Постанова
від 25.06.2024 по справі 908/338/24
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/338/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від ініціюючого кредитора: Крутільова К.А. (поза межами суду);

від боржника: Гришко І.І. (поза межами суду);

від арбітражного керуючого: Бистров Д.А. (поза межами суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Аква Вита на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 (суддя Сушко Л. М., повний текст складено та підписано 19.03.2024) у справі № 908/338/24

кредитор Фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до боржника Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Аква Вита, 69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 70/22, код ЄДРПОУ 31075647

про відкриття провадження у справі про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 у справі № 908/338/24:

1. Відкрито провадження у справі №908/338/24 про банкрутство Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Аква Вита, 69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 70/22, код ЄДРПОУ 31075647.

2. Визнано грошові вимоги кредитора - Фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до боржника на суму 94 180,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 1 000 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

3. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

4. Введено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Аква Вита, 69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 70/22, код ЄДРПОУ 31075647.

5. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича /свідоцтво № 302 від 28.02.2013 року, адреса: 69019, м. Запоріжжя, а/с 76/.

6. Встановлено розмір грошової винагороди розпоряднику майна Забродіну О.М. у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень за рахунок коштів, авансованих Фізичною особою ОСОБА_1 на депозитний рахунок господарського суду Запорізької області.

7. З метою виявлення усіх кредиторів боржника, оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Аква Вита, 69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 70/22, код ЄДРПОУ 31075647.

8. Вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власникам майна (органу, уповноваженому управляти майном) приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Аква Вита, 69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 70/22, код ЄДРПОУ 31075647.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство Виробничо-комерційної фірми Аква Вита, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі №908/338/24 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ "Аква Вита".

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 ніколи не звертався до ПП ВКФ «Аква Вита» із вимогами стосовно повернення суми позики, матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 вимоги до ПП ВКФ «Аква Вита» та доказів її отримання, так само, як і доказів звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо виконання умов договору позики.

Також сумнівним виглядає факт передачі ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1 000 000,00 гривень в готівковій формі, оскільки відповідно до пункту 7 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою на суму, яка перевищує 50 000,00 гривень, лише шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні документи, які б підтверджували джерело походження вищезазначених коштів, а також розмір доходів ОСОБА_1 , що дозволило б встановити реальну можливість Кредитора надати таку суму грошових коштів.

За таких обставин вважає, що факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 суми грошових коштів в розмірі 1 000 000,00 гривень є недоведеним.

Також звертає увагу суду на те, що з метою встановлення фактів укладення договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021 з фізичною особою ОСОБА_1 та проведення фінансово - господарських операцій за цим договором 28 лютого 2024 року на нараді членів трудового колективу Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми «Аква Вита» було прийнято рішення, оформлене протоколом № АВ-0219/2024, про проведення службового розслідування.

Наказом ПП ВКФ «Аква Вита» № 6-К від 28 лютого 2024 року створено комісію з питань проведення службового розслідування та доручено уповноваженим особам провести опитування працівників ПП ВКФ «Аква Вита», здійснити перевірку журналів вхідної та вихідної кореспонденції з метою встановлення фактів надходження до ПП ВКФ «Аква Вита» та укладення відповідного договору поруки, здійснити перевірку даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства за відповідним договором, за наслідками чого підготувати доповідні записки.

Як зазначено у доповідних записках та акті службового розслідування, складених уповноваженими працівниками ПП ВКФ «Аква Вита», під час проведення службового розслідування проведено аналіз та перевірку журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, проведено опитування працівників ПП ВКФ «Аква Вита».

За наслідками проведеного службового розслідування встановлено, що у період з 03.03.2021 по 28.02.2024 ПП ВКФ «Аква Вита» не укладало жодних договорів з ОСОБА_1 .

Підприємство та його працівники ніколи не звертались до ОСОБА_1 для укладання договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021, так само не встановлено і наявність звернень гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПП ВКФ «Аква Вита» щодо укладання вказаного договору.

На адресу підприємства не надходила вимога ОСОБА_1 від 12.01.2022 щодо виконання зобов`язань за договором поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021, в журналі реєстрації вхідної/вихідної кореспонденції вказаний договір поруки, вимога від 12.01.2022 не зареєстровані.

Крім того, в ході службового розслідування встановлено, що у період з 03.03.2021 по 28.02.2024 в даних бухгалтерського обліку ПП ВКФ «Аква Вита» не відображено укладання договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021, та/або наявність зобов`язань ПП ВКФ «Аква Вита» за цим договором, відповідна інформація з`ясована шляхом проведення перевірки записів, що містяться в системі бухгалтерського обліку, зокрема по рахунках бухгалтерського обліку № 05.

Оригінал договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021 у період березень 2021 року - лютий 2024 року не надходив та не обліковується на підприємстві.

Таким чином, факт неукладення між ПП ВКФ «Аква Вита» та ОСОБА_1 договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021 підтверджується як даними бухгалтерського обліку та діловодства підприємства, так й інформацією, отриманою від працівників ПП ВКФ «Аква Вита» в ході проведення службового розслідування.

Зазначає, що спірний договір підписаний ОСОБА_3 , який на той момент обіймав посаду генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита» та був звільнений на підставі рішення єдиного власника ПП ВКФ «Аква Вита» № 12/12/22 від 12.12.2022.

Фактично підставою для звільнення ОСОБА_3 стала наявність спору з ОСОБА_4 з приводу поділу спільного сумісного майна подружжя.

Після звільнення ОСОБА_3 не були вчинені дії щодо передачі печатки ПП ВКФ «Аква Вита». Відтак, маючи печатку підприємства, ОСОБА_3 очевидно склав та підписав від імені підприємства зазначений договір без мети настання реальних наслідків, а лише для створення штучних підстав, що є інструментом для здійснення тиску на ОСОБА_4 під час вирішення питання стосовно поділу майна на вигідних для себе умовах.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що вищезазначений договір був оформлений без наміру настання реальних наслідків, а виключно з метою створення у подальшому штучних підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ «Аква Вита».

Неплатоспроможність ПП ВКФ «Аква Вита» документально не підтверджується.

Звертає увагу, що у наведених вище договорах позики ОСОБА_2 зазначений підписантом як від імені ПП ВКФ «Аква Вита», так і від імені ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» та ТОВ «Інтенд», які є підконтрольними ОСОБА_3 , що свідчить про те, що підписання спірних договорів здійснювалось ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_3 .

З огляду на це укладення договору позики № 03/03/2021-2 від 03.03.2021 та договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021 в даному випадку також виглядає сумнівним, оскільки вчинення цих правочинів не мало на меті настання реальних наслідків та було здійснено вочевидь внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_3 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою створення штучних підстав для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ «Аква Вита».

З вищенаведеного вбачається, що метою звернення ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області із відповідною заявою є чергове штучне створення підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми «Аква Вита».

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у її задоволенні відмовити, зазначає, що Боржник стверджує, що начебто ніколи не укладав із кредитором договору поруки та начебто не мав із кредитором жодних ділових зв`язків. Однак, такі твердження боржника спростовуються самим договором поруки, оригінал якого був оглянутий судом першої інстанції в судовому засіданні 14 березня 2024 року. Договір містить всі істотні умови та підписаний сторонами.

Твердження боржника про те, що кредитор нібито ніколи не звертався до боржника із вимогами про повернення суми позики - теж є безпідставними. Ці твердження спростовуються вимогою кредитора від 12 січня 2022 року з відміткою директора боржника про її отримання.

Посилання боржника на те, що кредитор начебто не міг надати ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 000 000 грн. в готівковій формі - є необґрунтованими. Як на підставу цих доводів, боржник посилається на п. 7 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, однак не звертає увагу на те, що цей пункт стосується договорів купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, а не договорів позики.

Доводи апелянта про необхідність з`ясування розміру доходів кредитора, в контексті його реальної можливості надати 1 000 000 грн. в борг позичальнику - є безпідставними, адже факт отримання позичальником цих коштів підтверджується його розпискою, оригінал якої досліджувався в судовому засіданні. Оскільки підтверджено те, що позичальник ці кошти отримав, то питання на зразок «чи були у позикодавця кошти» має очевидну відповідь - такі кошти були, адже вони були надані в борг позичальнику.

Також апелянт стверджує, що службовим розслідуванням, яке провів сам апелянт, начебто було встановлено, що апелянт не укладав жодних договорів з кредитором. Однак, по-перше, апелянт сам зацікавлений в таких результатах так званого службового розслідування. По-друге, факт укладення договору підтверджується самим договором, підписаним сторонами, і апелянт не може цей факт ігнорувати. По-третє, апелянт не довів, що особи, які підписали доповідні записки та акт «службового розслідування», взагалі були в трудових правовідносинах з апелянтом на момент укладення договору, про що правильно зазначив суд першої інстанції. Зокрема, «службове розслідування» проводила нинішній керівник боржника, яка на момент укладення договору не була його керівником.

Твердження апелянта про те, що він чи його працівники начебто ніколи не зверталися до кредитора для укладання договору поруки, а кредитор і ОСОБА_2 нібито ніколи не зверталися з цього питання до боржника - не мають жодного значення, адже договір поруки вже укладено і він є обов`язковим для виконання. А з`ясування питання, хто саме і до кого звертався для його укладення - не має жодного правового значення після укладення договору.

Доводи апелянта про те, що в його власному журналі реєстрації вхідної / вихідної кореспонденції не згаданий договір поруки і вимога кредитора - теж не мають жодного правового значення, адже договір поруки є дійсним, а вимога - є пред`явленою незалежно від того, чи згадані ці документи в журналі обліку кореспонденції, який веде одна зі сторін договору.

Тим паче, що такий журнал є документом, що складається однією зі сторін договору в односторонньому порядку. Фактично апелянт може скласти такий журнал в будь-якій зручній для себе редакції чи навіть в декількох редакціях, щоб потім недобросовісно його використовувати для оспорювання будь-яких укладених ним договорів.

Доводи апелянта про те, що в даних його власного бухгалтерського обліку не відображено укладення договору поруки - не свідчать про відсутність такого договору поруки. Адже апелянт сам відповідає за свій бухгалтерський облік, і та обставина, що він не відобразив у цьому обліку укладення договору поруки, не спростовує факту укладення і дійсності договору поруки. Навіть якщо апелянт взагалі б не вів бухгалтерський облік, то це все одно не звільняє його від необхідності виконання взятих на себе зобов`язань. Адже кредитор не може відповідати за те, що його контрагент (боржник) не вніс договір до свого бухгалтерського обліку.

Твердження апелянта про те, що оригінал договору поруки до нього не надходив, є лише бездоказовим припущенням, адже спростовується змістом самого договору поруки. Якщо апелянт з якихось причин приховав свій примірник договору поруки (наприклад, для того, щоб в суді стверджувати, що він не укладався), то це не спростовує факту укладення договору поруки і дійсність такого договору.

Твердження апелянта про те, що договір поруки було складено начебто «для здійснення тиску на ОСОБА_4 під час вирішення питання стосовно поділу майна...» є абсурдним, адже залишається незрозумілим, яке відношення має кредитор і укладений з ним договір поруки до сімейних спорів між колишнім керівником боржника та його дружиною. Тим паче, що в апеляційній скарзі зазначено, що такі спори мали місце з кінця 2022 року, тоді як договір поруки укладений в 2021 році.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 20.03.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/338/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

29.03.2024 матеріали справи № 908/338/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу боржника залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума доплати 33308,00 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Аква Вита на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 у справі №908/338/24; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 25.06.2024.

В судовому засіданні 25.06.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Аква Вита».

Заява обґрунтована наступним.

03 березня 2021 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір позики №03/03/2021-2 за умовами якого Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в термін до 31 грудня 2021 року (пункт 1.) (а.с. 6-7).

Пунктом 2. Договору передбачено, що передача грошових коштів Позичальнику відбувається в готівковій формі при підписанні цього Договору. Підписанням Договору Позичальник підтверджує, що отримав від Позикодавця 1 000 000,00 (один мільйон) гривень за цим Договором. Додатково, на підтвердження факту отримання грошових коштів, може бути складена розписка Позичальника.

Згідно пункту 3. позика за цим Договором є безпроцентною. Проценти за користування позикою (стаття 1048 Цивільного кодексу України) не нараховуються та не сплачуються.

Відповідно пункту 4. Позичальник має право повернути суму позики достроково.

Повернення позики повинно бути здійснено в готівковій формі в повному обсязі не пізніше 31 грудня 2021 року. У разі повернення суми позики або її частини, Позикодавець повинен надати Позичальнику розписку, в якій зазначити дату і розмір повернутої суму. Крім того, якщо Позичальник повернув суму позики повністю, Позикодавець повинен повернути Позичальнику його розписку, якщо така складалася Позичальником при підписанні цього Договору (пункт 5. Договору).

Пункт 6 Договору передбачено, що Позичальник згоден, що виконання його зобов`язань за цим Договором забезпечуються порукою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Аква Вита» (ідентифікаційний код: 31075647).

03.03.2021 ОСОБА_1 передано ОСОБА_2 1 000 000.00 грн., що підтверджується розпискою, підписаною Позичальником (а.с. 8).

За доводами ініціюючого кредитора, в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики №03/03/2021-2 від 03.03.2021, між ОСОБА_1 (Кредитор) та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма «Аква Вита» (Поручитель) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір поруки №03/03/2021-2-П (а.с. 9-10).

Сторони погодили наступні умови договору поруки:

Пункт 1.1. Боржник - громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пункт 1.2. Договір позики - Договір позики № 03/03/2021-2 від 03 березня 2021 року, укладений між Кредитором, як позикодавцем, і Боржником, як позичальником.

Пункт 1.3. Основне зобов`язання - зобов`язання за Договором позики, в якому Боржник повинен повернути Кредитору суму позики в розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень в термін до 31 грудня 2021 року, а в разі прострочення - сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сто п`ятдесят процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, а також пеню в розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а за прострочення повернення суми позики на строк понад 30 днів, - додатково сплатити штраф у розмірі 30 % (тридцять відсотків) від простроченої суми.

Пункт 2.1. Поручитель поручається перед Кредитором Боржника за виконання Боржником Основного зобов`язання. Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення Основного зобов`язання Боржником.

Пункт 2.2. Порукою за цим Договором забезпечується виконання Основного зобов`язання в повному обсязі.

Пункт 3.1. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, втрат від інфляції, процентів річних, пені, штрафу.

Пункт 3.2. У разі порушення Боржником Основного зобов`язання, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Пункт 3.3. У разі порушення Боржником Основного зобов`язання, Кредитор має право вимагати виконання Основного зобов`язання в повному обсязі або частково як від усіх солідарних боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пункт 4.1. Порука припиняється у разі виконання Основного зобов`язання в повному обсязі.

Пункт 4.2. Строк поруки за цим Договором встановлюється тривалістю в 10 (десять) років з моменту підписання Договору Сторонами. Якщо до моменту спливу цього строку Кредитор звернеться з вимогою чи з позовом до Поручителя, то порука продовжує свою дію до повного виконання Поручителем своїх зобов`язань за цим Договором.

Пункт 5.2. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений з умовами укладеного між Кредитором і Боржником Договору позики, який було укладено в присутності Поручителя, згоден з умовами Договору позики, а також підтверджує факт передачі Кредитором Боржнику грошових коштів за Договором позики в розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень при підписанні Договору позики.

За доводами ініціюючого кредитора, після спливу строку, на який надавалась позика, Позичальник Позикодавцю позику не повернув, мотивуючи неможливість повернення позики з огляду на воєнний стан.

За доводами ініціюючого кредитора, з метою відновлення своїх прав ОСОБА_1 (Позикодавець) 12.01.2022 звернувся до Поручителя - Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Аква Вита» з вимогою протягом 7 днів після отримання вимоги, виконати належним чином зобов`язання за Договором позики № 03/03/2021-2 від 03 березня 2021 року та повернути йому грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн. Вимога була отримана особисто директором Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Аква Вита» ОСОБА_1 , про що свідчить відмітка про отримання з особистим підписом ОСОБА_1 (а.с. 11-12)

В заяві свідка від 11.03.2024, яка засвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Петренко С.В. та зареєстрована в реєстрі за №631, ОСОБА_3 підтвердив, що 03.03.2021 між ОСОБА_1 (Кредитор) та ПП ВКФ «АКВА ВИТА» (Поручитель) укладено договір поруки №03/03/2021-2-П, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником - громадянином України ОСОБА_2 , зобов`язань з повернення позики у розмірі 1 000 000,00 грн., в термін до 31 грудня 2021 року, за договором позики № 03/03/2021-2 від 03 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 як Позикодавцем, і Боржником - ОСОБА_2 . Даний договір, був особисто підписаний Колбіним як генеральним директором ПП ВКФ «АКВА ВИТА» та скріплений печаткою підприємства.

У січні 2022 року ОСОБА_1 письмово звернувся до нього, як до генерального директора ПП ВКФ «АКВА ВИТА» з вимогою виконати зобов`язання ОСОБА_2 за договором позики.

Після січня 2022 року ОСОБА_1 більше не звертався до генерального директора ПП ВКФ «АКВА ВИТА» ОСОБА_3 з вимогами про погашення боргу. Оригінал вимоги ОСОБА_1 до ПП ВКФ «АКВА ВИТА» про виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором позики №03/03/2021-2 від 03.03.2021 знаходився в кабінеті ОСОБА_3 , за адресою фактичного місцезнаходження офісу ПП ВКФ «АКВА ВИТА»: АДРЕСА_2 . Після звільнення з посади генерального директора ПП ВКФ «АКВА ВИТА» ОСОБА_3 не пускають у це приміщення.

За доводами ініціюючого кредитора, на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство виконання зобов`язань за Договором позики № 03/03/2021-2 від 03 березня 2021 року від Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Аква Вита» ОСОБА_1 не отримав.

У судовому засіданні 14.03.2024 представником ініціюючого кредитора господарському суду та представнику боржника надані для огляду оригінали доданих до заяви документів, зокрема договір позики №03/03/2021-2 від 03.03.2021.

Оскаржувана ухвала господарського суду від 14.03.2024 про відкриття провадження у справі №908/338/24 про банкрутство Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Аква Вита мотивована посиланням на наступні обставини:

- судом встановлено, що станом на дату підготовчого засідання, загальна сума підтверджених доказами грошових вимог Фізичної особи ОСОБА_1 до боржника складає 1 000 000,00 грн., натомість Приватним підприємством Виробничо-комерційною фірмою «Аква Вита», не надано суду доказів погашення зазначеної вище заборгованості перед заявником;

- боржник, стверджуючи про наявність "спору про право" не надав належних доказів, зокрема, недійсності договорів та первинної документації, наданої ініціюючим кредитором; не укладення договорів, наданих ініціюючим кредитором; підробки договорів та первинної документації, не підписання боржником та ініціюючим кредитором договорів та первинної документації.

- у даній справі позов про визнання недійсним договору поруки, був поданий 07.03.2024, тобто після звернення ініціюючого кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- щодо проведеної перевірки на підставі наказу №6-к від 28.02.2024, виданого керівником ПП КВФ «АКВА ВИТА», доповідних записок, акту службової перевірки, то як сама перевірка так і документи, на які посилається Боржник, не є належними, достовірними доказами, оскільки підписані безпосередньо теперішнім генеральним директором ПП ВКФ «АКВА ВИТА» ОСОБА_4 ; розслідування проведено безпосередньо також ОСОБА_4 з іншими особами, які за посиланням Боржника є посадовими особами Боржника, проте, Боржник не надає доказів на підтвердження цієї обставини, так само і на підтвердження того, що на момент укладання правочину ці особи були у трудових відносинах з Боржником.

- таким чином, твердження Боржника, від імені якого діє ОСОБА_4 , яка на момент укладання договору поруки не обіймала цю посаду, про те, що ППВКФ «АКВА ВИТА» ніколи не укладало з ОСОБА_1 договору поруки не підтверджене доказами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).

На час звернення ОСОБА_1 із заявою про відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що:

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

- неплатоспроможність неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

За приписами ч. 1-3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Згідно з правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеним у постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20, кредитор, звертаючись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, має підтвердити наявність боргу (у т.ч. неустойки) належними доказами, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарській правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Все це подається кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.

Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

Аналіз приписів статей 34, 39 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов`язку для кредитора заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу. У разі неналежного виконання грошового зобов`язання кредитор має можливість, крім звернення до суду з позовом до боржника, застосувати щодо такого боржника встановлені КУзПБ процедури для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (правова позиція, наведена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).

Колегія суддів також зауважує, що вимоги ст. 34 КУзПБ, які ставляться до змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не вимагають надання ініціюючим кредитором доказів неможливості виконання боржником своїх майнових зобов`язань, строк яких настав.

Водночас, у будь-якому випадку на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник повинен надати документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство матиме ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань (правовий висновок зазначений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20).

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє відповідність його вимог до боржника розміру, встановленому законом, обґрунтованість цих вимог, їх безспірність, реальну, а не формальну неспроможність їх виконати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено Законом, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що завданням підготовчого засідання господарського суду в розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є:

перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю грошового зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором;

встановлення наявності або відсутності спору про право;

встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (п. 68 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, п. 48 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19).

Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника (правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18).

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 39 КУзПБ господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право в межах процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у вирішенні питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання, тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, щодо перебування на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора із зазначених питань.

Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Варто зазначити, що виходячи з положень Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, при цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом та самостійно розглядає заявлені грошові вимоги, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду приймає процесуальне рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно, визнавши частково чи повністю грошові вимоги кредитора або відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, встановивши, до прикладу, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми «Аква Вита» обґрунтована невиконанням (простроченням) грошових зобов`язань за Договором позики № 03/03/2021-2 від 03 березня 2021 року та за Договором поруки №03/03/2021-2-П від 03.03.2021.

На підтвердження факту укладення Договору Кредитором надано копію договору позики № 03/03/2021-2 від 03.03.2021, розписки від 03.03.2021 про отримання коштів та вимоги до ПП ВКФ «Аква Вита» від 12.01.2022 стосовно повернення суми позики.

Апеляційний суд зауважує, що апелянтом (боржником) заперечується як наявність договірних відносин із ініціюючим кредитором, так і наявність будь-якої заборгованості по ним.

У відзиві на заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Аква Вита боржник просив суд відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з підстав існування спору про право між заявником та боржником.

Зокрема, боржник зазначив, що ОСОБА_1 ніколи не звертався до ПП ВКФ «Аква Вита» із вимогами стосовно повернення суми позики, матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 вимоги до ПП ВКФ «Аква Вита» та доказів її отримання, так само, як і доказів звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо виконання умов договору позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2021 у справі № 814/803/17 зазначила, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 14 ГПК України до принципів господарського судочинства також належить диспозитивність господарського судочинства, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В свою чергу, як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

З огляду на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Зазначена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Аналізуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Наведені висновки кореспондуються із правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 909/453/16, а також у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі №904/2104/19 (п. 21) про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

За висновком колегії суддів сумнівним виглядає факт передачі ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1 000 000,00 гривень в готівковій формі громадянину ОСОБА_2 , оскільки відповідно до пункту 7 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою на суму, яка перевищує 50 000,00 гривень, лише шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки.

За таких обставин факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 суми грошових коштів в розмірі 1 000 000,00 гривень є недоведеним.

Відповідно до матеріалів справи з метою встановлення фактів укладення договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021 з фізичною особою ОСОБА_1 та проведення фінансово - господарських операцій за цим договором 28 лютого 2024 року на нараді членів трудового колективу Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми «Аква Вита» було прийнято рішення, оформленим протоколом № АВ-0219/2024, про проведення службового розслідування.

Як зазначено у доповідних записках та акті службового розслідування, складених уповноваженими працівниками ПП ВКФ «Аква Вита», під час проведення службового розслідування було проведено аналіз та перевірку журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, проведено опитування працівників ПП ВКФ «Аква Вита».

Таким чином, факт не укладення між ПП ВКФ «Аква Вита» та ОСОБА_1 договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021 підтверджується як даними бухгалтерського обліку та діловодства підприємства, так і інформацією, отриманою від працівників ПП ВКФ «Аква Вита» в ході проведення службового розслідування.

Окрім цього, слід зазначити, що спірний договір підписаний ОСОБА_3 , який на той момент обіймав посаду генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита» та був звільнений на підставі рішення єдиного власника ПП ВКФ «Аква Вита» № 12/12/22 від 12.12.2022.

Враховуючи вищевикладені обставини, ініціюючим кредитором не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів надання ОСОБА_2 суми позики у розмірі 1 000 000,00 грн., тобто ним не доведено наявність відповідних грошових вимог.

Тому, з урахуванням зазначеного, договір поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021, а також договір позики № 03/03/2021-2 від 03.03.2021, розписка від 03.03.2021 про отримання коштів та вимога до ПП ВКФ «Аква Вита» від 12.01.2022 стосовно повернення суми позики не підтверджують факт надання ОСОБА_1 у позику грошових коштів та факт виникнення у ПП ВКФ «Аква Вита» зобов`язань за договором поруки.

Також слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 відкрито провадження у справі № 908/1339/23 про банкрутство ПП ВКФ «Аква Вита» за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр консультаційно - аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації».

Розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича.

10 липня 2023 року, за результатами проведеної інвентаризації розрахунків ПП ВКФ «Аква Вита» за дебіторською і кредиторською заборгованостями, ОСОБА_5 складено Акт № 1 інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами (копія акту додається), зі змісту якого вбачається, що у переліку кредиторів, перед якими ПП ВКФ «Аква Вита» станом на 10.07.2023 мало кредиторську заборгованість, ОСОБА_1 не зазначений.

Таким чином, актом інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами № 1 від 10.07.2023 додатково підтверджується обставина щодо відсутності у ПП ВКФ «Аква Вита» перед ОСОБА_1 грошових зобов`язань за договором поруки.

Отже, є недоведеною (не підтвердженою належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у їх сукупності) обставина виникнення у ОСОБА_1 вимог до ПП ВКФ АКВА ВИТА на суму 1 000 000,00 грн,

Колегія суддів вважає за необхідне також акцентувати увагу на тому, що матеріали справи № 908/338/24 наряду з викладеним також не містять і доказів проведення та відображення в бухгалтерському та податковому обліку згаданих господарських операцій, її фіксації у поданій до контролюючих органів фінансовій та податковій звітності.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

З метою надання правової допомоги, після отримання заяви від ВКФ «Аква Вита» на юридичне супроводження справи №908/1339/23, Головою АО «Аксіома» адвокатом Гришко І.І. подана заява про призначена судово-економічної експертизи.

На вирішення судово-економічної експертизи поставлено питання:

- чи мають показники фінансово-економічного стану підприємства ПП ВКФ «Аква Вита» за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 ознаки доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства?

На дослідження була надана: Фінансова звітність малого підприємства на 31.12.2020, 31.12.2021 31.12.2022; Оборотно-сальдові відомості (загальні) за 2021,2022 та 2023 роки станом на 31.03.2023; Оборотно-сальдові відомості (розгорнуто) по рах.631 за 2021,2022 та 2023 роки станом на 31.03.2023; Оборотно-сальдові відомості (розгорнуто) по рах.361 за 2021,2022 та 2023 роки станом на 31.03.2023;Оборотно- сальдові відомості (розгорнуто) по рах.377 за 2021,2022 та 2023 роки станом на 31.03.2023;Оборотно-сальдові відомості (розгорнуто) по рах.685 за 2021,2022 та 2023 роки станом на 31.03.2023; Основні відомості про ПП ВКФ «Аква Вита» ЄДРПОУ 31075647.

Згідно Висновку № 57 від 23.08.2023, за результатами проведеної судово-економічної експертизи проведеним дослідженням поставленого на вирішення питання в частині чи мають показники фінансово-економічного стану підприємства ПП ВКФ «Аква Вита» за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 ознаки доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства встановлено що визначені експертом показники не підтверджують ознак:

-доведення до банкрутства;

-фіктивного банкрутства;

-прихованого банкрутства.

Згідно проведених досліджень визначені основні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості) фінансово-господарської діяльності ПП ВКФ «Аква Вита» ( ЄДРПОУ 31075647) станом на 31.12.2022, які мають значення в межах норм, а по окремим показникам вище нормативних.

За розрахунками по моделям визначення ймовірності банкрутства Альтмана, визначено, що підприємство має низьку ймовірність банкрутства.

Таким чином, неплатоспроможність ПП ВКФ «Аква Вита» документально не підтверджується.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що на даний момент слідчим відділенням відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023080000000057 від 28.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206-2 КК України, за фактом укладення ОСОБА_3 на посаді генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита» без згоди власника та з перевищенням своїх повноважень наступних договорів:

- договір про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) від 28.08.2018, укладений з Приватним підприємством «Львівська фармацевтична компанія» (код ЄДРПОУ: 40353823; місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, буд. 54, прим. 2);

- договір № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Діамант» (код ЄДРПОУ: 40489516; місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 20, офіс 4);

- договір № 08/21/М від 01.04.2021 про надання послуг, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр консультаційно - аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» (код ЄДРПОУ: 44087997; місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, 37, офіс 16);

- договір про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтенд» (код ЄДРПОУ 31425939; місцезнаходження: 69067, м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, 53, прим. 61-61, 66-67).

Приватне підприємство Виробничо - комерційна фірма «Аква Вита» має статус потерпілої особи у вказаному кримінальному провадженні.

Станом на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023080000000057 від 28.06.2023 триває.

Крім того, в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя знаходиться справа № 334/7753/23 за скаргою Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми «Аква Вита» на бездіяльність відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області стосовно невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ПП ВФК «Аква Вита» про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, стосовно укладення ОСОБА_3 на посаді генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита» без згоди власника та з перевищенням своїх повноважень наступних договорів:

- договір № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг, оформлений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Діамант» (код ЄДРПОУ: 40489516; місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 20, офіс 4);

- договір № 08/21/М від 01.04.2021 про надання послуг, оформлений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр консультаційно - аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» (код ЄДРПОУ: 44087997; місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, 37, офіс 16).

На даний час рішення за результатами розгляду скарги судом не прийнято.

Також колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 , який є стороною за договором позики № 03/03/2021-2 від 03.03.2021, одночасно є фігурантом наступних судових справ:

По ПП ВКФ «Аква Вита»:

1) судова справа № 908/3632/23 за позовом ПП ВКФ «Аква Вита» до ПП «Львівська фармацевтична компанія» про визнання недійсним договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) від 28.08.2018;

2) судова справа № 908/3633/23 за позовом ПП ВКФ «Аква Вита» до ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» про визнання недійсним договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 23122021 від 23.12.2021;

3) судова справа № 908/3634/23 за позовом ПП ВКФ «Аква Вита» до ТОВ «Інтенд» про визнання недійсним договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021.

По ПП «Максфорт» (одним із співвласників якого є ПП ВКФ «Аква Вита»):

1) судова справа № 908/1336/23 (908/3636/23) за позовом ПП «Максфорт» до ТОВ «Інтенд» про визнання недійсним договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) від 10.02.2020;

2) судова справа № 908/1336/23 (908/3638/23) за позовом ПП «Максфорт» до ТОВ «Інтенд» про визнання недійсним договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 21042020 від 21.04.2020;

3) судова справа № 908/1336/23 (908/1423/23) за первісним позовом ТОВ «Інтенд» до ПП «Максфорт» про стягнення 1 277 413,70 грн., за зустрічним позовом ПП «Максфорт» до ТОВ «Інтенд» про визнання недійсним договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 17052021 від 17.05.2021.

Предметом спору у вказаних судових справах є визнання недійсними договорів про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики), які були укладені ОСОБА_3 від імені ПП ВКФ «Аква Вита» з вищезазначеними контрагентами у період з 2018 по 2021 роки.

Слід звернути увагу, що у наведених вище договорах позики ОСОБА_2 зазначений підписантом як від імені ПП ВКФ «Аква Вита», так і від імені ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» та ТОВ «Інтенд», які є підконтрольними ОСОБА_3 , що свідчить про пов`язаність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Для повного та всебічного аналізу справи апелянт надав суду наступну інформацію стосовно подій, які передували поданню ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство:

1. 12.12.2022 - ОСОБА_3 був звільнений з посади генерального директора ПП ВКФ «Аква Вита» на підставі рішення єдиного власника ПП ВКФ «Аква Вита» ОСОБА_4 № 12/12/22 від 12.12.2022;

2. 18.04.2023 - ОСОБА_3 подано до Галицького районного суду м. Львова позовну заяву до ОСОБА_4 (справа № 461/2733/23) про поділ майна подружжя, де серед позовних вимог зазначено вимогу про поділ нерухомого майна, яке належить ПП ВКФ «Аква Вита».

3. 21.04.2023 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр консультаційно - аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» подано до Господарського суду Запорізької області заяву про визнання ПП ВКФ «Аква Вита» банкрутом, яка обґрунтована первинними документами за підписом ОСОБА_3 , в тому числі і заявою свідка ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 відкрито провадження у справі № 908/1339/23 про банкрутство ПП ВКФ «Аква Вита». Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 908/1339/23, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2024 року у вказаній справі, вищезазначену ухвалу Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ «Аква Вита» скасовано.

4. 28.04.2023 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Діамант» звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми «Аква Вита».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.10.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Діамант» відмовлено у відкритті провадження у справі.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що метою звернення ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області із відповідною заявою є чергове штучне створення підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми «Аква Вита».

З огляду на наведене, видається достатньо сумнівним факт укладання боржником із ініціюючим кредитором договору поруки від 03.03.2021; укладений з ПП ВКФ АКВА ВИТА договір підлягав більш ретельній та детальній перевірці судом першої інстанції при вирішенні питання щодо визнання заявлених кредиторських вимог.

Враховуючи доводи боржника (апелянта) щодо заявлених грошових вимог, місцевий господарський суд при розгляді заяви ОСОБА_1 повинен був надати вичерпну оцінку обставинам, на які опирається боржник у своїх запереченнях, та пересвідчитися у дійсності підстав виникнення кредиторських вимог, правовій природі боргу, обґрунтованості вимог відповідними доказами, які мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Варто наголосити, що однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі положення частини 6 статті 39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Поняття спір про право має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом.

Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 по справі №911/299/21.

У постанові від 28.07.2022 у справі № 902/560/20 Верховний Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.

Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, 31.05.2022 року у справі № 917/1234/21.

Відповідно до висновків щодо застосування права, які викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21, якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманні саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17 використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання детального правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до умов пункту 3.2. договору поруки у разі порушення Боржником ( ОСОБА_2 ) основного зобов`язання Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 3.3. цього договору передбачено, що у разі порушення Боржником основного зобов`язання. Кредитор має право вимагати виконання основного зобов`язання в повному обсязі або частково як від усіх солідарних боржників разом, так і від будь - кого з них окремо.

Пред`явлення вимоги або позову до одного з солідарних боржників не припиняє права кредитора вимагати виконання основного зобов`язання від другого з солідарних боржників (пункт 3.4. договору поруки).

З вищенаведеного вбачається, що підставою для виникнення права вимоги до ПП ВКФ «Аква Вита» за договором поруки є порушення (невиконання) ОСОБА_2 основного зобов`язання (повернення суми позики) за договором позики № 03/03/2021 2 від 03 березня 2021 року.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення строку повернення суми позики (31 грудня 2021 року) ОСОБА_1 направлялась на адресу ОСОБА_2 вимога стосовно повернення грошових коштів, так само і в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідна вимога була отримана ОСОБА_2 та невиконана.

У постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 908/1339/23, прийнятої за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 908/1339/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації» про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Аква Вита», Верховним Судом зазначено про те, що системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; не задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання суду.

Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (висновки Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору (висновок Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо (висновок Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ (висновок Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 911/593/20).

Тобто, задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (висновок Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №916/1101/21).

Водночас правова категорія "спору про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

З огляду на викладене, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

При цьому наявність спору про право, згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:

- процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

- матеріально - правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

В даному випадку процесуальна форма спору про право у справі № 908/338/24 виражається у тому, що 07.03.2024 ПП ВКФ «Аква Вита» звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021.

Згідно інформації з веб - порталу «Судова влада України» 11 березня 2024 року вказану позовну заяву було зареєстровано, присвоєно єдиний унікальний номер справи (№ 755/4320/24).

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що вказаний позов не міг бути поданий раніше, до моменту звернення ОСОБА_1 із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ «Аква Вита», оскільки Боржник не був обізнаний про існування спірного договору.

Що стосується матеріально - правової форми спору про право у цій справі, то даний аспект полягає у тому, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ «Аква Вита» не було надано доказів порушення ОСОБА_2 основного зобов`язання за договором позики, зокрема, копії вимоги до ОСОБА_2 щодо повернення суми позики із доказами направлення та отримання її позичальником.

Таким чином, наведені вище обставини підтверджують факт наявності спору про право у справі № 908/338/24.

Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20 акцентує увагу, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право у розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

Позиція про необхідність подання позову до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство для можливості відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство з цієї підстави підтверджена Верховним Судом у постановах від 03.08.2021 у справі № 914/620/20 та від 12.01.2023 у справі № 926/2770-б/22.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що сам по собі момент звернення із позовом (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), зокрема, після подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, не має остаточно-визначального характеру, оскільки на існування цього спору можуть вказувати також інші фактори та докази, зокрема:

- характер та зміст заперечень боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство (заперечення факту виникнення та існування боргу у конкретних правовідносинах або факту виникнення цих правовідносин, або особи кредитора тощо);

- хронологія обставин та фактів, що передували виникненню спору - правовідносини та обставини, якщо вони мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника (листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство), обставини та підстави виникнення цього боргу, набуття кредитором відповідних прав, тощо.

Дійсно, позовна заява Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма АКВА ВИТА до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021 надійшла до Дніпровського районного суду м. Києва 11 березня 2024 року, тобто після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство № 908/338/24.

Водночас, суд першої інстанції не врахував, що оспорюваними є не тільки вимоги ініціюючого кредитора до боржника, а взагалі підстава їх виникнення в контексті змісту доводів боржника в апеляційній скарзі щодо можливої наявності підстав для визнання договору недійсним, про наявність якого боржник, за його твердженням, дізнався лише із заяви ініціюючого кредитора у цій справі.

Наведене, в сукупності з недослідженням змісту кредиторських вимог, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення судом питань щодо існування між сторонами у цій справі "спору про право", який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, та, відповідно, щодо існування підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, натомість, судом апеляційної інстанції ці недоліки були усунені.

Враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заяви є передчасними та свідчать про формальний підхід суду при розгляді вимог до боржника, який обмежився відтворенням у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали лише позиції заявника без ґрунтовного аналізу його вимог.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Провадження у справі № 908/338/24 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 вищенаведеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження належними доказами в ході апеляційного перегляду справи, а тому ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 у справі № 908/338/24 належить скасувати як таку, що прийнята при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права; та прийняти нове судове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ АКВА ВИТА на підставі ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи результат вирішення заяви ініціюючого кредитора та розгляду апеляційної скарги боржника, витрати зі сплати судового збору за її подання належить стягнути з першого на користь скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Аква Вита на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 у справі №908/338/24 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 у справі №908/338/24 скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у відкритті провадження у справі № 908/338/24 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми «Аква Вита» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Аква Вита 36 336,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Парусніковим Ю.Б. 06.09.2024, суддею Верхогляд Т.А. 09.09.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	25.06.2024
Оприлюднено	10.09.2024
Номер документу	121462709
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: банкрутство юридичної особи

Сушко Л.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 25.06.2024 по справі 908/338/24ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —908/338/24

Постанова від 25.06.2024

Постанова
від 25.06.2024 по справі 908/338/24
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД