Постанова

від 04.12.2024 по справі 915/263/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/263/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 28 серпня 2024 року (повний текст складено 09.09.2024)

у справі № 915/263/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН"

про: стягнення заборгованості, -

суддя суду першої інстанції: Ржепецький В.О.

місце винесення рішення: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 04.12.2024 відповідно до ч.ч. 4. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частину постанови без її проголошення.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" (далі також - позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "АГРО ПРОВІЖН" (далі також - відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 332 068,02 грн., з яких: 300 000,00 грн. - основний борг, 32 068,02 грн. - пеня.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором поставки сільськогосподарської продукції від 03.08.2023 №1/0308 (далі - Договір) в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2024 у справі №915/263/24 (суддя Ржепецький В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" заборгованість за Договором поставки №1/0308 від 03.08.2023 в сумі 300 000,00 грн. та пеню в сумі 16 034,01 грн., а також 1 514,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 3 984,82 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено факт поставки товару відповідачу та лише часткову оплату останнім отриманого товару, внаслідок чого за ТОВ "АГРО ПРОВІЖН" утворилась заборгованість у розмірі 300 000,00 грн., що визнається відповідачем.

З огляду на існуючу заборгованість, яка не була погашена відповідачем у встановлені Договором поставки строки, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, перевіривши період нарахування та сам розрахунок якої, суд першої інстанції дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, а тому відповідні позовні вимоги щодо стягнення 32 068,02 грн. неустойки є обґрунтованими, що не спростовано відповідачем.

Водночас, врахувавши клопотання відповідача про зменшення пені, ступень виконання відповідачем основного зобов`язання (більше, ніж 80% від усієї суми заборгованості), відсутність доказів наявності у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, вплив на можливість виконання відповідачем зобов`язань відповідних обставин (введення воєнного стану в Україні та блокування українсько-польського кордону), місцевий господарський суд, з огляду необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, зменшив розмір заявленої суми пені на 50% - до 16 034,01 грн.

Також судом першої інстанції у повному обсязі стягнуто з відповідача всі судові витрати ТОВ "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ", понесені останнім в ході розгляду його позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2024 у справі №915/263/24 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також, відповідач просить стягнути з позивача на свою користь судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН".

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що:

- судом першої інстанції не враховано те, що відповідач має заборгованість перед позивачем та припустився порушення строків оплати, у зв`язку із введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні внаслідок військової агресії РФ проти України, суттєвим занепадом ринку сільськогосподарської продукції, блокуванням українсько-польського кордону для експорту сільськогосподарської продукції, що призвело до неможливості реалізації відповідачем продукції на експорт у заплановані строки та зумовило значне перевищення витрат відповідача, пов`язане з такою реалізацією. В підтвердження своїх доводів апелянт посилається на підтвердження Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим, за твердженням відповідача, підприємство не здійснює активну робочу діяльність, а всі зусилля директора спрямовані на збереження виробничого ресурсу та інших матеріальних та людських активів.

- фактично частково задовольняючи позовні вимоги (оскільки було зменшено розмір пені з 32 068,02 грн. до 16 034,01 грн.), суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати без здійснення відповідного розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам, що прямо суперечить нормам діючого законодавства.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 18.09.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПРОВІЖН" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2024 у справі №915/263/24 та призначено її розгляд на 19.11.2024 року о 13:30 год. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Однак, участь головуючого судді Савицького Я.Ф. з 18.11.2024 по 22.11.2024 у підготовці для підтримання кваліфікації суддів, яку проводила НШСУ, унеможливило проведення вищевказаного судового засідання, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 11.11.2024 учасників справи №915/263/24 було повідомлено про те, що судове засідання, призначене на 19.11.2024 у даній справі не відбудеться, а наступне судове засідання у справі №915/263/24 призначено на 26.11.2024 року о 15:00 год.

25.11.2024 від ТОВ "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" до суду надійшла заява про здійснення розгляду апеляційної скарги ТОВ "АГРО ПРОВІЖН" без участі представника позивача.

У зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Богацької Н.С. у відпустці з 25.11.2024 по 28.11.2024, розпорядженням керівника апарату суду від 25.11.2024 №457 призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/263/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 для розгляду справи №915/263/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 справа №915/263/24 прийнята до розгляду визначеною судовою колегією, а саме: головуючий суддя - Савицький Я.Ф., судді: Діброва Г.І., Колоколов С.І.

ТОВ "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, відзив до суду не надало, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

26.11.2024 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із тривалою повітряною тривогою, оголошеною на території м. Одеси та Одеської області. Учасників справи №915/263/24 повідомлено, що розгляд останньої відбудеться 04.12.2024, про що винесена відповідна ухвала суду апеляційної інстанції від 26.11.2024.

28.11.2024 від ТОВ "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" до суду надійшло клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги ТОВ «АГРО ПРОВІЖН» без представника позивача.

Представники сторін в судове засідання 04.12.2024 не з`явились; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Водночас, згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія зазначає, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду; враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи; з огляду на наявність клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника, а свою позицію відповідач виклав в апеляційній скарзі; матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, дійшов висновку про можливість розгляду справи №915/263/24 за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлялись про судовий розгляд справи.

В судовому засіданні 04.12.2024 відповідно до ч.ч. 4. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частину постанови без її проголошення.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 03.08.2023 між ТОВ "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" (Постачальник) та ТОВ "АГРО ПРОВІЖН" (Покупець) укладено Договір поставки № 1/0308, згідно з предметом якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію (надалі - "Товар") в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у Специфікаціях до Договору, а Покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату Товару. (п. 1.1 Договору).

За умовами Договору:

- найменування, одиниця виміру, кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються в рахунках чи в Специфікаціях. Сторонами досягнуто згоди, що одиницею виміру Товару, що поставляється на умовах даного договору, є метрична тонна (МТ) (п. 1.3.);

- ціна за одиницю Товару, що поставляється за цим Договором, є договірною і визначається Сторонами у відповідності з умовами поставки, вказаних у рахунках, специфікаціях, і включає в себе податки і збори, а також інші витрати Постачальника, пов`язані з поставкою Товару (п. 2.1.);

- покупець здійснює оплату в розмірі 80% вартості партії Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 3-5 банківських днів після поставки Товару на підставі реєстру та отримання рахунку від Постачальника. Остаточний розрахунок за поставлений Товар здійснюється протягом 7 банківських днів за умови виконання Постачальником в повному обсязі зобов`язань, визначених в п. 4.5 цього договору (п.2.4.);

- постачальник зобов`язується (п. 4.5.):

п. п. 4.5.1. Надати Покупцю разом з кожною поставкою товару наступні документи:

- видаткову накладну на паперовому носії на кожну партію вивантаженого (прийнятого) Товару, дата видачі якої повинна відповідати даті вивантаження відповідної партії Товару;

- видаткову накладну в форматі електронного документу направлену на електронну адресу Покупця: agro_provision@ukr.net, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства, яку Покупець повинен отримати протягом наступного дня після поставки Товару;

- товарно-транспортну накладну, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства;

- посвідчення якості товару за вимогою Покупця.

п. п. 4.5.2 Зареєструвати в ЄРПН після першої події (отримання коштів або переоформлення/відвантаження Товару) належним чином оформлену ц відповідності до правил, які встановлені п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема із обов`язковим зазначенням коду Товару згідно з УКТ ЗЕД, податкову накладну та/або розрахунки коригувань до податкової накладної, з урахуванням граничних строків;

- у випадку порушення Покупцем строків розрахунків за договором, Покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ, встановленої діючим законодавством, від несплаченої суми за кожний день прострочення, крім випадків, коли таке порушення відбулося через невиконання Постачальником строків і умов, передбачених даним Договором (п.5.2.);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 25.06.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 7.4.).

На виконання договірних зобов`язань сторонами було укладено специфікації:

- №1 від 03.08.2023 на суму 570 000,00 грн. з ПДВ;

- №2 від 16.11.2023 на суму 296 999,87 грн. з ПДВ;

- №3 від 29.11.2023 на суму 316 250,02 грн. з ПДВ;

- №4 від 30.11.2023 на суму 316 250,02 грн. з ПДВ;

- №5 від 04.12.2023 на суму 143 750,01 грн. з ПДВ;

- №6 від 05.12.2023 на суму 178 500,06 грн. з ПДВ;

- №7 від 05.12.2023 на суму 472 000,13 грн. з ПДВ;

- №8 від 19.12.2023 на суму 151 250.07 грн. з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами у даній справі, що на виконання умов Договору ТОВ "АГРО ПРОВІЖН" було поставлено товару на загальну суму 2 496 724,00 грн, що підтверджується:

- видатковими накладними №РН-0000003 від 14.08.2023 на суму 271 149,00 грн з ПДВ, №РН-0000004 від 14.08.2023 на суму 307 743,00 грн з ПДВ, №РН-0000015 від 20.11.2023 на суму 287 820,00 грн з ПДВ, №РН-0000018 від 30.11.2023 на суму 160 425.00 грн. з ПДВ, №РН-0000019 від 02.12.2023 на суму 164 220,00 грн з ПДВ, №РН-0000019/1 від 02.12.2023 на суму 161 230,00 грн. з ПДВ, №РН-0000020 від 03.12.2023 на суму 161 460,00 грн з ПДВ, №РН-0000021 від 04.12.2023 на суму 149 040,00 грн з ПДВ, №РН-0000025 від 09.12.2023 на суму 176 953,00 грн з ПДВ, №РН-0000026 від 11.12.2023 на суму 165 908,00 грн з ПДВ, №РН-0000028 від 18.12.2023 на суму 162 014,00 грн з ПДВ, №РН-0000030 від 20.12.2023 на суму 166 380,00 грн з ПДВ, №РН-0000031 від 20.12.2023 на суму 162 382,00 грн з ПДВ.;

- довіреностями: №17 від 03.08.2023, №37 від 20.11.2023, №40 від 30.11.2023, №41 та №42 від 02.12.2023, №43 від 03.12.2023, №44 від 04.12.2023, №46 від 09.12.2023, №47 від 11.12.2023, №49 від 18.12.2023, №50 та №51 від 20.12.2023;

- товарно-транспортними накладними: від 03.08.2023 №1-0308; від 04.08.2023 - №3-0408, №1-0408, №2-0408; від 19.11.2023 №1-1911 та №2-1911; від 30.11.2023 №1-3011, від 01.12.2023 №1-0112 та №2-0112, від 02.12.2023 №1-0212, від 04.12.2023 №1-0412, від 08.12.2023 №1-0812, від 09.12.2023 №2-0912, від 15.12.2023 №11512, №1-1512, №1-1912 та №2-1912, від 19.12.2023 №11912 та №21912.

Також Постачальником Покупцю були виставлені на оплату рахунки-фактури: №СФ-0000003 від 14.08.2023 на суму 578 892,00 грн, №СФ-0000020 від 20.11.2023 на суму 287 820,00 грн, №СФ-0000023 від 30.11.2023 на суму 160 425,00 грн, №СФ-0000024 від 02.12.2023 на суму 164 220,00 грн, №СФ-0000024/1 від 02.12.2023 на суму 161 230,00 грн, №СФ-0000025 від 03.12.2023 на суму 161 460,00 грн, №СФ-0000026 від 04.12.2023 на суму 149 040,00 грн, №СФ-0000030 від 09.12.2023 на суму 176 953,00 грн, №СФ-0000031 від 11.12.2023 на суму 165 908,00 грн, №СФ-0000033 від 18.12.2023 на суму 162 014,00 грн, №СФ-0000036 від 20.12.2023 на суму 162 382,00 грн.

