Рішення

від 03.09.2024 по справі 922/1448/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024м. ХарківСправа № 922/1448/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Хруслової А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомАкціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "СТЕКС" простягнення коштів

за участю представників:

позивача - Ганченко М.О.

відповідача - Мизиненко І.О.

ВСТАНОВИВ:

АТ "УКРТРАНСГАЗ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "СТЕКС", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 452.979,00 грн та штраф у розмірі 452.979,00 грн за Договором закупівлі товарів від 15.03.2023 №2303000050, а також витрати зі сплати судового збору.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором закупівлі товарів від 15.03.2023 №2303000050 в частині поставки товару у визначений строк.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/1448/24.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 у справі №922/1448/24 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 закрито підготовче провадження у справі №922/1448/24 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях по суті від 30.07.2024 та від 16.08.2024 у справі №922/1448/24 оголошувалася перерва на 16.08.2024 та 03.09.2024 відповідно.

Присутній у судовому засіданні по суті 03.09.2024 представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій заперечує.

Представник відповідача в судовому засіданні по суті 03.09.2024 просить суд відмовити в задоволенні позову або зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Між АТ "УКРТРАНСГАЗ" (покупець) та ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "СТЕКС" (постачальник) був укладений Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 15.03.2023 №2303000050 (надалі - Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов`язався у визначений цим Договором строк передати у власність покупця "Великовантажні мототранспортні засоби (Електролабораторія)" (товар), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити такі товару.

Якість та комплектність товарів повинні відповідати вимогам ГОСТ, ДСТУ, технічних умов, технічної або іншої документації, які зазначаються у специфікації до цього Договору і містять вимоги до якості товарів (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна цього Договору становить 4.529.790,00 грн, в тому числі ПДВ - 754.965,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1. Договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

Право власності на товари переходить від постачальника до покупця в момент передачі товарів постачальником покупцю за видатковою накладною в місці поставки. Датою поставки товарів за цим Договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13. цього Договору та одночасна передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених документів (пункти 5.6., 5.8. Договору).

Положеннями пункту 6.3. Договору встановлено, що постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору; негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим Договором або про наявність обставин, що випливають на якість товарів, строки поставки товарів.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.08.2023, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 12.1. Договору).

Також між сторонами була підписана Специфікація (Додаток 1 до Договору), в якій погоджено найменування товарів, технічні вимоги та якісні характеристики товарів, ціну за одиницю, строк поставки - 180 календарних днів з дати укладення Договору, місце поставки - м. Полтава, вул. Ковалівська, 9.

Листом від 31.03.2023 №61-вих відповідач звернувся до позивача, в якому запропонував погодити зміну шасі автомобіля з Hyudai HD78 на Hyudai EX8.

Додатковою угодою від 13.06.2023 №1 до Договору сторони виклали Додаток 1 "Специфікація" в новій редакції.

21.12.2023 на підставі видаткової накладної від 21.12.2023 №31, а також Акту приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 21.12.2023 відповідач передав, а позивач отримав продукцію - Пересувна електротехнічна лабораторія ЕТЛ-10 згідно з Договором разом із супровідними документами.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із претензією від 08.01.2024 №1001вих-24-76, в якій посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов`язання в частині поставки товару у строк, встановлений у Договорі, вимагав перерахувати на розрахунковий рахунок АТ "УКРТРАНСГАЗ" неустойку в загальному розмірі 905.958,00 грн, з яких: 452.979,00 грн - пеня та 452.979,00 грн - штраф.

Натомість, відповідач відповіді на претензію не надав, неустойку в добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суд з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що у зв`язку зі зміною технічних вимог до товару, які були затверджені додатковою угодою від 13.06.2023 №1 до Договору, строк поставки товару доцільно рахувати саме з дати підписання цієї додаткової угоди 13.06.2023, а не з моменту підписання Договору 15.03.2023. Також зазначає, що у зв`язку з відмовою позивача продовжити строк поставки товару за Договором, у діях відповідача відсутня вина щодо своєчасної поставки обумовленого товару.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до частини першої, шостої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальними правилом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи судом встановлено, що в Додатку 1 "Специфікація" (як і в редакції станом на момент укладення Договору так і в редакції Додаткової угоди від 13.06.2023 №1) сторони поголи строк доставки товару - 180 календарних днів з дати укладення Договору. Таким чином останнім днем строк поставки товару є 11.09.2023.

Натомість товар був поставлений відповідачем позивачу лише 21.12.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною від 21.12.2023 №31, а також Актом приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 21.12.2023.

Дана обставина сторонами не заперечується, у зв`язку з чим не підлягає доведенню з огляду на приписи частини першої статті 75 ГПК України (обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом).

Твердження відповідача про те, що строк на поставку товару за Договором розпочався з початку з моменту укладення Додаткової угоди від 13.06.2023 №1, у зв`язку зі зміною технічних умов товару, а тому ним не пропущений строк поставки товару є помилковими та безпідставними, оскільки жодних змін щодо строку поставки товару, який встановлений у специфікації (Додаток 1 до Договору), внесено не було та він (строк) залишився незмінним - 180 календарних днів з дати укладення Договору.

Також, суд критично оцінює посилання відповідача щодо непогодження позивачем нових строків поставки товару, оскільки, по-перше, в своєму листі від 31.03.2023 №61-вих відповідач лише запропонував зміну шасі автомобіля з Hyudai HD78 на Hyudai EX8, проте жодних умов щодо встановлення нових строків поставки товару за Договором даний лист не місить; по-друге, неотримання відповідачем відповідей від позивача на його листи від 26.07.2023 №175-вих, від 04.09.2023 №223-вих щодо продовження терміну поставки "Електролабораторії ЕТЛ-10" до 12.09.2023 та до 06.10.2023 відповідно, не позбавляло ТОВ "ВК "СТЕКС" права на звернення з відповідним позовом щодо внесення змін до Договору в судовому порядку, як то передбачено частиною четвертою статті 188 ГК України. При цьому, матеріали справи не містять доказів надсилання вказаних вище листів на адресу позивача.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені умови Договору в частині поставки товару в обумовлені в Специфікації строки, а саме замість 11.09.2023 товар був поставлений 21.12.2023.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня та штраф за порушення строку поставки товару передбачена пунктом 7.4. Договору. Згідно з ним за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення відповідачем зобов`язання за Договором в частині своєчасної поставки товару в обумовлений строк, свідчать про правомірність нарахування відповідачу пені та штрафу.

При цьому, суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а в силу статей 217, 230 ГК України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Відтак, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені за період з 12.09.2023 до 20.12.2023 на суму 452.979,00 грн та штрафу в розмірі 452.979,00 грн судом встановлено, що такі розрахунки виконані арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору.

Разом із тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%. Вирішуючи його, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.

Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Тобто, у відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (зокрема, пені) є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що наразі існують об`єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Їх сплата не відповідатиме принципам розумності, добросовісності, справедливості цивільного законодавства. Стягнення пені та штрафу в заявленому розмірі призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов`язання, спотворить мету неустойки, перетворивши її зі стимулу належного виконання зобов`язань на спосіб отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, ставши при цьому непомірним тягарем для боржника (відповідача).

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Окрім цього, закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Об`єктивно оцінивши даний випадок, суд приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та приймаючи до уваги, що:

1) зобов`язання з поставки товару "Електролабораторії ЕТЛ-10" за Договором було повністю виконано відповідачем, хоча й з простроченням;

2) загальний розмір неустойки, нарахованої позивачем відповідно до пункту 7.4. Договору за порушення строків поставки товару становить 905.958,00 грн, що дорівнює 20% ціни Договору та явно є неспівмірним з допущеним порушенням, а також не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності;

3) неустойка, в даному випадку пеня та штраф, є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;

4) кризова ситуація, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення

5) позивачем взагалі не надано доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань або погіршення матеріального стану АТ "УКРТРАНСГАЗ" саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору.

Отже, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до стягнення неустойку на 70%, а саме: пені до 135.893,70 грн та штрафу до 135.893,70 грн.

Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 135.893,70грн та штрафу в сумі 135.893,70 грн.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Таким чином, витрати зі сплати судового збору в розмірі 10.871,50 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "СТЕКС" (Україна, 61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Алчевських, буд. 4, офіс 22, код ЄДРПОУ 43069448) на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, Україна, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) пеню в сумі 135.893,70 грн, штраф в сумі 135.893,70 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10.871,50 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "09" вересня 2024 р.

СуддяН.С. Добреля