Ухвала

від 12.04.2024 по справі 947/10146/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/635/24

Справа № 947/10146/24 1-кс/947/4212/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023160000001112 від 09 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч.1 ст.366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 та до ОСОБА_9 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191; ч.1 ст.366 КК України, застосований запобіжний захід у виді застави у розмірі 1220 (одна тисяча двісті двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 694 160 (три мільйони шістсот дев`яносто чотири тисячі сто шістдесят) гривень, та покладено на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив оскаржену ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що слідчий суддя помилково встановив факт наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_9 та наявність достатніх підстав, що існують ризики.

Захисник зазначив, що відомості про ОСОБА_9 до ЄРДР не внесені, а тому не допускається розгляд клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу.

Крім того, матеріали клопотання не місять фактичних даних про те, що ОСОБА_9 заволодів майном шляхом зловживання своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, а тому він не являється суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Також, матеріалами клопотання не доведено наявність змови у вчиненні злочину. Захисник зазначив, що ОСОБА_9 не вносив до актів наданих послуг завідомо недостовірних відомостей.

Висновок експерта, на якому ґрунтується підозра не містить фактичних даних, як доказів для повідомлення ОСОБА_9 про підозру, в силу їх недопустимості та неналежності, оскільки ґрунтується на висновку спеціаліста, який є недопустимим доказом, оскільки КПК не передбачено повноважень прокурора залучати спеціаліста для надання ним висновків для забезпечення досудового розслідування.

Захисник зазначив про відсутність ризику переховування ОСОБА_9 , з огляду на наявність у нього міцних соціальних зв`язків, дружини та двох дітей, постійного місця роботи, позитивної характеристики.

Крім того, з часу допиту ОСОБА_9 як свідка, з 09.10.2023 року, останній не здійснював спроби переховуватися та вчасно з`явився до слідчого для отримання повідомлення про підозру.

Не відповідає завданням кримінального провадження твердження слідчого судді про те, що оскільки ОСОБА_9 категорично не погоджується з підозрою, збільшується ризик переховування останнього.

Крім того, стороною обвинувачення не конкретизовано, які речі та документи може знищити ОСОБА_9

Ризик впливу на свідків та інших підозрюваних є безпідставним, оскільки відсутні докази про те, що ОСОБА_9 намагався на когось впливати.

Визначений розмір застави не відповідає майновому становищу підозрюваного, який за 2023 рік мав дохід у розмірі 312 000 гривень, та свідчить про безальтернативність такого запобіжного заходу для ОСОБА_9 .

Позиції учасників судового провадження

Під час апеляційного розгляду захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги з доповненнями та просили її задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_9 підтримав позицію своїх захисників.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі з доповненнями та дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

З наданих до апеляційного суду матеріалів провадження убачається, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023160000001112 від 09 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч.1 ст.366 КК України.

Відповідно до змісту клопотання слідчого, ОСОБА_9 підозрюється у тому, що він, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Прайм Логістик Груп» (код ЄДРПОУ 40417623), здійснюючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто будучи службовою особою відповідно до ч.3 ст.18 КК України, в період часу з 30.12.2022 року по 28.03.2023 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, з метою заволодіння державними коштами, виділеними на відновлення критичної інфраструктури енергетичної галузі під час воєнного стану, діючи умисно, за попередньою змовою з директором ТОВ «Чорноморенергоспецмонтаж» (ЄДРПОУ 31207130, далі - ТОВ «ЧЕСМ») ОСОБА_11 , під час виконання робіт з перевезення автотрансформатору 330кВ із ПС 330кВ «Арциз» до ПС 330кВ «Усатове» (демонтаж, перевезення та монтаж відповідно), передбачених договором №01-004132-23, укладеним 22.02.2023 року між ПАТ НЕК «Укренерго» та ТОВ «ЧЕСМ», шляхом внесення 24.02.2023 року завідомо неправдивих відомостей до акту надання послуг № 37, укладеного між ТОВ «ЧЕСМ» та ТОВ «ПРАЙМ ЛОГІСТИК ГРУП» щодо виконання робіт із залізничного перевезення, заволоділи коштами державного підприємства у сумі 1 408 522, 38 грн.

Крім того, слідчий у клопотанні зазначає про те, що під час виконання робіт з перевезення автотрансформатору 330кВ із ПС 330кВ «Подільськ» до ПС 330кВ «Аджалик» (демонтаж, перевезення та монтаж відповідно), передбачених договором № 01-004012-23, укладеним 22.02.2023 року між ПАТ НЕК «Укренерго» та ТОВ «ЧЕСМ», шляхом внесення 28.02.2023 року завідомо неправдивих відомості до акту надання послуг № 45, укладеного між ТОВ «ЧЕСМ» та ТОВ «ПРАЙМ ЛОГІСТИК ГРУП» щодо виконання робіт із залізничного перевезення, ОСОБА_9 заволодів коштами державного підприємства у сумі 2 299 404,24 грн.

Вказані вище дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.5 ст.191; ч.1 ст. ст.366 КК України і 21 березня 2024 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

Клопотання органу досудового розслідування мотивовано тим, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом обшуку проведенимиу приміщеннях, де фактично здійснює свою діяльність ТОВ «ЧЕСМ», (код ЄДРПОУ 31207130), за адресою: місто Одеса, вул.Ільфа і Петрова, буд.18а/1, в ході якого було вилучено документи, щодо взаємовідносин по виконанню договорів № 01-004132-23, укладеним 22.02.2023 року та № 01-004012-23, укладеним 22.02.2023 року між ПРАТ НЕК «Укренерго» та ТОВ «ЧЕСМ», а також взаємовідносин між ТОВ «ЧЕСМ» та ТОВ «Прайм Логістик Груп»; протоколом обшуку проведеному у приміщеннях, де фактично здійснює свою діяльність ТОВ «Прайм Логістік Груп» (код ЄДРПОУ 40417623) за адресою - м.Київ, вул.Лінійна буд.17, в ході якого було вилучено документи, щодо правовідносин між ТОВ «Прайм Логістик Груп» та ТОВ «ЧЕСМ»; відповіддю наданою АТ «Укрзалізниця» Регіональною філією «Одеська залізниця», щодо фактичного переміщення автотрансформаторів залізничним шляхом; тимчасовим доступом до речей та документів, які перебувають у володінні ПрАТ НЕК «Укренерго», щодо порядку укладення, погодження та виконання договорів № 01-004132-23, укладеним 22.02.2023 року та № 01-004012-23, укладеним 22.02.2023 року між ПРАТ НЕК «Укренерго» та ТОВ «ЧЕСМ; висновком судової економічної експертизи, з якого встановлено розмір витрат активів (збитків) ПрАТ НЕК «Украенерго» від завищення витрат (обсягу чи вартості) залізничних перевезень по виконанню договорів № 01-004132-23, укладеним 22.02.2023 року та № 01-004012-23; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 директора Південного ТУОМ НЕК «Укренерго», який пояснив обставини погодження, укладання та фактичного виконання договорів № 01-004132-23, укладеним 22.02.2023 року та № 01-004012-23 укладених з ТОВ «ЧЕСМ»; виписками по банківських рахунках - ПрАТ НЕК «Укренерго», ТОВ «ЧЕСМ» ТОВ «Прайм Логістик Груп», а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Колегія суддів враховує, що за визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Оцінивши доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та докази надані суду, колегія суддів вважає, що долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, на чому фактично наполягає сторона захисту, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

На даному етапі досудового розслідування надані стороною обвинувачення докази є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_9 .

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На думку апеляційного суду, обставини даного кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_9 , який, в тому числі, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків безумовно дещо зменшує існування вказаного ризику, проте не нівелює його повністю.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до частин 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Підозрюваному ОСОБА_9 відомі анкетні дані свідка на показання якого сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред`явленої йому підозри та який в подальшому буде допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Крім того апеляційний суд приймає до уваги, що наразі не допитані особи, зокрема, із числа службових осіб ТОВ «Прайм Логістик Груп», які можуть бути визнані свідками у даному кримінальному провадженні та яким може бути що-небудь відомо про обставини імовірного вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень.

Враховуючи те, що ОСОБА_9 обіймає посаду директора ТОВ «Прайм Логістик Груп», апеляційний суд вважає, що існує ризик того, що він може впливати на свідків у кримінальному провадженні, які знаходяться у його безпосередньому підпорядкуванні.

Крім того апеляційний суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_9 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, з огляду на те, що він є директором ТОВ «Прайм Логістик Груп», має доступ до усієї документації товариства.

За наявності існування обґрунтованої підозри та вищевказаних ризиків апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що до ОСОБА_9 взагалі не може бути застосований будь-який запобіжний захід у даному кримінальному провадженні.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що оскаржена ухвала слідчого судді не в повній мірі відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

Так, в клопотанні слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 1400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 757 600 гривень.

Апеляційний суд погоджується з рішенням слідчого судді щодо відмови в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування до нього запобіжного заходу у виді застави, оскільки прокурором дійсно не доведено необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу. Проте колегія суддів вважає, що слідчий суддя визначив підозрюваному завідомо непомірний розмір застави, що свідчить про порушення слідчим суддею вимог ч.4 ст.182 КПК України.

Відповідно до приписів ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного/обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів, слідчим суддею не було враховано майновий стан підозрюваного та визначено непомірний розмір застави. При цьому, таке рішення слідчим суддею фактично ухвалене з посиланням лише на розмір спричиненої шкоди, завданої діями, які інкримінуються підозрюваному, що також не можна вважати законним та обґрунтованим.

Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується з висновками викладеними в другому реченні п. 31 рішення ЄСПЛ «Істоміна проти України» від 13.01.2022, відповідно до якого: хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру, а також необхідності ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі спроможності підозрюваного сплатити визначений розмір застави, та задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі. Також в цьому рішенні ЄПСЛ зазначив, що ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.

Таким чином, слід констатувати, що положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні, з урахуванням даних про особу підозрюваного та його майновий стан, а також правової кваліфікації злочину, який інкримінується підозрюваному, який відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, слідчий та прокурор не мали законних підстав ініціювати перед слідчим суддею обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави в сумі 3 757 600 гривень, який настільки перевищує максимальний розмір застави у даній категорії злочинів без належного обґрунтування (окрім посилання на розмір шкоди), а слідчий суддя, відповідно, не мав законних підстав для визначення застави в розмірі 1220 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 694 160 грн., що також занадто перевищує розміри визначені положеннями п.3 ч.5 ст.182 КПК, при цьому не мотивуючи належним чином свого рішення в цій частині.

Апеляційний суд звертає вагу, що вина підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зокрема його збагачення в результаті вчинення злочину, ще не доведена і може бути встановлена виключно за результатами розгляду справи судом по суті пред`явленого обвинувачення, у разі звернення прокурора до суду з відповідним обвинувальним актом.

Крім того прокурором не надано суду будь-яких доказів на підтвердження майнового стану підозрюваного, який вказує на існування у нього суттєвих майнових активів, які дають можливість сплатити заставу більше ніж 3 000 000 гривень.

Колегія суддів наголошує, що сума ймовірно завданої шкоди не може бути єдиним чинником призначення завищеного розміру застави, в тому числі і з огляду на те, що розмір можливо завданої злочином шкоди має бути перевірено та встановлено в ході досудового розслідування, яке ще триває.

На переконання колегії суддів, сума спричиненої шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує визначення великої суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі, матеріальним станом особи.

З врахуванням наведених вище обставин ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, при визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами п.3 ч.5 ст.182 КПК.

Визначаючи розмір застави, апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року)

Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_9 та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне визначити розмір застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Колегія суддів вважає, що той розмір застави, про який просить визначити сторона обвинувачення, є явно необґрунтованим та непомірним з огляду на недоведеність відповідного фінансового стану підозрюваного та його оточення.

Пунктом 3 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину може бути визначений в сумі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні, в тому числі і особливо тяжкого злочину, який за версією органу досудового розслідування спричинив велику шкоду державі в умовах воєнного стану, апеляційний суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_9 . максимальний розмір застави, передбачений п.3 ч.5. ст.182 КПК України - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.

На думку апеляційного суду застава у меншому з великою вірогідністю може виявитися не здатною забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків у кримінальному провадженні, що дає законні підстави для визначення застави у максимальному розмірі передбаченому щодо осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину.

На переконання апеляційного суду такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, не буде для нього завідомо непомірним та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про обрання запобіжного заходу.

Відповідно до п.3) ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно до п.2) ч.3 ст.407 КПК України, апеляційний суд, скасувавши ухвалу слідчого судді, постановляє нову ухвалу.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника з доповненнями ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 - частково задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року, якою до підозрюваного ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді застави в розмірі 1220 (одна тисяча двісті двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 694 160 (три мільйони шістсот дев`яносто чотири тисячі сто шістдесят) гривень з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі - 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень. (3028грн. * 300).

Застава може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною, юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування заставних сум:

Отримувач: Одеський апеляційний суд, код ЄДРПОУ 42268321

Рахунок отримувача UA308201720355299001001086720; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, код банку 820172. Призначення платежу: згідно ухвали суду від 12.04.2024 року, заставна сума за ОСОБА_9 , (номер провадження №11-сс/813/635/24; судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_9 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1)прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками визначеними слідчим, прокурором, та іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні.

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_9 про те, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч.ч.8,10,11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4