Постанова

від 08.08.2024 по справі 390/1878/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2024 року м. Кропивницький

справа № 390/1878/23

провадження № 22-ц/4809/955/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Дуковський О.Л., Письменний О.А.

за участю секретаря судового засідання Зубіцької Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку за апеляційноюскаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19березня 2024року (суддя Бойко І.А.).

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у жовтні 2023 звернувся до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з позовом до Державного підприємства ''Східний гірничо-збагачувальний комбінат'' в особі Інгульська шахта Державного підприємства ''Східний гірничо-збагачувальний комбінат'', в якому просить стягнути на свою користь:

-109389,61 грн нараховану, але невиплачену заробітну плату;

-177 548,96 грн середній заробіток за час затримки розрахунку

-5000 грн витрати на професійну правничу допомогу у розмірі.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що у період із 19.07.2004 по 12.01.2023 перебував у трудових відносинах з ДП "СхідГЗК".

12.01.2023 звільнився на підставі п.2 ст. 40 КЗпП.

При звільненні розрахунку по нарахованій заробітній платі з позивачем проведено не було.

Згідно з довідки відповідача від 12.09.2023 № 112 загальна сума заборгованості по заробітній платі становить 109389,61 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, позивач просить також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за останні шість місяців, що складає 177548,96 грн (964,94 грн х 184 робочі дні).

Сторона позивач протягом судового розгляду конкретизувала вимоги, вказавши, що в заборгованість по заробітній платі входить заробітна плата за період з вересня 2022 року по січень 2023 року, компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога, тому заявлений у позові розмір включає зазначені розрахункові виплати.

Відзив на позовну заяву

14 листопада 2023 року відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позову.

Вказує, що на час звільнення позивача, дійсно ДП «Схід ГЗК» через скрутне становище заборгувало заробітну плату, відтак визнає позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з вересня 2022 року по січень 2023 року та компенсацію за невикористану відпустку.

Не погоджується з розрахунком компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, через не співмірність із сумою боргу.

Стягнення вихідної допомоги не визнав, вихідна допомога не входить до фонду заробітної плати, тому просить відмовити у задоволенні цих вимог.

Наголосив, що стягнення вихідної допомоги це окрема майнова вимога, яка позивачем не заявлялася.

Відповідь на відзив

Представник позивача 24 листопада 2023 року подав відповідь на відзив, яким просить задовольнити повністю заявлені вимоги, не погоджується з запереченнями відповідача стосовно розміру вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку.

Представником наведений повний арифметичний розрахунок компенсації в порядку ст. 117 КЗпП та наведені положення законодавства, які використані щодо даної вимоги, доводи неможливості зменшення розміру стягнення.

Рішення суду

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2024 позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», в особі Інгульської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульська шахта Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 109 389,61 грн та середній заробіток за час затримки 125 442,20 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульська шахта Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 254,42 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульська шахта Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 4 092 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульська шахта Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 602,82 грн.

Суд першої інстанції визнав, що трудові права позивача порушені, захист яких підлягає у стягненні заборгованих розрахункових сум, вихідна допомога є складовою розрахункових виплат, поміж визнаних відповідачем вимоги про стягнення зарплати та компенсації за невикористану відпустку.

За порушення трудового законодавства суд визначив компенсацію в порядку ст. 117 КЗпП, навівши обґрунтування стягнення визначеної у рішенні суми, не погодившись з вимогою щодо зменшення стягнення.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, якою просить рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2024 року скасувати повністю, з підстав неналежності відповідача, по суті судових висновків викладені заперечення стосовно вирішення вимог про стягнення вихідної допомоги та розміру середнього заробітку за затримку розрахунку.

В обґрунтування скарги вказує, що вихідна допомога не є складовою розрахункових сум, не входить в структуру заробітної плати, про таку виплату позивач не вказував у позові, визначивши загальну суму боргу, включаючи розмір вихідної допомоги, суд вийшов за межі позову, що становить процесуальне порушення.

Стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку не відповідає критеріям, на які звертає увагу Верховний Суд, таке стягнення не є співмірним сумі заборгованості.

Щодо сторони відповідача зазначено, що Інгульська шахта не є юридичною особою» а лише відокремленим структурнимпідрозділом ДП«Східний ГЗК»,а томуІнгульська шахтане можебути стороноюу справі.

Відзив на апеляційну скаргу

З пропуском встановленого судом строку, а саме 13.06.2024 року представник позивача адвокат Кобеляцький Д.М. подав відзив на апеляційну скаргу, яким просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відзиві представником заявлено про поновлення строку для подачі відзиву. В обґрунтування пропуску строку, встановленого судом, вказав, що ухвалу суду про відкриття провадження разом з примірником апеляційної скарги отримав лише 12 червня 2024 року, в особистому кабінеті ЕС, а тому з об`єктивних підстав не міг вчасно підготувати відзив та подати його до суду (а.с.157-167).

Вказане підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 12.06.2024 (а.с.157).

Згідно частини 1 статті 360 ЦК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вищезазначеніобставини,апеляційний судзадовольнив клопотання ОСОБА_2 про продовження процесуального строку для подачі відзиву.

По суті апеляційної скарги у відзиві представник позивача наполягає про необгрунтованість доводів скарги, просить відмовити в її задоволенні.

Звертає увагу, що відповідачем у справі є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульська шахта Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Вимоги заявлені до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульська шахта Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», що виходить з визначеного у позові відповідача, відкриття провадження у справі і здійснення представництва саме від юридичної особи.

Інші доводи відзиву аналогічні позову, позиції сторони в суді першої інстанції.

Відповідь на відзив на апеляційну скаргу

Представником відповідача, адвокатом Плетньовим О.С. подана відповідь на відзив 03.07.2024 року, яким викладені доводи непогодження позиції позивача до апеляційної скарги та заявлено клопотання про закриття провадження у справі, з підстав розгляду справи за участі неналежної сторони, не юридичної особи (а.с.175-176).

Рух справи

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року відкрито провадження у даній справі; встановлено строк для подачі відзиву.

30 травня 2024 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 08 серпня 2024 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 155-156).

Ухвалою суду від 07 серпня 2024 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Кобеляцького Д.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Позиція та участь учасників справи в суді апеляційної інстанції

31 липня 2024 року від представника скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.136).

08 серпня 2024 в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача адвокат Кобеляцький Д.М. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступного.

Обставини справи

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній з 19.07.2004 працював на посадах ДП «Схід ГЗК».

12.01.2023 ОСОБА_1 звільнено з роботи, у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (а.с. 11-13).

З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 138100 від 05.07.2023 вбачається, що ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 становить 60 % з 05.07.2023 та є безтерміновою (а.с.15).

Відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 388105 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безтерміново. Причина інвалідності - професійне захворювання (а.с.16).

Згідно з довідкою № 112 від 12.09.2023, виданою ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» Інгульська шахта, заборгованість ОСОБА_1 по заробітній платі складає 109389,61 грн, а саме: заробітна плата за вересень 2022 року 8782,26 грн, заробітна плата за жовтень 2022 року 8800,15 грн, заробітна плата за листопад 2022 року 16825,59 грн, заробітна плата за грудень 2022 року 14884,15 грн, заробітна плата за січень 2023 року 5176,21 грн, компенсація за невикористану відпустку (77 к.д.) 37832,09 грн, вихідна допомога 17089,16 грн. Станом на 11.09.2023 заборгованість по заробітній платі складає 109389,61 грн (а.с.17).

Відповідно до довідки № 11 від 12.09.2023, виданої ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» Інгульська шахта, розмір середньомісячної зарплати ОСОБА_1 за два останні робочі місяцістановить 21228,68 грн, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за період з листопада по грудень 2022 становить 964,94 грн. Розрахунок проведено згідно постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 (а.с. 18).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Спір між сторонами виник за наслідком трудових відносин, не здійсненням роботодавцем розрухунку зі звільненим працівником. Позивач заявив до стягнення заборговані розрахункові суми при звільненні, а також компенсацію передбачену ст.117 КЗпП.

Рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, викладені підстави оскарження, скарга не містить обгрунтувань відносно вирішення вимог про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, суд згідно до статті 367ЦПК України переглядає справу в межах оскарження. Рішення заявлено до повного скасування, у звязку з непогодженням представника щодо статусу сторони відповідача.

Враховуючи межі та підстави оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції України задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із частиною першою статті15, частиною першої статті16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації негативних наслідків (втрат), що виникли в результаті порушенного права.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпп України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В порядку частини першоїстатті 47 КЗпп Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпп України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

ОСОБА_1 звільнився з підприємства відповідача ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» 12.01.2023, у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

При звільненні підприємство не виплатило розрахункові суми, а саме: заробітну плату за вересень 2022 року 8782,26 грн, заробітну плату за жовтень 2022 року 8800,15 грн, заробітну плату за листопад 2022 року 16825,59 грн, заробітну плату за грудень 2022 року 14884,15 грн, заробітну плату за січень 2023 року 5176,21 грн; компенсацію за невикористану відпустку (77 к.д.) 37 832,09 грн, вихідну допомогу 17 089,16 грн. Станом на 11.09.2023 заборгованість по заробітній платі складає 109389,61 грн, що виходить з довідки № 112 від 12.09.2023, виданою ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» Інгульська шахта, заборгованість ОСОБА_1 по заробітній платі складає 109389,61 грн (а.с.7).

Обґрунтування апеляційної скарги не містять обґрунтувань заперечень в частині вирішення вимог щодо заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, тому колегія суддів враховуючи позицію апелянта, не переглядає рішення у вказаній частині.

В апеляційній скарзі заявлено про скасування судового рішення повністю, у зв`язку з визначенням стягнення заборгованих сум з Інгульської шахти, яка є структурним підрозділом ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а відтак неналежною стороною. Поміж основної тези оскарження є доводи відносно вирішення стягнення вихідної допомоги, всупереч обсягу заявлених вимог, та визначеного розміру середнього заробітку за затримку розрахунку, на які колегія суддів надає наступні висновки.

Відповідач не погоджується зі стягненням вихідної допомоги, вважаючи, що така допомога не є складовою розрахункових сум, на неї позивач окремо не вказував у позові. Як з`ясовано з позиції підприємства, вирішений судом розмір вихідної допомоги, не заперечується, оскаржується саме вирішення про стягнення вихідної допомоги.

На такий довід оскарження, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40,пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відтак, всі суми (заробітна плата, компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Приймаючи до уваги вищевказану норму КЗпП, за якою вихідна допомога є складовою розрахункових сум, що мають бути виплачені при звільненні, суд першої інстанції абсолютно правильно вирішив спір, стягнувши 17 089,16 грн (сума включена в загальне стягнення) на користь звільненого працівника.

Твердження апелянта, що вихідна допомога не входить до фонду оплати праці, тому у задоволенні позовних вимог в частині її стягнення необхідно відмовити, є хибними, такими що не відповідають положенням законодавства.

Так, ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати визначено наступним чином: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» й «оплата праці», які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

Згідно правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За вищевикладеного, відсутні підстави для скасування судового рішення в частині стягнення вихідної допомоги на користь ОСОБА_1 у розмірі 17089,16 грн, що є складовою загального розміру стягнення розрахункових сум звільненому працівникові в сумі - 109389,61 грн.

Щодо оскарження середнього заробітку за затримку розрахунку, який не заперечується повністю відповідачем, але вказується про непогодження з визначеним розміром, через непропорційність компенсаційної виплати та поставлено питання про зменшення розміру стягнення. Колегія суддів щодо даної вимоги вказує слідуюче.

Так, відповідно достатті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюються в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Застаттею 117КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Верховний Суд у постанові25 січня 2023 року у справі № 757/37241/20-ц (провадження № 61-15667св21)зазначав, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпп України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпп України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (у разі часткового задоволення вимог працівника).

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 рок у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21).

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізстаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку визначається відповідно до Порядку шляхом множення суми середньоденної заробітної плати працівника на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Суд першої інстанції, прийнявши за основу довідку про доходи позивача, нормативні положення постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», період днів затримки фактичного розрахунку, що складає кількість робочих днів за шість місяців, навівши арифметичний розрахунок, який досліджений апеляційним судом, абсолютно правильно визначив до стягнення у порядку ст. 117 КЗпП компенсаційну виплату в сумі 125 442,20 грн.

Щодо пропорційності і позиції про зменшення даної виплати, то місцевий суд у своєму рішенні виснував, що на даний час законодавець вніс чітку визначеність того, яка компенсація буде відповідати принципам розумності, справедливості, пропорційності та співмірності, адже період її розрахунку чітко обмежений у часі, а саме 6 місяців. Заборгованість по заробітній платі виникла з січня 2023 року і на час вирішення спору триває.

Позивач заявив про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки з 13.01.2023 по 06.10.2023, тобто 184 дні, що не відповідає вимогам ст. 117 Кодексу, відтак суд обмежив стягнення періодом, передбачений законом.

Колегія суддів, врахувавши висновки викладені в оскаржуваному рішенні, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, не знайшов підстав для зменшення розміру відшкодування передбаченого статтею 117 КЗпП України, про які зазначено в апеляційній скарзі, враховуючи характер правовідносин, тривалість боргу, розмір заборгованості.

Строки, передбачені ст. 233 КЗпП позивачем дотримані, також суд першої інстанції акцентував увагу на дану норму права, яка застосовується судом незалежно від наявності/відсутності заперечень/позиції сторін. Відповідно до ч. 2 ст.233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, ст. 367 ЦПК.

Колегія суддівпри переглядісправи прийняладо увагимежі тапідстави/обґрунтування оскарження,сутність спірнихправовідносин.

За положеннями ст. 12 цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ДП «Схід ГЗК» не підлягає задоволенню, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградського області від 19 березня 2024року не підлягає скасуванню чи зміні.

Стосовно стягнення заборгованих сум з неналежної сторони, про що вказано в апеляційній скарзі і подане клопотання про закриття провадження у справі, колегія суддів наголошує.

Відповідач у справі Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульська шахта Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Вимоги позивачем заявлені до юридичної особи Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульська шахта Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», відповідно ухвалене рішення, процесуальні рішення суду першої інстанції відповідно вказаний відповідач.

За вимогами законодавства сторонами в цивільному процесі єпозивач і відповідач.Позивачем івідповідачем можутьбути фізичніі юридичніособи,а такождержава. У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знаєзакони»), який полягає в тому, що: 1)суд знаєправо; 2)судсамостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3)судсамостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Знаючи та дотримуючи норм права, суд першої інстанції, допустив до участі в справі представника юридичної особи - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (а.с.59), окремо Інгульська шахта не залучалась відповідачем в позові.

Судом першої інстанції відкрито провадження та ухвалене рішення про стягнення саме з юридичної особи, що є очевидним з матеріалів справи, пояснень сторін, тощо.

Як вказувала сторона позивача в суді апеляційної інстанції, Інгульська шахта вказана одночасно з юридичною собою, як місце роботи позивача, для доцільності в разі необхідності з`ясувати обставин спору, пов`язані з виплатами.

Колегія суддів, виходячи з матеріалів справи виснувала, що стягнення як і заявлення вимог відбулося з юридичної особи ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»

Приймаючи до уваги вищенаведене, апелянт безпідставно вказує про стягнення заборгованих сум на користь ОСОБА_1 з Інгульської шахти, вказане не відповідає дійсності. Заявлене клопотання про закриття провадження у справі за цих підстав, ухвалою колегії суддів розглянуто і висновок викладений в судовій ухвалі.

Щодо оскарження в частині вирішення відшкодування витрат на правничу допомогу.

У суді першої інстанції відповідач заявлену вимогу витрат на правничу допомогу, не визнав. Вказавши, що документ сторони позивача № 157/2023-2 від 25.09.2023 щодо наданої професійної правничої допомоги від 25.09.2022 містить твердження надання позивачу правової допомоги 06.10.2023. Відтак зазначений позивачем перелік послуг є невідповідним, оскільки в ньому відсутній детальний опис витраченого часу по кожному з видів робіт. Справа відноситься до малозначних, є нескладною, а судові засідання щодо її розгляду не потребували значного часу.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта в межах оскарження та позиції в місцевому суді, за наслідком чого погоджується з висновками суду, що договором від 25 вересня 2023 року між адвокатом та клієнтом визначені умови оплати та обумовлений обсяг робіт, даний документ/договір не може оцінюватись судом на предмет його змісту. Акт про надання правової допомоги, узгоджений сторонами, долучений до вимоги про відшкодування витрат.

Твердження сторони відповідача щодо невідповідності витрат позивача на правову допомогу через відсутність детального опису витраченого часу адвокатом суд правильно не прийняв до уваги, виклавши обґрунтування та застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21.

Колегія погоджується, що фактичний обсяг правової допомоги, отриманої позивачем, реальність її надання та розмір витрат відповідають критерію необхідності, розумності й співмірності відносно складності справи, застосувавши вимоги ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, суд частково задовольнив розмір відшкодування, стягнувши з відповідача на користь позивача 4092 грн.

Загальний висновок

Відповідно доч.1ст.376ЦПК Українипідставамидля скасуваннясудового рішенняповністю абочастково таухвалення новогорішення увідповідній частиніабо змінисудового рішенняє:неповне з`ясуваннясудом обставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставинсправи,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права.

Таких підстав колегією суддів не встановлено, відтак до ст. 375 ЦПК, судове рішення залишається без змін.

Судові витрати

Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих заперечень щодо вирішення судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, відтак судовий збір не підлягає перерозподілу.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375,381,382,383,384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19березня 2024року, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О.Л.Дуковський

О.А.Письменний