Постанова

від 08.08.2024 по справі 903/1347/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року Справа № 903/1347/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Котюбіна А.О.

за участю представників:

кредитора: Труфанова О.С. (адвокат)

боржника: Шевчук Я.Ю. (адвокат)

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 10.04.2024 (щодо розгляду грошових вимог кредитора АТ КБ "Приватбанк") та на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 10.04.2024 (щодо включення визнаних грошових вимог до реєстру кредиторів) (суддя Кравчук А. М., повний текст складено 11.04.2024) у справі № 903/1347/23

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 12.02.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Капітон Компані"; визнано грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до боржника в сумі 2219043, 02 грн. - четверта черга та 26840 грн. (судовий збір) перша черга, 60300 грн. (авансування винагороди арбітражного керуючого) - перша черга; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів по 01.08.2024; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Козирицького А.С.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 14.02.2024. Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника - по 15.03.2024.

14.03.2024 АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду першої інстанції із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 99580430, 73 грн. в т.ч. 22981784, 22 грн. неустойки.

Ухвалою Господарського суду Волинської областi від 10.04.2024 визнано грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до боржника в сумі 6056 грн. - перша черга задоволення, 72346693, 74 грн. - четверта черга, 22981784, 22 грн. - шоста черга. У визнанні грошових вимог в сумі 4251952, 77 грн. відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Волинської областi від 10.04.2024 включено до реєстру вимог кредиторів ТзОВ "Капітон Компані" визнані судом грошові вимоги: - АТ КБ "Приватбанк" в сумі 93196 грн. - перша черга, 74565736, 76 грн. - четверта черга, 22981784, 22 грн. - шоста черга. У внесенні грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" до реєстру вимог кредиторів боржника в сумі 4251952, 77 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, боржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувані ухвали скасувати у визнаних частинах грошових вимог АТ КБ "Приватбанк".

Обґрунтовуючи доводи скарги боржник вказує про те, що вважає оскаржувані ухвали прийнятими без з`ясування обставин, що мають значення для справи (п.1 ч.1 ст. 277 ГПК України) і з недотриманням норм процесуального права (п.1 ч.1 ст. 277 ГПК України). Зазначає, що боржником було вжито всіх заходів спрямованих на проведення перевірки щодо правильності проведених АТ КБ "Приватбанком" нарахувань заявлених сум та подання контррозрахунку на підставі висновків аудиторів. Однак, незважаючи на неодноразові звернення боржника, суд першої інстанції позбавив його такої можливості, тим самим порушивши принцип змагальності сторін у даному процесі. На думку скаржника суд не здійснив юридичної оцінки всіх можливих фактичних обставин справи та доводів боржника, тому винесені ухвали не можна вважати обґрунтованими.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Капітон Компані" на ухвалу Господарського суду Волинської областi від 10.04.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської областi від 10.04.2024 (постановлену за підсумками попереднього засідання) у справі № 903/1347/23; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

16.05.2024 від апелянта надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній просить долучити до матеріалів справи Звіт про фактичні результати виконання узгоджених процедур № 30 від 04.05.2024 та врахувати його під час розгляду апеляційної скарги. Клопотання про долучення додаткових доказів мотивоване тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ТОВ "Капітон Компані" заявляв клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази (контррозрахунок) в заперечення проти вимог кредитора, оскільки для можливості їх подання необхідний додатковий час. Однак таке клопотання судом було відхилено. З огляду на вказане заявник вважає, що не мав об`єктивної можливості надати свій контррозрахунок чи свої обгрунтовані заперечення щодо правильності нарахувань кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів відмічає, що матеріалами справи стверджується намагання скаржника подати відповідні докази до суду першої інстанції, зокрема у клопотанні від 01.04.2024 боржник просив відкласти розгляд додаткових грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" до отримання аудиторського висновку. Вказане клопотання відхилено судом першої інстанції, про що вказано в ухвалі від 10.04.2024. Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність причин, які об`єктивно перешкоджали боржнику подати відповідні докази, а тому останні приймаються до дослідження судом апеляційної інстанції з метою забезпечення принципу змагальності сторін в судовому процесі.

Також, від АТ КБ "ПриватБанк" на адресу суду 06.06.2024 надійшли додаткові пояснення щодо апеляційної скарги, відповідно до яких товариство просило суд залишити апеляційну скаргу ТзОВ "Капітон Компані" без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін.

З даного приводу судом апеляційної інстанції зазначається, що в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 06.05.2024 судом було запропоновано учасникам справи подати відзив на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Зазначена ухвала була доставлена до електронного кабінету АТ КБ "Приватбанк" 08.05.2024 об 11:45. Отже, відзив на апеляційну скаргу від АТ КБ "Приватбанк" мав бути поданий до суду у строк до 20.05.2024 (оскільки 18-19.05.2024 вихідні дні). Натомість учасником справи лише 06.06.2024 подано письмові додаткові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу.

Відповідно до положень ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За наведеного, додаткові пояснення АТ КБ "Приватбанк", які відповідно до змістовного наповнення суд розцінює не інакше як відзив на апеляційну скаргу, залишаються судом апеляційної інстанції без розгляду, оскільки подані з пропуском встановленого судом строку.

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржувані ухвали скасувати.

Представник АТ КБ "Приватбанк" вимоги апеляційної скарги заперечила, просила залишити останню без задоволення, а оскаржувані ухвали без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених у ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваних ухвал норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до заяви від 14.03.2024 АТ КБ "Приватбанк" просить визнати його грошові вимоги до боржника в сумі 76598646,51 грн з включенням до четвертої черги задоволення, 22981784,22 грн - до шостої черги, 6056,00 грн - до першої черги.

З даної заяви вбачається, що 16.09.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк") та ТзОВ "Капітон Компані" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4К16086ЛИ, згідно з п. 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банку в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу. Згідно п. 1.2 договору, вартість майна становить 19819614 грн. Згідно п. 3.1 договору, передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому-передачі майна, зазначеним у додатку № 3. Згідно п. 6.2.11 договору, лізингоодержувач зобов`язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банку, безпосередньо пов`язані з цим договором. Пунктом 6.2.8 договору обумовлено, що на лізингоотримувача покладено обов`язок не зменшувати сум лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2. Згідно п. 2.3.2 договору, лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку № 2. Згідно п. 7.1 договору, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород він сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п. 7.9 договору, строки позовної давності за вимогами про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, - складають 15 (п`ятнадцять) років. Згідно з п. 7.10 договору, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане лізингоодержувачем. Згідно п.п. 8.2, 8.2.3, договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні у випадку повної або часткової несплати ним лізингового платежу, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів, а також у випадку порушення строків сплати винагород за договором. У повідомленні про розірвання сторони зазначають причину дострокового розірвання цього договору. При цьому для розірвання цього договору договір про внесення змін сторони не укладають (п. 8.4.). За п. 9.1 строк дії цього договору з дати підписання до 25.08.2024. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання.

Окрім того, додатковою угодою від 03.11.2016 сторони обумовили, що з 07.11.2016 розмір відсоткової винагороди складає 10,5% річних. З 07.11.2016 змінено пункт 2.3.3 розділу "2. лізингові платежі" договору: у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна згідно додатку № 2.

Судами встановлено, що АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу. Вказаний факт підтверджується актом приймання-передачі майна від 16.09.2016 (додаток № 3 до договору). Графіком лізингових платежів передбачена сплата лізингоодержувачем лізингових платежів з 25.10.2016 по 25.08.2024 на загальну суму 19819614 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області № 903/919/18 від 18.03.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020, стягнуто з ТзОВ "Капітон Компані" на користь АТ КБ "Приватбанк" 1755835, 09 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 2219043, 02 грн. заборгованості з винагороди за користування майном; 755235, 29 грн. пені, 70651, 70 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. Докази виконання вказаного рішення суду в матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з прострочкою боржником сплати лізингових платежів більше ніж на 30 днів, порушення строків сплати винагороди, банком було направлено боржнику повідомлення від 17.04.2019 про розірвання договору з 13.05.2019.

Майно повернуто лізингодавцю за актом від 25.09.2019 шляхом здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 60066652.

З огляду на не виконанням боржником умов договору та рішення суду, банком нараховано заборгованість боржнику за договором фінансового лізингу № 4К16086ЛИ в сумі: 2827716, 15 грн. - заборгованості з відсоткової винагороди за користування майном; 1507756, 42 грн. - пені; 70651, 70 грн. - витрати по сплаті судового збору по справі № 903/919/18.

Водночас, як зазначено вище, ухвалою суду від 12.02.2024 визнано заборгованість боржника перед банком з винагороди за користування предметом лізингу в сумі 2219043, 02 грн., які підлягають включенню до четвертої черги задоволення.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховані банком 608673, 13 грн. (2827716, 15 грн. загальна - 2219 043, 02 грн. визнані ухвалою суду від 12.02.2024) винагороди за користування предметом лізингу, 1507756, 42 грн. пеня, 70651, 70 грн. - суд збір за рішенням суду підставні, підтверджені матеріалами справи, зокрема і рішенням суду від 18.03.2019, виписками по рахунку боржника, визнані розпорядником майна, а тому підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Разом з тим судами встановлено, що 20.08.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк") та ТзОВ "Капітон Компані" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4К16076ЛИ, згідно з п. 1.1 якого банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банку в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу. Згідно п. 1.2 договору, вартість майна становить 45177000 грн. Згідно п. 3.1 договору, передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому-передачі майна, зазначеним у додатку № 3. Відповідно до п. 6.2.11 договору, лізингоодержувач зобов`язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банку, безпосередньо пов`язані з цим договором. Пунктом 6.2.8 договору на лізингоотримувача покладено обов`язок не зменшувати сум; лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2 (п. 2.1 договору). Згідно п. 2.3.2 договору, лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку № 2. Пунктом 7.1 сторони обумовили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород він сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно п. 7.9 договору, строки позовної давності за вимогами про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, - складають 15 (п`ятнадцять) років. Згідно з п. 7.10 договору, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане лізингоодержувачем. В силу п. п. 8.2, 8.2.3 договору, останній підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні у випадку повної або часткової несплати ним лізингового платежу, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів, а також у випадку порушення строків сплати винагород за договором. У повідомленні про розірвання сторони зазначають причину дострокового розірвання цього договору. При цьому для розірвання цього договору, договір про внесення змін сторони не укладають (п. 8.4). За п. 9.1 строк дії цього договору з дати підписання цього договору до 25.08.2024. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання.

Окрім того, додатковою угодою від 20.08.2016 сторони обумовили, що з 07.11.2016 розмір відсоткової винагороди складає 10,5% річних. З 07.11.2016 змінено п. 2.3.3 розділу "2. лізингові платежі" договору: у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2.

Судами встановлено, що АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу. Вказаний факт підтверджується актом приймання-передачі майна від 20.08.2016 (додаток № 3 до договору). Графіком лізингових платежів передбачена сплата лізингоодержувачем лізингових платежів з 25.09.2016 по 25.07.2024 на загальну суму 45177000 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області № 903/920/18 від 02.12.2019 стягнуто з ТзОВ "Капітон Компані" на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором фінансового лізингу № 4К16076ЛИ від 20.08.2016 в розмірі 11992215, 21 грн., в т.ч. 6838955, 65 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів, 5153259, 57 грн. заборгованості з простроченої винагороди за користування майном та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 616700 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 вказане рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Капітон Компані" на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором фінансового лізингу № 4К16076ЛИ від 20.08.2016 в розмірі 13468914, 91 грн., в тому числі 6305675, 65 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів, 4843259, 57 грн. заборгованості з простроченої винагороди за користування майном, 2314787, 56 грн. пені за порушення грошового зобов`язання, 179883, 23 грн. судового збору за подання позовної заяви, 52199, 54 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Докази виконання постанови суду в матеріалах справи відсутні.

З огляду на прострочку боржником сплати лізингових платежів більше ніж на 30 днів, порушення строків сплати винагороди, банком було направлено боржнику повідомлення від 01.11.2023 про розірвання договору з 07.12.2023. Докази повернення майна лізингодавцю відсутні.

У зв`язку з неповним виконанням боржником умов договору та постанови суду, розірванням договору, не поверненням боржником об`єкту лізингу, банком було нараховано боржнику 42447275, 61 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 4К16076ЛИ.

Водночас, судами встановлено, що лізингові платежі нараховані банком по 25.07.2024, в той час як договір фінансового лізингу № 4К16076ЛИ розірваний 07.12.2023.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованним висновок суду першої інстанції про визнання заборгованості в сумі 38195322, 84 грн., нарахованої по 07.12.2023 з врахуванням часткової сплати боржником. У свою чергу, у визнанні вимог банку щодо сплати лізингових платежів в сумі 4251952, 77 грн. за період з моменту розірвання договору по 25.07.2024, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Суд констатує, що нараховані банком 4843259, 57 грн. заборгованості з простроченої винагороди за користування майном, 2314787, 56 грн. пені за порушення грошового зобов`язання, 179883, 23 грн. - судового збору за подання позовної заяви, 52199, 54 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги підтверджені матеріалами справи, зокрема виписками по рахунку боржника, визнані розпорядником майна, а відтак, обґрунтовано визнані судом першої інстанції та включені до реєстру вимог кредиторів.

Відхиляючи аргументи боржника щодо помилковості здійснених банком нарахувань, суд першої інстанції прийняв до уваги наступні обставини.

Нарахування боргу (відсотків, пені) на 360 днів, а не 365 як зазначив боржник, визначено договорами фінансового лізингу, рішенням суду № 903/919/18, рішенням та постановою судів № 903/920/18, Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 255, Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженою постановою правління НБУ від 21.02.2018 №14.

Аргументи апеляційної скарги відповідають запереченням боржника, які були подані до суду першої інстанції, зокрема в частині безпідставного нарахування відсоткової винагороди та пені виходячи з 360 днів у році (а не 365).

Як зазначалось вище, під час апеляційного розгляду боржником до додаткових пояснень від 16.05.2024 було додано документ з назвою "Звіт про фактичні результати виконання узгоджених процедур по договору № 14 від 04.04.2024" № 30 від 04.05.2024, підписаний ПАФ "Лінара-аудит". Зсилаючись на вказаний звіт боржник визнає додаткові вимоги за договором фінансового лізингу № 4К16086ЛИ від 16.09.2016 на загальну суму 1264451,61 грн (523774,36 грн борг з відсоткової винагороди, 670025,55 грн пені, 70651,70 витрат по сплаті судового збору); за договором фінансового лізингу № 4К16076ЛИ від 20.08.2016 на суму 83457108,47 грн (38195322,84 грн борг за лізинговими платежами; 32914131,20 грн борг з відсоткової винагороди; 12115571,66 грн пені; 232082,77 грн витрат по сплаті судового збору).

Стосовно доводів скаржника з урахуванням додатково поданого звіту, а також з огляду на висловлені усні заперечення представника АТ КБ "Приватбанк", апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як вказано вище, згідно п. 2.3.2. договорів фінансового лізингу № 4К16086ЛИ від 16.09.2016 та № 4К16076ЛИ вiд 20.08.2016, лізингоодержувач зобов`язався сплачувати банку винагороду на рахунок, зазначений у п. 1.4. договорів, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця - в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку № 2.

Додатковими угодами від 03.11.2016 та 04.11.2016 до цих договорів (відповідно) сторони погодили, що з 07.11.2016 розмір відсоткової винагороди складає 10,5% річних, й з 07.11.2016, було змінено пункт 2.3.3 розділу "2. Лізингові платежі" договорів та визначено, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2.

Отже, відсоткова винагорода за користування майном має схожу правову природу з орендною платою за користування майном, розмір якої визначається в процентах від суми залишку несплаченої вартості майна.

Як уже встановлено судами, АТ КБ "Приват Банк" було здійснено нарахування відсоткової винагороди за користування майном, виходячи з 360 днів у році (як це було погоджено сторонами в п. п. 2.3.2. договору) та розміру процентів, визначеного п. п. 2.3.2., 2.3.3. договору.

Розмір цих вимог підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи виписками за рахунками № 20787057052044, № 20784057000044 та № 20788057051969, № 20784057000969 (відповідно), в яких відображені нарахування відсоткової винагороди за кожний день користування об`єктами лізингу за договором фінансового лізингу.

Відповідно до п. 62. Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, як підтверджується наявними в матеріалах справи виписками за рахунками та належними розрахунками заборгованості, наданими кредитором, відсоткова винагорода за користування майном була нарахована банком на підставі умов договорів фінансового лізингу цілком правомірно й обґрунтовано, у цілковитій відповідності до умов договорів фінансового лізингу, за кожний день користування майном, окремо на прострочену суму заборгованості з лізингових платежів - 21% річних та окремо на поточну суму лізингових платежів - 10,5 % річних; суми погашення відсоткової винагороди були відняті від загальної суми заборгованості за винагородою за користування майном.

Разом з тим, як зазначено вище, судовими рішеннями по справам № 903/919/18 та № 903/920/18 вже було стягнуто з боржника частину відсоткової винагороди за користування майном, на підставі тих самих виписок, а отже, вірогідність цих доказів вже була оцінена судами в судових рішеннях, що набрали чинності.

Щодо оспорення боржником заборгованості з пені, апеляційним судом зазначається, що згідно п. 7.1. договору фінансового лізингу, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагороди, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 2.9. Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 255, інші операційні доходи і витрати - доходи і витрати від операцій, що не пов`язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема: доходи (витрати) від оперативного лізингу (оренди); витрати за послуги аудиту; витрати на інкасацію; неустойки (штрафи, пені), що отримані (сплачені) за банківськими операціями, інше.

Згідно п. п. 1.6.-1.8. зазначених Правил, умови нарахування та сплати доходів і витрат (дата нарахування, термін сплати за обумовлений період, метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку тощо), а також неустойки в разі порушення боржником зобов`язання визначаються договором між банком і контрагентом згідно з вимогами законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунковий період для нарахування процентних доходів (витрат) визначається договором відповідно до вимог законодавства України.

Для обрахування процентних доходів і витрат застосовуються такі методи визначення кількості днів: - метод "факт/факт" - передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році; - метод "факт/360" - передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів; - метод "30/360" - передбачає, що для розрахунку використовується умовна кількість днів у році - 360, у місяці - 30.

Також згідно з п. п. 164, 165 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.02.2018 № 14 (чинної з 01.03.2018 ), банк визначає умови нарахування та сплати доходів і витрат (дата нарахування, термін сплати за обумовлений період, метод визначення умовної кількості днів, період розрахунку), а також неустойки в разі порушення боржником зобов`язання договором між банком і контрагентом згідно з вимогами законодавства України.

Розрахунковий період для нарахування процентних доходів (витрат) визначається договором відповідно до вимог законодавства України.

Для обрахування процентних доходів і витрат застосовуються такі методи визначення кількості днів: метод "факт/факт" - передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році; метод "факт/360" - передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів; метод "30/360" - передбачає, що для розрахунку використовується умовна кількість днів у році - 360, у місяці - 30.

Отже, банк має право визначити для обрахування пені за договорами фінансового лізингу метод визначення кількості днів факт/360, й нарахування пені за цим методом є цілком правомірним.

Доданий боржником "Звіт про фактичні результати виконання узгоджених процедур По договору № 14 від 04.04.2024" суд вважає неналежним доказом, оскільки останній не є аудиторським звітом та не відповідає вимогам Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність", позаяк його висновки вчинені не за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої або комбінованої).

Згідно встановлених КУзПБ норм, за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена ст. 64 КУзПБ.

З огляду на встановлені судом обставини, апеляційний господарський суд вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання грошових вимог АТ КБ "Приват Банк" у такій черговості: 6056 грн. перша черга, 73409681, 99 грн. четверта черга, 22981784, 22 грн. - шоста черга.

Отже, вимоги АТ КБ "Приват Банк" до боржника ґрунтуються на нормах чинного законодавства та встановлених рішеннями судів обставинах, які були підставно враховані судом першої інстанції при прийняті оскаржуваних боржником ухвал від 10.04.2024.

Наведені у апеляційній скарзі скаржником доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому в задоволенні останньої слід відмовити.

Враховуючи усе вищевикладене, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала Господарського суду Волинської області від 10.04.2024 (щодо розгляду грошових вимог кредитора АТ КБ "Приватбанк") та ухвала Господарського суду Волинської області від 10.04.2024 (щодо включення визнаних грошових вимог до реєстру кредиторів), яка в свою чергу є похідною від ухвали щодо розгляду грошових вимог кредитора, у справі № 903/1347/23 відповідають матеріалам справи, ґрунтуються на чинному законодавстві і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

В силу ст. 129 ГПК України понесені боржником судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Волинської області від 10 квітня 2024 року (щодо розгляду грошових вимог кредитора АТ КБ "Приватбанк") у справі № 903/1347/23 залишити без змін.

Ухвалу Господарського суду Волинської області від 10 квітня 2024 (щодо включення визнаних грошових вимог до реєстру кредиторів) у справі № 903/1347/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 903/1347/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складено "06" вересня 2024 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.