Рішення

від 30.07.2024 по справі 911/935/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/935/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Репікової З.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»» (08300, Київська область, Бориспільський район, селище Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» (08343, Київська область, Бориспільський район, селище Мартусівка, вулиця Промислова, будинок 72, літера А, 2 поверх, код ЄДРПОУ 00452417)

про стягнення 603700,00 грн штрафу та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача: Шишкіна Ірина Вікторівна;

відповідача: Гаврин Дмитро Володимирович,

в с т а н о в и в :

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта». Позивач просив суд стягнути з відповідача 603700,00 грн штрафу та зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» виконати зобов`язання встановлені у п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору № 80.1-14/1-34 від 09.09.2014, а саме: надати ДП МА «Бориспіль» довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, переданого в оренду на підставі договору № 1582 від 11.06.2014 року за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року.

Господарський суд ухвалою від 18.04.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні 07.05.2024 у справі № 911/935/24 були присутні представники позивача та відповідача. Враховуючи надходження до суду відзиву на позов, судом встановлено строк для подання відповіді на відзив до 17.05.2024. Також суд встановив строк для подання заперечень до 24.05.2024. З цих підстав суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 27.05.2024 на 15:00.

У судовому засіданні 27.05.2024 у справі № 911/935/24 була присутня представник позивача. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю підготовки відповіді на пояснення, що надані представником позивача.

Суд повідомляє що відповідь на письмові пояснення не є заявою по суті спору, що має бути подана на стадії підготовчого провадження, а отже, представник відповідача не обмежений в подачі даної відповіді на стадії розгляду справи по суті.

Враховуючи закінчення строку підготовчого провадження та подання всіх заяв по суті спору сторонами, суд призначив справу до розгляду по суті на 25.06.2024 на 17:00.

Судове засідання з розгляду справи по суті 25.06.2024 не відбулось з огляду на оголошення у місті Києві повітряної тривоги на момент початку засідання. Тож для уникнення небезпеки для життя та здоров`я усіх учасників процесу, суд зняв з розгляду вказану справу та призначив дату наступного засідання - 23.07.2024 на 16:00.

У судовому засіданні 23.07.2024 були присутні представники сторін.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд, з огляду на необхідність додаткового вивчення матеріалів справи, оголосив перерву на стадії судових дебатів до 30.07.2024 до 15:00

У судовому засіданні 30.07.2024 судом прийнято рішення.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Подаючи позов до суду позивач звертав увагу суду на те, що 11.06.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» укладено договір оренди № 1582 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Наказом Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків, у тому числі, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області. У зв`язку з чим, на момент звернення до суду з цією позовною заявою, Орендодавцем за Договором оренди є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Згідно з п. 5.10 Договору оренди, Орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого Майна, шляхом компенсації комунальних послуг, податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної Орендарем площі Майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих Орендареві. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю.

Орендар зобов`язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до Балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг орендарю (п. 5.18 Договору оренди).

Позивач зазначав. що договір оренди (з врахуванням змін внесених 27.12.2018 року) укладено строком на 20 років, що діє з 11.06.2014 року до 10.06.2034 року включно (пункт 10.1 Договору оренди).

Вбачається, що 01.07.2014 року актом приймання-передавання орендованого майна Орендодавець передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування майно - частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 270,4 кв. м., яке розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Зазначений акт погоджено Балансоутримувачем.

На виконання умов Договору оренди, 09.09.2014 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та відповідачем укладено договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 80.1-14/1-34.

Позивач відзначав, що підпунктом 1.1.1 п. 1.1 Договору встановлено, що Балансоутримувач надає, а Орендар отримує послуги, вказані в Таблиці № 1 (п. 1 - п. 5) цього договору, а саме: постачання теплової енергії; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; вода, для прибирання орендованого Майна самостійно Орендарем; прибирання та вивезення твердих побутових відходів.

Також, п. 5 Таблиці № 1 передбачено, що Балансоутримувач надає, а Орендар отримує послугу з «Підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування» (далі - Послуга). Щомісячна сплата за Послугу встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати (без ПДВ), де: чистим доходом Орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщенні відповідно до умов договору оренди №1582 від 11.06.2014 року. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць.

Орендною платою (без ПДВ) є плата, що нарахована за відповідний звітний місяць за користування орендованим приміщенням відповідно до договору оренди № 1582 від 11.06.2014 року.

Позивач акцентував увагу на тому, що згідно з п.п.2.2.2 п.2.2 Договору, Орендар зобов`язаний щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати до бухгалтерії Балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання Довідки про чистий дохід та достовірність даних в Довідці.

Відповідно до п.п. 2.2.3 п. 2.2 Договору щомісяця, з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.2 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту. Датою отримання рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт Орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк мотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами.

Позивач стверджував, що в порушення вимог п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору відповідач не надав Позивачу Довідки про чистий дохід за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року.

В той же час позивач повідомляв суд, що на адресу балансоутримувача 08.08.2023 надійшли листи, підписані представником ТОВ «Київріанта» Мегединюком І., які іменовані як довідки за чистий дохід за березень 2022 року - вересень 2023 року.

Позивач звертав увагу суду на те, що пунктами 1,2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 2,3,4 ст.8 Закону від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Отже, за переконанням позивача, інформацією про фінансовий стан підприємства в повному обсязі володіють керівник підприємства та його головний бухгалтер. Відповідачем не надано позивачу жодних належних доказів, з яких би вбачалося, що керівник підприємства, зокрема підписант Договору, уповноважив Мегединюка І. вчиняти дії на виконання умов Договору, зокрема підписувати вищеперелічені Листи, які відповідач назвав «Довідками», на виконання п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору. Зазначене, на думку позивача, свідчить про невідповідність вище перелічених Листів умовам Договору та підтверджує не виконання Відповідачем своїх зобов`язань.

Зазначені листи, за переконанням позивача, не можна вважати довідками про чистий дохід та прийняти їх в якості належного виконання умов Договору, у зв`язку з тим, що вони не містять вичерпної інформації про чистий дохід (відомостей про конкретний розмір чистого доходу, отриманого в конкретному місяця від діяльності в орендованому приміщенні), а носять лише інформативний характер.

Відповідач в свою чергу заперечив позицію позивача, вказавши, що позивачу достеменно відомо, що припинення функціонування Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та тимчасове закриття повітряного пункту пропуску через державний кордон «Бориспіль» відбулось саме внаслідок військової агресії та запровадження військового стану. Військова агресія є загальновідомими фактом.

Таким чином, польоти цивільної авіації в Україні були повністю закриті 24 лютого 2022 року. Як наслідок, провадження торгово-господарської діяльності шляхом використання орендованого приміщення згідно цільового призначення і продаж товарів пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними транспортними засобами з Міжнародного аеропорту «Бориспіль» Товариством не здійснюється. Відповідно, ні доходи, ні виручка Товариством не отримується з 24.02.2022.

Крім того, відповідач послався на те, що підпунктом 4-2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634 установлено, що за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24 лютого 2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів.

За умови відсутності у відповідача доходу (виручки від продажу товарів) внаслідок невикористання орендованого приміщення, у зв`язку із нездійсненням з об`єктивних причин торгово-господарської діяльності, та у зв`язку із звільненням відповідно до постанови КМ України № 634 від орендної плати, позивач не міг розраховувати на отримання відповідного доходу шляхом сплати відповідачем орендної плати та плати з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування.

В разі відсутності доходу від продажу товарів в орендованому приміщенні під час дії Договору № 80.1-14/1-34 внаслідок невикористання орендованого приміщення за призначенням з огляду на припинення функціонування Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та тимчасове закриття повітряного пункту пропуску через державний кордон «Бориспіль» внаслідок військової агресії та запровадження військового стану, відповідач не повинен подавати довідки про чистий дохід з показником 0 (нуль), оскільки, як вже було зазначено вище, головною передумовою для підготовки та надання Товариством відповідно до положень п. 5 Таблиці №1 Договору № 80.1-14/1- 34 довідки являється здійснення продажу товарів.

Відповідач переконаний, що неподання та/або невчасне подання позивачу довідок про чистий дохід за відповідні періоди з показником 0 (нуль) не призвело/не призводить до завдання позивачу реальних збитків. Відповідач переконаний, що вимога позивача щодо подання довідок про чистий дохід за відповідні періоди з показником 0 (нуль), є суто формальною, яка не впливає на права та обов`язки сторін Договором № 80.1-14/1-34, та на належне виконання сторонами обов`язків.

Розглянувши аргументи сторін, суд зазначає, що статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Дослідивши всі наявні докази, взявши до уваги доводи сторін, суд прийшов до до наступних висновків.

Відповідно до поданої у справу копії договору підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору на відповідача покладався обов`язок щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати до бухгалтерії позивача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Сторони погодили, що орендар, тобто відповідач, несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.

Судом з`ясовано, що відповідач починаючи з лютого 2022 року по липень 2023 року ухилявся від виконання обов`язку щодо надання довідок про чистий дохід. Лише 07.08.2023 відповідачем було сформовано ряд документів, іменованих як "довідки про чистий дохід" за період, що охоплює березень 2022 року - липень 2023 року. Вказані документи були отримані позивачем 08.08.2023. Пізніше 01.09.2023 та 04.10.2023 відповідач також сформував довідки за серпень 2023 року та жовтень 2023 року.

Позивач, як вказано вище, наполягав на тому, що вказані довідки не відповідають вимогам закону, містять недоліки, які не дозволяють приймати їх як документи, що відповідають умовам договору. Суд не поділяє таку позицію позивача та приймає заперечення відповідача щодо цієї обставини.

Суд вважає наведені документи такими, що можуть бути розцінені, як довідки, що сформовані відповідно до умов договору. Зі змісту кожної з наданих до суду копій довідок вбачається, що відповідач повідомив позивача окремими довідками щодо окремих періодів про факт запровадження воєнного стану, про настання форс-мажорних обставин, відзначав про призупинення роботи аеропорту, про звільнення орендарів від орендної плати відповідно до постанови Кабінету міністрів № 634. ТОВ «Київріанта» повідомляло балансоутримувача щодо кожного окремого щомісячного періоду про те, що в звітному періоді не здійснювалася діяльність в орендованому приміщенні, що безпосередньо вказує на відсутність будь-якого доходу у відповідача, який міг би бути отриманим від діяльності в ореднованому приміщенні.

Суд приймає позицію відповідача щодо того, що договором чи окремими додатками до договору не узгоджено конкретної форми довідок про чистий дохід, які мають надаватися орендарю чи формату та характеристик їх змісту. Тому суд розцінює вимоги позивача про надання інших, відмінних від наданих довідок, як зловживанням правом на отримання таких довідок. При цьому позивачем належним чином не спростовано тверджень відповідача про нездійснення відповідачем діяльності у спірні періоди, тож вимога про отримання довідок іншої форми на думку суду є гранично формальною і такою, що не підлягає задоволенню. Надані орендарем довідки переслідують узгоджену у договорі мету - з`ясування розміру чистого доходу від діяльності товариства в орендованому приміщенні. Очевидним є те, що у разі неможливості отримання прибутку від проведення будь-якої діяльності в орендованому приміщенні, орендар взагалі не отримав жодного доходу у спірний період від діяльності в орендованому приміщенні.

Тож суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги балансоутримувача щодо надання довідок про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, зважаючи на те, що довідки за заявлений у позові період з березня 2022 року по вересень 2023 року станом на момент подання позову були надані, а, відтак, такий обов`язок сторони виконаний.

В той же час, враховуючи обставину того, що такий обов`язок було виконано з простроченням, суд вважає за необхідне перейти до розгляду вимоги позивача про стягнення штрафу за несвоєчасне надання зазначених довідок балансоутримувачу.

Пунктом п. 4.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 80.1-14/1-34 сторони узгодили, що у разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, Орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

Позивач вказав, що порушення відповідачем умов п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору стало підставою для застосування штрафних санкцій, визначених умовами п. 4.3 Договору. Для сплати штрафу, нарахованого за порушення строків надання Довідок про чистий дохід за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року, позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 603700,00 грн.

Позивач повідомив, що рахунки за період лютий 2022 року - травень 2023 року були направлені:

25.07.2023 на адресу електронної пошти Відповідача вказану у Розділі 7 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 12.02.2018 до Договору): admin@kievrianta.com.ua і відповідно отримані відповідачем 25.07.2023;

01.08.2023 за місцезнаходженням Відповідача із супровідним листом від 24.07.2023 № 03-22-1307 поштовим відправленням № 0830107286694 з рекомендованим з повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення № 0830107286694 і отримано Відповідачем 08.08.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830107286694 та інформацією про трекінг поштового відправлення № 0830107286694, розміщеного на офіційному сайті АТ «Укрпошта».

Враховуючи умови п. 4.3 Договору, сплата 387 000,00 грн штрафу на підставі отриманих 25.07.2023 Рахунків 1, мала бути проведена Відповідачем на користь Позивача в строк до 01.08.2023 включно.

Рахунок-фактура № 897/764 від 08.08.2023 на загальну суму 63 900,00 грн штрафу за період лютий 2022 року - червень 2023 року направлений 12.09.2023 за місцезнаходженням Відповідача із супровідним листом від 04.09.2023 і отримано Відповідачем 15.09.2023, відтак, оплата мала бути проведена Відповідачем на користь Позивача в строк до 22.09.2023.

Рахунок-фактура № 897/1254 від 27.10.2023 на загальну суму 152800,00 грн штрафу за період лютий 2022 року - вересень 2023 року направлений 04.01.2024 за місцезнаходженням відповідача із супровідним листом від 28.12.2023 № 03-22-1623 поштовим відправленням № 0830107524960 з рекомендованим з повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення № 0830107524960 і отримано Відповідачем 09.01.2024. Оплата мала б бути проведена мала в строк до 16.01.2024 включно.

Суд приймає до уваги докази направлення рахунків та зазначає, що згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Заявляючи свої заперечення щодо способу нарахування пені, відповідач зазначив, що Договір № 80.1-14/1-34 не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо. Умова, передбачена пунктом 4.3 Договору № 80.1-14/1-34 ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідач послався на пункт 7.15 постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі № 910/17317/17.де вказано, що вказівка на те, що пеня нараховується за кожний день прострочення, не є встановленням іншого строку, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України, з огляду на те, що Законом України "Про державний матеріальний резерв" не визначено строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання ані у роках, ані у місяцях; також не встановлено і терміну, що визначався б календарною датою, до якої розраховується пеня або вказівкою на подію, яка має неминуче настати відповідно до статей 251, 252 ЦК України.

Тому, за твердженнями відповідача, нарахування штрафу понад 6 місяців є незаконним.

Суд приймає наведені відповідачем твердження, враховуючи ту обставину, що позивач нараховує штраф дійсно в період, що перевищує шестимісячний строк з моменту виникнення обов`язку виконати зобов`язання з надання довідок.

Варто взяти до уваги те, що згідно пункту 7 Розділу IX «Прикінцеві Положення» ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на всій території України тривав з 12.03.2020 до 30.06.2023, а відтак нарахування штрафу в контексті наведеного пункту ГК України у зазначений період можливе поза межами шестимісячного строку до 30.06.2023. Схожі висновки щодо застосування статті 232 ГК України в сукупності з положеннями пункту 7 Розділу IX ГК України наведені у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №911/858/22.

Також судом враховано ту обставину, що станом на 08.08.2023 довідки на виконання вимог договору уже були надані відповідачем і наступні довідки за серпень та вересень 2023 року надсилалися вчасно. Здійснивши власний розрахунок штрафу з урахуванням наведених обставин, суд прийшов до висновку, що загальний розмір штрафу за порушення строків надання кожної окремої довідки за кожен окремий місяць в спірний період становить 409900,00 грн і вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

В той же час, відповідачем заявлено клопотання від 03.05.2024 про зменшення розміру штрафу. Відповідач зазначив, що штраф нарахований позивачем є надмірним, обтяжливим та таким, що перетворюється на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків ДП «МА «Бориспіль». Адже, період, за який ДП «МА «Бориспіль» нарахувало штраф, припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022. Відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90 відсотків.

Розглядаючи наведене клопотання сторони суд вказує, що відповідно до положень статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В силу частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, у яких застосовані словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду", вказує на те, що лише суд може прийняти на власний розсуд рішення про зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), а отже, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.

Дійсно, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Суд також зауважує, що відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків пов`язаних з діями чи бездіяльністю відповідача. Суд вважає за можливе прийняти доводи відповідача та врахувати, що наведені обставини введення в Україні воєнного стану та припинення роботи аеропорту призвели до неможливості вчасного виконання обов`язку щодо надання довідок про чистий дохід.

В той же час, суд зазначає, що після відходу окупаційних військ з території Київської області навесні 2022 року, відновлення можливості доступу до орендованих приміщень (попри неможливість проведення діяльності з отримання прибутку на цій території) відповідач все ж допустив прострочення виконання свого обов`язку щодо надання довідок про чистий дохід, обов`язку який узгоджений сторонами, незважаючи на очевидні факти неможливості проведення діяльності з отримання прибутку. Водночас, вказане не призводить до звільнення орендаря від обов`язку з надання таких довідок. Тож, як витребування довідок іншого формату ніж надано відповідачем, так само і ухилення від формального обов`язку з надання довідок - не відповідає узгодженим у договорі пунктам. Відповідач не надав суду пояснень щодо обставин, які перешкоджали йому виконати умови договору щодо формального надання довідок про чистий дохід позивачу після відходу окупаційних військ з території Київської області, що свідчить про неповну добросовісність дій відповідача і не дає суду підстав для зменшення розміру заявленого штрафу на 90 %, як просить відповідач.

Відтак, суд вважає, що за наведених умов, з огляду на ситуацію в країні, справедливим та співмірним буде зменшення розміру штрафу на 50 %, задля уникнення невиправдано обтяжливого фінансового навантаження на відповідача. Тож, розмір штрафу за таких умов становить 204950,00 грн.

Принагідно, суд звертає увагу позивача, що стягнення штрафних санкцій не може слугувати джерелом отримання прибутку, а спрямоване виключно на стимулювання іншої сторони належним чином виконувати свої зобов`язання за договором.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру вимог, які підлягали задоволенню у сумі 4918,80 грн.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» (08343, Київська область, Бориспільський район, селище Мартусівка, вулиця Промислова, будинок 72, літера А, 2 поверх, код ЄДРПОУ 00452417) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»» (08300, Київська область, Бориспільський район, селище Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 204950,00 грн штрафу та 4918,80 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз