартості перевезення витрат на вивантаження, навантаження та інших витрат в порту Німеччини, а отже, дані витрати не додані до митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) KR-KO-20230720 від 20.07.2023 поставка здійснювалась на умовах CIF Інкотермс 2020 до порту Гамбург за рахунок продавця. Поставка від порту Гамбург до митного кордону України здійснювалась позивачем за власний рахунок.

Умови CIF COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination) - ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення), означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Покупець несе витрати щодо розвантаження товару, включаючи сплату ліхтерних і причальних зборів, за винятком витрат і зборів, які відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Відповідно до рахунку на оплату №276 від 30.10.2023, акта надання послуг №284 від 11.11.2023 та довідки про транспортно-експедиційні витрати №2081 від 30.10.2023 у вартість 128180,00 грн, які включені до митної вартості, входять відшкодування портових витрат в порту Гамбург та перевезення за маршрутом Гамбург, Німеччина - п/п Ягодин Україна.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу. Такі загальні посилання на норми МК України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, тому, рішення №UA400000/2023/000283/2 від 09.11.2023 про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000813 від 07.11.2023 є протиправними та підлягало скасуванню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції щодо стягнення на користь приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" судові витрати за надання правничої допомоги, колегія суддів, з урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що розмір вартості наданих послуг, визначених в акті прийому-передачі наданої правової допомоги №1 від 29.04.2024, є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, та, відповідно, вимоги про відшкодування 12000,00 грн як витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, тому заява приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №560/34/24 підлягала частковому задоволенню у спосіб стягнення на користь приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 2000 (дві тисячі) грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року та додаткове рішення від 07 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.