Постанова

від 03.09.2024 по справі 916/3096/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3096/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

позивача: Лущак В.Ю. (в режимі відеоконференції),

відповідача-1: Пулькевич О.В.,

відповідача-2: не з`явились,

третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024

та рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024

у справі № 916/3096/23

за позовом Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви

до:

1) Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області;

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку»

про визнання договору оренди продовженим,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року Одесько-Сімферопольська дієцезія Римсько-католицької церкви звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, у якій просила суд визнати продовженим договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911617 від 21.09.2017, викладений у новій редакції від 07.09.2021 - на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, предметом якого є нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху, розташовані в адмінбудівлі (інв. 10310021401, реєстровий №13917415.1.ЯСРКДТ002) загальною площею 304,50 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23.

Позивач вказував, що строк дії укладеного між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911617 від 21.09.2017 закінчується 21.07.2023 з урахуванням умов договору №1 від 07.09.2021 про внесення змін до вказаного вище договору оренди від 21.09.2017. Проте 15.06.2023 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було складено акт про заміну сторін у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017 №209840911617, відповідно до п. 1 якого новим орендодавцем та балансоутримувачем за договором оренди є Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, яке, в свою чергу, повідомило позивача в цей же день про неможливість продовження договору оренди з підстав, встановлених ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а 27.06.2023 повідомило позивача про необхідність звільнення орендованого майна, повернення ключів та підписання акта про повернення майна. Позивач вважає, що оскільки зміни до договору оренди в частині заміни орендодавця до такого договору не вносилися та рішення про відмову у продовженні договору оренди оприлюднене не було, зважаючи на те, що повноваження балансоутримувача відповідач-2 набув 19.06.2023 після внесення запису в реєстр, а повноваження орендодавця можливо тільки будуть набуті ним в майбутньому після публікації акта передачі в електронній торговій системі, то пропозиції внести зміни до договору оренди, повідомлення та інші листи, переписки не мають юридичної сили, з огляду на що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911617 від 21.09.2017, та який закінчується 21.07.2023, з урахуванням умов договору №1 від 07.09.2021 судом має бути продовженим до на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, як це визначено п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

20.09.2023 Господарським судом Одеської області постановлено протокольну ухвалу, якою на підставі ст. 50 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Державне підприємство «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 (суддя Смелянець Г.Є.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. - головуючий, Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.), позов задоволено. Визнано продовженим договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911617 від 21.09.2017, викладений у новій редакції від 07.09.2021 - на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, предметом якого є нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в адмінбудівлі (інв.10310021401, реєстровий №13917415.1.ЯСРКДТ002) загальною площею 304,50 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23.

Судами обох інстанцій встановлено, що 21.09.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) і Одесько-Сімферопольською дієцезією Римсько-Католицької церкви (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов п. 1.1. яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в адміністративній будівлі (інв. №10310021401, реєстровий №13917415.1.ЯСРКДТ002), загальною площею 304,50 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «АРКАДА ЮГ» станом на 31.08.2017 та становить 2 565 720 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення релігійної організації, яка проводить релігійні обряди та церемонії (для розміщення релігійної організації, без права провадження підприємницької діяльності).

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

За умовами п. 10.1. договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21.09.2017 до 21.08.2020 включно.

Відповідно до умов п. 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Додатками до цього договору є розрахунок орендної плати та акт приймання-передавання орендованого майна, підписаний між сторонами 22.09.2017.

07.09.2021 між сторонами укладений договір №1 про внесення змін до договору оренди від 21.09.2017 №209840911617, з викладенням його в новій редакції, згідно з яким (змінювані умови договору) орендодавець і балансоутримувач, за погодженням органу охорони культурної спадщини на передачу в оренду майна, що є пам`яткою культурної спадщини, від 11.06.2021, без проведення аукціону, передали, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов (нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в адміністративній будівлі, загальною площею 304,5 кв.м. інв. №10310021401, за адресою м. Одеса, вул. Буніна 23, що перебуває на балансі Державною підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку»), вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов (3422000 грн).

Відповідно до п. 2.1. договору №1, зокрема, акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному вебсайті.

Відповідно до п. 12.1. договору №1 про внесення змін, цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається здати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії договору, в тому числі у разі, коли після його укладання законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, крім випадку, передбаченого п. 3.7. цього договору, а в частині зобов`язання орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань (п. 12.2. договору).

Зміни і доповнення до договору вносяться до закінчення строку його дії за взаємною згодою сторін з урахуванням встановлених ст. 16 Закону та Порядком умов та обмежень шляхом укладання договорів про внесення змін і доповнень у письмовій формі, які підписуються сторонами та є його невід`ємними частинами (п. 12.3. договору).

У п. 12.4. договору №1 встановлено, що продовження цього договору здійснюється з урахуванням вимог, встановлених ст. 18 Закону та Порядком.

Орендар, який бажає продовжити цей договір на новий строк, повинен звернутись до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії договору з заявою.

До заяви додається звіт про оцінку об`єкта оренди якщо суб`єкт оренди використовується на підставі договору оренди укладеного без проведення аукціону або конкурсу, і орендар бажає продовжити договір оренди на новий строк.

До заяви додається звіт про оцінку об`єкта оренди та рецензія на нього, якщо договір оренди продовжується вперше за умови, якщо строк оренди за таким договором становить п`ять років або менше і був укладений без проведення конкурсу чи аукціону, або договір оренди, що продовжується, був укладений без проведення аукціону з підприємствам, установами, організаціями, передбаченими статтею 15 Закону.

Якщо заява подається підприємством, установою, організацією, що надає соціально важливі послуги населенню, орендар подає також документи, що підтверджують відповідність критеріям, установленим абзацом другим пункту 137 Порядку.

Пропуск строку подання заяви орендарем є підставою для припинення цього договору на підставі закінчення строку, на який його було укладено, відповідно до пункту 143 Порядку.

Орендар, який має намір продовжити договір оренди нерухомого майна, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, зобов`язаний забезпечити доступ до об`єкта оренди потенційних орендарів.

Орендар має переважне право на продовження цього договору, яке може бути реалізовано ним у визначений в Порядку спосіб.

Оприлюднення на веб-сайті (сторінці чи профілі в соціальній мережі) орендаря, який отримав в оренду майно без проведення аукціону, недостовірної інформації, що стала підставою для укладення договору оренди, є підставою для дострокового припинення договору оренди за ініціативою орендодавця, а також не продовження договору оренди на новий строк.

Відповідно до п.12.5. договору №1 якщо інше не передбачено цим договором, перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цим договором і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.

Згідно з п.12.6. договору №1 договір припиняється:

12.6.1. з підстав, передбачених ч. 1 ст. 24 Закону, і при цьому:

12.6.1.1. якщо підставою припинення договору є закінчення строку, на який його укладено (абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону), то договір вважається припиненим з дати закінчення строку, на який було укладено, на підставі рішення орендодавця (якщо цей договір використовується для передачі в оренду майна комунальної форми власності, то рішення приймається органом, визначеним відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 18 Закону) про відмову у проводженні цього договору, прийнятого з підстав, передбачених ст. 19 Закону, в межах строків визначених ч. 5 ст. 18 Закону; або рішення орендодавця про припинення цього договору з підстав пропуску орендарем строку на подання заяви про продовження цього договору, передбаченого ч. 3 ст. 18 Закону (пункт 143 Порядку); дати, визначеної в абзаці третьому пункту 151 Порядку, якщо переможцем аукціону на продовження цього договору стала особа інша, ніж орендар, на підставі протоколу аукціону (рішення орендодавця не вимагається).

За умовами п. 12.7.5. договору №1, він вважається припиненим достроково також у випадку, якщо орендар відмовився внести зміни до цього договору у разі виникнення відповідних підстав, передбачених п. 3.7. договору.

У п. 13.3. договору №1 сторони погодили, що якщо протягом строку дії договору відбувається зміна орендодавця або балансоутримувача майна, новий орендодавець або балансоутримувач стає стороною такого договору шляхом складання акта про заміну сторони у договорі оренди державного майна (далі акт про заміну сторони) за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Акт про заміну сторони підписується попереднім і новим орендодавцем або балансоутримувачем та в той же день надсилається сторонам договору листом (цінним з описом). Акт про заміну сторони складається у трьох оригінальних примірниках. Новий орендодавець або балансоутримувач зобов`язаний протягом п`яти робочих днів від дати його надіслання орендарю опублікувати зазначений акт в електронній торговій системі. Орендодавець або балансоутримувач за цим договором вважається зміненим з моменту опублікування акта про заміну сторони в електронній торговій системі.

Пунктом 12 договору №1 встановлено, що цей договір діє до 21.07.2023 включно.

За актом приймання передавання від 22.09.2017 Державне підприємство «ОНДІЗ» (балансоутримувач за договором) передало, а позивач прийняв в оренду об`єкт оренди.

Право господарського відання на вищевказану нежитлову будівлю зареєстровано 18.01.2018 за Державним підприємством «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку», про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №111377480 від 23.01.2018.

Наказом Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» вилучено з господарського відання і передано з балансу Державного підприємства Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» на баланс Управління Держспецзв`язку в Одеській області державне майно, що належить до сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку, згідно з переліком, викладеним у додатку №1, та закріплено його на праві оперативного управління за Управлінням Держспецзв`язку в Одеській області з дня затвердження акту приймання-передачі.

У Додатку №1 до наказу встановлено відповідне майно, що підлягає передачі: а саме: нежитлова будівля, інвентарний номер 10310021401 площею 2967, 4 кв.м.

З акта приймання передачі майна від 01.04.2023 вбачається, що на підставі Наказу Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» державне майно нежитлову будівлю загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23 вилучено з господарського відання і передано з балансу Державного підприємства Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» на баланс Управління Держспецзв`язку в Одеській області.

З додатку №1 до вказаного вище Наказу вбачається, що до переліку державного майна, що передається з балансу Державного підприємства «ОНДІЗ» на баланс Управління Держспецзв`язку в Одеській області державне майно, а саме нежитлова будівля загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23.

Згідно з наявним у справі Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №186273524 від 25.10.2019, 18.01.2018 зареєстровано право державної власності на нежитлову будівлю загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23. Власником нежитлової будівлі є держава в особі Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з наявним у справі Витягом з Державного реєстру речових прав від 22.06.2023 №336599829, 19.06.2023 за Управлінням Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області було зареєстровано право оперативного управління на нежитлову будівлю загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23.

01.01.2023 Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України затверджений акт приймання-передачі, який підписаний головою та членами комісії, утвореної на підставі наказу Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 №104, та яким засвідчується, що Державне підприємство «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» передало, а Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області прийняло нежитлову будівлю (інвентарний №10310021401, загальною площею 2967,4 кв.м.), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Буніна,23, належить державі Україна в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, яке вилучається з господарського відання та передається з балансу Державного підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» на баланс Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України з закріпленням його на праві оперативного управління.

Листом від 11.04.2023 №40/13-493 Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про те, що нежитлова будівля (інвентарний №10310021401, загальною площею 2967,4 кв.м.), розташована за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 23, передана в оперативне управління від Державного підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку».

Листом від 16.05.2023 №82/23 Єпископ Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви повідомив Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області про те, що 12.04.2023 було повідомлено про заміну власника приміщення за адресою м. Одеса, вул. Буніна, 23. Враховуючи умови, визначені договором оренди №209840911617 від 21.09.2017, а саме п. 10.4, беручи до уваги зміну власника об`єкта оренди шляхом реорганізації балансоутримувача та з метою дотримання прав та обов`язків сторонами договору, запропоновано надати проект договору про внесення відповідних змін до договору по відшкодуванню експлуатаційних послуг, а також повідомити у письмовому вигляді, як здійснювати оплату до моменту внесення відповідних змін, вирішення внутрішніх питань, надати трьохсторонній акт звірки взаєморозрахунків та повідомити про порядок розрахунків протягом періоду до моменту врегулювання цього питання у письмовій формі.

Листом від 23.05.2023 №10-06-02032 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях повідомило Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області про те, що за вказаною адресою Фондом укладено два договори оренди: з Одесько-Сімферопольською Дієцезію Римсько-Католицької церкви від 21.09.2017 №20980911617 та з Приватним акціонерним товариством «Київстар» від 14.06.2021 №209840912078, які на час надсилання листа є чинними.

Листом від 14.06.2023 №10-06-02336 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях повідомлено Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області про прийняті рішення від 06.06.2023 №613 та №609 про заміну Орендодавця та Балансоутримувача за договорами оренди з Одесько-Сімферопольською Дієцезією Римсько-Католицької церкви від 21.09.2017 та з Приватним акціонерним товариством «Київстар» від 14.06.2021 №209840912078.

Окрім зазначеного, вказаним листом Фондом надіслано на електронну адресу нового орендодавця Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області в електронному вигляді примірники проектів актів про заміну сторони за формою, що була розроблена Фондом державного майна та оприлюднена на його офіційному веб-сайті. Акт про заміну сторони підписується попереднім і новим орендодавцем і в той же день надсилається іншим сторонам договору листом (цінним з описом). Підписані примірники зазначеного документа (у 4-х екземплярах) з боку нового орендодавця необхідно направити на адресу Фонду для подальшого опрацювання.

14.06.2023 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях складений лист на ім`я Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви № 17-06-02337 «Щодо продовження договору оренди державного майна від 21.09.2017 №209840911617», згідно з яким у зв`язку з тим, що 21.07.2023 спливає строк дії договору від 21.09.2017 № 209840911617 повідомлено, що вищевказаний договір підлягає продовженню відповідно до п. 5 постанови КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». Договір, строк дії якого завершується у період дії воєнного тану вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Супровідним листом Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області від 14.06.2023 за реєстровим №40/13-651 Фонду були надіслані проекти актів про заміну сторін у договорах оренди нерухомого майна що належить до державної власності №209840912078 від 14.06.2021 та № 209840911617 від 21.09.2017.

Листом Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області від 15.06.2023 №40/14-654 Єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви, серед іншого, повідомлено, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та воєнним станом в країні, оголошеним Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, Управління організовує виконання завдань, покладених на Держспецзв`язку щодо забезпечення оборони та захисту інтересів держави в Одеському регіоні (пункт 2 вище вказаного Указу), і тому Управління потребує у приміщеннях для здійснення заходів з оборони та захисту інтересів держави, у тому числі приміщень, які орендуються вами. На підставі викладеного вище, враховуючи відповідь органу управління від 14.06.2023 №13/01/03-3318, який не бажає продовжувати договір оренди, у зв`язку з необхідністю здійснення заходів, спрямованих на укріплення обороноздатності держави та надання відсічі збройної агресії російської федерації, Управління, відповідно до пункту 5 Особливостей оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, повідомляє, про не продовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме орендовані приміщення необхідні для власних потреб Управління з підстав, передбачених вище.

15.06.2023 вказаний вище лист, разом з оригінальним примірником акта про заміну сторін у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017 №209840911617, підписаний Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Управлянням Держспецзв`язку 15.06.2023, відправлений Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви, про що свідчать наявні у справі опис вкладення у цінний лист, накладна Укрпошти за №6504521233869 від 15.06.2023 та фіскальний чек від 15.06.2023.

Зокрема, з тексту акта про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017 №209840911617 вбачається, що відповідно до наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 року №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» вилучено з господарського відання і передано з балансу Державного підприємства «ОНДІЗ» на баланс Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області державне майно, розташоване за адресою м. Одеса, вул. Буніна, 23, (рішення про передачу майна), що призводить до зміни орендодавця та балансоутримувача, новим орендодавцем та балансоутримувачем за договором оренди є Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області. На зазначене майно поширюється дія Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

При цьому, документом, який надає право на підписання цього акта, є Наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» та Акт приймання передачі державного майна від 01.04.2023.

Вказаний Акт набуває чинності з моменту його підписання та оприлюднюється в електронній торговій системі Державніторги онлайн протягом 5 робочих днів з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

В той же час, актом визначено, що новий орендодавець та балансоутримувач зобов`язаний надіслати оригінали цього акта іншим сторонам договору і оприлюднити цей акт в електронній торговій системі Державніторги онлайн протягом 5 робочих днів з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

19.06.2023 за Управлінням Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області зареєстровано право оперативного управління на нежитлову будівлю загальною площею 2967,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, буд.23, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав №336599829 від 22.06.2023.

27.06.2023 листом №40/13-692 Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області повідомило Єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви про те, що йому надсилається додаткова угода до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017, строк якого закінчується 21.07.2023, запропоновано 21.07.2023 звільнити від майна орендовані приміщення, повернути ключі та підписати акт повернення з оренди орендованого майна за формою, визначеною Фондом державного майна України.

20.07.2023 листом №40/13-771 Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області знову повідомило Єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви про те, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017 закінчується 21.07.2023, а тому Управління просить підписати додаткову угоду до вказаного договору, яка Церкві була направлена раніше листом.

У матеріалах господарської справи наявне Положення про Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, затверджене Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 24.03.2023 №227, з п. 1 якого вбачається, що Управління є територіальним органом центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації (Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України).

Пунктом 12 Статуту визначено, що на майно Управління поширюється дія Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Основними завданнями Управління, відповідно до Статуту, є, зокрема, ведення переліку об`єктів державної власності, що знаходяться в його оперативному управлінні, та подає інформацію щодо цих об`єктів до Адміністрації Держспецзв`язку (пп. 40 п. 1 розд. 2 Статуту).

Окрім того, відповідно до п. 11 розд. 3 Статуту, начальник Управління, зокрема, має право представляти на підставі довіреності в установленому порядку інтереси Адміністрації Держспецзв`язку та укладати відповідно до законодавства і в межах наданих повноважень правочини.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911617 від 21.09.2017 року, викладений у новій редакції від 07.09.2021 року до - на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, предметом якого є нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в адмінбудівлі (інв. 10310021401, реєстровий №13917415.1.ЯСРКДТ002) загальною площею 304,50 кв.м. за адресою : м. Одеса, вул. Буніна, буд.23.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував про те, що Управлінням Держспецзв`язку не було виконано встановленого умовами договору оренди зобов`язання щодо публікації акта про зміну сторони у договорі в електронній торговій системі протягом п`яти днів після надіслання позивачу відповідного акта, хоча у самому акті сторонами передбачено, що акт набуває чинності з моменту його підписання та оприлюднюється в електронній торговій системі Державніторги онлайн протягом 5 робочих днів з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. При цьому, як зазначено судом, новий орендодавець та балансоутримувач зобов`язаний надіслати оригінали такого акта іншим сторонам договору оренди і оприлюднити цей акт в електронній торговій системі Державніторги Онлайн протягом 5 робочих днів з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. Відтак, на переконання суду першої інстанції, вказані вище обставини свідчать про фактичну зміну в односторонньому порядку умов договору оренди нерухомого майна, які стосуються по-перше, строків оприлюднення в електронній торговій системі акта заміни сторони, а по-друге, стосуються моменту, з якого новий орендодавець та балансоутримувач набуває статусу сторони за договором оренди нерухомого майна. Презюмуючи те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд вказав, що ані умовами договору оренди нерухомого майна, ані вимогами чинного законодавства не передбачено внесення змін у договір оренди нерухомого майна за відсутністю на це відповідної згоди сторін цього договору, а відтак, Управління, як новий орендодавець та балансоутримувач передчасно 15.06.2023 повідомило позивача про непродовження договору оренди нерухомого майна, оскільки в силу умов п. 13.3. договору оренди нерухомого майна орендодавець або балансоутримувач за цим договором вважається зміненим з моменту опублікування акта про заміну сторони в електронній торговій системі. При цьому, за висновками суду, вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 щодо оприлюднення, по-перше, не стосуються акта про заміну сторони, а по-друге, не вносять змін до п.13.3. договору оренди нерухомого майна щодо моменту, з якого новий орендодавець та балансоутримувач набуває статусу сторони за договором оренди нерухомого майна. Отже, як зазначено судом першої інстанції, враховуючи, що в силу вимог п.1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, в даному випадку права оренди позивача, а також виходячи з того, що відповідне право позивача не визнається відповідачами, позовні вимоги потребують задоволення господарським судом.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач-1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами не надано належної оцінки акта приймання-передачі майна, затвердженому Головою Держспецзв`язку 01.04.2024, відповідно до якого відбувся перехід нерухомого майна, а саме будівлі - частину приміщень якої орендувала церква за договором оренди. Перехід такого майна від одного балансоутримувача до іншого змінив статус майна, виходячи з вимог ч. 2 ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" якою передбачено, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. З моменту отримання нерухомого майна (будівлі) РВ ФДМУ повідомило Управління про наявність орендарів у приміщеннях будівлі. Дізнавшись, що 21.07.2023 закінчується строк дії договору оренди з церквою, Управління здійснило заходи, передбачені пунктом 5 Особливостей оренди державного та комунального майна у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 і повідомило про не продовження договору оренди за 30 днів до його припинення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». При цьому при укладанні договору оренди його сторони, у тому числі, власник майна - Адміністрація Держспецзв`язку, яка надавала згоду на передачу майна ДП «ОНДІЗ» у 2017 році, не передбачали, що в Україні буде введений воєнний стан та що нерухоме майно, частина якого орендується церквою, буде передана для потреби військового формування, а передане майно набуде статусу «військового майна», і балансоутримувач, в свою чергу, наразі не може виконувати договір оренди на тих умовах, на яких був укладений раніше.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - на даний час відсутні висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо застосування ч. 6 ст. 2, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; ст.ст. 3, 8 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»; ст.ст. 3, 7, 10 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»; ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оборону України»; ст. 2 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022; абзацу 1 п. 5 Особливостей оренди державного та комунального майна у період воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634; п. 3 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 № 778; п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.09.2024 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 27.08.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.08.2024 від позивача надійшло клопотання про закриття касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України (після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку)), мотивоване тим, що Верховий Суд вже викладав свій висновок щодо застосування відповідних норм права у постанові від 12.04.2023 у справі № 917/565/22, і апеляційний господарський суд переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.08.2024 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він вказує на помилковість доводів скаржника, та просить оскаржені постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Скаржник вказує, що на даний час відсутні висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо застосування ч. 6 ст. 2, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; ст.ст. 3, 8 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»; ст.ст. 3, 7, 10 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»; ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оборону України»; ст. 2 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022; абзацу 1 п. 5 Особливостей оренди державного та комунального майна у період воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634; п. 3 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 № 778; п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

Стосовно клопотання позивача про закриття касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України колегія суддів зазначає, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справі № 917/565/22, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними з огляду на таке.

Так, у справі № 917/565/22 Громадська організація "Сльози милосердя України" (орендар) звернулася з позовом до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (орендодавець) та Управління майном обласної ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору від 19.07.2019 № 558 щодо продовження строку дії цього договору.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до вимог закону за три місяці до закінчення строку оренди позивач звернувся до орендодавця із заявою про продовження договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк, на який він був укладений, але орендодавець, а також власник об`єкта оренди у граничний строк не прийняли рішення про продовження договору оренди або про відмову у його продовженні з підстав, встановлених ст. 19 Закону №157-ІХ.

Рішенням місцевого господарського суду в позові відмовлено з тих підстав, що орендодавець та власник майна дотрималися процедури повідомлення орендаря про непродовження договору оренди, зокрема, у передбачений Законом № 157-ІХ строк орендодавець прийняв та направив орендарю лист з рішенням про відмову у продовженні договору оренди з підстав, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 19 вказаного Закону, зокрема, необхідності використання орендованого майна для власних потреб балансоутримувача.

Суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення господарського суду першої інстанції. Вказав, що спірні правовідносини підпадають під дію Постанови КМУ від № 634; спірний договір оренди є таким, що продовжився з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору; оскільки спірний договір оренди є продовженим в силу прямої вказівки закону, суд апеляційної інстанції вказав, що у позові слід відмовити з цієї підстави.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.04.2023 у наведеній справі, з урахуванням доводів касаційної скарги, досліджував питання розповсюдження дії Постанови КМУ від № 634 на договори оренди, процедура поновлення яких припала на період до набрання чинності вказаної Постанови, та в результаті погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що положеннями Постанови КМУ № 634 на орендодавця державного та комунального майна покладено обов`язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022.

Окрім того, установлені у справі № 917/565/22 фактичні обставини свідчать про те, що у спірних правовідносинах були відсутні передумови для припинення договору оренди під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 Постанови КМУ № 634, оскільки: (1) об`єкт оренди за спірним договором оренди не є приміщенням і на нього не розповсюджуються положення абз. 2 ч. 1 ст.19 Закону № 157-ІХ, звідси, надіслане орендодавцем повідомлення з відмовою у продовженні договору оренди не містило підстав, передбачених ст. 19 вказаного Закону; (2) рішення про непродовження договору оренди повинно було погоджуватися з Управлінням, проте таке погодження відсутнє в матеріалах справи. Вказане, за висновком суду апеляційної інстанції, з який погодився і суд касаційної інстанції, свідчило про відсутність виключних умов, передбачених пунктом 5 Постанови КМУ № 634, які унеможливлюють автоматичне продовження договорів оренди комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану.

З наведеного вбачається, що установлені фактичні обставини у справі № 917/565/22 та в цій справі, яка розглядається, різняться, позаяк у цій справі суди виснували, що об`єкт оренди за договором оренди є приміщенням, а Управління, як новий орендодавець та балансоутримувач передчасно 15.06.2023 повідомило позивача про непродовження договору оренди нерухомого майна, оскільки в силу умов п. 13.3. договору оренди нерухомого майна орендодавець або балансоутримувач за цим договором вважається зміненим з моменту опублікування акта про заміну сторони в електронній торговій системі.

Звідси, обставини в частині застосування приписів пункту 5 Постанови КМУ № 634 у справі № 917/565/22 є іншими відносно тих, що встановлені у цій справі № 916/3096/23, що є ключовою відмінністю та дає підстави для висновку про неподібність правовідносин за основним (змістовим) критерієм в контексті застосування положень п. 4 ч. 2 ст. 296 ГПК України.

Відтак, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про закриття касаційного провадження у справі № 916/3096/23.

Колегія суддів зазначає, що на правовідносини сторін, що виникли з договору оренди поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019.

Статтею 18 вказаного Закону визначено порядок продовження договору оренди.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України.

Пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, а саме щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

Також, з абз.3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 вбачається, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

Пунктом 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 року №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Фактично висновки судів про задоволення позову ґрунтуються на тому, що в силу умов п. 13.3. договору оренди нерухомого майна орендодавець або балансоутримувач за цим договором вважається зміненим з моменту опублікування акта про заміну сторони в електронній торговій системі, а тому Управління, як новий орендодавець та балансоутримувач передчасно 15.06.2023 повідомило позивача про непродовження договору оренди нерухомого майна, оскільки Управлінням Держспецзв`язку не було виконано встановленого умовами договору оренди зобов`язання щодо публікації цього акту в електронній торговій системі протягом п`яти днів після надіслання позивачу відповідного акта.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи Управління про те, що якби акт про заміну сторони у спірних правовідносинах було б опубліковано то така інформація була б відкрита для широкого кола осіб, що в період воєнного стану є недопустимим, та зазначив, що питання щодо факту надання/ненадання спірному приміщенню статусу військового майна, спеціального порядку його використання тощо у даному разі судом в апеляційному порядку не переглядається.

Водночас колегія суддів вважає вказані висновки передчасними, з огляду на таке.

Судами обох інстанцій встановлено, що статус балансоутримувача нерухомого майна (нежитлової будівлі загальною площею 2967,4 кв.м.), частина якого площею 304,5 кв.м. знаходилися в оренді позивача на підставі укладеного з РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях договору оренди нерухомого майна, Управління Держспецзв`язку набуло 01.04.2023 на підставі наказу Адміністрації Держспецзв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління», яким з господарського відання ДП «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» вилучено і передано на баланс Управління Держспецзв`язку державне майно, що належить до сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку та захисту інформації України та закріплено за Управлінням Держспецзв`язку на праві оперативного управління з дня затвердження акта приймання-передачі, а тому суперечливим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що зміна орендодавця або балансоутримувача набуває правового значення виключно з моменту опублікування акта про заміну сторони в електронній торговій системі. При цьому сам апеляційний господарський суд виклав висновок про те, що не заперечує того факту, що враховуючи надані повноваження Кабінетом Міністрів України, Адміністрація Держспецзв`язку наказом від 14.02.2023 № 104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» закріпила спірне державне майно за Управлінням Держспецзв`язку в Одеській області на праві оперативного управління та останній став його балансоутримувачем з моменту затвердження акта приймання передачі.

Листом Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області від 15.06.2023 №40/14-654 Єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви, серед іншого, повідомлено, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації та воєнним станом в крані, оголошеним Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, Управління організовує виконання завдань, покладених на Держспецзв`язку щодо забезпечення оборони та захисту інтересів держави в Одеському регіоні (пункт 2 вище вказаного Указу), і тому Управління потребує у приміщеннях для здійснення заходів з оборони та захисту інтересів держави, у тому числі приміщень, які орендуються вами. На підставі викладеного вище, враховуючи відповідь органу управління від 14.06.2023 №13/01/03-3318, який не бажає за можливе продовжувати договір оренди, у зв`язку із необхідністю здійснення заходів, спрямованих на укріплення обороноздатності держави та надання відсічі збройної агресії російської федерації, Управління, відповідно до пункту 5 Особливостей оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, повідомляє, про не продовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме орендовані приміщення необідні для власних потреб Управління з підстав, передбачених вище.

При цьому суди дійшли взаємосуперечливих висновків, оскільки суд першої інстанції виснував, що наказом Адміністрації від 14.02.2023 №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління», встановлено, що нерухоме майно закріплюється за Управлянням Дежспецзв`язку на праві оперативного управління з дня затвердження акта приймання-передачі та встановив, що відповідно до цього наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 №104 на зазначене майно поширюється дія Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України». В свою чергу, суд апеляційної інстанції вказав, що питання щодо факту надання/ненадання спірному приміщенню статусу військового майна, спеціального порядку його використання тощо у даному разі судом в апеляційному порядку не переглядається.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Рішення господарського суду, як акт правосуддя та кінцевий результат розгляду справи, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Водночас суди попередніх інстанцій, не встановивши відповідний статус спірного майна (чи належить воно до військового чи ні) та дійшовши вказаних вище взаємосуперечливих висновків, зашили поза увагою доводи про те, що відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням; відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності; відповідно до п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 № 483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди нерухоме майно, в якому розміщені органи державної влади або органи місцевого самоврядування, Збройних Сил, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, правоохоронних органів і органів доходів і зборів.

При цьому обмежившись посиланням на те, що відповідно до п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про оренду державного та комунального майна», під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: необхідності та строків завантаження орендодавцем договору оренди та акта приймання-передачі до ЕТС, а у п.6 Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 передбачено, що договір оренди та акт приймання-передачі оприлюднюються в електронній торговій системі протягом одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану, тобто вимоги Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 щодо оприлюднення по-перше не стосуються акта про заміну сторони, а по-друге, не вносять змін до п. 13.3. договору оренди нерухомого майна щодо моменту, з якого новий орендодавець та балансоутримувач набуває статусу сторони за договором оренди нерухомого майна, суди не надали оцінки наступному абзацу вказаного пункту Постанови КМУ від 27.05.2022 № 634, відповідно до якого на період воєнного стану інформація про орендарів, визначених абзацами другим та четвертим частини першої статті 15 Закону, та прийняті уповноваженими органами рішення щодо оренди майна такими орендарями не публікуються в електронній торговій системі, та не встановили чи відноситься Управління до уповноваженого органу у розумінні вказаних положень законодавства.

Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, однак оцінка викладених вище обставин та доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті, а не встановлення відповідних обставин фактично унеможливлює перегляд Верховним Судом оскаржених судових рішень з підстав та доводів, викладених у касаційній скарзі Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області.

Дійсно, приписами ч.ч. 2 та 3 ст. 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Водночас приписи ст.ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314-317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі № 916/3096/23 скасувати.

Справу № 916/3096/23 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.