Рішення

від 14.08.2024 по справі 924/137/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2024Справа № 924/137/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом За позовом керівника Волочиської окружної прокуратури (31200 м. Волочиськ, вул. Слави, буд.8) в інтересах держави в особі Волочиської міської ради (31200, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Волочиськ, площа Центральна, буд.1)

до 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергум" (03186, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5, Літера А, Офіс 320)

2. Комунальне некомерційне підприємство "Волочиська Багатопрофільна лікарня" (вул. Незалежності, буд. 68, Хмельницька область, Хмельницький район, місто Волочиськ, 31200, код ЄДРПОУ 02004195).

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно набутих коштів.

Представники учасники справи:

Від прокуратури: Стретович М.О.;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача-1: Симбірцев Є.В;

Від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради, м. Волочиськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум", м. Київ про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 25.11.2021 до договору за №223 від 27.10.2021; визнання недійсною додаткової угоди №2 від 25.11.2021 до договору за №223 від 27.10.2021 та стягнення коштів в сумі 48 222,44 грн., перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов договору за №223 від 27.10.2021р.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.02.2024 позовну заяву Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради, м. Волочиськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум", м. Київ про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно набутих коштів передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 матеріали справи №924/137/24 передані на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 позовну заяву керівника Волочиської окружної прокуратури залишено без руху.

11.03.2024 засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" до суду від представника Волочиської окружної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.04.2024.

22.03.2024 через відділ діловодства суду від представника прокуратури надійшла заява про залучення співвідповідача.

27.03.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував, вказуючи, що спірні додаткові угоди не збільшують суму Договору більше ніж на 10%, а визначені у цих угодах ціни відповідають ринковій ціні на електроенергію, прокурором невірно було визначено позивача, в особі якого подано даний позов, оскільки, за доводами відповідача, належним Держаудит служба мала звертатись до суду в особі Волочиської міської ради, оскільки є органом державного фінансового контролю, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави у сфері публічних закупівель. Оскільки перевірка заходів державного фінансового контролю Держаудит службою не здійснювалася, а тому, за доводами відповідача, у даному випадку не встановлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Представник позивача у підготовче засідання 08.04.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача-1 у підготовчому засіданні 08.04.2024 заявив усне клопотання про визнання явки позивача обов`язковою.

Представник прокуратури у підготовчому засіданні 08.04.2024 не заперечив проти усного клопотання представника відповідача-1 про визнання явки позивача обов`язковою.

Суд у підготовчому засіданні 08.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника відповідача-1 про визнання явки позивача обов`язковою.

Представник прокуратури у підготовче засідання 08.04.2024 підтримав заяву про залучення співвідповідача.

Представник відповідача-1 у підготовчому засіданні 08.04.2024 не заперечив проти заяви представника прокуратури про залучення співвідповідача.

Суд у підготовчому засіданні 08.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви представника прокурати про залучення співвідповідача - Комунального некомерційного підприємства "Волочиська Багатопрофільна лікарня", підготовче засідання відкладено на 13.05.2024.

22.04.2024 через відділ діловодства суду від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій прокурор наголосив на тому, що спірними додатковими угодами внесено істотні зміни до основного договору та укладено з порушеннями вимог законодавства у сфері публічних закупівель, заперечив проти доводів представника відповідача-1 щодо відсутності підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

26.04.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останній зазначив, що прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду та замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави. Також, за доводами відповідача, законодавством не встановлено обмежень щодо кількості змін ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, що підтверджується узагальненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 р. вих. №3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю». Крім того, представник відповідача зазначив, що жодний нормативно-правовий акт не визначає, які саме органи, установи, організації мають повноваження щодо дання інформації про коливання ціни товару на ринку.

02.05.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник позивача у підготовче засідання 13.05.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача-2 у підготовче засідання 13.05.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 відкладено підготовче засідання на 03.06.2024.

17.05.2024 через відділ діловодства суду від представника прокуратури надійшло повідомлення по справі.

23.05.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Представник позивача у підготовче засідання 03.06.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача-2 у підготовче засідання 03.06.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2024.

20.06.2024 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, в якому зазначив, що підгримує позицію прокуратури та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 01.07.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача-2 у судове засідання 01.07.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Прокурор у судовому засіданні 01.07.2024 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 01.07.2024 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи до суті до 22.07.2024.

16.07.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Представники позивача, відповідача-1 та відповідача у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Прокурор у судовому засіданні 22.07.2024 заперечив проти клопотання представника відповідача-1 про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Суд у підготовчому засіданні 22.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення проти клопотання представника відповідача-1 про відкладення (перенесення) розгляду справи, у зв`язку з цим оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи до суті до 14.08.2024.

Представник позивача у судове засідання 14.08.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача-2 у судове засідання 14.08.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 14.08.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представникiв сторiн, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.10.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська Багатопрофільна лікарня" (далі-споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" (далі-постачальник) укладено договір №223 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до п. 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Найменування товару: Електрична енергія код ДК 021:2015:09310000-5. Кількість 100 000 кВт/год (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Ціна 1 кВт*год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 4,32 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 3,60 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,72 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.

Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 432000,00 грн., з урахуванням ПДВ 72000,00 грн. (п.5.2 Договору).

Умови цього договору не повинні відрізнятися від змісту пропозиції за результатами аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця закупівлі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п. 5.4 договору).

Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії (п. 5.8 Договору).

У п. 5.6 договору сторони погодили, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Згідно із ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони можуть використовувати інформацію з веб-сайту ДП "Оператор ринку" для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

Згідно з п. 13.1 договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати підписання до 31.12.2021 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

10.11.2021 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 із пропозицією вих.10/11/21-203 про внесення змін до договору постачання електричної енергії, у зв`язку з суттєвим коливанням ціни на ринку електричної енергії шляхом укладення додаткових угод.

25.11.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська Багатопрофільна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" укладено додаткову угоду №1 про внесення змін у Договір та викладення додатку 1 «Комерційна пропозиція», який є невід`ємною частиною Договору, в новій редакції, а саме: ціна договору становить 432 000,00 грн. За ціною 4,32 грн спожито 2491 кВт, залишок за ціною 4,75 грн 88 681,869 кВт. (збільшено ціну на 9,95 %). Додаток 1 у новій редакції долучено до додаткової угоди №1.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору ТОВ "Енергум" надало експертний висновок № О-1137/01 від 10.11.202 Черкаської торгово-промислової палати про середньозважену ціну еклектичної енергії за І декаду жовтня 2021 - 2568,15 грн/МВт.год, за ІІІ декаду жовтня 2021 - 2913,95 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни - 13,46 %. Однак даний висновок не містить інформацію про підвищення ціни на конкретну дату або дату укладення спірних додаткових угод.

25.11.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська Багатопрофільна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" укладено додаткову угоду №2 про внесення змін у Договір та викладення додатку 1 «Комерційна пропозиція», який є невід`ємною частиною Договору, в новій редакції, а саме: ціна договору становить 432 000,00 грн. За ціною 4,32 грн спожито 2491 кВт, за ціною 4,75 грн. спожито 14 000 кВт, залишок за ціною 5,22 грн - 67 957,398 кВт. (збільшено ціну на 9,89 % ). Додаток 1 у новій редакції долучено до додаткової угоди №1.

Відповідно до експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати надано експертний висновок № О-1137/02 від 10.11.2021, середньозважена ціна еклектичної енергії за І декаду жовтня 2021 - 2913,95 грн/МВт.год, за І декаду листопада 2021 - 3374,95 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни - 15,82 %. Однак даний висновок не містить інформацію про підвищення ціни на конкретну дату або дату укладення спірних додаткових угод.

30.12.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська Багатопрофільна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" укладено додаткову угоду № 3, якою зменшено обсяг поставленого товару до 78 934,3602 кВт.год, та загальну вартість обсягу поставки електричної енергії - 322035,15 грн.

На виконання умов договору сторонами підписано акти приймання-передачі №3936 від 08.11.2021 за жовтень 2021 на суму 10 761,12 грн, №№4391 від 24.12.2021 за листопад 2021 р. на суму 133013,24 грн, №5017 від 24.12.2021 за грудень 2021 р. на суму 178 263,00 грн.

Таким чином, споживачем перераховано відповідачу кошти за поставлену електроенергію у розмірі 322 037,36 грн, на підтвердження чого надано відповідні копії платіжних доручень.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що додаткові угоди № 1, №2 від 25.11.2021 укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме з порушенням максимально встановленого 10% ліміту підвищення ціни на товар та підлягають визнанню недійсними, а грошові кошти в сумі 48 222,44 грн, що перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов договору, підлягають стягненню на користь позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У пункті 35 постанови Великої Палати Верховного суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 наведено висновок: "держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді".

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу".

У п.79-80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 визначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У цій справі прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Волочиської міської ради.

В обґрунтування звернення із вказаним позовом в інтересах держави в особі Волочиської міської ради прокурор зазначає, що укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 1, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правова форма Волочиської міської ради - орган місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Волочиська міська рада, яка у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Крім цього, п. 7.1, 9.1, пп 9.3.3 п.9.3 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Волочиська Багатопрофільна лікарня", передбачено, що майно лікарні є власністю Волочиської міської ради, управляння лікарнею здійснюється Волочиською міською радою, засновник (власник) затверджує фінансовий план лікарні та контролює його використання.

Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор звертався до Волочиської міської ради з листом від 28.12.2023 № 51-5419вих-23, у якому повідомляв про порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та просив надати інформацію щодо наявності намірів, а також фактичного звернення із позовною заявою до суду або навести причини невжиття відповідних заходів.

03.01.2024 у відповіді №38/04-12/10в на вказаний лист прокурора, позивач повідомив, що заходи представницького характеру з метою визнання додаткових угоди недійсними, стягнення грошових коштів міською радою не вживались та вживатись не будуть.

Надалі, повідомленням № 51-350ВИХ-24 від 22.01.2024 прокуратура повідомила позивача, що звертається до суду з позовною заявою про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів.

Враховуючи, що укладення додаткових угод призвело до зайвих виплат із бюджету, шкоду у зв`язку з їх укладенням завдано Волочиській міській територіальній громаді, а отже захист інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до законодавства має здійснювати Волочиська міська рада яка є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Проте, міською радою не вживалися належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред`явлення позовної заяви.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Прокурор у встановленому порядку повідомляв позивача про намір звернутись із вказаним позовом до суду.

При цьому закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Як зазначає прокурор, у даному випадку порушенням інтересів держави є те, що сторонами під час проведення закупівлі електроенергії порушено вимоги чинного законодавства, а також принципи здійснення публічних закупівель, що спричинило безпідставне витрачання бюджетних коштів, нераціональне та неефективне їх використання.

«Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що Конституційний Суд України зробив міркування щодо цього визначення у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який втратив чинність. Однак, висловлене розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 23 Закону «Про прокуратуру».

Тому «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави.

Враховуючи, що вказані інтереси держави до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Волочиської міської ради.

При цьому, щодо твердження відповідача про те, що головним органом у системі органів державного фінансового контролю є Держаудитслужба, то суд зазначає, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним є звернення в особі хоча б одного з них. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі 918/323/23 у аналогічних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, до якої зупинялось провадження у цій справі, зроблено висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56 постанови ВП ВС у справі № 922/2321/22).

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (пункт 57 зазначеної вище постанови).

Таким чином, доводи відповідача про те,що залежно від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% щоразу, враховуючи попередні зміни, внесені до нього, сукупність яких може перевищувати 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Укладаючи 27.10.2021 договір № 223 про закупівлю електричної енергії, сторони обумовили усі істотні умови.

Так, виходячи з умов договору та умов споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Ціна 1 кВт*год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 4,32 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 3,60 грн.; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,72 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.

Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 432000,00 грн., з урахуванням ПДВ 72000,00 грн. (п.5.2 Договору).

25.11.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська Багатопрофільна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" укладено додаткову угоду №1 про внесення змін у Договір та викладення додатку 1 «Комерційна пропозиція», який є невід`ємною частиною Договору, в новій редакції, а саме: ціна договору становить 432 000,00 грн. За ціною 4,32 грн спожито 2491 кВт, залишок за ціною 4,75 грн 88 681,869 кВт. (збільшено ціну на 9,95 %). Додаток 1 у новій редакції долучено до додаткової угоди №1.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору ТОВ "Енергум" надало експертний висновок № О-1137/01 від 10.11.2021 Черкаської торгово-промислової палати про середньозважену ціну еклектичної енергії за І декаду жовтня 2021 - 2568,15 грн/МВт.год, за ІІІ декаду жовтня 2021 - 2913,95 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни - 13,46 %. Однак даний висновок не містить інформацію про підвищення ціни на конкретну дату або дату укладення спірних додаткових угод.

25.11.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська Багатопрофільна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" укладено додаткову угоду №2 про внесення змін у Договір та викладення додатку 1 «Комерційна пропозиція», який є невід`ємною частиною Договору, в новій редакції, а саме: ціна договору становить 432 000,00 грн. За ціною 4,32 грн спожито 2491 кВт, за ціною 4,75 грн. спожито 14 000 кВт, залишок за ціною 5,22 грн - 67 957,398 кВт. (збільшено ціну на 9,89 % ). Додаток 1 у новій редакції долучено до додаткової угоди №1.

Відповідно до експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати надано експертний висновок № О-1137/02 від 10.11.2021, середньозважена ціна еклектичної енергії за І декаду жовтня 2021 - 2913,95 грн/МВт.год, за І декаду листопада 2021 - 3374,95 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни - 15,82 %. Однак даний висновок не містить інформацію про підвищення ціни на конкретну дату або дату укладення спірних додаткових угод.

30.12.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська Багатопрофільна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" укладено додаткову угоду № 3, якою зменшено обсяг поставленого товару до 78 934,3602 кВт.год, та загальну вартість обсягу поставки електричної енергії - 322035,15 грн. Оскільки відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, то в межах встановленого законом максимального ліміту щодо зміни ціни за одиницю товару укладена лише додаткова угода № 1 від 01.11.2021, яка не оспорюється.

Таким чином, сторонами укладено три додаткові угоди №1 та №2 від 25.11.2021 до основного правочину, за якими поступово збільшено вартість електричної енергії на 20,83% від початкової ціни договору.

При цьому, додаткові угоди № 1 та № 2 укладені 25.11.2021, що свідчить про те, що сторонами здійснено формальний підхід щодо дотримання приписів стосовно не перевищення 10% одноразового збільшення та штучне "розбивання" однієї зміни ціни у процедурі закупівлі на дві додаткові угоди.

З огляду на викладене, судом встановлено, що додаткові угоди № 1 та №2 щодо збільшення ціни за одиницю товару укладені з порушенням встановленого законом обмеження збільшення ціни за одиницю товару у 10 %.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертаючись до позивача з пропозиціями внести відповідні зміни до договору надавав Експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, з яких вбачається, що в одному випадку порівняння цін здійснювалось за декади місяця, в іншому за місяць в цілому.

При цьому вказані висновки не підтверджують коливання ціни товару на дату укладення спірних додаткової угоди, оскільки вони були підписано сторонами 25.11.2021.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2021 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 із пропозицією вих.10/11/21-203 про внесення змін до договору постачання електричної енергії, у зв`язку з суттєвим коливанням ціни на ринку електричної енергії шляхом укладення додаткових угод.

Відповідач не обґрунтував, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, погодженій сторонами у договорі №223 про постачання електричної енергії споживачу від 27.10.2021.

Таким чином, укладення оспорюваних додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, а саме на 20,83% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, а тому такі додаткові угоди не відповідність приписам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №1, №2 від 25.11.2021 до договору №223 про постачання електричної енергії споживачу від 27.10.2021 підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 48 222 44грн, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки спірні додаткові угоди до договору №223 про постачання електричної енергії споживачу від 27.10.2021 підлягають визнанню недійсними та відповідно, не породжують правових наслідків, підстава для оплати поставленого природного газу за ціною, встановленою у додаткових угодах, фактично відпала, а тому ТОВ "Енергум" має обов`язок повернути грошові кошти в частині збільшеної ціни товару за недійсними додатковими угодами, як безпідставно набуте майно, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

При цьому, в указаній постанові прокурор у подібних правовідносинах також просив стягнути безпідставно та в надмірній сумі сплачені бюджетні кошти на підставі частини 1 статті 670 ЦК України в результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну товару. У той же час, за висновками Великої Палати Верховного Суду, безпідставно одержані відповідачем грошові кошти, підстава набуття яких відпала, підлягають поверненню згідно з приписами статей 216, 1212 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від у справі № 904/5726/19 обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Згідно актів приймання-передачі електричної енергії, які долучені до матеріалів позовної заяви, КНП «Волочиська БПЛ» поставлено 63 383 кВт.год електричної енергії та за яку перераховано ТОВ «Енергум» 322 037,36 грн. електричну енергію повинно було отримати грошові кошти загальною сумою 273 814,56 грн (63 383 х 4,32 = 273 814,56).

Отже, відповідно до умов основного правочину та додаткових угод, якими внесено зміни до істотних умов договору, споживачем безпідставно надміру сплачено, а постачальником безпідставно збережено кошти на загальну суму 48 222,44 грн (322 037,36 - 273 814,56 = 48 222,44).

З огляду на виклад огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «Енергум» 48 222,44 грн. безпідставно набутих коштів.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. 86, 129, 231 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 25.11.2021 до Договору № 223 від 27.10.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" та Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська Багатопрофільна лікарня".

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.11.2021 до Договору № 223 від 27.10.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергум" та Комунальним некомерційним підприємством "Волочиська Багатопрофільна лікарня".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ» (03186, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5, Літера А, Офіс 320; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Волочиської міської ради (31200, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Волочиськ, площа Центральна, буд.1; код ЄДРПОУ 04060695) грошові кошти у розмірі 48 222 (сорок вісім тисяч двісті двадцять дві) грн. 44 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ» (03186, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5, Літера А, Офіс 320; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) витрати по сплаті судового збору в розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.09.2024.

Суддя Літвінова М.Є.