Ухвала

від 09.09.2024 по справі 916/3882/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову до пред`явлення позову

"09" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3882/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "РУБІКОН" /ЄДРПОУ 44464338, адреса - 67150, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Новоселівка, Великомихайлівська ТГ, вул. Центральна, буд. 48, e-mail: td_rubicon@ukr.net/ про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-79/24 від 04.09.2024/

ВСТАНОВИВ:

04.09.2024 товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "РУБІКОН" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-79/24/, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» /ЄДРПОУ 44511749/, і які розміщені в установі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код банку (МФО) 305299, код банку за ЄДРПОУ 14360570, на розрахунковому рахунку IBAN № НОМЕР_1 або на будь-яких інших банківських рахунках в будь-яких банківських установах, або підлягають передачі чи сплаті ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» /ЄДРПОУ 44511749/, і знаходяться у нього чи в інших осіб в межах предмету позову в розмірі 1 767 133,99 грн.

Заявник вказує, що подачу позовної заяви до ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» про стягнення заборгованості за поставлений і неоплачений товар та штрафні санкції за договором договору поставки № 16/06 від 16 червня 2023 року у загальному розмірі 1 767 133,99 грн. Заявник вказує, що товариство вже сплатило судовий збір за її подання.

Заявник вказує, що загалом в період з 17 листопада 2023 року по 08 грудня 2023 року були передані у власність ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» партії Товару на загальну суму 1 446 421,46 грн. (з урахуванням ПДВ). Однак на теперішній час оплата поставленого за Договором Товару була здійснена лише частково, в загальній сумі 693 951,44 грн. із порушенням строків. Заявник вказує, що станом на 16 листопада 2023 року заборгованість ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» становила 578 539,10 грн. Станом на 02.09.2024 сума заборгованості ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» перед ТОВ «ТД «РУБІКОН» безпосередньо за поставлений за Договором Товар (без врахування штрафних санкцій) становить 1 331 009,12 грн, про що свідчить складений та підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 09 липня 2024 року до Договору № 16/06 від 06 червня 2023 року за період з 30 вересня 2023 року по 19 березня 2024 року.

Заявник вказує, що ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» протягом тривалого часу не виконує свої платіжні зобов`язання з оплати за поставлений товар.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідно до відомостей в ЄДРПОУ ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» є товариством, основним видом діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90). Розмір статутного (складеного) капіталу товариства становить 100 000,00 гривень. Відповідач не має жодного нерухомого майна у власності. Єдиним учасником, кінцевим бенефіціарним власником та одночасно директором ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» є громадянин України ОСОБА_1 .

Заявник вказує, що згідно з відомостями, розміщеними на порталі Судової влади України та в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у Малиновському районному суді м. Одеси існує провадження по справі № 521/9462/24, де відповідачем є єдиний учасник та директор ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» Деревянко Артем Миколайович.

Заявник наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову дозволить запобігти ухиленню ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» від виконання рішення суду та забезпечить виконання фінансових зобов`язань перед заявником. Саме вжиття таких заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РУБІКОН», як позивача на час вирішення спору, і в разі задоволення позову, - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "РУБІКОН" про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-79/24 від 04.09.2024/, господарський суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заході до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на викладене, господарський суд, надаючи оцінку майбутньому позову заявника, предметом якого за словами заявника буде стягнення заборгованості з ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» за поставлений і неоплачений товар та штрафні санкції за договором договору поставки № 16/06 від 16 червня 2023 року у загальному розмірі 1 767 133,99 грн. Судом встановлено, що заявник вже сплатив судовий збір за подання позову, а саме у розмірі 26 507,01 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 266 від 03.09.2024.

Судом встановлено, що 16.06.2023 між ТОВ «ТД «РУБІКОН» /постачальник/ та ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» /покупець/ укладено договір поставки № 16/06, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукти харчування, визначені в п. 2.1 цього Договору (надалі іменується «Товар»), а Покупець прийняти та оплатити Товар.

Заявником до заяви про забезпечення позову надано видаткові накладні про поставку товару ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» за договором поставки № 16/06 від 16.06.2023, а саме: № 792 від 17.11.2023 на суму 454 100,40 грн, №940 від 28.11.2023 на суму 353 704,80 грн, № 1069 від 07.12.2023 на суму 629 829,60 грн, № 1076 від 08.12.2023 на суму 8 786,66 грн.

Також до заяви також додано інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 314 від 19.03.2024, з якого вбачається, що ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» перерахувало ТОВ «ТД «РУБІКОН» грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн.

Судом досліджено складений і підписаний між ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» та ТОВ «ТД «РУБІКОН» акт звірки взаємних розрахунків за договором поставки № 16/06 від 16.06.2023, згідно якого станом на 09.07.2024 у ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» наявна заборгованість у розмірі 1 331 009,12 грн. Акт звірки підписаний та скріплений печаткою ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» без зауважень та застережень.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №391626112 від 20 серпня 2024 року слідує, що ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» (44511749) не має жодного нерухомого майна у власності.

Господарський суд зазначає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 1 767 133,99 грн у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» (44511749) необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного заявником заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову. При цьому суд зауважує, що заявник просить накласти арешт на грошові кошти у розмірі 1 767 133,99 грн, зазначаючи, що вказана суму заборгованості складається із основного боргу та штрафних санкцій. Разом із тим заявником не надано безпосередньо розрахунку штрафних санкцій, що свідчило б про відповідність даної суми здійсненому розрахунку. У зв`язку із чим суд вважає, за можливе накласти арешт на грошові кошти саме у розмірі основного боргу, що визнаний ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» (44511749) у акті звірки від 09.07.2024 у розмірі 1 331 009,12 грн.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Господарський суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі заявлені ТОВ «ТД «РУБІКОН» цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд зауважує, що заявником повідомлено доказової передумови для вживати передбачені ст.ст.136,137 ГПК України заходів, відповідно до наступного.

Так, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Крім того, накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Суд зазначає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».

Також, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що «… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд вбачає достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про часткове задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "РУБІКОН" про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-79/24 від 04.09.2024/.

Керуючись ст. ст. 136, 137 , ч. 8 ст. 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "РУБІКОН" про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-79/24 від 04.09.2024/ - задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» /ЄДРПОУ 44511749/, і які розміщені в установі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код банку (МФО) 305299, код банку за ЄДРПОУ 14360570, на розрахунковому рахунку IBAN № НОМЕР_1 або на будь-яких інших банківських рахунках в будь-яких банківських установах, або підлягають передачі чи сплаті ТОВ «ДАНВЕР СИФУД» /ЄДРПОУ 44511749/, і знаходяться у нього чи в інших осіб у розмірі 1 331 009,12 грн /один мільйон триста тридцять одна тисяча дев`ять гривень 12 копійок/.

3. В іншій частині вимог відмовити.

4. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "РУБІКОН", що у відповідності до положень ч. 3 ст. 138 ГПК України, заявник повинен пред`явити позов протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.

Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "РУБІКОН" /ЄДРПОУ 44464338, адреса - 67150, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Новоселівка, Великомихайлівська ТГ, вул. Центральна, буд. 48, e-mail: td_rubicon@ukr.net/

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНВЕР СИФУД» /ЄДРПОУ 44511749, адреса 65031, м. Одеса, вул. Чапаєва (Малиновський район), 3-б/

Ухвала дійсна до пред`явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала складена та підписана 09.09.2024.

Ухвала набрала законної сили 09.09.2024 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Петренко Наталія Дмитрівна