Ухвала

від 04.09.2024 по справі 910/278/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.09.2024Справа № 910/278/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд" про компенсацію судових витрат у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Сучасне будівництво" до Приватного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд" про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів, за участю директора позивача - Черненко Ю.С., представника відповідача - Журавель Р.С.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, у якому на підставі статей 179, 187 Господарського кодексу України просив визнати укладеним 26.06.2023 року Договір купівлі-продажу цінних паперів між Приватним акціонерним товариством "Сучасне будівництво" та Приватним акціонерним товариством "Трест Київспецбуд" у редакції запропонованій позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 року позов у справі № 910/278/24 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

07.08.2024 року Приватним акціонерним товариством "Трест Київспецбуд" до суду подано заяву про компенсацію судових витрат, у якій відповідач просив стягнути з позивача 35 000,00 грн. витрат за підготовку експертного висновку на замовлення сторони та 141 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 року розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд" про компенсацію судових витрат призначено на 04.09.2024 року.

03.09.2024 року позивачем до суду подано заперечення на заяву відповідача про компенсацію судових витрат.

У судовому засіданні 04.09.2024 року представник відповідача (заявника) просив подану заяву задовольнити, представник позивача заперечував проти задоволення поданої відповідачем заяви.

Розглянувши заяву про компенсацію судових витрат, суд дійшов висновку про те, що вищевказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За приписами вказаної норми відповідач повинен обґрунтувати наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

При цьому стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 року у справі № 924/804/20.

Суд зазначає, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду спричинив необхідність несення відповідачем витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак, в подальшому фактична необхідність цього була нівельована, знову ж таки, за наслідками диспозитивної реалізації позивачем своїх прав щодо залишення позову без розгляду, на що, за будь-яких обставин, відповідач не міг вплинути.

Враховуючи, що понесені в межах даної справи витрати сторін могли б бути розподілені між сторонами за наслідками розгляду даної справи, однак, така можливість залежить виключно від волі позивача (чого не відбулось), а тому є неприпустимим обмеження можливості отримання відповідачем законного відшкодування понесених витрат волею іншої особи, за рахунок якої і підлягає компенсація таких витрат.

Таким чином, необґрунтованість дій позивача виражається у непослідовності дій останнього, а саме, звернення з позовом до суду, а в подальшому подання заяви про залишення вказаного позову без розгляду, що, по суті, є діями, які суперечать одна одній.

Таким чином, поведінка позивача розцінюється судом, як необґрунтовані дії у розумінні частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач - Приватне акціонерне товариство "Трест Київспецбуд" наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано копію Договору № 250124 про надання правової (правничої) допомоги від 25.01.2024 року, Додатку № 1 від 05.08.2024 року до Договору № 250124 про надання правової (правничої) допомоги від 25.01.2024 року на загальну суму 141 000,00 грн. з детальним описом наданих послуг у справі № 910/278/24, Акту приймання-здачі виконаних робіт від 05.08.2024 року на загальну суму 141 000,00 грн.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання відповідачу професійної правничої допомоги, у зв`язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).

При цьому, судом враховано, що згідно положень частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Позивачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 910/3929/18.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).

З огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 141 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат до суми 40 000,00 грн.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Відповідно до частини 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Понесення відповідачем витрат пов`язаних із надання послуг з підготовки висновку науково-правової експертизи в сумі 35 000,00 грн. підтверджуються рахунком № 347/2024 від 09.02.2024 року на суму 35 000,00 грн., платіжною інструкцією № 43 від 09.02.2024 року на суму 35 000,00 грн., випискою за рахунками за 09.02.2024 року ПРАТ "Трест Київспецбуд".

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога відповідача про компенсацію витрат пов`язаних із надання послуг з підготовки висновку науково-правової експертизи в сумі 35 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, заява відповідача про компенсацію судових витрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 35 000,00 грн. витрат за підготовку експертного висновку на замовлення сторони та 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви про компенсацію судових витрат слід відмовити.

Керуючись статтями 130, 221, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд" про компенсацію судових витрат у справі № 910/278/24 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сучасне будівництво" (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 64; код ЄДРПОУ: 32448920) на користь Приватного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд" (04070, місто Київ, вулиця Спаська, будинок 31-Б; код ЄДРПОУ: 04012744) 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу та 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат за підготовки експертного висновку науково-правової експертизи.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.

Повний текст ухвали складено 06.09.2024.

Суддя С.О. Чебикіна