Постанова

від 05.09.2024 по справі 917/289/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року м. Харків Справа № 917/289/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубінчин О.М. ордер ВІ №1229145 від 05.07.2024

від відповідача: Склярова Р.В. ордер ВІ №1234035 від 04.09.2024

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід", м.Горішні Плавні Полтавської області (вх.1254П)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 (повний текст складено 25.04.2024) у справі №917/289/24 (суддя Кльопов І.Г.)

та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 (повний текст складено 30.04.2024) у справі №917/289/24 (суддя Кльопов І.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент", м.Полтава

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід", м.Горішні Плавні Полтавської області

про стягнення 319456,82 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність "Економ-Схід" про стягнення 84940,37 грн - 3% річних та 234516,45 грн - інфляційних втрат, нарахованих за невиконання зобов`язань щодо сплати орендної плати за Договором суборенди нерухомого майна №2 від 06.08.2019.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 у справі №917/289/24:

-відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі;

-позов задоволено;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" 84940,37 грн - 3% річних та 234516,45 грн - інфляційних втрат, нарахованих за невиконання зобов`язань щодо сплати орендної плати за Договором суборенди нерухомого майна №2 від 06.08.2019, а також 4791,85 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/289/24: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" 30000,00 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Не погодившись із вищевказаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 року скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 року в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- звернення позивача із дійсним позовом в даному випадку є передчасним, оскільки розгляд справи №917/1673/22 наразі триває у касаційному порядку. Дана справа безпосередньо пов`язана і залежить від справи № 917/1673/22, а тому розгляд справи №917/289/24 неможливий до вирішення справи № 917/1673/22 Верховним Судом;

- вважає, що суд першої інстанції незаконно і безпідставно дійшов до висновку про те, що в межах даної справи наявні підстави для нарахування відповідачу штрафних санкцій у зв`язку із неналежним виконанням його зобов`язань в частині оплати;

- сума гонорару адвоката, заявлена позивачем у позовній заяві, є завищеною, виходячи з обсягу правових послуг, які були надані позивачем в межах даної справи; неспівмірною зі складністю спору, враховуючи те, що по суті, позивач вважає, що обґрунтування позовної заяви міститься у судовому рішенні по справі №917/1673/22;

- договір про надання правничої допомоги № 13/11/23 від 13.11.2023 року не підтверджує факт надання послуг саме в межах справи №917/289/24, в межах справи, що стосується стягнення з ТОВ «Економ-Схід» 3 % річних, інфляційного відшкодування, факт розміру понесених витрат і визначення розміру таких витрат між позивачем та його представником, що фактично свідчить про недоведеність розміру судових витрат у сумі 30000,00 грн.

- формулювання змісту п 4.4. Договору про надання правничої допомоги № 13/11/23 може свідчити як про загальний обсяг усіх судових справ вже наявних, так і тих, які можуть виникнути у майбутньому;

- у відповідності до Додатку № 1 від 19.02.2024 року, неможливо чітко визначити ціну послуг за 1 годину, оскільки у стовпчику 5 (в якому має бути вказана вартість гонорару за одну годину) і у стовпчику 6 (в якому має бути вказана загальна вартість правової допомоги) містяться однакові значення, а тому неможливо в принципі визначити правильність розрахунку понесених витрат на адвоката;

- у Акті від 26.04.2024 року визначається погодинна форма оплати, хоча у відповідності до п. 4.4. Договору про надання правничої допомоги № 13/11/23, який цитувався вище, визначена фіксована форма оплати. Це додатково свідчить про недоведеність розміру понесених позивачем судових витрат.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.06.2024, зокрема: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 по справі №917/289/24 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/289/24; встановлено учасникам справи строк до 08.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, письмових пояснень тощо з доказами їх надсилання іншим учасникам судового процесу; призначено справу до розгляду на "05" вересня 2024 р. о 12:00 годині.

На адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з підстав, викладених у зазначеному документі.

В свою чергу, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач просив скасувати рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду. Вважає, що в даному випадку були підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3 % річних, з огляду на положення ч.1 ст.233 ГК України. Зазначив, що позивач жодним чином не навів контраргументів доводам відповідача, що заявлений у суді першої інстанції розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим та неспівмірним із складністю справи.

Позивач в судовому засіданні 05.09.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення та додаткове рішення суду першої інстанції законними та такими, що підлягають залишенню без змін.

Відповідач в судовому засіданні 05.09.2024 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення та додаткове рішення суду першої інстанції незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" (надалі - орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Економ-Схід (надалі суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна №2 від 06.08.2019 року.

За умовами п 1.1. Договору суборенди орендар зобов`язується передати, а суборендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення будівлі (надалі - об`єкт суборенди), які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, буд. 43.