Продавцем складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: №2 від 14.08.2023 на суму 271 149,00 грн. з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 23.08.2023; податкова накладна №3 від 14.08.2023 на суму 307 743,00 грн. з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 23.08.2023; податкова накладна №19 від 20.11.2023 на суму 287 820,00 грн. з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 24.11.2023; податкова накладна №22 від 30.11.2023 на суму 160 425,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 06.12.2023; податкова накладна №23 від 02.12.2023 на суму 164 220,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 11.12.2023; податкова накладна №24 від 02.12.2023 на суму 161 230,00 грн. з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 11.12.2023; податкова накладна №25 від 02.12.2023 на суму 161 460,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 11.12.2023; податкова накладна №26 від 04.12.2023 на суму 149 040,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 11.12.2023; податкова накладна № 30 від 09.12.2023 на суму 176 953,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 14.12.2023; податкова накладна №31 від 11.12.2023 на суму 165 908,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 14.12.2023; податкова накладна №33 від 18.12.2023 на суму 162 014,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 21.12.2023; податкова накладна №35 від 20.12.2023 на суму 166 380,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 25.12.2023; податкова накладна №36 від 20.12.2023 на суму 162 382,00 грн з ПДВ, дата реєстрації в ЄРПН - 07.02.2024.

Відповідачем зобов`язання за Договором щодо оплати вартості товару виконано частково - на суму 2 196 724,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №295 від 04.09.2023 на суму 59 054,00 грн, №318 від 07.09.2023 на суму 43 440,00 грн, №321 від 08.09.2023 на суму 45 915,00 грн, №322 від 11.09.2023 на суму 48 510,00 грн, №323 від 12.09.2023 на суму 49 275,00 грн, №486 від 06.11.2023 на суму 115 778,80 грн, №550 від 23.11.2023 на суму 230 256,00 грн, №578 від 05.12.2023 на суму 128 340,00 грн, №588 від 08.12.2023 на суму 128 984,00 грн, №591 від 08.12.2023 на суму 119 232,00 грн, №590 від 08.12.2023 на суму 129 168,00 грн, №589 від 08.12.2023 на суму 131 376,00 грн, №645 від 20.12.2023 на суму 132 726,40 грн, №644 від 20.12.2023 на суму 141 562,40 грн, №651 від 22.12.2023 на суму 129 611,20 грн, №652 від 22.12.2023 на суму 133 104,00 грн, №661 від 28.12.2023 на суму 129 905,60 грн, №76 від 13.02.2024 на суму 57 564,00 грн, №77 від 13.02.2024 на суму 26 002,40 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач розрахувався з похивачем за поставлений товар не в повному обсязі (заборгованість за Договором поставки становить 300 000,00 грн), позивач звернувся до господарського суду з даним позовом до суду, нарахувавши на основний борг неустойку - пеню в сумі 32 068.02 грн.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перш за все судова колегія зазначає, що апелянтом жодним чином не оспорюється факт порушення з боку відповідача умов Договору поставки щодо своєчасної оплати отриманого ним товару.

Також не оспорюється повне виконання своїх обов`язків за Договором позивачем.

Жодних заперечень щодо суми боргу у розмірі 300 000,00 грн. у відповідача немає тощо.

Тобто, доведеність вищенаведених фактів не підлягає повторному встановленню.

Разом з цим, у апеляційній скарзі ТОВ "АГРО ПРОВІЖН" наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з існуючими в Україні форс-мажорними обставинами, а саме: військовою агресією Російської Федерації та, як слід, виникненням обставин, які унеможливлюють роботу підприємства, наслідком чого є неможливість виконання на даний час своїх зобов`язань за Договором поставки.

Враховуючи те, що доводи апелянта стосуються лише незгоди останнього з неврахуванням судом першої інстанції форс-мажорних обставин, на підтвердження яких апелянт посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 (адреса посилання: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf), апеляційна колегія переглядає дану справу лише в межах апеляційних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічний за змістом припис міститься у ч. 1 ст. 74 названого Кодексу.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1).

Приписами ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Апеляційний суд зазначає, що господарським процесуальним законодавством передбачено чіткий порядок надання доказів до суду. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з аргументів апеляційної скарги вбачається, що у даному випадку апелянт вважає, що він підлягає звільненню від виконання зобов`язання, внаслідок настання форс-мажорних обставин, які є загальновідомими, про що свідчать, зокрема, Указ Президента України від 24.02.2022 №64/202 про введення в Україні воєнного стану, який діє по теперішній час та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Відносно вказаних доводів суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, наявність форс-мажорних обставин повинна бути засвідчена Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката, який для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

За змістом ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Крім того, у ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

При цьому, таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовились, однак, це не пов`язує суд, у випадку виникнення спору між сторонами, щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Відтак, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин, виданого саме відповідачу, щодо засвідчення відповідних обставин, які вплинули на діяльність безпосередньо ТОВ "АГРО ПРОВІЖН".

У цьому контексті колегією суддів враховується те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому, Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду даної справи воєнний стан в Україні триває.

У зв`язку з цим, ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Однак, вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Також, як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Враховуючи вказане, колегія суддів констатує, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретно щодо правовідносин між ТОВ "АЛЬФА ГРЕЙН ПІВДЕНЬ" та ТОВ "АГРО ПРОВІЖН" в частині обов`язку останнього здійснити повну оплату за відповідним Договором поставки.

При цьому, апеляційна колегія зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТПП України за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, та довести дію відповідних форс-мажорних обставин в межах актуальних для нього правових питань.

Ураховуючи викладене, доводи апелянта та його посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 колегією суддів відхиляються.

Більш того, апеляційна колегія наголошує на тому, що положення ст. 617 ЦК України, які кореспондуються зі ст. 218 Господарського кодексу України, передбачають можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, а не від виконання цих зобов`язань в цілому.

Таким чином, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань (як і не змінює строків такого виконання); цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2024 у справі № 913/308/23.

Підсумовуючи наведене та з огляду на те, що по суті спору апелянтом жодного доводу, крім вищенаведеного, суду апеляційної інстанції не зазначено, колегія суддів, з огляду на межі апеляційного перегляду справи, вказує, що судом першої інстанції було правильно визнано обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 300 000,00 грн. та 16 034,01 грн. неустойки, враховуючи зменшення судом розміру нарахованої позивачем пені на 50% на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

При цьому, розрахунок пені апелянтом не оспорюється; жодного контр-розрахунку до матеріалів справи відповідачем не надано, що фактично свідчить про згоду із таким розрахунком, здійсненим позивачем, у даній справі.

Щодо зауваження апелянта про те, що судом першої інстанції не дотримано пропорційності стягнутих з відповідача судових витрат задоволеним позовним вимогам, то судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналогічно - здійснюється розподіл витрат з професійної правничої допомоги (п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, судова колегія зазначає, що розподіл судового збору залежить від правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 (яка, хоча і стосується попередньої редакції Господарського процесуального кодексу України, але наразі є чинною), відповідно до якого у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Крім того, згідно з положеннями п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», судовий збір, в разі зменшення судом розміру пені, покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Тобто, судові витрати, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 16.10.2019 у справі №910/143/19, від 14.06.2022 у справі №905/2135/19, від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 29.11.2021 у справі №905/2135/19, від 05.04.2023 у справі №910/18718.

Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, у повному обсязі, без урахування зменшення неустойки.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги фактично свідчать про незгоду останнього з висновками суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, проте по суті їх не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2024 у справі №915/263/24 колегія суддів не вбачає.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2024 у справі №915/263/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2024 у справі №915/263/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 05.12.2024.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Колоколов С.І.