Постанова

від 05.09.2024 по справі 910/19564/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. Справа№ 910/19564/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 (повний текст складено 17.05.2024)

у справі № 910/19564/23 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Приватного підприємства «Юрікон»

про стягнення 52 233,75 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У грудні 2023 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП «Київтеплоенерго», Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного підприємства «Юрікон» (далі - ПП «Юрікон») 52 233,75 грн, з яких 35 094,92 грн основного боргу, 13 950,52 грн втрат від інфляції, 3 188,31 грн 3% річних.

На обґрунтування заявлених вимог Підприємство посилається на неналежне виконання ПП «Юрікон» умов договору № 330030-01 від 09.10.2019 в частині відшкодування вартості теплової енергії у встановлений договором строк.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

З огляду на надання ПП «Юрікон» доказів сплати заборгованості за послуги з передачі йому теплової енергії (рахунок позивача з визначенням заборгованості відповідача та докази оплати такого рахунку) суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії є необґрунтованими у зв`язку з недоведеністю факту існування у відповідача заборгованості з оплати поставленої теплової енергії до нежитлового приміщення площею 82,00 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 84.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню і похідні вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, оскільки позивач не довів існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2024, КП «Київтеплоенерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що договір №330030-01 від 09.10.2019 на постачання теплової енергії діяв до 31.10.2021, а після цього між КП «Київтеплоенерго» та ПП «Юрікон» було укладено договір №033003010300102 приєднання, який діяв з 01.11.2021. Сплачений ПП «Юрікон» рахунок на суму 60 622,20 грн було сплачено саме за договором №033003010300102 приєднання, а не за договором №330030-01 від 09.10.2019. Тобто ПП «Юрікон» сплатило заборгованість за іншим договором та за інший період.

Позиції учасників справи.

Від Товариства відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19564/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою КП "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 до надходження матеріалів справи №910/19564/23.

13.06.2024 матеріали справи №910/19564/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/19564/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

09.10.2019 ПП «Юрікон» (абонент) та КП «Київтеплоенерго» (постачальник) уклали договір №330030-01 на постачання теплової енергії (далі - договір), предметом якого згідно з п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.3.4 договору абонент зобов`язується в додатках №8 та №9 до договору зазначити всі об`єкти теплопостачання, підключені до теплових мереж абонента (найменування, теплові навантаження, обсяги теплопостачання, займана площа тощо).

Договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2020. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 8.1 договору).

Відповідно до додатку №8 до договору опалення постачається за адресою: вул. Січових Стрільців, 84, нежитлове приміщення, номер особового рахунку 330030-01, площа 82,0 кв. м.

У додатку №9 визначено особовий рахунок абонента за адресою: вул. Січових Стрільців, 84: 330030-01.

Позивач стверджує, що поставив ПП «Юрікон» теплову енергію, яку ПП «Юрікон» не оплатило, у зв`язку з чим у ПП «Юрікон» утворилась заборгованість з оплати вартості теплової енергії за договором за період з листопада 2019 року по вересень 2023 року в розмірі 35 094,92 грн.

Товариство проти заявлених до нього вимог заперечило та повідомило, що 23.12.2022 на підставі нотаріально посвідченого договору продало нежитлове приміщення площею 82 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 84, громадянину Чергринець В.Г. та передало його (приміщення) покупцю за актом приймання-передачі від 23.12.2022. Відповідач зазначає, що за таких обставин з 23.12.2022 він не є користувачем теплової енергії в приміщенні площею 82 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 84.

Також Товариство зазначило, що зверталось до КП «Київтеплоенерго» з метою сплати боргу за теплову енергію та отримало від Підприємства рахунок №033003010300102/01/2023/1 від 31.12.2022, згідно з яким борг за послуги з постачання теплової енергії (ТЕ): інші станом на 01.01.2023 з урахуванням оплат у поточному місяці становить 60 662,50 грн. 19.01.2023 платіжною інструкцією №139 Товариство сплатило КП «Київтеплоенерго» 60 622,50 грн існуючої станом на дату продажу нежитлового приміщення заборгованість; в подальшому Товариство не було користувачем теплової енергії у приміщенні площею 82 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 84.

Заперечуючи проти доводів відповідача, КП «Теплоенерго» зазначило, що грошові кошти в розмірі 60 622,50 грн сплачені відповідачем за іншим договором та за заборгованість за інший період.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 714 ЦК України визначає, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 275 та ч. 6 ст. 276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Суд встановив, що між сторонами спору був укладений договір і сторони домовились, що у виконанні його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, вони зобов`язані керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

За визначенням цієї статті теплогенеруюча організація - це суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Частиною 4 ст. 19 та ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруючій організації надано право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов`язком споживача теплової енергії.

Згідно зі ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила), згідно з п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами, міжопалювальний період для систем опалення, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили (п. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Сторони у додатках №8 та №9 до договору погодили, що постачання теплової енергії здійснюється до нежитлового приміщення загальною площею 82.00 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 84.

ПП «Юрікон» відчужило (продало) зазначене приміщення за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.12.2022 іншій особі (Чергринець В.Г.).

Враховуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає, що КП «Київтеплоенерго» заявило позовні вимоги на підставі договору №330030-01 від 09.10.2019, а не на підставі договору приєднання, про що свідчить як зміст позовної заяви, так і долучений до позовної заяви розрахунок позовних вимог - основного боргу за теплову енергію за договором №330030-01 від 09.10.2019. Згідно зі змістом позовної заяви та розрахунком Підприємство заявило до стягнення заборгованість за послуги, надані за договором №330030-01 від 09.10.2019 за період з листопада 2019 року по вересень 2023 року, у якому останнє нарахування було здійснено у періоді грудень 2021 року (при цьому, за доводами апеляційної скарги договір №330030-01 від 09.10.2019 діяв до 10.10.2021).

Доводи апеляційної скарги в частині договору приєднання як договору, за яким Товариство сплатило 60 622,50 грн, не заявлялись суду першої інстанції, а тому апеляційний суд здійснює розгляд справи у встановлених ст. 269 ГПК України межах.

Щодо долучених до апеляційної скарги нових доказів колегія суддів відзначає, що приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

У разі подання учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.

Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Оскільки КП «Теплоенерго» не навело відповідного обґрунтування щодо подання доказів, які не подавались суду першої інстанції, такі докази не можуть бути прийняті.

Водночас суд відзначає, що у цьому випадку доводи апеляційної скарги суперечать доводам позовної заяви.

Наданий Підприємством відповідачеві (ПП «Юрікон») рахунок на оплату заборгованості за послуги постачання теплової енергії (ТЕ) від 31.12.2022 свідчить, що споживач - ПП «Юрікон», м. Київ, вул. Січових Стрільців, 84 - мав 60 622,50 грн боргу за послуги постачання теплової енергії (ТЕ) станом на 01.01.2023 з урахуванням оплат в поточному періоді.

У рахунку було визначено обліковий запис відповідача за №033003010300102, однак не вказано, що такий рахунок виставлено на підставі іншого договору, ніж договір №330030-01 від 09.10.2019.

19.01.2023 споживач (ПП «Юрікон») сплатив Підприємству 60 622,50 грн, тобто заборгованість, яка існувала у нього як на момент продажу 23.12.2022 нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 84, так і на момент виставлення рахунку від 31.12.2022.

Враховуючи встановлені у справі обставини, наведене КП «Теплоенерго» обґрунтування позовних вимог, зокрема в частині договору, на підставі якого Підприємство надавало послуги постачання теплової енергії, та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час розгляду справи місцевим судом позивач не довів того, що сплата грошових коштів у розмірі 60 622,50 грн відбулась за іншим договором, ніж договір №330030-01 від 09.10.2019.

Суд також враховує, що в абз. 5 п. 2 додатку №4 до договору №330030-01 від 09.10.2019 сторони визначили, що оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Оскільки відповідач надав докази сплати заборгованості за послуги з передачі йому теплової енергії (рахунок позивача з визначенням заборгованості відповідача та докази оплати такого рахунку), колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, оскільки позивач не доведено існування заборгованості відповідача перед ним.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/19564/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/19564/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/19564/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова