Постанова

від 04.09.2024 по справі 752/15940/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/15940/23 Головуючий у суді І інстанції Ольшевська І.О.

Провадження № 22-ц/824/11853/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко» про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

На розгляді Голосіївського районного суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко» (далі - ТОВ «Інтероко») про стягнення заробітної плати.

На спростування доводів позову відповідачем разом з відзивом на позовну заяву надані суду копії наказів № 231/1-3к від 01 квітня 2022 року та № 292/20к від 29 квітня 2022 року про встановлення позивачці неповного робочого часу.

Позивачка стверджувала, що із цими наказами вона не ознайомлювалась, а отже не ставила свій підпис на наказах про ознайомлення з їх змістом. У зв`язку із чим нею заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи наказів № 231/1-3к від 01 квітня 2022 року та № 292/20к від 29 квітня 2022 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року клопотання позивачки задоволено та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в наказах № 231/1-3к від 01 квітня 2022 року та № 292/20к від 29 квітня 2022 року у графі «з наказом ознайомлений підпис працівника» ОСОБА_1 чи іншою особою?

Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків у відповідності до частини п`ятої статті 104 ЦПК України та про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

Витрати за проведення експертизи покладено на позивачку, зобов`язано сторін надати на вимогу експертів в їх розпорядження всі необхідні для проведення експертизи матеріали та роз`яснено учасникам справи наслідки ухилення від участі в експертизі згідно зі статтею 109 ЦПК України

У розпорядження експертам надано матеріали цивільної справи № 752/15940/23, а на час проведення експертизи зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, тому у справі слід призначити почеркознавчу експертизу.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ «Інтероко» в особі представника - адвоката Луук А.В. звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначило, що в суду першої інстанції не було підстав задовольняти клопотання позивачки про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки це клопотання подано з порушенням процесуальних строків і заяви про їх поновлення позивачка не подавала. Крім того, суд безпідставно призначив почеркознавчу експертизу, адже для з'ясування обставин, які входять до предмету доказування у цій справі про стягнення невиплаченої заробітної плати, не потребуються спеціальні знання.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, посилаючись на те, що вона дізналась про існування нібито її підпису на наказах лише після того, як відповідачем було подано відзив на позовну заяву, тому необхідність у проведені почеркознавчої експертизи виникла лише на даному етапі розгляду справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Луук А.В. підтримала подану апеляційну скаргу та просила задовольнити її вимоги.

Позивачка та її представник - адвокат Лозицька В.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що у межах цієї справи ОСОБА_1 пред`явлено позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Інтероко» невиплаченої їй при звільненні заробітної плати за період з 01 квітня 2022 року по 30 травня 2023 року в сумі 175 097,75 грн.

Позивачкою ставиться під сумнів підпис у наказах № 231/1-3к від 01 квітня 2022 року та № 292/20к від 29 квітня 2022 року про встановлення неповного робочого часу. Вона стверджує, що не ознайомлювалась з вказаними наказами відповідача та не підписувала їх.

25 жовтня 2023 року позивачкою подано до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідач заперечував проти задоволення такого клопотання, оскільки воно було подане з порушенням процесуальних строків.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи і на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

При цьому суд першої інстанції вважав, що позивачкою достатньо обґрунтовано строк подання клопотання, а тому відсутні підстави для залишення його без розгляду.

Однак із такими висновками суду колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції», «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» зазначено, що очевидне безпідставне призначення судової експертизи є порушенням наведених приписів, що має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, у тому числі права на розгляд справи судом встановленим законом, у розумний строк, тому у такому випадку перегляд цієї ухвали, з урахуванням взаємозв`язку правомірності зупинення провадження як наслідку призначення у справі судової експертизи, та її скасування є виправданим, а також таким, що ґрунтується на засадах верховенства права.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша стаття 7-1 Закону України «Про судову експертизу»).

За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За правилами частини першої, четвертої та п`ятої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

У відповідності до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц.

Таким чином питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року справі № 910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/9394/17 та від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17.

Зі змісту оскаржуваної ухвали місцевого суду вбачається, що вона не відповідає вищевказаним вимогам законодавства та обставинам справи, оскільки в її мотивувальній чистині не наведено достатніх підстав та обґрунтованих мотивів для висновку про необхідність призначення у справі № 752/15940/23 судової почеркознавчої експертизи документів, а саме наказів ТОВ «Інтероко» № 231/1-3к від 01 квітня 2022 року та № 292/20к від 29 квітня 2022 року, якими ОСОБА_1 буловстановлено неповний робочий день.

В даній справі позивачка обґрунтовує свій позов тим, що відповідач не доплачував їй заробітну плату у зв`язку із незаконним встановленням їй неповного робочого дня.

Згідно із статтею 56 КЗпП України за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Тобто, вказаною статтею передбачено можливість встановлення неповного робочого дня або тижня лише за згодою сторін.

Без наявності згоди працівника неповний робочий день може встановлювати власник своїм наказом, але це буде зміною істотних умов праці (стаття 32 КЗпП).

Позивачка стверджувала, що 28 лютого 2022 року вона написала і подала роботодавцю заяву про встановлення їй з 01 березня 2022 року неповного робочого дня, у зв`язку з чим її було переведено на роботу в режимі неповного робочого дня - 24 години на тиждень на період березня 2022 року, про що було видано відповідний наказ. В подальшому відповідач щомісяця видавав накази про встановлення їй режиму неповного робочого дня нібито на підставі її заяв, проте жодної заяви про переведення її на неповний робочий день у квітні - червні 2022 року вона не писала.

В свою чергу відповідач вказував, що вищезазначену заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2022 року було погоджено роботодавцем та із 01 березня 2022 року її переведено на неповний робочий час. На підставі аналогічних заяв позивачки неповний робочий день було встановлено і в квітні 2022 року згідно наказу № 231/1-3к від 01 квітня 2022 року, і в травні згідно наказу № 292/20к від 29 квітня 2022 року.

Отже, в даній справі до предмета доказування входило наявність згоди ОСОБА_1 на встановлення їй скороченого робочого дня і строк такого погодження. Наявність такої згоди може доводитись лише її заявами. Разом із тим, ознайомлення чи не ознайомлення працівника із наказами про встановлення неповного робочого дня має значення лише у разі встановлення такого робочого часу наказом роботодавця без згоди працівника, оскільки це є зміною істотних умов праці і для їх запровадження має бути дотримана певна процедура.

Оскільки відповідач обґрунтовує свої заперечення проти доводів позивачки тим, що таку згоду вона надавала, належним доказом на спростування таких доводів може бути саме заяви позивачки.

Разом із тим, ознайомлення працівника із наказом про встановлення неповного робочого дня не замінює собою письмової згоди на таке встановлення, отже ці обставини не входять до предмета доказування, а тому призначення почеркознавчої експертизи на доведення цих обставин є недоцільним і таким, що буде затягувати розгляд справи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко» задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року про призначення судової почеркознавчої експертизискасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній