Постанова

від 26.11.2024 по справі 908/338/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 908/338/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Крутільова К.А.

ПП ВКФ "Аква Вита" - адвокат Забродін О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 25.06.2024

у складі колегії суддів: Іванова О.Г. (головуючого), Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

у справі № 908/338/24

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

до боржника Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Аква Вита"

про відкриття провадження у справі про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Аква Вита".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024, зокрема, відкрито провадження у справі № 908/338/24 про банкрутство Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Аква Вита".

3. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Приватне підприємство Виробничо-комерційної фірми "Аква Вита" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким у відкритті провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми "Аква Вита" - відмовлено.

Рух касаційної скарги

5. 26.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 908/338/24, сформована в системі «Електронний суд» 26.09.2024.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 908/338/24 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К.М., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024.

7. Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 908/338/24 залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 48 448,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 908/338/24.

8. 16.10.2024 ОСОБА_1 направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучив квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3943654133.1 від 14.10.2024, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 48 448,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 908/338/24.

9. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 908/338/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 26.11.2024 о 10:00 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

11.1 Судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази на підстав яких суд першої інстанції встановив наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду, а тому необґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що кредитором не надано належних та допустимих доказів надання ОСОБА_2 суми позики у розмірі 1 000 000 грн.

11.2 Помилковими є посилання суду апеляційної інстанції на положення пункту 7 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148.

11.3 Помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про не укладення боржником договору поруки та не надходження на адресу боржника вимоги про виконання зобов`язань.

11.4 Судом апеляційної інстанції не враховано помилковість посилань боржника на висновок № 57 від 23.08.2023, яким визначено низьку ймовірність банкрутства, оскільки на стадії підготовчого засідання до завдань суду не входить встановлення обставин щодо доведення боржника до банкрутства, фіктивного банкрутства, приховування банкрутства.

11.5 Помилковими є посилання суду апеляційної інстанції на кримінальні провадження, оскільки суди не мають права лише на підставі відкритого кримінального провадження стверджувати про винність особи у вчиненні правопорушення.

11.6 Судом апеляційної інстанції не враховано, що станом на дату звернення ініціюючим кредитором до суду, боржник не звертався до ОСОБА_1 з позовом, предметом якого є договір поруки, тому помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про наявність спору про право.

11.7 Судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 176/2967/13-ц, від 16.01.2019 у справі № 388/1354/17-ц, від 18.07.2018 у справі № 143/280/17, від 02.09.2020 у справі № 569/24347/18, від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18. Від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21, від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20.

12. Представник скаржника в судовому засіданні 26.11.2024 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. ПП ВКФ "Аква Вита" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

14. Представник ПП ВКФ "Аква Вита" в судовому засіданні 26.11.2024 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Аква Вита".

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява обґрунтована наступним.

19.1 03.03.2021 між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір позики № 03/03/2021-2 за умовами якого Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в термін до 31.12.2021 (пункт 1.).

19.2 Пунктом 2. Договору передбачено, що передача грошових коштів Позичальнику відбувається в готівковій формі при підписанні цього Договору. Підписанням Договору Позичальник підтверджує, що отримав від Позикодавця 1 000 000,00 (один мільйон) гривень за цим Договором. Додатково, на підтвердження факту отримання грошових коштів, може бути складена розписка Позичальника.

19.3 Згідно пункту 3 позика за цим Договором є безпроцентною. Проценти за користування позикою (стаття 1048 Цивільного кодексу України) не нараховуються та не сплачуються.

19.4 Відповідно пункту 4. Позичальник має право повернути суму позики достроково.

19.5 Повернення позики повинно бути здійснено в готівковій формі в повному обсязі не пізніше 31.12.2021. У разі повернення суми позики або її частини, Позикодавець повинен надати Позичальнику розписку, в якій зазначити дату і розмір повернутої суму. Крім того, якщо Позичальник повернув суму позики повністю, Позикодавець повинен повернути Позичальнику його розписку, якщо така складалася Позичальником при підписанні цього Договору (пункт 5. Договору).

19.6 Пунктом 6 Договору передбачено, що Позичальник згоден, що виконання його зобов`язань за цим Договором забезпечуються порукою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита".

19.7 03.03.2021 ОСОБА_1 передано ОСОБА_2 1 000 000.00 грн, що підтверджується розпискою, підписаною Позичальником.

19.8 За доводами ініціюючого кредитора, в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики № 03/03/2021-2 від 03.03.2021, між ОСОБА_1 (Кредитор) та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" (Поручитель) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір поруки № 03/03/2021-2-П.

19.9 Сторони погодили наступні умови договору поруки:

Пункт 1.1. Боржник - громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пункт 1.2. Договір позики - Договір позики № 03/03/2021-2 від 03 березня 2021 року, укладений між Кредитором, як позикодавцем, і Боржником, як позичальником.

Пункт 1.3. Основне зобов`язання - зобов`язання за Договором позики, в якому Боржник повинен повернути Кредитору суму позики в розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень в термін до 31 грудня 2021 року, а в разі прострочення - сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сто п`ятдесят процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, а також пеню в розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а за прострочення повернення суми позики на строк понад 30 днів, - додатково сплатити штраф у розмірі 30 % (тридцять відсотків) від простроченої суми.

Пункт 2.1. Поручитель поручається перед Кредитором Боржника за виконання Боржником Основного зобов`язання. Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення Основного зобов`язання Боржником.

Пункт 2.2. Порукою за цим Договором забезпечується виконання Основного зобов`язання в повному обсязі.

Пункт 3.1. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, втрат від інфляції, процентів річних, пені, штрафу.

Пункт 3.2. У разі порушення Боржником Основного зобов`язання, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Пункт 3.3. У разі порушення Боржником Основного зобов`язання, Кредитор має право вимагати виконання Основного зобов`язання в повному обсязі або частково як від усіх солідарних боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пункт 4.1. Порука припиняється у разі виконання Основного зобов`язання в повному обсязі.

Пункт 4.2. Строк поруки за цим Договором встановлюється тривалістю в 10 (десять) років з моменту підписання Договору Сторонами. Якщо до моменту спливу цього строку Кредитор звернеться з вимогою чи з позовом до Поручителя, то порука продовжує свою дію до повного виконання Поручителем своїх зобов`язань за цим Договором.

Пункт 5.2. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений з умовами укладеного між Кредитором і Боржником Договору позики, який було укладено в присутності Поручителя, згоден з умовами Договору позики, а також підтверджує факт передачі Кредитором Боржнику грошових коштів за Договором позики в розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень при підписанні Договору позики.

19.10 За доводами ініціюючого кредитора, після спливу строку, на який надавалась позика, Позичальник Позикодавцю позику не повернув, мотивуючи неможливість повернення позики з огляду на воєнний стан.

19.11 За доводами ініціюючого кредитора, з метою відновлення своїх прав ОСОБА_1 (Позикодавець) 12.01.2022 звернувся до Поручителя - Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" з вимогою протягом 7 днів після отримання вимоги, виконати належним чином зобов`язання за Договором позики № 03/03/2021-2 від 03.03.2021 та повернути йому грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн. Вимога була отримана особисто директором Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита", про що свідчить відмітка про отримання з особистим підписом.

19.12 В заяві свідка від 11.03.2024, яка засвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Петренко С.В. та зареєстрована в реєстрі за № 631, ОСОБА_3 підтвердив, що 03.03.2021 між ОСОБА_1 (Кредитор) та ПП ВКФ "АКВА ВИТА" (Поручитель) укладено договір поруки № 03/03/2021-2-П, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником - громадянином України ОСОБА_2 , зобов`язань з повернення позики у розмірі 1 000 000,00 грн, в термін до 31.12.2021, за договором позики № 03/03/2021-2 від 03.03.2021, укладеним між ОСОБА_1 як Позикодавцем, і Боржником - ОСОБА_2 . Даний договір, був особисто підписаний Колбіним як генеральним директором ПП ВКФ "АКВА ВИТА" та скріплений печаткою підприємства.

19.13 У січні 2022 ОСОБА_1 письмово звернувся до нього, як до генерального директора ПП ВКФ "АКВА ВИТА" з вимогою виконати зобов`язання ОСОБА_2 за договором позики.

19.14 Після січня 2022 ОСОБА_1 більше не звертався до генерального директора ПП ВКФ "АКВА ВИТА" ОСОБА_3 з вимогами про погашення боргу. Оригінал вимоги ОСОБА_1 до ПП ВКФ "АКВА ВИТА" про виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором позики № 03/03/2021-2 від 03.03.2021 знаходився в кабінеті ОСОБА_3 , за адресою фактичного місцезнаходження офісу ПП ВКФ "АКВА ВИТА": м. Запоріжжя, вул. Гончаренка Михайла, буд.13а . Після звільнення з посади генерального директора ПП ВКФ "АКВА ВИТА" Колбіна А.В. не пускають у це приміщення.

19.15 За доводами ініціюючого кредитора, на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство виконання зобов`язань за Договором позики № 03/03/2021-2 від 03.03.2021 від Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" ОСОБА_1 не отримав.

20. Відповідно до частин першої, третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. Згідно частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

22. На час звернення ОСОБА_1 із заявою про відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

23. Частиною другою Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

24. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

25. Згідно частин першої, другої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

26. Відповідно до частин першої - третьої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

27. Згідно з правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеним у постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20, кредитор, звертаючись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, має підтвердити наявність боргу (у т.ч. неустойки) належними доказами, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарській правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Все це подається кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.

28. Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

29. Аналіз положень статей 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов`язку для кредитора - заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу. У разі неналежного виконання грошового зобов`язання кредитор має можливість, крім звернення до суду з позовом до боржника, застосувати щодо такого боржника встановлені Кодексом України з процедур банкрутства процедури для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (правова позиція, наведена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).

30. Вимоги статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, які ставляться до змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не вимагають надання ініціюючим кредитором доказів неможливості виконання боржником своїх майнових зобов`язань, строк яких настав.

31. Водночас, у будь-якому випадку на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник повинен надати документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство матиме ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань (правовий висновок зазначений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20).

32. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє відповідність його вимог до боржника розміру, встановленому законом, обґрунтованість цих вимог, їх безспірність, реальну, а не формальну неспроможність їх виконати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено Законом, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

33. Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство.

34. Завданням підготовчого засідання господарського суду в розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є:

- перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю грошового зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором;

- встановлення наявності або відсутності спору про право;

- встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (п. 68 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, п. 48 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19).

35. Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника (правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18).

36. З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

37. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

38. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 Кодексу України з процедур банкрутства.

39. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі

№ 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

40. Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з Кодексу України з процедур банкрутства (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45 - 47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

41. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

42. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

43. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2021 у справі № 814/803/17 зазначила, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.

45. Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

46. Згідно статті 14 Господарського процесуального кодексу України до принципів господарського судочинства також належить диспозитивність господарського судочинства, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

48. В свою чергу, як встановлено частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

49. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

50. З огляду на правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

51. У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правові висновки про те, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

52. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

53. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

54. Зазначена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

55. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

56. Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

57. Аналізуючи наведене, апеляційний суд правомірно зазначив, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

58. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували джерело походження вищезазначених коштів, а також розмір доходів ОСОБА_1 , що дозволило б встановити реальну можливість Кредитора надати таку суму грошових коштів. За таких обставин факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 суми грошових коштів в розмірі 1 000 000,00 гривень є недоведеним.

59. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до матеріалів справи з метою встановлення фактів укладення договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021 з фізичною особою ОСОБА_1 та проведення фінансово - господарських операцій за цим договором 28.02.2024 на нараді членів трудового колективу Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми "Аква Вита" було прийнято рішення, оформленим протоколом № АВ-0219/2024, про проведення службового розслідування.

60. Наказом ПП ВКФ "Аква Вита" № 6-К від 28.02.2024 створено комісію з питань проведення службового розслідування та доручено уповноваженим особам провести опитування працівників ПП ВКФ "Аква Вита", здійснити перевірку журналів вхідної та вихідної кореспонденції з метою встановлення фактів надходження до ПП ВКФ "Аква Вита" та укладення відповідного договору поруки, здійснити перевірку даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства за відповідним договором, за наслідками чого підготувати доповідні записки.

61. Судом апеляційної інстанції встановлено, що як зазначено у доповідних записках та акті службового розслідування, складених уповноваженими працівниками ПП ВКФ "Аква Вита", під час проведення службового розслідування було проведено аналіз та перевірку журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, проведено опитування працівників ПП ВКФ "Аква Вита". За наслідками проведеного службового розслідування встановлено, що у період з 03.03.2021 по 28.02.2024 ПП ВКФ "Аква Вита" не укладало жодних договорів з ОСОБА_1 .

62. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що підприємство та його працівники ніколи не звертались до ОСОБА_1 для укладання договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021, так само не встановлено і наявність звернень гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПП ВКФ "Аква Вита" щодо укладання вказаного договору.

63. Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на адресу підприємства не надходила вимога ОСОБА_1 від 12.01.2022 щодо виконання зобов`язань за договором поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021, в журналі реєстрації вхідної/вихідної кореспонденції вказаний договір поруки, вимога від 12.01.2022 не зареєстровані.

64. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в ході службового розслідування встановлено, що у період з 03.03.2021 по 28.02.2024 в даних бухгалтерського обліку ПП ВКФ "Аква Вита" не відображено укладання договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021, та/або наявність зобов`язань ПП ВКФ "Аква Вита" за цим договором, відповідна інформація з`ясована шляхом проведення перевірки записів, що містяться в системі бухгалтерського обліку, зокрема по рахунках бухгалтерського обліку № 05. Оригінал договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021 у період березень 2021 - лютий 2024 не надходив та не обліковується на підприємстві.

65. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт не укладення між ПП ВКФ "Аква Вита" та ОСОБА_1 договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021 підтверджується як даними бухгалтерського обліку та діловодства підприємства, так і інформацією, отриманою від працівників ПП ВКФ "Аква Вита" в ході проведення службового розслідування.

66. Також, судом встановлено, що матеріали справи № 908/338/24 також не містять і доказів проведення та відображення в бухгалтерському та податковому обліку згаданих господарських операцій, її фіксації у поданій до контролюючих органів фінансовій та податковій звітності.

67. Окрім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, спірний договір підписаний ОСОБА_3 , який на той момент обіймав посаду генерального директора ПП ВКФ "Аква Вита" та був звільнений на підставі рішення єдиного власника ПП ВКФ "Аква Вита" № 12/12/22 від 12.12.2022. Фактично підставою для звільнення ОСОБА_3 стала наявність спору з ОСОБА_4 з приводу поділу спільного сумісного майна подружжя.

68. Враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ініціюючим кредитором не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів надання ОСОБА_2 суми позики у розмірі 1 000 000,00 грн, тобто ним не доведено наявність відповідних грошових вимог.

69. Тому, з урахуванням зазначеного, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що договір поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021, а також договір позики № 03/03/2021-2 від 03.03.2021, розписка від 03.03.2021 про отримання коштів та вимога до ПП ВКФ "Аква Вита" від 12.01.2022 стосовно повернення суми позики не підтверджують факт надання ОСОБА_1 у позику грошових коштів та факт виникнення у ПП ВКФ "Аква Вита" зобов`язань за договором поруки.

70. Також ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 було відкрито провадження у справі № 908/1339/23 про банкрутство ПП ВКФ "Аква Вита" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр консультаційно - аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації".

71. Як встановлено судом апеляційної інстанції, розпорядником майна Боржника було призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича. 10.07.2023, за результатами проведеної інвентаризації розрахунків ПП ВКФ "Аква Вита" за дебіторською і кредиторською заборгованостями, ОСОБА_5 складено Акт № 1 інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами (копія акту додається), зі змісту якого вбачається, що у переліку кредиторів, перед якими ПП ВКФ "Аква Вита" станом на 10.07.2023 мало кредиторську заборгованість, ОСОБА_1 не зазначений.

72. Тому, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що актом інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами № 1 від 10.07.2023 додатково підтверджується обставина щодо відсутності у ПП ВКФ "Аква Вита" перед ОСОБА_1 грошових зобов`язань за договором поруки, отже є недоведеною (не підтвердженою належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у їх сукупності) обставина виникнення у ОСОБА_1 вимог до ПП "ВКФ "АКВА ВИТА" на суму 1 000 000,00 грн.

73. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що для повного та всебічного аналізу справи апелянт надав суду наступну інформацію стосовно подій, які передували поданню ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство: 12.12.2022 - ОСОБА_3 був звільнений з посади генерального директора ПП ВКФ "Аква Вита" на підставі рішення єдиного власника ПП ВКФ "Аква Вита" ОСОБА_4 № 12/12/22 від 12.12.2022; 18.04.2023 - ОСОБА_3 подано до Галицького районного суду м. Львова позовну заяву до ОСОБА_4 (справа № 461/2733/23) про поділ майна подружжя, де серед позовних вимог зазначено вимогу про поділ нерухомого майна, яке належить ПП ВКФ "Аква Вита". 21.04.2023 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр консультаційно - аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації" подано до Господарського суду Запорізької області заяву про визнання ПП ВКФ "Аква Вита" банкрутом, яка обґрунтована первинними документами за підписом ОСОБА_3 , в тому числі і заявою свідка ОСОБА_3 . Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 відкрито провадження у справі № 908/1339/23 про банкрутство ПП ВКФ "Аква Вита". Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 908/1339/23, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у вказаній справі, вищезазначену ухвалу Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ "Аква Вита" скасовано. 28.04.2023 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми "Аква Вита". Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.10.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" відмовлено у відкритті провадження у справі.

74. З урахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції погодився з доводами заявника апеляційної скарги про те, що метою звернення ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області із відповідною заявою є чергове штучне створення підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ "Аква Вита".

75. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

76. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

77. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

78. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

79. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

80. При цьому, аргументи скаржника (пункти 11.1, 11.2, 11.3 постанови) фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

81. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 11.1, 11.2, 11.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

82. Також, відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

83. Як встановлено судом апеляційної інстанції, з метою надання правової допомоги, після отримання заяви від ПП ВКФ "Аква Вита" на юридичне супроводження справи № 908/1339/23, Головою АО "Аксіома" адвокатом Гришко І.І. подана заява про призначена судово-економічної експертизи.

84. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Висновку № 57 від 23.08.2023, за результатами проведеної судово-економічної експертизи проведеним дослідженням поставленого на вирішення питання в частині чи мають показники фінансово-економічного стану підприємства ПП ВКФ "Аква Вита" за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 ознаки доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства встановлено що визначені експертом показники не підтверджують ознак: доведення до банкрутства; фіктивного банкрутства; прихованого банкрутства. Згідно проведених досліджень визначені основні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості) фінансово-господарської діяльності ПП ВКФ "Аква Вита" (ЄДРПОУ 31075647) станом на 31.12.2022, які мають значення в межах норм, а по окремим показникам вище нормативних. За розрахунками по моделям визначення ймовірності банкрутства Альтмана, визначено, що підприємство має низьку ймовірність банкрутства. Таким чином, неплатоспроможність ПП ВКФ "Аква Вита" документально не підтверджується.

85. Як вже було зазначено, предметом підготовчого засідання є, зокрема, з`ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника (правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18).

86. З наведеного убачається, що суд апеляційної інстанції покликався на вказаний висновок в тому рахунку в контексті дослідження обставин неплатоспроможності ПП ВКФ "Аква Вита".

87. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 11.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

88. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що на даний момент слідчим відділенням відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023080000000057 від 28.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206-2 КК України, за фактом укладення ОСОБА_3 на посаді генерального директора ПП ВКФ "Аква Вита" без згоди власника та з перевищенням своїх повноважень наступних договорів:

- договір про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) від 28.08.2018, укладений з Приватним підприємством "Львівська фармацевтична компанія" (код ЄДРПОУ: 40353823; місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, буд. 54, прим. 2);

- договір № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" (код ЄДРПОУ: 40489516; місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 20, офіс 4);

- договір № 08/21/М від 01.04.2021 про надання послуг, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр консультаційно - аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації" (код ЄДРПОУ: 44087997; місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, 37, офіс 16);

- договір про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) № 22042021 від 22.04.2021, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтенд" (код ЄДРПОУ 31425939; місцезнаходження: 69067, м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, 53, прим. 61-61, 66-67).

89. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство Виробничо - комерційна фірма "Аква Вита" має статус потерпілої особи у вказаному кримінальному провадженні. Станом на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023080000000057 від 28.06.2023 триває.

90. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя знаходиться справа № 334/7753/23 за скаргою Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми "Аква Вита" на бездіяльність відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області стосовно невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ПП ВФК "Аква Вита" про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, стосовно укладення ОСОБА_3 на посаді генерального директора ПП ВКФ "Аква Вита" без згоди власника та з перевищенням своїх повноважень наступних договорів: договір № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг, оформлений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" (код ЄДРПОУ: 40489516; місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 20, офіс 4); договір № 08/21/М від 01.04.2021 про надання послуг, оформлений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр консультаційно - аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації" (код ЄДРПОУ: 44087997; місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, 37, офіс 16). На даний час рішення за результатами розгляду скарги судом не прийнято.

91. З наведеного убачається, що судом апеляційної інстанції лише зазначено про наявність вказаних обставин в контексті дослідження обставин справи. При цьому, суд апеляційної інстанції не зазначав про наявність або відсутність вини будь-яких осіб у вчиненні правопорушення.

92. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 11.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

93. Щодо аргументів скаржника (пункт 11.6 постанови) колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

94. Відповідно до частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

95. Відсутність спору про право в межах процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у вирішенні питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання, тощо.

96. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, щодо перебування на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора із зазначених питань.

97. Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

98. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

99. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

100. Поняття "спір про право" має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом.

101. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.

102. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 по справі № 911/299/21.

103. У постанові від 28.07.2022 у справі № 902/560/20 Верховний Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

104. Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.

105. Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

106. Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

107. Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

108. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, 31.05.2022 року у справі № 917/1234/21.

109. Відповідно до висновків щодо застосування права, які викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21, якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманні саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.

110. Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17 використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання детального правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.

111. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов пункту 3.2. договору поруки у разі порушення Боржником ( ОСОБА_2 ) основного зобов`язання Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Пунктом 3.3. цього договору передбачено, що у разі порушення Боржником основного зобов`язання. Кредитор має право вимагати виконання основного зобов`язання в повному обсязі або частково як від усіх солідарних боржників разом, так і від будь - кого з них окремо. Пред`явлення вимоги або позову до одного з солідарних боржників не припиняє права кредитора вимагати виконання основного зобов`язання від другого з солідарних боржників (пункт 3.4. договору поруки). З вищенаведеного вбачається, що підставою для виникнення права вимоги до ПП ВКФ "Аква Вита" за договором поруки є порушення (невиконання) ОСОБА_2 основного зобов`язання (повернення суми позики) за договором позики № 03/03/2021 2 від 03.03.2021.

112. В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення строку повернення суми позики (31.12.2021) ОСОБА_1 направлялась на адресу ОСОБА_2 вимога стосовно повернення грошових коштів, так само і в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідна вимога була отримана ОСОБА_2 та невиконана.

113. У постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 908/1339/23, прийнятої за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 908/1339/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації" про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Аква Вита", Верховним Судом зазначено про те, що системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; не задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання суду.

114. Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (висновки Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

115. З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

116. Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору (висновок Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).

117. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо (висновок Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

118. Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (висновок Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 911/593/20).

119. Тобто, задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (висновок Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21).

120. Водночас правова категорія "спору про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

121. З огляду на викладене, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

122. При цьому наявність спору про право, згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:

- процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

- матеріально - правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

123. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в цьому випадку процесуальна форма спору про право у справі № 908/338/24 виражається у тому, що 07.03.2024 ПП ВКФ "Аква Вита" звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки № 03/03/2021-2-П від 03.03.2021.

124. Що стосується матеріально - правової форми спору про право у цій справі, то судом апеляційної інстанції встановлено, що цей аспект полягає у тому, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ "Аква Вита" не було надано доказів порушення ОСОБА_2 основного зобов`язання за договором позики, зокрема, копії вимоги до ОСОБА_2 щодо повернення суми позики із доказами направлення та отримання її позичальником.

125. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, наведені вище обставини підтверджують факт наявності спору про право у справі № 908/338/24.

126. Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20 акцентує увагу, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

127. Верховний Суд зауважує, що встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо звернення Боржником до суду із позовом про визнання недійсним Договору (на підставі якого ґрунтуються усі заявлені вимоги кредитора) після ініціювання цієї справи про банкрутство, не можуть слугувати підставою для висновку про наявність спору про право, вираженого у процесуальній формі. Тому, доводи скаржника в цій частині вбачаються обґрунтованими.

128. Водночас апеляційним судом встановлено наведені вище обставини, які у свій сукупності дають підстави стверджувати про наявність спору про право у матеріально-правовій формі, зокрема враховуючи, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ "Аква Вита" не було надано доказів порушення ОСОБА_2 основного зобов`язання за договором позики, зокрема, копії вимоги до ОСОБА_2 щодо повернення суми позики із доказами направлення та отримання її позичальником.

129. За таких обставин, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у цій справі банкрутство та прийняття нового рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ПП ВКФ "Аква Вита".

130. При цьому, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 176/2967/13-ц, від 16.01.2019 у справі № 388/1354/17-ц, від 18.07.2018 у справі № 143/280/17, від 02.09.2020 у справі № 569/24347/18, від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18. Від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21, від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20 (пункт 11.7 постанови) скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 908/338/24 доказів та встановлених фактичних обставин.

131. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

132. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

133. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

134. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

135. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

136. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

137. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

138. Вказані вимоги судом апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

139. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 908/338/24 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 908/338/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

К. М. Огороднік