Рішення

від 08.08.2024 по справі 915/1835/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року Справа № 915/1835/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: Масіна О.В. (поза межами суду в судовому засіданні 07.08.2024),

представника відповідача: Захаренкової А.Ю. (в залі суду в судовому засіданні 07.08.2024), представників третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Торгової компанії "АЛМІ" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю),

до відповідача: Миколаївської міської ради,

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,

про: стягнення набутих без достатніх правових підстав грошових коштів у сумі 735792,28 грн, -

в с т а н о в и в:

08.12.2023 Торгова компанія "АЛМІ" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н б/д (вх.№16149/23), в якій просить суд стягнути з Миколаївської міської ради набуті без достатніх правових підстав грошові кошти в сумі 735792,28 грн, які було безпідставно сплачено позивачем у період з квітня 2019 року по 24 липня 2023 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" та зазначає, що припинення Договору оренди земельної ділянки від 07.08.2008 з попереднім орендарем (позивачем) пов`язане з набуттям права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно третьою особою, відповідно, з урахуванням норм ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України в спірних правовідносинах відбулась фактична заміна сторони орендаря в Договорі оренди землі з дати реєстрації права власності на відчужене за Договором купівлі-продажу від 23.04.2019 нерухоме майно за ОСОБА_1 . Позивач вважає, що за вказаних обставин зобов`язання щодо сплати орендної плати за Договором оренди землі у позивача припинились з 23.04.2019, а всі наступні сплати грошових коштів у загальній сумі 735792,28 грн були здійснені без належних на те правових підстав, що дає право позивача звернутись до суду з метою захисту своїх прав в межах ст.1212 Цивільного кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023, - справу №915/1835/23 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 13.12.2023 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.12.2023 від позивача на адресу суду надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви б/н б/д (вх.№16964/23), зазначених в ухвалі суду від 13.12.2023.

При розгляді заяви судом встановлено, що позивачем додано документи до заяви б/н б/д (вх.№16964/23 від 27.12.2023) не вказані в переліку додатків на 49-ти арк., про що Відділом документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області складено Акт б/н від 27.12.2023.

12.01.2024 від позивача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів додаткових засвідчених копій додатків до позовної заяви б/н б/д (вх.№440/24).

Ухвалою суду від 12.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.02.2024. Зобов`язано позивача в строк до 12.02.2024: зазначити перелік наданих документів суду разом із заявою про виправлення недоліків позовної заяви б/н б/д (вх.№16964/23 від 27.12.2023), а також надати суду докази направлення відповідачу вказаної заяви з доданими до неї документами в т.ч. долученого до неї розрахунку набутих Миколаївською міською радою без достатніх правових підстав грошових коштів.

29.01.2024 від відповідача до суду в електронному вигляді надійшов відзив на позовну заяву б/н від 26.01.2024 (вх.№1126/24), в якому відповідач виклав свої заперечення на позов та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та зазначив наступне:

Згідно правових позицій Верховного суду, позивач мав усвідомлювати, що з моменту набуття права користування на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 новим користувачем - ОСОБА_1 зазначене нерухоме майно повністю вибуло з володіння ТК "АЛМІ", про що і зазначає сам позивач. Відповідач звертає увагу суду, що Миколаївська міська рада не зверталася до позивача з жодними позовами, заявами, претензіями чи скаргами щодо необхідності сплати орендної плати. Тобто позивач добровільно сплачував кошти за земельну ділянку, усвідомлюючи, що обов`язок зі сплати орендної плати автоматично виникає в нового власника об`єкта нерухомості. За такого, відповідач вважає необґрунтованими та надуманими доводи позивача щодо того, що "на позивача було безпідставно покладено тягар зі сплати плати за землю". Відповідач зазначає, що згідно тверджень позивача "у Єдиному реєстрі нерухомого майна по сьогоднішній день безпідставно, протягом вже більше ніж 4 роки роки, наявна інформація про зареєстроване за Торговою компанію "АЛМІ" "Інше речове право", а саме речові права за Договором оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , до податкових органів, вже на протязі більш як чотирьох років, надходить інформація про наявність таких прав, відповідно у ТК "АЛМІ" виникають обов`язки з декларування цієї земельної ділянки та сплати відповідних платежів за договором оренди", однак, здійснюючи запит у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з метою встановлення відповідності доводів позивача Миколаївською міською радою не було виявлено жодних відомостей щодо користування земельною ділянкою за Договором оренди від 07.08.2008 №5947. До того ж, відсутні будь-які докази в матеріалах справи на підтвердження доводів позивача. У позовній заяві зазначається, що 17.07.2019 ТК "АЛМІ" було направлено на адресу відповідача заяву про переоформлення Договору оренди землі на нового власника нерухомого майна - відповідач її не розглянув, відповіді не надав; 20.01.2020 було направлено на адресу відповідача заяву про переоформлення Договору оренди землі на нового власника нерухомого майна - відповідач її не розглянув, відповіді не надав.". Відповідач звертає увагу суду, що ознайомлюючись з матеріалами справи, було виявлено, що у "Клопотанні про переоформленні договору оренди землі" (дата, номер відсутні) вбачається про відсутність другої частини документу. Крім того, обидва вищезазначені документи не можуть вважатися вірогідним доказом у справі. Відповідач також посилаючись на ст.79 ГПК України вказує, що відсутні докази направлення зазначених документів на адресу відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що даний спір безпосередньо стосується прав та обов`язків вказаної особи як нового власника нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, відповідач вважає, що належним відповідачем у даній справі є ОСОБА_1 , оскільки саме він є новим власником нерухомого майна та обов`язок зі сплати орендної плати покладається саме на нового власника нерухомого майна - ОСОБА_1 , що і не заперечується позивачем.

Ухвалою суду від 12.02.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Підготовче засідання відкладено на 06.03.2024. Зобов`язано позивача: направити на адресу ОСОБА_1 копію позовної заяви з додатками до неї, докази направлення надати суду; виконати вимоги ухвали суду від 12.01.2024, викладені в п.4 її резолютивної частини. Запропоновано ОСОБА_1 в термін до 06.03.2024 надати суду письмові пояснення щодо позову, оформлені згідно до вимог ст.ст.165, 168 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються такі пояснення.

05.03.2024 від третьої особи - ОСОБА_1 в електронному вигляді до суду надійшли пояснення б/н від 05.03.2024 (вх.№2653/24), в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі та зазначає про наступне. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. В даній справі, позивач продовжував на протязі 2019-2023 року сплачувати орендну плату за Договором оренди №5947, предметом якого було передача в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 9436 кв.м, проект відведення якої затверджено рішенням міської ради від 18.11.05 №37/45, для обслуговування придбаних вбудовано-прибудованих приміщень магазину по АДРЕСА_3 . Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, посилаючись на положення ст.1212 ЦК України, просить стягнути з відповідача на його користь 735792,28 грн, тобто грошові кошти, які він сплатив за Договором оренди з 2019-2023 рік. Третя особа просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог на підставі ст.1212 ЦК України. Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Позивач сплатив відповідачу кошти, знаючи, що між ними фактично відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) щодо сплати орендної плати, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). Аналогічна позиція висловлена в Постанові КЦС ВС від 04.08.2021 у справі №185/446/18 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.01.2023 по справі №548/741/21. Отже, на думку третьої особи відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

06.03.2024 від позивача до суду надійшла заява з додатком на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2024 б/н від 05.03.2024 (вх.№2690/24) в електронному вигляді.

06.03.2024 від позивача до суду надійшло клопотання б/н від 06.03.2024 (вх.№2716/24), в якому він зазначив, що з метою ознайомлення сторін із поясненнями третьої сторони щодо предмету спору, підготовки власних пояснень та/або заперечень, надання додаткових доказів (в разі потреби) для підтвердження або спростування тих чи інших обставин, просить суд відкласти підготовче засідання, призначене на 06.03.2024 на іншу дату.

Ухвалою суду від 06.03.2024 призначено підготовче засідання на 03.04.2024.

02.04.2024 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення б/н від 02.04.2024 (вх.№3896/24), в яких він підтримав позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача набуті без достатніх правових підстав грошові кошти в сумі 735792,28 грн.

03.04.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) б/н від 03.04.2024 (вх.№3942/24), в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У підготовчому засіданні 03.04.2024 судом було оголошено перерву до 25.04.2024.

24.04.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 24.04.2024 (вх.№4927/24), в якій позивачем надано інформацію стосовно складу безпідставно набутих (без належних правових підстав) коштів Миколаївською міською радою. Також позивач зазначив, що в матеріалах справи міститься відповідь Миколаївської міської ради від 18.08.2023 на адвокатський запит, в якому зазначено суму безпідставно сплачених грошових коштів за період з 24.04.2019 по 24.07.2023 і переплата станом на 24.07.2023 становить 264051,08 грн. Позивач додатково звертає увагу суду на наявність в матеріалах справи Акту прийому-передачі майна від 26.04.2019 до Договору купівля-продажу нерухомого майна, в зв`язку з якими перейшло право користування земельною ділянкою під ним до ОСОБА_1 , а також Акт прийому-передачі документів до Договору купівлі-продажу від 23.04.2019 від 26.042019, відповідно пп.а) п.1. якого продавець передав, а покупець прийняв Договір оренди землі від 07.08.2008 та інші документи пов`язані з об`єктом нерухомості. Також, матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради від 19.06.2019, в якій останній просив Миколаївську міську раду внести зміни до Договору оренди від 07.08.2008 №5947 земельної ділянки площею 9436 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 . Вказане, на думку позивача, спростовує доводи та пояснення третьої особи про необізнаність щодо наявністю діючого Договору оренди під придбаною ним нерухомістю та відсутністю його волевиявлення для досягнення правової визначеності у відносинах пов`язаних з користуванням земельною ділянкою.

25.04.2024 від ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 25.04.2024 (вх.№4933/24), в яких зазначено, що під час розгляду справи судом було поставлено питання щодо дій вчинених ОСОБА_1 по переоформленню земельної ділянки після придбання нерухомості, розташованї за адресою: АДРЕСА_4 та 40-В. В рамках підготовки справи до розгляду по суті третьою особою додатково подано до суду письмові докази, якими підтверджувався намір ФОП Новосьолова Д.А. здійснити переоформлення земельних ділянок, якими за Договором оренди від 07.08.2008 №5947 користувався ТОВ "АЛМІ", проте Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради у відповідь на заяву ОСОБА_1 у оформленні Договору оренди було відмовлено. В підтвердження чого третьою особою надано копію заяви ОСОБА_1 від 19.06.2019 та відповідь Виконкому ММР на вих.№636/Пз-19 від 19.06.2019.

У підготовчому засіданні 25.04.2024 судом було оголошено перерву до 15.05.2024.

15.05.2024 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 15.05.2024 (вх.№5768/24), в якій міська рада просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі виходячи з наступного. За твердженням позивача «в результаті технічної помилки в окремі місяці здійснило значні переплати, які не відрізняються від сталих щомісячних платежів». Однак, зазначену обставину не можна назвати звичайною «технічною помилкою», оскільки вказані переплати відбувались систематично з грудня 2019 року по березень 2020 року, а потім і в грудні 2020 року. До того ж, згідно службової записки департаменту фінансів Миколаївської міської ради №10732/07.03-12/24-2 від 01.05.2024 до бюджету Миколаївської міської територіальної громади за кодом 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» від ТК "АЛМІ" за період червень 2019 - квітень 2023 надійшли кошти в розмірі 733138,59 грн, а саме: у 2019 році сплачено 69917,16 грн; у 2020 році - 347324,97 грн; у 2021 році - 126379,66 грн; у 2022 році - 137964,31 грн; у 2023 році - 51552,49 грн. Відповідач, посилаючись на ст.74 ГПК України зауважує, що кошти, які особа сплатила добровільно, знаючи, що в неї відсутній такий обов`язок, не підлягають поверненню як безпідставно набуті. Якщо особа здійснила сплату грошових коштів, знаючи, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для їх сплати, а згодом вимагає повернення сплачених грошових коштів, то така особа поводиться суперечливо й безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. (постанова ВС КЦС від 17.04.2024 року у справі №127/12240/22).

Ухвалою суду від 15.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2024.

10.06.2024 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 10.06.2024 (вх.№6815/24), в якій він просить суд застосувати пропуск строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Так відповідач, посилаючись на ч.1 ст.257, ст.256, ч.1 ст.261, ч.ч.3-5 ст.267 ЦК України та на правові позиції послідовно викладалися ВС, зокрема, в постановах від 15.05.2018 у справі №922/2058/17, від 13.11.2018 у справі №924/127/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 10.04.2019 у справі №6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі №910/15453/17, від 03.09.2019 у справі №920/903/17, від 19.11.2019 у справі №910/16827/17, вважає, що позивачу стало відомо про порушення його прав, а також про особу яка порушила його права ще 23.04.2019, тобто саме після укладення Договору купівлі-продажу з ОСОБА_1 , тобто строк позовної давності сплив 23.04.2022. Отже, сума стягнення грошових коштів не може бути вища, ніж та, що нарахована за три попередні роки. При цьому позовна заява датується 08.12.2023, а згідно розрахунків та платіжних інструкцій, доданих позивачем до позовної заяви сума грошових коштів, що підлягає поверненню починаючи з 25.06.2019 по 26.04.2023, таким чином, позовна заява подана позивачем після спливу строку позовної давності.

17.06.2024 від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання б/н від 14.06.2024 (вх.№7111/24), в яких він виклав свої заперечення на доводи відповідача та посилаючись на ст.ст.256, 257, 263 ЦК України та п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, зазначає, що перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупинився на час дії установленого на території України карантину з 12.03.2020 по 30.06.2023. Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відповідно ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України, строк позовної давності було перервано 18.08.2023 та 15.05.2024 та в силу ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України, а його перебіг почався заново. Позивач вважає, що керуючись положеннями цивільного, господарського та господарського процесуального законодавства, заява Миколаївської міської ради та інших учасників процесу про застосування строків позовної давності не може бути задоволена, як і наслідки застосування строків позовної давності в зв`язку з тим, перебіг строків передбачених 257 та 258 Цивільного кодексу України були зупинені в силу Закону (на підставі пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України) та перервані в порядку статті 264 Цивільного кодексу України.

26.06.2024 у судовому засіданні судом було оголошено перерву до 16.07.2024.

Ухвалою суду від 16.07.2024 відкладено судове засідання на 07.08.2024.

07.08.2024 у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі до 08.08.2024.

У судовому засіданні 08.08.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

27.09.2006 Торгова компанія "АЛМІ" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (надалі ТК "АЛМІ") на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. та зареєстрований за реєстрований в реєстрі за №2845, придбало у Товариства з обмежено відповідальністю "БЕРЕГ-БУДГРУП" нежитлові приміщення продовольчого та промтоварного магазину загальною площею 1557,80 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2006, виданим Миколаївським МБТІ.

07.08.2008 між Миколаївською міською радою (орендодавець, відповідач у справі) та ТК "АЛМІ" (орендар, позивач у справі) було укладено Договір оренди землі №5947 (надалі - Договір оренди землі), відповідно до п.п.1.1, 2.1, якого Миколаївська міська рада на підставі рішення №22/56 від 13.03.2008 передала, а ТК "АЛМІ" прийняла в оренду земельну ділянку для обслуговування придбаних вбудовано-прибудованих приміщень магазину по вул.Артема, 40-б, 40-в/Корабельний район/ загальною площею 9436 /дев`ять тисяч чотириста тридцять шість/ кв.м, у т.ч. 3115 кв.м під капітальною забудовою, 16 кв.м під тимчасовою забудовою, 4339 кв.м під проїздами та проходами, 1966 кв.м під зеленими насадженнями, з визначенням ідеальної частки ТК "АЛМІ" 333/1000 від земельної ділянки площею 9436 кв.м, що складає 3140 (три тисячі сто сорок) кв.м, без права передачі її в суборенду.

Згідно п.3.1 Договору оренди землі, договір діє протягом 15 (п`ятнадцяти) років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Відповідно до п.4.1 Договору оренди землі за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

Щодо розміру орендної плати сторони домовились про наступне.

Річна орендна плата за земельну ділянку (3140 кв.м) встановлюється у розмірі 3% (трьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (3140 кв.м) на час укладення цього договору складає 15678833,40 грн (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,028).

Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 47035,0 грн (п.4.2 Договору оренди землі).

У відповідності до пп.в) п.9.2 Договору оренди землі орендодавець зобов`язаний попередити про права третіх осіб на земельну ділянку.

Відповідно до пп.к) п.9.4 Договору оренди землі у разі відчуження усіх будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар може звернутися до міської ради з клопотанням дострокового розірвання договору, при цьому він зобов`язаний повідомити нового власника про необхідність переоформлення на себе правових документів на землю. Договір оренди землі буде достроково розірваний з ініціативи орендаря з дати укладення договору оренди землі між міською радою та новим власником споруд.

Згідно пп.л) п.9.4 Договору оренди землі у разі відчуження часток будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов`язаний повідомити про це міську раду у 10-денний термін із дня відчуження. Орендар сумісно з власником придбаного майна можуть звернутися до міської ради з клопотанням про внесення змін до договору оренди землі щодо зменшення площі земельної ділянки та переоформлення документів на право користування земельною ділянкою, що зайнята проданою часткою будівель та споруд, на нового власника майна. При цьому зміни до договору оренди землі будуть внесені після прийняття рішення міської ради про зменшення площі земельної ділянки та надання новому власнику майна у користування земельної ділянки, що зайнята проданою часткою будівель та споруд.

У відповідності до п.12.1 Договору оренди землі всі зміни та/або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткового правочину, що буде невід`ємною частиною цього договору. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення прийняте в установленому законодавством порядку.

Згідно п.12.2 Договору оренди землі договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.12.3 Договору оренди землі дія договору припиняється шляхом розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін.

У відповідності до п.12.5 Договору оренди землі розірвання цього договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Згідно п.12.8 Договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до третьої особи, а а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до п.14.1 Договору оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

23.04.2019 між ТК "АЛМІ" та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу (надалі - Договір від 23.04.2019), посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Козленюк С.І. та зареєстрований за реєстровим номером 366.

Відповідно до п.п.1.1, 2.1 Договору від 23.04.2019, ОСОБА_1 придбав у ТК "АЛМІ" нежитлові приміщення продовольчого та промтоварного магазину загальною площею 1557,80 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ).

26.04.2019 між позивачем та ОСОБА_1 складено та підписано Акт прийому-передачі нерухомого майна нежитлового приміщення загальною площею 1557,80 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.24).

Крім того, 26.04.2019 ТК "АЛМІ" було передано, а ОСОБА_1 було прийнято всю технічну документацію щодо нерухомого майна, в тому числі було передано Договір оренди землі від 07.08.2008, про що між ними було складено та підписано Акт прийому-передачі документів (т.2 а.с.25).

Тобто, після укладення Договору купівлі-продажу від 23.04.2019 нежитлове приміщення загальною площею 1557,80 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 повністю вибуло з володіння ТК "АЛМІ". Відповідно, позивачем було втрачено і можливість користування земельною ділянкою під ним.

При укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 було повідомлено про укладений ТК "АЛМІ" та Миколаївською міською радою Договір орендної ділянки та необхідність укладення аналогічного Договору оренди земельної ділянки з Миколаївською міською радою ОСОБА_1 вже як власника нерухомості, в підтвердження чого позивачем додано до позову копії Договору та інші документи і звернення (клопотання).

19.06.2019 позивач звернувся до відповідача з листом №636/Лз-19 щодо переоформлення Договору оренди земельної ділянки у зв`язку з її продажем (т.2 а.с.160)..

В свою чергу, 19.06.2019 вже новий власник нерухомого майна - ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до Договору оренди землі від 07.08.2008 та заміну сторони у договорі (т.2 а.с.35).

Відповідач у листі №636/пз-19 від 19.06.2019 повідомив ОСОБА_1 , що розгляд його заяви може відбуватись лише після уточнення меж, конфігурації та площі земельної ділянки, на якій розташовано житловий будинок по АДРЕСА_1 , та визначення прибудинкової території необхідної для його обслуговування, на підставі графічних та текстових матеріалів з відповідним розрахунком прибудинкової території, виконаним ліцензованим проектувальником, з урахуванням законних інтересів власника або користувачів земельних ділянок та будівель (т.2 а.с.166, 167).

Таким чином, жодна із заяв позивача та третьої особи не була задоволена відповідачем; заміни сторони в Договорі оренди землі, чи розірвання договору з позивачем, чи укладання іншого договору з новим власником нерухомого майна, - не відбулось.

Позивач у позові зазначає, що у Єдиному реєстрі нерухомого майна по сьогоднішній день безпідставно, протягом вже більше ніж 4 роки, наявна інформація про зареєстроване за Торговою компанією "АЛМІ" "Інше речове право", а саме речові права за Договором оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 до податкових органів, вже на протязі більш як чотирьох років, надходить інформація про наявність таких прав, відповідно у ТК "АЛМІ" виникають обов`язки з декларування цієї земельної ділянки та сплати відповідних платежів за Договором оренди. Зважаючи на фактичні обставини, в разі несплати платежів за договором оренди, відсутністю відповідної податкової звітності за наявності зареєстрованого речового права, до позивача можуть бути застосовані фінансові та господарські санкції у вигляді штрафів за Договором оренди землі, стягнення заборгованості в судовому порядку з боку відповідача, санкції з боку податкової, а в подальшому й додаткові витрати на оскарження таких заходів, та/або витрати на виконавчі провадження. Тобто, з травня 2019 року на позивача було безпідставно покладено тягар зі сплати плати за землю, та інші обов`язкові платежі та зобов`язання за землю й чужий об`єкт нерухомого майна, а саме власника - Миколаївської міської ради та користувача - ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що ним неодноразово вчинялися дії направлені на припинення договору в частині користування земельною ділянкою ТК "АЛМІ", внесення змін договору до договору, розірвання договору, шляхом направлення відповідних заяв та клопотань, проте відповідачем вказані заяви і клопотання не розглядались та жодних відповідей на такі звернення він не надавав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача стосовно переоформлення Договору оренди землі.

17.07.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про переоформлення Договору оренди землі на нового власника нерухомого майна; 20.01.2020 позивачем було направлено на адресу відповідача клопотання про переоформлення Договору оренди землі на нового власника нерухомого майна; 08.07.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про розірвання з ТК "АЛМІ" договору оренди; 02.02.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про розгляд попередніх заяв та клопотань (т.1 а.с.58,61,65 т.2 а.с.37-41).

Проте, відповідачем не було розглянуто зазначені заяви, клопотання та вимогу, відповіді не надано.

14.03.2023 на адресу відповідача було направлено Адвокатський запит №14/04/23-1 від 14.03.2023 щодо розгляду заяв, клопотання та вимог ТК "АЛМІ" про заміну сторони в Договорі оренди землі (т.2 а.с.42, 43).

В свою чергу Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було надано відповідь №1895/02.02.01-40/11/14/23 від 23.05.2023 з додатками на адвокатський запит.

Крім того разом із відповіддю на адвокатський запит, відповідачем було надано лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1081/02.02.01-40/11/14/23 від 28.03.2023, який було складено та направлено позивачеві в конверті разом із відповіддю. В зазначеному листі відповідач, посилаючись на ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі", з урахуванням ч.16 ст.120 Земельного кодексу України та висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, повідомив позивача, що ОСОБА_1 , який набув право власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці площею 3140 кв.м (ідеальна частка землекористування від земельної ділянки площею 9436 кв.м) по АДРЕСА_5 , фактично став орендарем зазначеної земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і в попереднього власника - ТК "АЛМІ". При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19. Отже, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, тому не є обов`язковим. Подібний правовий висновок щодо застосування ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема заміни орендаря у договорі оренди у судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору), викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19, у постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №914/3250/20. З огляду на вищезазначене у міської ради немає підстав для дострокового розірвання Договору оренди землі від 07.10.2008 №5947.

Також 06.07.2023 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит №06/07/23-1 від 06.07.2023 про надання інформації щодо сплачених ТК "АЛМІ" коштів на користь Миколаївської міської ради з 23.04.2019 - день фактичного припинення Договору оренди землі по день запиту (т.2 а.с.47,48).

На вищевказаний адвокатський запит відповідачем було надано відповідь №3245/02.02.01-40/11/14/23 від 18.08.2023, в якій повідомлено, що переплати за припиненим Договором оренди землі становить 735792,28 грн (т.2 а.с.49).

В подальшому, Департамент фінансів Миколаївської міської ради у листі №10732/07.03-12/24-2 від 01.05.2024 повідомив, що переплати за припиненим Договором оренди землі становить 733138,59 грн (т.2. а.с.177, 178).

Позивач у позові зазначає, що у зв`язку наявністю правової невизначеності та фактичної відмови відповідача переоформлення умов Договору оренди землі на нового власника нерухомого майна, позивачем вимушено сплачувались в рахунок орендної плати платежі, які відповідач отримував без належних на те правових підстав, задля уникнення негативних наслідків, виникнення податкового боргу, блокування рахунків тощо.

Позивач вказує, що зобов`язання щодо сплати орендної плати за Договором оренди землі у нього припинилось з 23.04.2019, а всі наступні надходження на користь відповідача були без належних на те правових підстав грошові кошти у сумі 735792,28 грн, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача та відповідача, пояснень 3-ї особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як вбачається з умов Договору оренди землі №5947 від 07.08.2008, укладеного між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавець), а саме:

- орендар зобов`язаний у разі відчудження усіх будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар може звернутися до міської ради з клопотанням дострокового розірвання договору, при цьому він зобов`язаний повідомити нового власника про необхідність переоформлення на себе правових документів на землю. Договір оренди землі буде достроково розірваний з ініціативи орендаря з дати укладення договору оренди землі між міською радою та новим власником споруд (пп.к) п.9.4 Договору оренди землі);

- орендар зобов`язаний у разі відчудження часток будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов`язаний повідомити про це міську раду у 10-денний термін із дня відчудження. Орендар сумісно з власником придбаного майна можуть звернутися до міської ради з клопотанням про внесення змін до договору оренди землі щодо зменшення площі земельної ділянки та переоформлення документів на право користування земельною ділянкою, що зайнята проданою часткою будівель та споруд, на нового власника майна. При цьому зміни до договору оренди землі будуть внесені після прийняття рішення міської ради про зменшення площі земельної ділянки та надання новому власнику майна у користування земельної ділянки, що зайнята проданою часткою будівель та споруд (пп.л) п.9.4 Договору оренди землі);

- всі зміни та/або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткового правочину, що буде невід`ємною частиною цього договору. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення прийняте в установленому законодавством порядку (п.12.1 Договору оренди землі);

- розірвання цього договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (п.12.5 Договору оренди землі).

У відповідності до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Тобто особа, яка набула права власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новий власник набув право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно (Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №922/2845/19).

Враховуючи висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, відповідно до якого, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості позивачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Позивач посилаючись на п.13.1 Договору оренди землі №5947 від 07.08.2008 вважає, що має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань передбачених цим договором. Збитками вважаються фактичні втрати, яких орендар зазнав.

За змістом наведених положень Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав як власника земельної ділянки, так і землекористувача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулася за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За твердженням позивача, за період з квітня 2019 року по 24 липня 2023 року ним було безпідставно сплачено та збережено відповідачем без належних на те підстав грошові кошти в сумі 735792,28 грн, які просить суд стягнути з відповідача, що підтверджується Розрахунком безпідставно отриманих грошових коштів та платіжними інструкціями на вказану суму (т.1 а.с.136, 137).

Згідно службової записки департаменту фінансів Миколаївської міської ради №10732/07.03-12/24-2 від 01.05.2024 до бюджету Миколаївської міської територіальної громади за кодом 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» від Торгової компанії "АЛМІ" за період червень 2019 - квітень 2023 надійшли кошти в розмірі 733138,59 грн.

Тобто розрахунок здійснено без урахування платіжної інструкції №356 від 25.04.2019 на суму 2653,69 грн (оплата орендної плати за березень 2019 року), яка є оплатою поза межами спірного періоду. При цьому, позивачем не надано суду доказів сплати орендної плати за квітень 2019 року.

Під час розгляду справи позивач погодився з наведеним розрахунком, однак враховуючи, що позивачем не надано суду письмової заяви про зменшення розміру заборгованості у відповідності до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, судом розглядаються позовні вимоги заявлені позивачем у позові щодо стягнення з відповідача грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав у сумі 735792,28 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що за період з червня 2019 року по квітень 2023 року позивачем було сплачно відповідачу орендну плату за землю по Договору оренди землі у загальному розмірі 733138,59 грн, підтверджується платіжними інструкціями, а саме: №530 від 25.06.2019 на суму 2653,69 грн; №623 від 26.07.2019 на суму 2653,69 грн; №727 від 28.08.2019 на суму 2653,69 грн; №802 від 25.09.2019 на суму 2653,69 грн; №919 від 30.10.2019 на суму 2653,69 грн; №992 від 29.11.2019 на суму 2653,69 грн; №1066 від 27.12.2019 на суму 53995,02 грн; №103 від 29.01.2020 на суму 93864,79 грн; №192 від 27.02.2020 на суму 58211,07 грн; №274 від 30.03.2020 на суму 103864,79 грн; №461 від 29.05.2020 на суму 10531,64 грн; №537 від 30.06.2020 на суму 10531,64 грн; №673 від 30.07.2020 на суму 10531,64 грн; №751 від 27.08.2020 на суму 10531,64 грн; №843 від 28.09.2020 на суму 10531,64 грн; №925 від 28.10.2020 на суму 10531,64 грн; №1039 від 27.11.2020 на суму 10531,64 грн; №1113 від 28.12.2020 на суму 17662,84 грн; №1199 від 27.01.2021 на суму 10531,62 грн; №1323 від 26.02.2021 на суму 10531,62 грн; №1447 від 29.03.2021 на суму 10531,66 грн; №1551 від 27.04.2021 на суму 10531,64 грн; №1682 від 27.05.2021 на суму 10531,64 грн; №1797 від 29.06.2021 на суму 10531,64 грн; №1958 від 27.07.2021 на суму 10531,64 грн; №2049 від 30.08.2021 на суму 10531,64 грн; №2154 від 29.09.2021 на суму 10531,64 грн; №338 від 28.10.2021 на суму 10531,64 грн; №438 від 29.11.2021 на суму 10531,64 грн; №557 від 28.12.2021 на суму 10531,64 грн; №673 від 27.01.2022 на суму 10531,62 грн; №7017 від 02.03.2022 на суму 11584,79 грн; №7167 від 30.03.2022 на суму 11584,79 грн; №7267 від 28.04.2022 на суму 11584,79 грн; №7407 від 27.05.2022 на суму 11584,79 грн; №7547 від 29.06.2022 на суму 11584,79 грн; №7697 від 27.07.2022 на суму 11584,79 грн; №7833 від 24.08.2022 на суму 11584,79 грн; №9043 від 28.09.2022 на суму 11584,79 грн; №9193 від 26.10.2022 на суму 11584,79 грн; №9365 від 23.11.2022 на суму 11584,79 грн; №9118 від 28.12.2022 на суму 11584,79 грн; №9238 від 25.01.2023 на суму 11584,84 грн; №9348 від 22.02.2023 на суму 13322,55 грн; №9618 від 29.03.2023 на суму 13322,55 грн; №0000122 від 26.04.2023 на суму 13322,55 грн.

Відповідачем розмір сплачених без належних правових підставі коштів у сумі 733138,59 грн не заперечено, однак заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивача було достеменно відомо про відсутність у нього обов`язку зі сплати вказаних коштів, здійснював оплату, а тому поведінка позивача з повернення зазначених коштів є суперечливою.