Відповідно до п.5.1. Договору суборенди об`єкт оренди передається суборендарю у фактичне використання по акту прийому-передачі об`єкта оренди в користування - акт №2 після завершення суборендарем опоряджувальних робіт.

Орендар передав об`єкт оренди, а суборендар прийняв об`єкт оренди в користування по договору, про що сторони підписали акт №2 приймання-передачі від 10.09.2019 року.

Згідно п.4.1. Договору суборенди строк оренди: тридцять п`ять місяців з дати підписання акту №2 прийому-передачі об`єкта оренди в користування.

Тобто сторони узгодили строк оренди з 10.09.2019 року по 10.08.2022 року.

Згідно п. 6.1 Договору суборенди Суборендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди (орендну плату) в розмірах і в строки, обумовлені цим договором.

Орендна плата нараховується Суборендареві з дати підписання сторонами акту №2 (п.6.6. Договору суборенди).

Згідно п. 6.9 Договору суборенди орендна плата сплачується суборендарем щомісяця, авансом, впродовж 3 (трьох) банківських днів, після виставлення відповідного рахунку орендарем.

Як свідчать матеріали справи, відповідач орендну плату сплатив частково: позивач врахував як оплату орендної плати авансові платежі відповідача в сумі 181611,31 грн. сплачені станом на 01.12.2021 року, кошти в сумі 150000,00 грн. сплачені 17.12.2021 року, суму гарантійного платежу в розмірі 190439,00 грн.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю Економ-Схід виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 1 872 584,02 грн.

Оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю Економ-Схід не сплатило суму боргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення 1872584,02 грн заборгованості з орендної плати за період грудень 2021 року - 10 серпня 2022 року включно та про стягнення 50624,38 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг за період грудень 2021 року - січень 2022 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023 року у справі №917/1673/22 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Економ-Схід на користі TOB Сіті Молл Менеджмент 1 872 584,02 грн. основного боргу з орендної плати, 28 088,76 грн. відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 року у справі № 917/1673/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Молл Менеджмент про розподіл судових витрат задоволено частково. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Економ-Схід про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Економ-Схід на користь Сіті Молл Менеджмент 17 442,82 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 18.01.2024 по справі №917/1673/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Економ-Схід задоволено частково. Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023 року у справі №917/1673/22 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 року у справі №917/1673/22 змінено: абзац 3 додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 року справі №917/1673/22 викласти в наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Економ-Схід на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Молл Менеджмент 14 473,66 грн. - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В решті додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 року у справі №917/1673/22 залишено без змін.

Незважаючи на вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю Економ-Схід не сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" заборгованість із орендної плати в розмірі 1 872 584,02 грн. за період з грудня 2021 року по 10 серпня 2022 року, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача із даним позовом про стягнення 84940,37 грн - 3% річних та 234516,45 грн - інфляційних втрат за період з 11.08.2022 року по 13.02.2024 року.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 у справі №917/289/24: позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" 84940,37 грн - 3% річних та 234516,45 грн - інфляційних втрат, нарахованих за невиконання зобов`язань щодо сплати орендної плати за Договором суборенди нерухомого майна №2 від 06.08.2019, а також 4791,85 грн судового збору.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування та 3 % річних на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за змістом наведеної норми закону інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розгляді справи господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок Позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу, протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням, і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023 року у справі №917/1673/22 (яке було залишено без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 18.01.2024) стягнуто з ТОВ Економ-Схід на користь TOB Сіті Молл Менеджмент 1 872 584,02 грн. основного боргу з орендної плати.

Згідно ст.284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Крім того, ухвалою Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №917/1673/22 повернуто касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 917/1673/22.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №917/1673/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1673/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023 року у справі №917/1673/22 та постанова Східного апеляційного Господарського суду від 18.01.2024 є такими, що набрали законної сили.

Зміст рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023 року у справі №917/1673/22 та постанови Східного апеляційного Господарського суду від 18.01.2024 свідчать про наявність у ТОВ Економ-Схід заборгованості з орендної плати в розмірі 1872584,02 грн., нарахованої за період грудень 2021 року - 10 серпня 2022 року.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, перевіривши розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Молл Менеджмент, заявлених до стягнення сум в межах даного спору у справі №917/289/24, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" 3% річних в сумі 84940,37 грн та інфляційних втрат в сумі 234516,45 грн. за період з 11.08.2022 року по 13.02.2024 року.

Доводи апелянта, що в даному випадку були наявні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних, з огляду на положення ч.1 ст.233 ГК України є безпідставними та необгунтованими, оскільки вищевказана норма здійснює правове регулювання зменшення штрафних санкцій. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю Сіті Молл Менеджмент в межах даного спору не заявляло вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" оскаржує додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/289/24.

У позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн. Крім того, позивач вказав, що в подальшому розмір витрат буде деталізовано та уточнено в передбаченому процесуальним законодавством порядку.

Як вже зазначалось вище, Господарським судом Полтавської області було прийнято рішення від 25.04.2024 у справі №917/289/24.

В подальшому, 29.04.2024 до Господарського суду Полтавської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/289/24: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" 30000,00 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

При перегляді додаткового рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Аналіз положень статті 244 ГПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог

При цьому, ГПК України визначає обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухвалення за наслідком такого судового засідання додаткового рішення в порядку, передбаченому частинами другою, третьою статті 221 ГПК України.

У процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 221 ГПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Положення ч.4 ст. 244 ГПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 221 ГПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Також при розгляді цієї заяви суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України», заява №4909/04 від 10 лютого 2010 року).

З огляду на те, що основними засадами судочинства в Україні є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, місцевий господарський суд, повинен був повідомити відповідача про прийняття до розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат та надати відповідачу можливість заявити свої заперечення щодо поданої заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Проте, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що місцевий господарський суд, отримавши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" від 29.04.2024, не прийняв ухвалу про прийняття відповідної заяви до розгляду, не надав відповідачу строку для подання заперечень проти заявлених до стягнення судових витрат та 30.04.2024 (тобто на наступний день) прийняв оскаржуване додаткове рішення.

Вищевказані дії місцевого господарського суду є порушенням норм процесуального права та такими, що обмежили Товариство з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" в реалізації своїх процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

В свою чергу, зміст апеляційної скарги свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" вважає розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу неспівмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду частково погоджується із вищевказаними доводами апелянта.

Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" (надалі клієнт) та Дубінчиним Олегом Михайловичем (надалі адвокат) було укладено договір №13/11/23 про надання правничої (правової) допомоги від 13.11.2023 року (далі договір), за умовами п.1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу у судових справах між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід".

Згідно п.4.1. договору правова допомога вважається наданою після підписання детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на виконання умов даного договору та/або акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами

Відповідно до п.4.2. договору адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, час витрачений на надання правової допомоги, розмір компенсації правової допомоги та розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Розмір (вартість) послуг з правничої (правової) допомоги у судовій справі між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" складає 30 000,00 грн. та підлягає оплаті протягом 15 робочих днів з дня ухвалення остаточного судового рішення (п.4.4. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.1 договору).

Додатком №1 від 19.02.2024 до договору №13/11/23 про надання правничої допомоги від 13.11.2023 року клієнт та адвокат також узгодили вартість послуг в розмірі 30 000,00 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 26.04.2024 адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги з надання правничої (правової) допомоги у справі №917/289/24 вартістю 30 000,00 грн:

- первинна усна правова консультація клієнта, попереднє обговорення із клієнтом обставин спору вартістю 2000,00 грн., витрачено 1 годину;

- аналіз нормативно-правової бази та судової практики з питань щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за невиконання зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором суборенди вартістю 4000,00 грн, витрачено 2 години;

- складання позовної заяви вартістю 24 000,00 грн, витрачено 12 годин.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що вищевказані документи, надані позивачем, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи є заявлена сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що спір про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відноситься до спорів незначної складності, у зв`язку із чим вивчення матеріалів справи та підготовка до цієї справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи адвоката.

Дана справа є типовою, з усталеною судовою практикою, невеликою кількістю документів, що потребують аналізу та, як наслідок, не потребує великої кількості часу, витраченого адвокатом на представництво інтересів клієнта. Крім того, даний спір безпосередньо пов`язаний із справою №917/1673/22, обставини, якої є преюдиційними під час розгляду даної справи.

Колегія суддів зауважує, що складання адвокатом позовної заяви та аналіз нормативно-правової бази, судової практики щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат на протязі 14 годин, є явно завищеним та таким, що не відповідає наявним в матеріалах справи документам та обставинам справи.

Таким чином, при перевірці вартості представництва інтересів позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що зазначена сума адвокатських витрат в розмірі 30 000,00 грн. є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг та доцільність наданих адвокатських послуг.

Приймаючи до уваги принципи співмірності, реальності та розумності судових витрат, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що доцільним буде стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" покладаються витрати на надання правової допомоги в розмірі 15 000,00 грн, решта витрат покладається на позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 у справі №917/289/24 підлягає залишенню без змін.

В свою чергу, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/289/24 підлягає скасуванню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 у справі №917/289/24 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/289/24 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Абзаци 1-2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/289/24 викласти в наступній редакції:

«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Схід" (вул.Добровольського, 14, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 34633438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Молл Менеджемент" (вул.Європейька, 60-а, м.Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 36903479) 15000,00 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката».

В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/289/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

СуддяР.А. Гетьман

СуддяО.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 05.09.2024 року