Постанова

від 06.09.2024 по справі 369/6821/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12550/2024

Справа № 369/6821/21-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 вересня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Матійчук Г.О. в м. Київ 16 березня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча Компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У травні 2021 року позивач ТОВ «ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча Компанія» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча Компанія» 47251,98 грн. основного боргу за надану послугу по утриманню будинку за адресою АДРЕСА_1 , в якому знаходяться нежитлові приміщення № 143 та № 144, належні відповідачу на праві власності, інфляційні втрати 9076,93 грн., 3 % річних 3707,24 грн., пені 1779,14 грн., що разом становить 61815,29 грн., покласти на відповідача судові витрати.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень АДРЕСА_2 . ТОВ «ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча Компанія» є управителем багатоквартирного будинку № 30-а за цією адресою на підставі договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд від 20 червня 2015 року, укладеного ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «ОЛІМП», яке є балансоутримувачем, та ТОВ «ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча Компанія». Відповідно до п. 1.1 договору, управитель зобов`язується надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреб власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника. В додатку № 1 до договору, а саме акті прийняття-передачі об`єкта в управління (з балансу) вказано відомості про площу нежитлових приміщень в квадратних метрах, яке було передано в управління позивачу.

Також ТОВ «ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча Компанія» визначено управителем багатоквартирного будинку № 30-а на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Поряд з цим, між позивачем та уповноваженою особою від співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 укладено договір № 30-А/У «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком» від 01 січня 2020 року, відповідно до якого ТОВ «ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча Компанія» (управитель) зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління будинком, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Відповідно до п. 11 договору № 30-А/У плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Згідно п. 24 договору № 30-А/У, за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення, при цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу.

Також, в додатку № 2 до договору № 30-А/У, а саме акті прийому-передачі об`єкту управління та загальні відомості об`єкта, містяться відомості про загальну площу нежитлових приміщень.

В порушення своїх зобов`язань відповідач не здійснює оплату наданих послуг, і станом на 30 квітня 2021 року згідно даних бухгалтерського обліку сума заборгованості за послуги утримання щодо нежитлового приміщення № 143 складає 38173,10 грн., щодо нежитлового приміщення № 144 - 9078,88 грн.

Крім того, позивач має право на стягнення грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України: щодо нежитлового приміщення № 143 - 8169,04 грн. інфляційних втрат та 3344,59 грн. 3 % річних, щодо нежитлового приміщення № 144 - 907,89 грн. інфляційних втрат та 362,65 грн. 3 % річних.

Також, згідно п. 24 договору № 30-А/У, позивачем нараховано пеню щодо нежитлового приміщення № 143 в розмірі 1779,14 грн.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року позов ТОВ «ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча Компанія» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча Компанія» основну суму боргу за надану послугу по утриманню будинку в розмірі 47251,98 грн., інфляційні втрати в розмірі 9076,93 грн., 3 % річних в розмірі 3707,24 грн., пеню в розмірі 1779,14 грн., що разом становить 61815,29 грн., а також судовий збір в розмірі 2270 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції не мав права ухвалювати заочне рішення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. На рекомендованому повідомленні про направлення ухвали про відкриття провадження судом відсутня інформація про дату відправлення відповідного направлення. Не можна вважати обґрунтованими посилання в оскаржуваному рішенні на ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України в частині того, що відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи після однократного направлення їй судової повістки за адресою реєстрації. При цьому судом не враховано, що жодної судової повістки відповідачу направлено взагалі не було, а справа розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін. ОСОБА_1 була позбавлена можливості належним чином реалізувати своє право на захист, надати пояснення та заперечення.

Зазначала, що в матеріалах справи знаходиться довідка від 01 квітня 2022 року, згідно якої за адресою АДРЕСА_3 перебуває на обліку як вимушено переміщена особа ОСОБА_3 . Як випливає із заяви про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 за цією адресою фактично не проживає.

Вказувала, що в заяві про перегляд заочного рішення нею обґрунтована поважність неподання відзиву, а також вона посилалась на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, отже, твердження суду про відсутність в заяві посилань на недосліджені судом докази не відповідають обставинам справи.

Вказувала на недоведеність обставин, що позивач дійсно є управителем багатоквартирного житлового будинку. Наводила зміст ст. 10, п. 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», вважала, що подана позивачем копія договору № 30-А/У від 01 січня 2020 року не є належним та допустимим доказом у справі з огляду на відсутність належним чином оформлених рішень співвласників, якими би ОСОБА_4 уповноважувалася на підписання договору. Надана копія протоколу від 18 жовтня 2016 року також не може вважатись належним доказом, з огляду на відсутність необхідної інформації про кількість осіб, що прийняли участь в голосуванні, про обрання голови та секретаря зборів, належно оформлених результатів голосування тощо.

Щодо основної суми заборгованості, зазначала, що позивачем в тексті позовної заяви було проілюстровано певну «таблицю» або «Картку рахунку», відповідно до змісту якої визначено загальну суму заборгованості в період з травня 2018 року по травень 2021 року відносно кожного машиномісця із відображенням їх площі, які перебувають у власності відповідача. Вказувала, що із вказаного доказу неможливо встановити, який розмір щомісячного внеску підлягав сплаті нібито відповідачем в якості свого обов`язку відносно несення витрат з утримання (управління) будинком, більше того, в силу невідображення щомісячного внеску (плати) неможливо перевірити математичну правильність обрахунку останнього на предмет відповідності до встановленого Установчими зборами ОСББ тарифу з управління. Більше того, відсутні докази затвердження зборами ОСББ відповідного тарифу. Не є належним посилання на рішення сільської ради від 22 лютого 2017 року № 83, оскільки органи місцевого самоврядування затверджують тарифи з управління багатоквартирними будинками лише в разі призначення управителів в будинку в порядку п. 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Щодо стягнення інфляційних витрат, пені та 3 % річних, вказувала, що визначений в договорі про управління розмір пені, враховуючи законодавчо встановлений її максимум, є недопустимим, а тому вказані договірні положення не підлягають застосуванню. Також позивачем допущено арифметичні помилки при розрахунках інфляційних нарахувань та 3 % річних, оскільки здійснені без врахування наростаючого підсумку та не враховано граничного строку внесення плати, встановленого договором.

Посилалася на невірне застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки положення цієї статті як міри відповідальності можуть бути застосовані лише до договірних зобов`язань, при цьому матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до відповідача з будь-якими претензіями, тобто що відповідач знав про наявність грошового зобов`язання і про строк його виконання.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 143 пл. 146,1 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстрованого за № 1307, а також власником нежитлового приміщення № 144 пл. 99,9 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. та зареєстрованого за № 1067 (а. с. 22).

Згідно статуту ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія», затвердженого загальними зборами учасників від 29 травня 2015 року № 2, товариство створене шляхом об`єднання майна юридичних осіб і участі в підприємницькій діяльності товариства, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Предметом діяльності товариства є, зокрема, комплексне обслуговування об`єктів (а. с. 55).

20 червня 2015 року ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Олімп», яке є балансоутримувачем будинку за адресою АДРЕСА_1 , ТОВ «Буделітінвест», яке є замовником будівництва житлового будинку за вказаною адресою, ТОВ «Петропавлівське», яке є управителем житлового будинку за вказаною адресою, та з іншої сторони ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія» уклали договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, за умовами якого управитель зобов`язується надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреб власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника. Під належною управителю платою розуміється вартість нарахованих послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до тарифу, затвердженому в установленому законом порядку та вартості послуг з управління будинком. Сторони погодилися, що замовник сплачує за надані управителем послуг щомісяця платіж в розмірі 100 грн. (а. с. 26 - 30). Одночасно було підписано акт прийняття-передачі об`єкта в управління з управління (балансу) (а. с. 31 - 33), який є додатком до вищезазначеного договору.

Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 лютого 2017 року № 83 погоджено введення в дію з 01 березня 2017 року тарифів ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія» на житлово-комунальні послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території (квартплата) для споживачів багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а саме вартість 1 кв.м. загальної площі - 5,68 кв.м. І та ІІ група споживачів, 7,04 грн. - ІІІ група споживачів (а. с. 34).

На а. с. 35 знаходиться копія витягу з протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 18 червня 2016 року за місцезнаходженням АДРЕСА_1 , в якому зазначено порядок денний - про визначення нового управителя ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія» та про обрання уповноваженої особи співвласників під час укладання, внесення, змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням. Розгляд питань порядку денного зборів зазначено пунктом ІІІ протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, однак результати такого розгляду у витязі не наведено.

01 січня 2020 року ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія» та співвласники багатоквартирного будинку в особі ОСОБА_5 уклали договір № 30-А/У (а. с. 36 - 44) про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, за умовами якого управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Пунктами 6, 7 договору його сторони погодили, що кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором. Управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.

Згідно п. 10, 11 договору, ціна послуги з управління визначається кошторисом витрат, затвердженим співвласниками, що міститься у додатку 3 до цього договору. Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків, наданих управителем.

Згідно п. 24 договору, за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню в розмірі 0,01 відсотка суми простроченого платежу, яка нараховується за кожний день прострочення, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно п. 38 договору, цей договір має додатки, що є невід`ємною його частиною, зокрема додаток 3 «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території».

Позивачем ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія» надсилалися досудові претензії про погашення заборгованості на адресу ОСОБА_1 , а саме 30 листопада 2017 року, 03 жовтня 2018 року, 24 грудня 2019 року, 24 березня 2020 року, 18 січня 2021 року (а. с. 47 - 53).

На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 позивачем ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія» надано картки рахунку, згідно яких, за надання послуг з управління в частині приміщення № НОМЕР_1 за період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 нараховувалось щомісяця 829,85 грн., всього за період 38173,10 грн. За надання послуг з управління в частині приміщення № НОМЕР_2 за період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 нараховувалось щомісяця 567,43 грн., всього за період 9078,88 грн. (а. с. 13 - 20).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Спеціальним законом, який визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, є Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Згідно п. 5, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що станом на 30 квітня 2021 року згідно даних бухгалтерського обліку сума заборгованості за послуги утримання щодо нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 складає 38 173,10 грн, щодо нежитлового приміщення № l44, за адресою АДРЕСА_1 складає 9 078,88 грн, вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку. При цьому судом першої інстанції враховано, що на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками, враховуючи наступне.

Частинами 1 - 5 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (в редакції, чинній станом на час проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку від 18 червня 2016 року, а. с. 35) передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: 1) перелік послуг; 2) права і обов`язки сторін; 3) ціна на послуги; 4) строк дії договору.

Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов`язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом і печаткою управителя (за її наявності).

Законом України № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року до ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» внесено зміни, які набрали законної сили 10 червня 2018 року, згідно яких, наведені положення почали діяти в наступному вигляді.

Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є:

1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору.

Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов`язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.

Виходячи із системного аналізу наведених вимог закону, правовідносини між управителем багатоквартирного будинку та співвласниками багатоквартирного будинку, на підставі яких управителем надаються послуги з утримання багатоквартирного будинку, є договірними.

Разом із тим, судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що наявний в матеріалах справи витяг з протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 18 червня 2016 року (а. с. 35) не містить відомостей щодо визначення нового управителя ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія», оскільки із наданого витягу можна дійти висновку лише про те, що вказане питання було винесено на порядок денний загальних зборів, разом із тим, результати розгляду даного питання у наданому позивачем витязі з протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку не відображені, як і не надано доказів укладення договору співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 за наслідками проведення загальних зборів 18 червня 2016 року.

Також судом першої інстанції не враховано, що до договору від 01 січня 2020 року № 30-А/У не надано додатку № 3 «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території», який є його невід`ємною частиною, та на підставі якого позивачем мало здійснюватися нарахування заборгованості за утримання будинку, в тому числі нежитлових приміщень в ньому, які належать ОСОБА_1 .

За відсутності в матеріалах справи доказів погодження ціни послуг управителя багатоквартирного будинку, надання яких є процесуальним обов`язком позивача, висновки суду першої інстанції про стягнення заборгованості за надану послугу по утриманню будинку є передчасними та помилковими.

Сам по собі розрахунок заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, складений працівниками позивача, за відсутності доказів щодо погодження ціни надання таких послуг зі співвласниками багатоквартирного будинку, а відтак і наявності підстав для здійснення позивачем відповідних нарахувань у певному розмірі, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача та не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, такі розрахунки не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Також судом першої інстанції при стягненні пені в розмірі 1779,14 грн., інфляційних втрат в розмірі 9076,93 грн. та 3 % річних в розмірі 3707,24 грн. залишено поза увагою, що розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, є необґрунтованим, оскільки здійснений без врахування наростаючого підсумку станом на час виникнення заявленого позивачем обов`язку зі сплати кожного з щомісячних платежів, і базою нарахування в цих розрахунках визначено кінцеву суму заборгованості, яка, згідно доводів позивача, утворилася станом на 30 квітня 2021 року (а. с. 7 - 12).

Крім цього, апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для ухвалення заочного рішення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, отже умова належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, а також неявки відповідача в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин вочевидь не могли бути дотримані.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відтак, судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд не може погодитись з необґрунтованими доводами апеляційної скарги, що положення ст. 625 ЦК України як міри відповідальності можуть бути застосовані лише до договірних зобов`язань, з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Водночас, помилковість доводів апеляційної скарги в цій частині не впливає на вищевикладені висновки апеляційного суду про наявність передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Вирішуючи по суті позовні вимоги ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, апеляційний суд виходить із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин визначення позивача управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в період з 01 травня 2018 року по 31 грудня 2019 року, а також погодження тарифів на утримання будинку, а за період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2021 року позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо розміру тарифу на утримання будинку, який мав бути погоджений договором від 01 січня 2020 року № 30-А/У, укладеним позивачем із співвласниками багатоквартирного будинку за вказаною адресою, відтак, позов не знайшов свого підтвердження під час апеляційного перегляду, є необґрунтованим та недоведеним.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія» за житлово-комунальні послуги в розмірі 47251,98 грн., а також похідні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЖЕО Петропавлівська експлуатуюча компанія» інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пені, передбаченої п. 24 договору № 30-А/У від 01 січня 2020 року, не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, та стягує з позивача на користь відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2724 грн.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча Компанія» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕО Петропавлівська Експлуатуюча Компанія» (Київська область Києво-Святошинський район с. Петропавлівська Борщагівка вул. Авіаторів, 41-а код ЄДРПОУ 39804054) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 2724 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.