Рішення

від 06.09.2024 по справі 914/1685/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2024 Справа № 914/1685/24

м. Львів

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Паво Груп», м. Київ

про стягнення 224 928,49 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

1.Історія розгляду справи

1.1.На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Приватного підприємства «Паво Груп» про стягнення 186 604,86 грн індексу інфляції та 38 323,63 грн 3% річних.

1.2.Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 справу №914/1685/24 передано для розгляду судді Щигельській О.І.

1.3.Ухвалою суду від 04.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено розгляд справи по суті здійснювати без повідомлення учасників справи.

1.4.Сторонами подано такі заяви по суті справи:

-11.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№17928/24);

1.5.Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.

1.6.Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

1.7.Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

1.8.Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, сторонам створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

2.Аргументи сторін

2.1.Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем - Приватним підприємством «Паво Груп» не належним чином виконувалось зобов`язання за укладеним Договором оренди нерухомого державного майна №142 від 22.12.2021, а саме відповідачем було порушено визначений умовами договору строк оплати.

2.2.Відтак позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 186 604,86 грн. та 38 323,63 грн. 3% річних за період з 15.03.2022р. по 30.04.2024р.

2.3.Відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими з таких підстав.

2.4.Позивачем не прийнято до уваги положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким встановлено, що положення статті 625 ЦК України застосовуються до грошових зобов`язань лише до початку дії воєнного стану, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних підлягають задоволенню лише за період до 23 лютого 2022 року.

2.5.З 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Торгова-промислова палата України своїм листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визначила військову агресію РФ проти України, як форс-мажорну обставину, що стало підставою для введення воєнного стану. У зв?язку з цим, з 28.11.2022р. ПП «Паво груп» перереєстровано місцезнаходження з тимчасово окупованої території і з введенням воєнного стану не здійснювало діяльність в розумінні експлуатації магазинів безмитної торгівлі, через що підприємство втратило єдине джерело доходу; магазини безмитної торгівлі, які знаходились в аеропортах «Харків», «Бориспіль», «Запоріжжя» повністю розграбовані. Посилаючись на ці обставини відповідач вважає, що він не міг виконати належним чином умови договору оренди.

2.6.Як стверджує відповідач, у судових справах №914/2964/22, №914/3713/23, №914/3027/23 в яких були розглянуті вимоги позивача з питання несвоєчасного виконання договору оренди №142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021) сторони уклали мирові угоди на стадії розгляду судової справи та/або на стадії виконання судового рішення, що на думку відповідача свідчить про знайдений компроміс між сторонами.

3.Обставини, встановлені судом

3.1.Між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого державного майна № 142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021) згідно якого РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (позивач по справі, орендодавець за договором) надано ПП «Право груп» (відповідач по справі, орендар по договору) у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 130,0 кв. м, яке розташоване на другому поверсі будівлі під літ «Б-3» - новий аеровокзал Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168, та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького.

3.2.У межах розгляду справи № 914/2964/22 Господарським судом Львівської області встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо вчасної сплати орендної плати по договору оренди нерухомого державного майна № 142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021) за лютий 2022 (23 дні) та 07 лютого 2023 року ухвалено рішення про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 600 346,56 грн. та пені за період прострочення з 16.03.-30.09.2022 у розмірі 124 674,71 грн, нарахованої на підставі п.3.9 розділу ІІ договору оренди.

3.3.Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Паво Груп» залишено без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2023 року у справі №914/2964/22 без змін. На виконання рішення видано наказ про його примусове виконання.

3.4.Також, у межах розгляду справи № 914/3027/23 задоволено вимоги позивача та стягнуто з відповідача пеню у сумі 149 675,44 грн. за прострочення оплати орендної плати по договору оренди нерухомого державного майна № 142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021) у сумі 600 346, 56 грн за період 01.10.2022 - 31.03.2023.

3.5.Крім того, у межах розгляду справи № 914/3713/23 частково задоволено вимоги позивача та стягнуто з відповідача пеню у сумі 74 837,72 грн за прострочення оплати орендної плати по договору оренди нерухомого державного майна № 142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021) у сумі 600 346, 56 грн. за період з 01.04.2023 по 30.06.2023.

3.6.Предметом спору у справі, що розглядається судом, є вимога про стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 186 604, 86 грн та 3% річних у розмірі 38 323,63 грн. по договору оренди державного нерухомого майна від 03.09.2015 №142 (нова редакція від 22.12.2021) за період від 15.03.2022 по 30.04.2024.

4.Оцінка суду

4.1.Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. За вимогами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (Верховний Суд, постанова від 12.03.2018 у справі № 914/712/16).

4.2.Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду України від 18.10.2017 № 910/8318/16).

4.3.Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

4.4.Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами був договір оренди нерухомого державного майна № 142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021), зобов`язання по якому в частині сплати орендної плати у сумі 600 346, 56 грн. відповідачем були порушені, що встановлено в межах розгляду господарської справи № 914/2964/22, за наслідками розгляду якої ухвалено стягнути з Приватного підприємства «Паво Груп» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 600 346,56 грн заборгованості з орендної плати, 124 674,71 грн пені (за період 16.03-30.09.2022) та 10 875,32 грн судового збору. Рішення суду набрало законної сили 22.05.2023.

4.5.Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з договору, сторонами іншого розміру процентів не встановлено.

4.6.За умовами п.3.3 розділу ІІ орендар сплачує орендну плату щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди. Відповідно до цього та ч. 2 ст. 625 ЦК України період нарахування індексу інфляції та 3% річних почався з 15.03.2022р.

4.7.У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем на користь позивача заборгованості за договором оренди у сумі 600 346, 56 грн. до 30.04.24р. (саме по цю дату позивач здійснив нарахування як індексу інфляції, так і 3% річних).

4.8.Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати встановлено судовим рішенням у справі №914/2964/22, яке набрало законної сили, суд, перевіривши підстави, строки та правильність нарахування індексу інфляції та 3% річних, враховуючи те, що саме позивач визначає суму і предмет позову, дійшов до висновку, що вимога про їх стягнення є обґрунтованою та підлягає до задоволення, незважаючи на те, що фактичний розмір 3% річних незначно перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення в цій частині.

4.9.При цьому суд не може взяти до уваги твердження відповідача про відсутність правових підстав нарахування індексу інфляції та 3% річних оскільки обмеження положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовується лише до договорів, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

4.10.Доводи відповідача про те, що між сторонами укладені мирові угоди по справах №914/2964/22, №914/3713/23 та №914/3027/23 є не підтвердженими доказами, оскільки таких мирових угод суду відповідачем не подано.

4.11.Разом з тим відповідач вказує, що несвоєчасна оплата послуг, наданих за Договорам оренди зумовлена воєнною агресією з боку РФ, введенням режиму воєнного стану та розпорядженням Кабінету міністрів України від 26.02.2022 №188 згідно з яким тимчасово закрилися міжнародні пункти пропуску для повітряного сполучення.

4.12.Суд критично ставиться до тверджень відповідача, оскільки підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

4.13.Варто звернути увагу, що порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

4.14.Згідно з листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

4.15.Факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим і суд не ставить під сумнів його негативний вплив на здійснювану суб`єктом господарювання діяльність.

4.16.Однак, як неодноразово зазначалося Верховним Судом, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Такі висновки викладені у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 та у постанові від 14 червня 2022 у справі № 922/2394/21.

4.17.Тому саме твердження відповідача про те, що зазначений лист від 28.02.2022 є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання грошових зобов`язань є помилковим та не обґрунтованим.

4.18. В тексті свого відзиву відповідач просить про зменшення тягаря вимог, що могло б розцінюватись судом як клопотання про зменшення штрафних санкцій, проте, 3% річних та індекс інфляції за своєю правовою природою є основним боргом, а не штрафними санкціями, а тому зменшенню не підлягає.

4.19.Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності

4.20.У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

4.21.Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків

4.22.Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

4.23.Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

4.24.У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

4.25.Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Приватного підприємства «Паво Груп» про стягнення заборгованості в розмірі 224 928,49 грн, з яких 186 604,86 грн інфляційних втрат та 38 323, 63 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

5.СУДОВІ ВИТРАТИ

5.1.Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в розмірі 3 373,93 грн покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Паво Груп» (03150, м. Київ вул. Велика Васильківська, б. 72, БЦ "Олімпійський", парадне 2, 9 поверх, офіс 153; ідентифікаційний код 01286056) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79000, м Львів, вул. Коперника, 4; ідентифікаційний код 42899921) 186 604,86 грн індексу інфляції, 38 323, 63 грн 3% річних та 3 373,93 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.24р.

СуддяЩигельська О.І.