Рішення

від 29.08.2024 по справі 904/1929/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2024м. ДніпроСправа № 904/1929/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №3" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Ганжа М.Г.;

від відповідача: Сліс А.С.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №3" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1071964,12грн, з якої: 678406,38грн основного боргу, 46087,01грн трьох відсотків річних, 207734,33грн інфляційних збитків, 139736,40грн пені. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання теплової енергії №395 від 31.12.2010 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 позовну заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради залишено без руху на підставі статті 162 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

09.05.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2024, до якого позивач додав уточнену позовну заяву із виправленим змістом прохальної частини, докази направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви, та усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.

17.06.2024 представник відповідача звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з чим представник відповідача ознайомився із матеріалами справи 17.06.2024.

18.06.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/1929/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.07.2024.

27.06.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, а також задовольнити його заяви щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо частини вимог та щодо вимог про стягнення пені.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивачем не враховано вимоги статей 257, 258 Цивільного кодексу України при розрахунку заборгованості. Крім того, зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про зміну ціни договору.

04.07.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

У своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору, а посилання відповідача на строки позовної давності спростовуються нормами пункту 19 Розділу "Прикінцевих та Перехідних положень" Цивільного кодексу України.

08.07.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У своїх запереченнях зазначає, що обов`язок повідомлення про зміну тарифу, відповідно до умов договору, покладається саме на позивача. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу акту №090395 від 28.02.2022 на загальну суму 46254,41грн. Крім того вказує, що позивач протиправно здійснив нарахування штрафних санкцій всупереч приписам постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 08.08.2024.

07.08.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

В своїх поясненнях відповідач зазначає, що суд з урахуванням обставин справи у разі задоволення позову з метою дотримання загальних засад цивільного законодавства має право зменшити розмір штрафних санкцій.

08.08.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

В своїх поясненнях відповідач додатково зазначає, що він є колективним споживачем у зв`язку з чим, позивач протиправно нарахував штрафні санкції всупереч приписам постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022.

За результатами судового засідання 08.08.2024 оголошено перерву до 29.08.2024.

29.08.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. В своїх поясненнях відповідач зазначає, що додаткові угоди щодо зміни ціни договору не укладались. Також зазначає, що акти приймання-передачі теплової енергії підписані неуповноваженою особою.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 29.08.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

31.12.2010 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (далі теплопостачальне підприємство) та Житлово-будівельним кооперативом №3 (далі споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №395 (далі - договір).

За цим договором теплопостачальне підприємство бере на себе зобов`язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими (тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбаченими цим договором (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах визначених додатком №1 договору для задоволення наступних потреб: опалення - в опалювальний період (175 діб); вентиляції - в опалювальний період (175 діб); гарячого водопостачання - протягом року (350 діб); технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача.

Відповідно до пункту 3.3 договору фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору.

Споживач теплової енергії зобов`язується:

- до 01 (першого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (пункт 4.2.2 договору).

- виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з теплопостачальним підприємством (пункт 4.2.4 договору).

Пунктом 6.2 договору встановлено, що облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється розрахунковим способом за адресою: вул. Гоголя, буд. 27а.

Згідно з пунктом 6.5 договору споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше 01 (першого) числа місяця наступного за розрахунковим, подає до теплопостачального підприємства звіт про фактичне споживання теплової енергії. В разі несвоєчасного надання звіту про фактичне споживання теплової енергії за показниками комерційних приладів обліку, або виходу з ладу комерційних приладів обліку, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальним підприємством у відповідності до теплового навантаження, визначеного додатком №1 договору з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 6.6 договору розрахунки між теплопостачальним підприємством та споживачем за договором проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у відповідних платіжних документах, на поточні рахунки, зазначені сторонами у розділі 15 договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору, є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії (пункт 6.7 договору).

Згідно з пунктом 6.8 договору споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80 (вісімдесят) % від вартості теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою додатком №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується.

Приписами пункту 6.9 договору визначено, що споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію в продовж 5 (п`яти) календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства, яке зобов`язане направити його споживачу не пізніше 10 (десяти) календарних діб місяця, наступного за розрахунковим разом з актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий, період. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п`яти) календарних діб, з моменту отримання, підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку споживача (пункт 6.10 договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором затверджені Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 14.12.2010 за №1842.

Згідно з пунктом 7.2 договору тариф для розрахунків за цим договором складає: Теплова енергія для категорії споживачів населення за 1Гкал (без ПДВ) - 242,92грн за 1Гкал (з ПДВ) - 291,50грн. Про зміну тарифів споживач повідомляється в порядку, визначеному пунктом 5.2.3 договору.

В разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 9.5.4 договору).

Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір набуває юридичної сили з 01.01.2011, та діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена у правому верхньому куті першої сторінки цього договору.

Приписами пункту 11.2 договору встановлено, що у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк (кількість місяців/днів, визначених у пункті 11.1 договору) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій по цьому договору необмежена.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір про постачання теплової енергії №395 від 31.12.2010 був чинним протягом спірного періоду.

Сторони підписали додаток №1 до договору "Розрахунок обсягів та вартості теплової енергії" (а.с. 22 том 1), додаток №2 до договору "Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін" (а.с. 23 том 1).

25.09.2014 сторонами підписано додаткову угоду до договору (а.с. 33 том 1), в якій, у зв`язку з виникненням обставин, які впливають на витрати, необхідні для виконання обов`язків за договором про постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання на діючих умовах, а саме, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №542 від 17.09.2014 "Про затвердження норм споживання теплової енергії", відповідно до статей 651, 653 та 654 Цивільного кодексу України, керуючись статтею 188 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди щодо необхідності внесення змін в додаток №1 до договору "Розрахунок обсягу та вартості теплової енергії" з 01.10.2014.

25.08.2021 сторонами підписано додаткову угоду до договору (а.с. 35 том 1), в якій у зв`язку з виникненням обставин, які впливають на витрати, необхідні для виконання обов`язків за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення (далі за текстом "договір") на діючих умовах, відповідно до статей 651, 653 та 654 Цивільного кодексу України, керуючись статтею 188 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди щодо необхідності внесення змін у додаток №1 договору "Розрахунок планових обсягів теплової енергії" з 04.08.2021 (виключити квартиру №17 площею 63,80кв.м згідно акту від 04.08.20121 про відключення квартири від мереж централізованого опалення житлового будинку).

В матеріалах справи наявні:

- розпорядження Дніпровського міського голови від 28.10.2020 №1267-р "Про початок опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 104 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2021 №155-р "Про закінчення опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 105 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 19.10.2021 №1-19/10-р "Про початок опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 106 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 31.03.2022 №1-31/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 107 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 01.11.2022 №1-1/11-р "Про початок опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 108 том 1);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 21.03.2023 №1-21/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 109 том 1).

На виконання умов договору позивач в період з листопада 2020 року по березень 2023 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 809945,10грн на підтвердження чого позивачем було складено акти прийому-передачі теплової енергії:

- №090395 від 30.11.2020, згідно якого поставлено 25,53491Гкал теплової енергії на суму 37012,33грн з ПДВ;

- №090395 від 31.12.2020, поставлено 43,62008Гкал теплової енергії на суму 75956,51грн з ПДВ;

- №090395 від 31.01.2021, поставлено 44,9246Гкал теплової енергії на суму 78228,11грн з ПДВ;

- №090395 від 28.02.2021, поставлено 44,119Гкал теплової енергії на суму 76812,94грн з ПДВ;

- №090395 від 31.03.2021, поставлено 36,81208Гкал теплової енергії на суму 64101,61грн з ПДВ;

- №090395 від 31.10.2021, поставлено 2,37044Гкал теплової енергії на суму 4127,70грн з ПДВ;

- №090395 від 31.11.2021, поставлено 26,5733Гкал теплової енергії на суму 46272,61грн з ПДВ;

- №090395 від 31.12.2021, поставлено 34,60348Гкал теплової енергії на суму 60255,73грн з ПДВ;

- №090395 від 31.01.2022, поставлено 43,39055Гкал теплової енергії на суму 75556,84грн з ПДВ;

- №090395 від 28.02.2022, поставлено 26,56284Гкал теплової енергії на суму 46254,41грн з ПДВ;

- №090395 (за листопад 2022р.), поставлено 19,32022Гкал теплової енергії на суму 33642,68грн з ПДВ;

- №090395 від 31.12.2022, поставлено 34,00359Гкал теплової енергії на суму 59211,13грн з ПДВ;

- №090395 від 31.01.2023, поставлено 34,97053Гкал теплової енергії на суму 60894,89грн з ПДВ;

- №090395 від 28.02.2023, поставлено 34,63963Гкал теплової енергії на суму 60318,67грн з ПДВ;

- №090395 від 31.03.2023, поставлено 17,97426Гкал теплової енергії на суму 31298,94грн з ПДВ (а.с. 66-80 том 1).

Господарський суд зазначає, що акти прийому-передачі теплової енергії №090395 від 31.10.2021, №090395 від 30.11.2021, №090395 від 31.12.2021, №090395 від 31.01.2022, №090395 від 30.11.2022, №090395 від 31.12.2022, №090395 від 31.01.2023, №090395 від 28.02.2023 підписані сторонами та скріплені їх печатками без жодних зауважень чи заперечень.

В той же час решта вищевказаних актів прийому-передачі теплової енергії підписані лише зі сторони постачальника та відповідно не містять підписів та відтисків печатки споживача (відповідача).

Відповідно до пункту 3.3 договору фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору.

Споживач теплової енергії зобов`язується до 01 (першого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (пункт 4.2.2 договору).

Пунктом 6.10 договору встановлено, що сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п`яти) календарних діб, з моменту отримання, підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку споживача.

Позивач зазначає, що вищезазначені акти вручалися відповідачу згідно з Реєстром вручення рахунків Комунального підприємства "Теплоенерго" та направлялись Укрпоштою, що підтверджується описами-вкладення, накладними Укрпошти та чеками (а.с. 39-46, 48 том 1).

Господарський суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2.2 договору обов`язок отримання від постачальника акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період покладений саме на споживача. З аналізу пункту 4.2.2 та пункту 6.10 договору вбачається, що отримавши самостійно у позивача акт здачі-приймання теплової енергії, відповідач повинен його розглянути та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу позивача. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення в письмовому вигляді протягом 5 календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період. Неотримання теплопостачальним підприємством підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку споживача.

Доказів звернення відповідача до позивача із мотивованими запереченнями (з контррозрахунком спожитої теплової енергії або з відповідним актом про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) стосовно незгоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії - сторонами до суду не надано.

Таким чином, відповідно до пункту 6.10 договору акти №090395 від 30.11.2020, №090395 від 31.12.2020, №090395 від 31.01.2021, №090395 від 28.02.2021, №090395 від 31.03.2021, №090395 від 28.02.2022, №090395 від 31.03.2023 вважаються підписаним зі сторони споживача.

Відповідно до пункту 6.8 договору споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80% від вартості теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою додатком №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується.

Споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію в продовж 5 календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства, яке зобов`язане направити його споживачу не пізніше 10 календарних діб місяця, наступного за разрахунковим разом з актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (пункт 6.9 договору).

На виконання умов договору, позивач виставив відповідачу рахунки:

- №090395 від 30.11.2020 на суму 37012,33грн з ПДВ;

- №090395 від 31.12.2020 - 75956,51грн з ПДВ;

- №090395 від 31.01.2021 - 78228,11грн з ПДВ;

- №090395 від 28.02.2021 - 76812,94грн з ПДВ;

- №090395 від 31.03.2021 - 64101,61грн з ПДВ;

- №090395 від 31.10.2021 - 4127,70грн з ПДВ;

- №090395 від 30.11.2021 - 46272,61грн з ПДВ;

- №090395 від 31.12.2021 - 60255,73грн з ПДВ;

- №090395 від 31.01.2022 - 75556,84грн з ПДВ;

- №090395 від 28.02.2022 - 46254,41грн з ПДВ;

- №090395 (за листопад 2022р.) - 33642,68грн з ПДВ;

- №090395 від 31.12.2022 - 59211,13грн з ПДВ;

- №090395 від 31.01.2023 - 60894,89грн з ПДВ;

- №090395 від 28.02.2023 - 60318,67грн з ПДВ;

- №090395 від 31.03.2023 - 31298,94грн з ПДВ (а.с. 51-65 том 1).

Позивач зазначає, що вищезазначені рахунки вручалися відповідачу відповідно до Реєстру вручення рахунків Комунального підприємства "Теплоенерго" о/р 090395 (а.с. 48 том 1) та направлялись на адресу відповідача поштою, на підтвердження чого надав описи вкладення, накладні Укрпошти та фіскальні чеки (а.с. 39-46 том 1). Також, 19.07.2023 (а.с. 45 том 1) відповідачу направлявся акт звіряння від 18.07.2023 (а.с. 50 том 1) та досудова вимога на 678406,38грн (а.с.49 том 1).

Господарський суд зазначає, що відповідно до наданого позивачем Реєстру вручення рахунків КП "Теплоенерго" л/сч 090395 (а.с. 48 том 1) рахунок:

- №090395 від 30.11.2021 на суму 46272,61грн, відповідач отримав 13.12.2021;

- №090395 від 31.10.2021 на суму 4127,70грн, отримано 13.12.2021;

- №090395 від 31.12.2021 на суму 60255,73грн, отримано 24.01.2022;

- №090395 від 31.01.2022 на суму 75556,84грн, отримано 11.02.2022;

- №090395 від 28.02.2022 на суму 46254,41грн, отримано 21.03.2022;

- №090395 від 30.11.2022 на суму 33642,68грн, отримано 21.12.2022;

- №090395 від 31.12.2022 на суму 59211,13грн, отримано 23.01.2023;

- №090395 від 31.01.2023 на суму 60894,89грн, отримано 16.02.2023;

- №090395 від 28.02.2023 на суму 60318,67грн, отримано 17.03.2023.

Позивач надав до суду описи вкладення, накладні Укрпошти та фіскальний чеки (а.с. 39, 41, 43, 45 том 1 ), з яких вбачається, що було направлено, серед іншого, рахунки:

- № 090395 від 30.11.2020 на суму 37012,33грн;

- № 090395 від 31.12.2020 на суму 75956,51грн;

- № 090395 від 31.01.2021 на суму 78228,11грн;

- № 090395 від 28.02.2021 на суму 76812,94грн;

- № 090395 від 31.03.2021 на суму 64101,61грн;

- № 090395 від 31.03.2023 на суму 31298,94грн.

Господарський суд зазначає, що з наданих позивачем опису вкладення, накладної Укрпошти та фіскального чеку (а.с. 45, 46 том 1) вбачається, що вказаному поштовому відправленню присвоєно 13-символьний цифровий номер (штрихкодовий ідентифікатор) 0504589067060.

Позивач надав до суду роздруківку з сайту Укрпошти (а.с. 47 том 1), відповідно до якої, за результатами пошуку за штрихкодовим ідентифікатором 0504589067060 на WEB сторінці Укрпошти (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), відправлення за вищевказаним номером вручено отримувачу 26.07.2023.

Таким чином, відповідно до пункту 6.9 договору, з урахуванням положень частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був оплатити спожиту теплову енергію:

- відповідно до рахунку №090395 від 30.11.2020 на суму 37012,33грн у строк до 27.01.2021 включно (22.01.2021 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 31.12.2020 на суму 75956,51грн у строк до 27.01.2021 включно (22.01.2021 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 31.01.2021 на суму 78228,11грн у строк до 18.03.2021 включно (13.03.2021 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 28.02.2021 на суму 76812,94грн у строк до 18.03.2021 включно (13.03.2021 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 31.03.2021 на суму 64101,61грн у строк до 18.04.2021 включно (11.04.2021 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 31.10.2021 на суму 4127,70грн у строк до 19.12.2021 включно (13.12.2021 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 30.11.2021 на суму 46272,61грн у строк до 19.12.2021 включно (13.12.2021 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 31.12.2021 на суму 60255,73грн у строк до 30.01.2022 включно (24.01.2022 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 31.01.2022 на суму 75556,84грн у строк до 16.02.2022 включно (11.02.2022 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 28.02.2022 на суму 46254,41грн у строк до 28.02.2022 включно (21.02.2022 + 5 календарних днів; з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день);

- відповідно до рахунку №090395 від 30.11.2022 на суму 33642,68грн у строк до 26.12.2022 включно (21.12.2022 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 31.12.2022 на суму 59211,13грн у строк до 30.01.2023 включно (23.01.2023 + 5 календарних днів; з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день);

- відповідно до рахунку №090395 від 31.01.2023 на суму 60894,89грн у строк до 21.02.2023 включно (16.02.2023 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 28.02.2023 на суму 60318,67грн у строк до 22.03.2023 включно (17.03.2023 + 5 календарних днів);

- відповідно до рахунку №090395 від 31.03.2023 на суму 31298,94грн у строк до 26.07.2023 включно (21.07.2023 + 5 календарних днів).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу досудову вимогу, в якій вимагав сплатити заборгованість (а.с. 49 том 1).

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату у сумі 131538,72грн, що підтверджується випискою про рух коштів (а.с. 81 том 1). У зв`язку з частковою оплатою у відповідача виникла заборгованість у сумі 678406,38грн, що і стало причиною звернення до суду.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору, встановлення фактів постачання теплової енергії, не виконання відповідачем умов договору в частині оплати теплової енергії та правомірності вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, взяті на себе зобов`язання, не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 678406,38грн.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначений сторонами у договорі порядок розрахунків за поставлену теплову енергію, приймаючи до уваги отримання відповідачем актів та рахунків і не надання на них зауважень, господарський суд встановив, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав.

Протягом судового розгляду справи відповідачем не спростовано позовних вимог позивача, щодо суми основної заборгованості за спірний період, та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань на суму 678406,38грн.

Частиною шостою статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою, третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати спожитої теплової енергії на суму 678406,38грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 678406,38грн.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 9.5.4 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі підпункту 9.5.4 договору позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 28.01.2021 по 14.02.2024 в сумі 139736,40грн, три відсотка річних з 28.01.2021 по 14.02.2024 в сумі 46087,01грн та інфляційні втрати за період з 28.01.2021 по 14.02.2024 у розмірі 207734,33грн (а.с. 85-103 том 1).

Разом з цим, на усій території України, 24.02.2022 був введений воєнний стан внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації та загострення бойових дій.

Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив №3" створено для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив №3" виступає у спірних відносинах з виконавцем саме як колективний споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

А тому, приписи постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг розповсюджуються на спірні правовідносини.

Доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб`єктами господарювання матеріали справи не містять.

З огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, в частині заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат, процентів річних в період дії воєнного стану, а також враховуючи межі позовних вимог, частковому задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних у розмірі 10072,18грн, пені - 38153,69грн та інфляційних втрат - 34580,15грн за загальний період з 28.01.2021 по 23.02.2022.

Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 731212,40грн, з якої: 678406,38грн основна заборгованість, 38153,69грн пеня, 34580,15грн інфляційні втрати, 10072,18грн три відсотки річних.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 10968,18грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №3" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1071964,12грн, з якої: 678406,38грн основного боргу, 46087,01грн трьох відсотків річних, 207734,33грн інфляційних збитків, 139736,40грн пені задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №3" (49044, м. Дніпро, вул. Гоголя, буд. 27-А, ідентифікаційний код 23642289) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, ідентифікаційний код 32688148) 678406,38грн - основного боргу, 38153,69грн - пені, 10072,18грн - трьох відсотків річних, 34580,15грн - інфляційних втрат та 10968,18грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №3" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 101582,71грн - пені, 36014,83грн - трьох відсотків річних та 173154,18грн - інфляційних втрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 09.09.2024.

Суддя В.О. Татарчук