Рішення

від 06.09.2024 по справі 904/340/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2024м. ДніпроСправа № 904/340/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прібіс", м. Дніпро

про визнання недійсним договору

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представник:

від позивача: Корсунський Д.Ю.;

від відповідача: Уланівський С.Є.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прібіс", в якому просить суд визнати недійсним пункт 6.12 договору поставки № 1046-140423 від 14.04.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія «Дніпроагро».

Ухвалою суду від 05.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" залишено без руху. Зобов`язано позивача протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази надсилання на адресу відповідачу позову з додатками (поштовий опис вкладення з поіменним переліком предметів).

08.02.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/340/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" надійшло клопотання про долучення доказів.

26.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Прібіс" надійшов відзив на позовну заяву.

Також відповідач просить здійснити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

06.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 07.03.2024 судове засідання призначене з повідомленням (викликом) сторін на 02.04.2024.

11.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Прібіс" надійшло клопотання про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.03.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прібіс" про забезпечення проведення судового засідання у справі № 904/340/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

13.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Прібіс" надійшло клопотання про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" подати до суду у формі заяви свідка відповіді на питання, які містяться у відзиві ТОВ "ПРІБІС".

02.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку зі вступом у справу нового представника ТОВ "АПК "ДНІПРОАГРО", як представника Товариства та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та з метою недопущення порушення прав ТОВ "АПК "ДНІПРОАГРО" на прийняття участі в судовому засіданні по справі № 904/340/24 та надання пояснень суду, наведення своїх доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечень проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В судове засідання 02.04.2024 з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою суду від 02.04.2024 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду у підготовчому засіданні на 14.05.2024.

Ухвалою суду від 14.05.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.06.2024, повторно зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" надати відповіді на питання та попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро", що відповідно до ч. 1 ст. 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

04.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ДНІПРОАГРО" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю можливості прийняти участь представника позивача в судовому засіданні та надання пояснень суду, наведення своїх доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду, заперечень проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Позивачем станом на 04.06.2024 не виконано вимоги ухвал від 02.04.2024 та 14.05.2024 в частині надання письмових відповідей на запитання відповідача, оформлених відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою від 04.06.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Ухвалою суду від 04.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 17.06.2024.

Ухвалою суду від 17.06.2024 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку до 23.07.2024.

23.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" надійшла заява свідка.

В судове засідання 23.07.2024 з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 23.07.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.08.2024.

29.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 05.08.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 06.09.2024.

В судове засідання 06.08.2024 з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином.

В ході судового засідання 06.09.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 06.09.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві та у відповіді на відзив

Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням оспорюваного правочину під впливом обману.

Позивач стверджує, що після узгодження всіх умов договору № 1152-23032023 поставки від 23.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» вважало, що договір від 14.04.2023 змінює лише номенклатуру товару та його кількість і тому може бути підписаний без перевірки.

Проте, як виявилося в подальшому, відповідач шляхом обману, користуючись довірою позивача, включив до умов договору пункт 6.12, який дає можливість Постачальнику заробляти додаткові кошти в розмірі 30% від вартості незамовленого товару.

На думку позивача, обман стосується обставин, які мають істотне значення для Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро», а саме: фінансової сторони Договору поставки, що є істотною умовою для Договору поставки.

Також обставини, які нав`язані Постачальником не відповідають бажанню перебувати у господарських відносинах з недобросовісними Постачальниками та невідповідність обставин поставки від 14.04.2023 узгодженим умовам поставки від 23.03.2023 викликана умисними діями другої сторони правочину ТОВ "ПРІБІС".

Обман має місце, оскільки ТОВ "Прібіс" замовчував внесення пункту 6.12 в Договір поставки від 14.04.2023, без пункту 6.12 ТОВ "Прібіс" не мав би підстав стягувати надумані штрафні санкції за незамовлений товар.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

ТОВ «Прібіс» зазначає, що позивач і відповідач вели перемовини щодо поставки двох видів товару, який відповідач планував придбати, а саме: Аммофос N-10 P-46, Марка «Б» у кількості 506 тон на загальну суму 20 214 720,24 грн та Моноамоніум фосфат 11:52 у кількості 506 тон на загальну суму 20 847 210,12 грн.

Загальна сума товару, щодо якої позивач спочатку вів перемовини з відповідачем становила 41 061 930, 36 грн.

Після узгодження представниками сторін істотних умов майбутніх договорів поставки вказаного товару представниками сторін, Відповідач підготував та відправив на електронну пошту Позивача mast3r07dp@gmail.com 2 електронних листа з проектами двох договорів № 1046-230323 від 23.03.2023 та специфікації № 1 до нього на поставку Аммофос N-10 Р-46, Марка «Б» у кількості 506 тон на загальну суму 20 214 720, 24 грн (електронний лист відправлено 23.03.2023 о 12:16 год., що підтверджується скріншотом з електронної скриньки позивача pribisua@gmail.com), № 1152-230323 від 23.03.2023 та специфікації № 1 до нього на поставку Моноамоніум фосфат 11:52 у кількості 506 тон на загальну суму 20 847 210, 12 грн. (електронний лист відправлено 23.03.2023 о 12:23 год, що підтверджується скріншотом з електронної скриньки Позивача pribisua@gmail.com).

Однак, позивач вказані проекти не підписав та рахунки не оплатив, оскільки в подальшому змінив свої наміри щодо номенклатури товару та його кількості, щодо яких були проведені нові перемовини між позивачем та відповідачем.

Остаточно сторонами були узгоджені наступні умови щодо поставки товару: Аммофос N-10 Р-46, Марка «Б», Код УКТ ЗЕД - 3105 400000, кількість - 990 тон, ціна за одиницю Товару - 38 735, 04 грн з ПДВ на загальну суму 38 347 689, 60 грн, в тому числі ПДВ 20%, умови поставки Товару: Умови (базис) поставки товару: DDP, склад покупця:

- Дніпропетровська обл, смт. Покровське, вул. 40 років Жовтня, буд. 17 А;

- Дніпропетровська обл, Межівський район, с. Веселе, вул. Центральна, буд. 74. Строк оплати до 17.04.2023 включно.

Тобто, сторони домовились про поставку іншого обсягу товару, ніж це було попередньо ними погоджено станом на 23.03.2023.

За результатами перемовин, відповідачем було підготовлено новий проект договору № 1046-140423 від 14.04.2023, який з додатками підписано електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін та скріплено електронними печатками сторін в онлайн-сервісі електронного документообігу Вчасно - https://vchasno.ua/.

14.04.2023 виставлено рахунок № 25 на суму 38 180 359, 80 грн.

17.04.2023 відповідно до платіжної інструкції № 145 від 17.04.2023 Покупцем було сплачено Постачальнику 10 000 000 грн.

Отже, на думку відповідача, в момент оплати 17.04.2023 позивач був ознайомлений з умовами договору № 1046-140423 від 14.04.2023, на який послався у призначенні платежу та підписав в подальшому 25.04.2023.

Відповідач не мав жодних зауважень до суми вказаного рахунку, не вимагав у позивача виставити рахунок лише на 10 000 000 грн та здійснив часткову його оплату, що свідчить про досягнення сторонами згоди про поставку товару саме на суму 38 347 689, 60 грн.

Тому посилання позивача в позові, що після того, як сторонами були погоджені об`єми поставки товару на загальну суму 38 347 689, 60 грн, він ніби-то мав намір придбати товар лише на 10 000 000 грн, які і сплатив відповідачу, свідчить якраз про недобросовісні дії позивача, який підписав без зауважень договір поставки № 1046-140423 від 14.04.2023 та специфікацію № 1 до договору від 14.04.2023 про поставку товару.

Таким чином, підписавши договір на поставку товару на суму 38 347 689, 60 грн, позивач отримав гарантії поставки товару відповідачем на вказану суму. Однак, в подальшому з невідомих причин відмовився оплачувати частину вартості товару у розмірі 28 347 689, 60 грн і звернувся до суду з позовом про визнання недійсним п. 6.12. договору поставки № 1046-140423 від 14.04.2023 на підставі якого відповідач нарахував позивачу штраф за невиконання умов договору щодо викупу обумовленого договором об`єму товару.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

В матеріалах справи наявний договір від 14.04.2024 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія "Дніпроагро» (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пробіс» (далі - відповідач, постачальник) № 1046-140423 поставки товару (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві Аммофос N-10 P-46, Марка «Б» (надалі - «Товар»), партіями згідно специфікацій, яка є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар.

Найменування Товару, код УКТ ЗЕД, одиниці виміру, кількість Товару та ціна, вид упаковки, умови (базис) поставки зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору Постачальник здійснює поставку Покупцю Товару (частини), зазначеного у специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії договору на умовах поставки, зазначених в специфікації, згідно IHKOTEPMC Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2020 року).

Ціна Товару зазначається у специфікаціях до цього Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна сума Договору складається з арифметичних сум відповідних специфікацій. Загальна сума Договору може змінюватись шляхом підписання Сторонами додаткових угод. При цьому загальна сума даного Договору визначається як арифметична сума вартості товару, передбаченого у всіх специфікаціях, підписаних до даного Договору (пункти 5.1 - 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору сторони встановили, що Покупець здійснює оплату за Товар на умовах 100% попередньої оплати на підставі виставленого Постачальником рахунку (ів) у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідно го рахунку Постачальника. Про факт отримання кожного рахунку, направленого Покупцю на його електронну скриньку, останній повинен невідкладно повідомити електронним листом направленим на електронну скриньку Постачальника. Специфікацією Сторони можуть визначити інший порядок, строк, умови оплати відповідної партії Товару.

Остаточні розрахунки за кожну партію Товару, здійснюються Покупцем у безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з моменту передачі Товару Покупцю, оформленої в порядку, визначеному чим Договором. Сума переплати за Товар підлягає поверненню Постачальником Покупцю протягом 3-х банківських днів з моменту передачі Товару Покупцю, оформленої в порядку, визначеному чим Договором, або може бути зарахована Постачальником в рахунок оплати інших партій Товару на власний розсуд (пункт 5.5 договору).

Згідно з пунктом 6.12 договору якщо Покупець необґрунтовано відмовився прийняти та оплатити Товар, він сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% загальної вартості відповідної партії неоплаченого Товару та відшкодовує Постачальнику завдані збитки, а також вартість простою Товару на залізничній станції, та/або на автомобільному транспорті у п`ятиденний строк від дня пред`явлення вимоги, а Постачальник має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору, шляхом шляхом направлення на електронну пошту Покупця повідомлення відмову від Договору, підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи Постачальника. В такому випадку цей Договір буде вважатись розірваним в односторонньому порядку в день направлення Постачальником на електронну пошту (e-mail) Покупця, вказану в Договорі, повідомлення про відмову від Договору. За вибором Постачальника можливе направлення повідомлення про відмову від Договору за місцезнаходженням Покупця цінним листом з описом вкладення. У такому випадку Договір вважається розірваним в односторонньому порядку в день отримання Покупцем вказаного повідомлення Постачальника або в день відмітки Укрпошти про повернення поштового відправлення у зв`язку з його неврученням Покупцю, незалежно від причин невручення (закінчення терміну зберігання, відсутність адресата за вказаною адресою, відмова в отриманні та ін.).

Даний Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до « 31» грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну зі Сторін Договору від виконання своїх зобов`язань по Договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пробіс» на виконання умов договору № 14.04.2023 виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія "Дніпроагро» рахунок № 25 на загальну суму 38 180 359, 80 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» лише частково оплатило товар на суму 10 000 000 грн з призначенням платежу «Сплата за аммофос зг. дог. № 1046-140423 від 14.04.2023 та рах. № 25 від 14.04.2023 з ПДВ 20 %», що підтверджується випискою з особового рахунку з 17.04.2023 по 17.04.2023.

31.05.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Пробіс» на сервіс «Вчасно» надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія "Дніпроагро» претензію № 3105-1 від 31.05.2023 на суму 28 347 689, 60 грн.

Позивач стверджує, що лише отримавши вищезазначену претензію дізнався про включення відповідачем до договору пунктів 6.11-6.12, які раніше не були погоджені сторонами.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» не заперечується факт того, що останнім при підписані договору не звірено умови Договору № 104140423 поставки товару від 14.04.2023 з специфікацією № 1 на суму 38 347 689, 60 грн з умовами Договору № 1152-23032023 поставки від 23.03.2023 зі специфікацією № 1 від 23.03.2023 на загальну суму 20 847 210, 12 грн.

Однак, на думку позивача, нав`язування товару в кількості, яка не була погоджена, шляхом включення обманом пункту 6.12 та специфікації у збільшеному обсязі, порушує майнові права і інтереси ТОВ "АПК "Дніпроагро", оскільки саме на виконання зазначеного пункту 6.12 ТОВ "Прібіс" заявлені позовні вимоги на суму 8 504 306, 88 грн в іншій справі (на п. 6.12 Договору поставки 30% штрафу за договором поставки від 14.04.2023), відповідні обставини і стали причиною звернення позивача до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Аналогічний підхід до стандарту доказування «вірогідність доказів» висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Визнання судом недійними правочинів укладених в силу обману регулюється ст. 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

У Постанові КГС ВС у справі № 910/15715/19 викладена правова позиція про те, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у разі навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує про їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається неправдива інформація, або замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі обставини й наслідки правочину, які насправді настати не можуть.

Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 643/9458/19 викладено правову позицію, відступати від яких суд правових підстав не вбачає: правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Пленум Верховного Суду України (постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними") закріпив три правила з цього приводу: 1. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення не є підставою для визнання правочину недійсним. 2. Неможливість або труднощі у використанні речі, що: 2.1. сталося після виконання хоча б однією стороною своїх зобов`язань і 2.2. не пов`язане з поведінкою іншої сторони, - не є помилкою щодо якості речі. 3. Помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину не має правового значення.

Також, якщо підприємець укладе договір без належної перевірки його умов, то потім не зможе посилатися на введення в оману як підставу для визнання договору недійсним.

Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19.

В даному випадку факт обману, та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро».

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» до Товариство з обмеженою відповідальністю «Прібіс» направлені на визнання недійсним пункту 6.2 укладеного 14.04.2023 між сторонами Договору поставки № 1046-140423.

При чому підставою відповідного позову на думку позивача, стало навмисне введенні відповідачем його в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення вказаного правочину, а саме: щодо включення положення про стягнення штрафу в розмірі 30 %, у разі необґрунтованої відмови у прийнятті товару та його оплати стороною.

Суд не погоджується з таким обґрунтуванням, оскільки до матеріалів справи додано Договір № 1046-140423 поставки товару від 14.04.2024 (арк. с. 22-25) та Специфікацію № 1 від 14.04.2024 (зворотня сторона арк. 25), які підписані у сервісі «Вчасно» директором ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» Гулецьким Дмитром Валентиновичем та скріплені електронною печаткою Товариства.

Дана обставина останнім визнається.

Також, позивач зазначає, що окрім включення відповідачем пунктів 6.11-6.12, договір від 14.04.2023 містить розбіжності з узгодженим сторонами договором від 23.03.2023 (сторонами підписаний не був) щодо номенклатури товару, його кількості, ціни та порядку оплати.

Однак, суд зазначає, що необізнаність керівника, які саме документи він підписує не є підставою для визнання договору в частині в якій він не погоджується недійсним, останнє може свідчити лише про безвідповідальне ставлення до введення документації Товариства.

Отже, при укладенні договору з урахуванням стандарту розумної та обачливої поведінки позивач не був позбавлений можливості здійснити належну перевірку пунктів договору та інших умов договору.

При цьому, нереалістичні уявлення і очікування однієї сторони відносно правочину не можуть бути кваліфіковані як введення її в оману іншою стороною. Інша сторона не могла розкрити інформацію про помилковість таких уявлень, оскільки вони є нерозумними, неочікуваними, нетиповими.

За викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем за наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявності обману та причинно-наслідкового зв`язку між обманом та вчиненням правочину, що виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним пункту 6.12 договору поставки № 1046-140423 від 14.04.2023.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги як за первісним, так і за зустрічним позовом є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

При цьому інші доводи та заперечення сторін (в тому числі заява свідка та роздруківка з месенджеру «Viber») судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.

Крім того, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (ч. 2 ст. 87 ГПК України).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача у розмірі 3 028 грн.

Відповідач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прібіс" про визнання недійсним пункту 6.12 договору поставки № 1046-140423 від 14.04.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРІБІС" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору позову залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" у розмірі 3 028 грн.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 06.09.2024.

Суддя В.І. Ярошенко