Рішення

від 28.08.2024 по справі 915/263/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року Справа № 915/263/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" (адреса: 56140, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, с. Висунськ, вул. Завгороднього, буд. 44/8, код ЄДРПОУ 43622594)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН" (адреса: 54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Даля, буд. 2/3, код ЄДРПОУ 39690134)

про стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН" про стягнення заборгованості за Договором поставки №1/0308 від 03.08.2023 у розмірі 332068,02 грн, з яких: 300000,00 грн - основний борг, 32068,02 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором щодо оплати вартості поставленого товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/263/24 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалою від 11.04.2024 суд постановив: здійснити перехід до розгляду справи № 915/263/24 за правилами загального позовного провадження; розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання у справі призначити на 08 травня 2024 року о 10:30 год.

12.04.2024 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, просить суд врахувати виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, який становить більше ніж 80% від усієї суми заборгованості, вважає, що присудження до стягнення всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов`язання у зв`язку з певними обставинами (введення воєнного стану в Україні та блокування українсько-польського кордону); просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 08.05.2024 суд постановив: клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН" від 07.05.2024 задовольнити частково; підготовче засідання у справі відкласти на 05 червня 2024 року об 11:00 год., у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН" від 07.05.2024 в частині продовження строку проведення підготовчого провадження у господарській справі №915/263/24 відмовити.

05.06.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 03 липня 2024 року о 10:30 год.

02.07.2024 представником позивача подано до господарського суду для долучення до матеріалів справи докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути в повному обсязі.

03.07.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 28 серпня 2024 року об 11:30 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Сторони правом участі у судовому засіданні не скористались.

Заявою від 26.08.2024 представник позивача просить суд здійснювати розгляд справи без його участі, просить позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути заявлені судові витрати в повному обсязі.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 28.08.2024, не визнавалась судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

На підставі ст. 233 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

03.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН" (надалі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 1/0308 (надалі - Договір), згідно з предметом якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію (надалі - «Товар») в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у Специфікаціях до Договору, а Покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату Товару. (п. 1.1 Договору).

За умовами Договору:

- найменування, одиниця виміру, кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються в рахунках чи в Специфікаціях. Сторонами досягнуто згоди, що одиницею виміру Товару, що поставляється на умовах даного договору, є метрична тонна (МТ) (п. 1.3.);

- ціна за одиницю Товару, що поставляється за цим Договором, є договірною і визначається Сторонами у відповідності з умовами поставки, вказаних у рахунках, специфікаціях, і включає в себе податки і збори, а також інші витрати Постачальника, пов`язані з поставкою Товару (п. 2.1.);

- покупець здійснює оплату в розмірі 80 % вартості партії Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 3-5 банківських днів після поставки Товару на підставі реєстру та отримання рахунку від Постачальника. Остаточний розрахунок за поставлений Товар здійснюється протягом 7 банківських днів за умови виконання Постачальником в повному обсязі зобов`язань, визначених в п. 4.5 цього договору (п.2.4.);

- постачальник зобов`язується (п. 4.5.):

п. п. 4.5.1. Надати Покупцю разом з кожною поставкою товару наступні документи:

- видаткову накладну на паперовому носії на кожну партію вивантаженого (прийнятого) Товару, дата видачі якої повинна відповідати даті вивантаження відповідної партії Товару;

- видаткову накладну в форматі електронного документу направлену на електронну адресу Покупця: ІНФОРМАЦІЯ_1, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства, яку Покупець повинен отримати протягом наступного дня після поставки Товару;

- товарно-транспортну накладну, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства;

- посвідчення якості товару за вимогою Покупця.

п. п. 4.5.2 Зареєструвати в ЄРПН після першої події (отримання коштів або переоформлення/відвантаження Товару) належним чином оформлену ц відповідності до правил, які встановлені п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема із обов`язковим зазначенням коду Товару згідно з УКТ ЗЕД, податкову накладну та/або розрахунки коригувань до податкової накладної, з урахуванням граничних строків;

- у випадку порушення Покупцем строків розрахунків за договором, Покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ, встановленої діючим законодавством, від несплаченої суми за кожний день прострочення, крім випадків, коли таке порушення відбулося через невиконання Постачальником строків і умов, передбачених даним Договором (п.5.2.);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 25.06.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 7.4.).

На виконання договірних зобов`язань сторонами було укладено специфікації:

- №1 від 03 серпня 2023 р. на суму 570 000,00 грн. з ПДВ;

- № 2 від 16 листопада 2023 р. на суму 296 999,87 грн. з ПДВ;

- № 3 від 29 листопада 2023 р. на суму 316 250,02 грн. з ПДВ;

- № 4 від 30 листопада 2023 р. на суму 316 250,02 грн. з ПДВ;

- № 5 від 04 грудня 2023 р. на суму 143 750,01 грн. з ПДВ;

- № 6 від 05 грудня 2023 р. на суму 178 500,06 грн. з ПДВ;

- № 7 від 05 грудня 2023 р. на суму 472 000,13 грн. з ПДВ;

- № 8 від 19 грудня 2023 р. на суму 151 250.07 грн. з ПДВ.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору на адресу ТОВ «АГРО ПРОВІЖН» було поставлено товару на загальну суму 2496724,00 грн, що підтверджується:

- видатковими накладними № РН-0000003 від 14.08.2023 року на суму 271 149,00 грн з ПДВ, № РН-0000004 від 14.08.2023 року на суму 307 743,00 грн з ПДВ, № РН-0000015 від 20.11.2023 року на суму 287 820,00 грн з ПДВ, № РН-0000018 від 30.11.2023 року на суму 160 425.00 грн. з ПДВ, №РН-0000019 від 02.12.2023 року на суму 164 220,00 грн з ПДВ, № РН-0000019/1 від 02.12.2023 року на суму 161 230,00 грн. з ПДВ, № РН-0000020 від 03.12.2023 року на суму 161 460,00 грн з ПДВ, № РН-0000021 від 04.12.2023 року на суму 149 040,00 грн з ПДВ, № РН-0000025 від 09.12.2023 року на суму 176 953,00 грн з ПДВ, № РН-0000026 від 11.12.2023 року на суму 165 908,00 грн з ПДВ, № РН-0000028 від 18.12.2023 року на суму 162 014,00 грн з ПДВ, № РН-0000030 від 20.12.2023 року на суму 166 380,00 грн з ПДВ, № РН-0000031 від 20.12.2023 року на суму 162 382,00 грн з ПДВ.;

- довіреностями: №17 від 03.08.2023, № 37 від 20.11.2023, № 40 від 30.11.2023, № 41 від 02.12.2023, № 42 від 02.12.2023, № 43 від 03.12.2023, № 44 від 04.12.2023, № 46 від 09.12.2023, № 47 від 11.12.2023, № 49 від 18.12.2023, № 50 від 20.12.2023, № 51 від 20.12.2023;

- товарно-транспортними накладними: №1-0308 від 03.08.2023, №3-0408 від 04.08.2023, №1-0408 від 04.08.2023, №2-0408 від 04.08.2023, №1-1911 від 19.11.2023, №2-1911 від 19.11.2023, №1-3011 від 30.11.2023, №1-0112 від 01.12.2023, №2-0112 від 01.12.2023, №1-0212 від 02.12.2023, №1-0412 від 04.12.2023, №1-0812 від 08.12.2023, №2-0912 від 09.12.2023, № 11512 від 15.12.2023, № 1-1512 від 15.12.2023, № 11912 від 19.12.2023, № 1-1912 від 15.12.2023, № 21912 від 19.12.2023, № 2-1912 від 15.12.2023.

На виконання п. 2.4 Договору Позивачем на адресу були виставлені на оплату рахунки-фактури № СФ-0000003 від 14.08.2023 на суму 578 892,00 грн, № СФ-0000020 від 20.11.2023 на суму 287 820,00 грн, № СФ-0000023 від 30.11.2023 на суму 160 425,00 грн, № СФ-0000024 від 02.12.2023 на суму 164 220,00 грн, № СФ-0000024/1 від 02.12.2023 на суму 161 230,00 грн, № СФ-0000025 від 03.12.2023 на суму 161 460,00 грн, № СФ-0000026 від 04.12.2023 на суму 149 040,00 грн, № СФ-0000030 від 09.12.2023 на суму 176 953,00 грн, № СФ-0000031 від 11.12.2023 на суму 165 908,00 грн, № СФ-0000033 від 18.12.2023 на суму 162 014,00 грн, № СФ-0000036 від 20.12.2023 на суму 162 382,00 грн.

На виконання вимог Податкового кодексу Позивач склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: № 2 від 14.08.2023 на суму 271 149,00 грн. з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 23.08.2023; податкова накладна № 3 від 14.08.2023 на суму 307 743,00 грн. з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 23.08.2023; податкова накладна № 19 від 20.11.2023 на суму 287 820,00 грн. з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 24.11.2023; податкова накладна № 22 від 30.11.2023 на суму 160 425,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 06.12.2023; податкова накладна № 23 від 02.12.2023 на суму 164 220,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 11.12.2023; податкова накладна № 24 від 02.12.2023 на суму 161 230,00 грн. з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 11.12.2023; податкова накладна № 25 від 02.12.2023 на суму 161 460,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 11.12.2023; податкова накладна № 26 від 04.12.2023 на суму 149 040,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 11.12.2023; податкова накладна № 30 від 09.12.2023 на суму 176 953,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 14.12.2023; податкова накладна № 31 від 11.12.2023 на суму 165 908,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 14.12.2023; податкова накладна № 33 від 18.12.2023 на суму 162 014,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 21.12.2023; податкова накладна № 35 від 20.12.2023 на суму 166 380,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 25.12.2023; податкова накладна № 36 від 20.12.2023 на суму 162 382,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 07.02.2024.

Відповідачем зобов`язання за Договором щодо оплати вартості товару виконано частково на суму 2196724,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 295 від 04.09.2023 на суму 59 054,00 грн, № 318 від 07.09.2023 на суму 43 440,00 грн, № 321 від 08.09.2023 на суму 45 915,00 грн, № 322 від 11.09.2023 на суму 48 510,00 грн, № 323 від 12.09.2023 на суму 49 275,00 грн, № 486 від 06.11.2023 на суму 115 778,80 грн, № 550 від 23.11.2023 на суму 230 256,00 грн, № 578 від 05.12.2023 на суму 128 340,00 грн, № 588 від 08.12.2023 на суму 128 984,00 грн, № 591 від 08.12.2023 на суму 119 232,00 грн, № 590 від 08.12.2023 на суму 129 168,00 грн, № 589 від 08.12.2023 на суму 131 376,00 грн, № 645 від 20.12.2023 на суму 132 726,40 грн, № 644 від 20.12.2023 на суму 141 562,40 грн, № 651 від 22.12.2023 на суму 129 611,20 грн, № 652 від 22.12.2023 на суму 133 104,00 грн, № 661 від 28.12.2023 на суму 129 905,60 грн, № 76 від 13.02.2024 на суму 57 564,00 грн, № 77 від 13.02.2024 на суму 26 002,40 грн.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором в сумі 300 000,00 грн та пені в сумі 32 068.02 грн.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин пов`язаних з порушенням Відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За своєю правовою природою укладений сторонами спору договір є договором поставки.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 253 ЦК України закріплено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договірних зобов`язань позивач поставив відповідачеві товар на суму 2496724,00 грн, що підтверджується зазначеними вище: видатковими накладними (а.с. 126-132), довіреностями на отримання товару (а.с. 133-138), товарно-транспортними накладними (а.с.139-148), рахунками-фактурами (а.с. 149-154), податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН (а.с.155-174). Відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконано частково на суму 2196724,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с.65-65-74).

Відповідач не заперечив ні факту наявності заборгованості за договором у розмірі 300 000,00 грн, ні обставини невиконання зобов`язань за договором у встановлений строк.

Таким чином судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати вартості отриманого за Договором товару становить 300000,00 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 300000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 32 068,02 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.2. Договору, у випадку порушення Покупцем строків розрахунків за договором, Покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ, встановленої діючим законодавством, від несплаченої суми за кожний день прострочення, крім випадків, коли таке порушення відбулося через невиконання Постачальником строків і умов, передбачених даним Договором.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та умов Договору позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом встановлено, що період нарахування та сам розрахунок позивача арифметично правильний.

Відповідачем розрахунки позивача не спростовано та не заперечено.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 32068,02 грн є обґрунтованими.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що присудження до стягнення всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов`язання у зв`язку з певними обставинами (введення воєнного стану в Україні та блокування українсько-польського кордону). Стягнення всієї заявленої суми пені за наявності економічного спаду у період збройної агресії РФ може негативно вплинути на діяльність відповідача та лягти на нього непомірним фінансовим тягарем. Відповідач просить врахувати критичний фінансовий стан товариства, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями товариства. При цьому, відповідач зазначає, що ТОВ «АГРО ПРОВІЖН» не є ризиковим підприємством, не є фігурантом кримінальних розслідувань. Навпаки, товариство завжди виконує свої законні зобов`язання і має добру репутацію на ринку. Також відповідач просить врахувати Суд, що у матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках слід звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження №14- 224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

При вирішенні клопотання відповідача судом враховано наступне: ступінь виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором становить більше ніж 80% від усієї суми заборгованості, відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в повному обсязі, відповідач не ухиляється від виконання зобов`язань за Договором, відсутні докази наявності у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором є наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов`язання у зв`язку з певними обставинами (введення воєнного стану в Україні та блокування українсько-польського кордону), отже стягнення з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені - 16034,01 грн (50% заявленого розміру).

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині із врахуванням наведених міркувань щодо розміру пені, що за підрахунками суду складає 16034,01 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що судові витрати позивача у даній справі складаються з витрат по сплаті судового збору за забезпечення позову до подання позовної заяви в сумі 1514,00 грн та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в сумі 3984,82 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1514,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 3984,82 грн - судовий збір за подання позову до господарського суду.

Стосовно заявлених до стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2024 між адвокатом Глушаницею Андрієм Леонідовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" укладено договір про надання правової допомоги №12/03/2024, предметом якого є надання Адвокатом Клієнту професійної правничої допомоги у спорі, який виник між Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН", а саме щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №1/0308 від 03.08.2023, а Клієнт зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим Договором (п.1.1.Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Розділу 1 Договору, Клієнт у безготівковій формі сплачує гонорар у фіксованому розмірі, а саме: 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. без ПДВ до 31 грудня 2024 року.

За фактом надання правових послуг складається акт приймання-передачi наданих послуг.

02.07.2024 сторонами складено та підписано Акт здачі-прийняття наданих послуг №1, за яким вартість послуг адвоката становить 15000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

В ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, позивачем шляхом надання доказів (договору про надання правової допомоги №12/03/2024 від 12.03.2024, акт здачі-прийняття наданих послуг №1 від 02.07.2024) доведено понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару в розмірі 15000,00 грн.

В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідачем у відзиві заявлено про завищення порівняно з середньою вартістю таких послуг за правничу допомогу по аналогічним категоріям справ. Дана справа не є складною, а отже відповідач вважає заявлені витрати не мають розумного характеру.

Разом з тим, господарський суд оцінивши доводи сторін в цій частині, зазначає, що стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в суді в розмірі 15000,00 грн відповідає критерію розумності, такі витрати є співмірними зі складністю справи та її значенням для сторони, а їх відшкодування не має надмірного характеру враховуючи обсяг поданих адвокатом доказів, кількість складених процесуальних документів тощо.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН" (адреса: 54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Даля, буд. 2/3, код ЄДРПОУ 39690134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" (адреса: 56140, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, с. Висунськ, вул. Завгороднього, буд. 44/8, код ЄДРПОУ 43622594) заборгованість за Договором поставки № 1/0308 від 03.08.2023 в сумі 300000,00 грн та пеню в сумі 16034,01 грн, а також 1514,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 3984,82 грн - витрати по сплаті судового збору, 15000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" (адреса: 56140, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, с. Висунськ, вул. Завгороднього, буд. 44/8, код ЄДРПОУ 43622594)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН" (адреса: 54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Даля, буд. 2/3, код ЄДРПОУ 39690134).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 09.09.2024.

Суддя В.О.Ржепецький