При цьому, відповідач посилається на позицію висловлену в Постанові КЦС ВС від 04.08.2021 у справі №185/446/18 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.01.2023 по справі №548/741/21, в якій зазначено, що в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. У справі, яка переглядалась, позивач сплатив відповідачу кошти, знаючи, що між ними фактично відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) щодо сплати орендної плати, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).

На думку суду, у справі, що розглядається, поведінку позивача не можна вважати суперечливою, оскільки його дії зі сплати орендних платежів були викликані відсутністю чіткої позиції орендодавця щодо переоформлення оренди земельної ділянки на нового власника нерухомості.

Так, лише у листі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1081/02.02.01-40/11/14/23 від 28.03.2023 орендодавцем, з посиланням на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19, повідомив позивача, що договір оренди спірної земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором купівлі-продажу, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці нерухоме майно.

До цього моменту, навіть за наявності певних правових позицій Верховного Суду, діяв, укладений між сторонами Договір оренди землі, умовами якого був передбачений чіткий порядок дій орендаря у разі відчуження усіх будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, результатом яких могло стати або розірвання договору або внесення до нього відповідних змін (пп.к, л) п.9.4 Договору оренди землі).

Спрямовані на виконання вказаних вимог договору оренди дії позивачем добросовісно вчинялись.

При цьому, направлені позивачем на адресу відповідача у 2019 - 2022 роках листи, з метою вирішення спірного питання, були залишені без реагування.

Судом також взято до уваги, що Миколаївська міська рада знаючи про виникнення у ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки, на якій розміщене придбане ним нерухоме майно, а отже виникнення у останнього відповідних права та обов`язків орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, не вчиняло жодних дій, у межах наданих їй повноважень зі стягнення орендної плати з належного платника.

За таких обставин, посилання відповідача на суперечливу поведінку позивача є недоречним.

Серед загальних засад цивільного законодавства є зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність.

При наданні оцінки діям сторін у спірних правовідносинах судом також враховано позицію Великої Палата Верховного Суду, викладену в ухвалі від 25.05.2023 у справі №909/1191/21, в якій Велика Палата зауважила наступне:

« 11. Колегія суддів КГС ВС зазначила, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) є однією із основоположних засад цивільного законодавства, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб».

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відмова відповідача повернути надмірно, без достатніх правових підстав, сплачені позивачем орендні платежі, розмір яких відповідачем підтверджено, з посиланням на суперечливу поведінку останнього, розцінюється судом як обмеження з боку відповідача права власності позивача на належне позивачу майно (грошові кошти).

Враховуючи встановлені судом обставини, керуючись принципами справедливості та добросовісності суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав у сумі 733138,59 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Періодом виникнення спірної заборгованості є квітень 2019 року - березень 2023 року.

У відповідності до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України, були продовжені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до приписів п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Згідно ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У відповідності до вищевказаної норми, строки позовної давності переривались декілька разів в зв`язку із вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання ним безпідставної сплати позивачем грошових коштів за договором, який припинив свою дію в 2019 році, що також підтверджується відповідачем у попередній відповіді від 28.03.2023 №1081/02.02.01-40/11/14/23 на адвокатський запит, а саме: - 18.08.2023 - із наданням відповіді Миколаївською міською радою №3245/02.02.01-40/11/14/23 від 18.08.2023 на адвокатський запит №06/07/23-1 від 06.07.2023 про сплату ТК "АЛМІ" на користь Миколаївської міської ради грошових коштів в сумі 735792,28 грн за період з квітня 2019 року по квітень 2023 року; - 15.05.2024 - із наданням до суду заяви від 15.05.2024, в якій уточнена сума спірної заборгованості безпідставно отриманих (без належних правових підстав) грошових коштів в сумі 733138,59 грн та долученням відповідних доказів.

Тобто, у спірних правовідносинах з 12.03.2020 по 30.06.2023 перебіг позовної давності зупинився на час дії установленого на території України карантину, а з 24.02.2022 перебіг позовної давності зупинився на строк дії воєнного стану в Україні. Крім того, 18.08.2023 та 15.05.2024 строк давності було перервано та в силу ч.3 ст.264 ЦК України, а його перебіг почався заново, а тому суд не вбачає правових підстав для застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку з перебуванням головуючого у даній справі судді Мавродієвої М.В. у відпустці, повний текст судового рішення підписано 09.09.2024.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Миколаївської міської ради (м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20, код ЄДРПОУ 26565573) на користь Торгової компанії "АЛМІ" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (м.Одеса, вул.Середня, буд.83-В, код ЄДРПОУ 31327274) 733138,59 грн грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав та 10997,08 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 09.09.2024 року.

Суддя М.В. Мавродієва