ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
(додаткова)
"28" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3096/23Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
за участю секретаря судового засідання Бордея О. Ю.
розглянувши в судовому засіданні клопотання Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області про розподіл та стягнення судових витрат за вх.№2-1773/24 від 19.11.2024
у справі № 916/3096/23
за позовом: Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви
до відповідачів: 1.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
2.Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державного підприємства Одеський науково-дослідний інститут зв`язку
про визнання договору оренди продовженим
за участю представників:
від позивача: не з`явився;
від відповідача-1: не з`явився;
від відповідача-2: Пулькевич О.В. /самопредставництво/;
від третьої особи: не з`явився
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 задоволено заяви Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області про залишення позову без розгляду за вх.№39470/24 від 30.10.2024 та за вх.№39431/24 від 30.10.2024 та позовну заяву Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного підприємства Одеський науково-дослідний інститут зв`язку про визнання договору оренди продовженим у справі № 916/3096/23 залишено без розгляду.
19.11.2024 за вх.№2-1773/24 господарським судом одержано клопотання, в якому Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області просить суд:
- визнати наказ Господарського суду Одеської області від 09.07.2024, виданий на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 таким, що не підлягає виконанню;
- здійснити розподіл судових витрат у справі № 916/3096/23;
- стягнути з Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви витрати Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, пов`язані зі слати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у справі № 916/3096/23.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2024 призначено клопотання Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області про розподіл та стягнення судових витрат за вх.№2-1773/24 від 19.11.2024 у справі № 916/3096/23 до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2024 о 09:30, із повідомленням учасників справи про судове засідання.
У судовому засіданні 28.11.2024 представник Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених в останньому.
Інші учасники, окрім Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, у судове засідання 28.11.2024 не з`явились. При цьому, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали суду від 20.11.2024 до електронного кабінету.
Щодо стягнення витрат пов`язаних зі слати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у справі № 916/3096/23, господарський суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Як свідчать матеріли справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 позовну заяву Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного підприємства Одеський науково-дослідний інститут зв`язку про визнання договору оренди продовженим у справі № 916/3096/23 залишено без розгляду на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20).
При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Разом з тим, господарський суд звертає увагу, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави, зокрема для залишення позову без розгляду.
Господарський суд звертається до правової позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2022 у справі №910/12184/20, де колегія суддів відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України та частина п`ята статті 130 ГПК України), викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №922/592/17, та констатувала, що право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. У зв`язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача.
Аналогічні за своїм змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що саме нез`явлення представника позивача у підготовче засідання як 28.10.2024 так і 07.11.2024, неповідомлення суду причин свого нез`явлення та неподання заяви про розгляд справи за відсутністю позивача, є саме тими необґрунтованими діями позивача, через які у відповідача виникло обґрунтоване право на заявлення вимог про компенсацію здійснених ним витрат пов`язаних з розглядом справи.
Також господарським судом враховується, що позивач не надав до суду жодних доказів, в спростування обставин необґрунтованих дій позивача, що призвели до залишення без розгляду його позову.
Так, матеріалами справи підтверджується, що Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 було сплачено судовий збір в розмірі 4026 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 13 від 15.04.2024. Також за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі № 916/3096/23 було сплачено судовий збір в розмірі 5368 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 31 від 02.07.2024.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 916/3096/23, у ній не зазначено розподілу судових витрат, понесених Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, у зв`язку з апеляційним переглядом рішення першої інстанції та постанови апеляційної інстанції.
За таких обставин, а також беручи до уваги, що відшкодування витрат зі сплати судового збору здійснюється під час винесення судового рішення по суті, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст.129 ГПК України судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 9394 грн, сплаченого при поданні апеляційної та касаційної скарг.
Щодо визнання наказу Господарського суду Одеської області від 09.07.2024, виданого на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 таким, що не підлягає виконанню, господарський суд вказує наступне.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
В силу вимог ч.1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.03.2021 у справі №910/8794/17 зазначив, що зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. (Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17).
Сутність процедури визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документу або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність дослідження питань щодо наявності чи відсутності обов`язку виконання судового рішення.
Як свідчать матеріали справи, 09.07.2024 (суддя Смелянець Г. Є.) на виконання рішення Господарського суду Одеського області від 20.03.2024 у справі №916/3096/23, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 та набрало законної сили 17.06.2024, видано відповідний наказ.
Надалі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.09.2024 касаційну скаргу Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі № 916/3096/23 скасовано. Справу № 916/3096/23 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 задоволено заяви Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області про залишення позову без розгляду за вх.№39470/24 від 30.10.2024 та за вх.№39431/24 від 30.10.2024 та позовну заяву Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного підприємства Одеський науково-дослідний інститут зв`язку про визнання договору оренди продовженим у справі № 916/3096/23 залишено без розгляду.
Таким чином, враховуючи скасування Верховним Судом постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024, рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 направлення справи № 916/3096/23 на новий розгляд, а також, враховуючи постановлення господарським судом ухвали від 07.11.2024 про залишення без розгляду позову у справі № 916/3096/23, наказ Господарського суду Одеської області від 09.07.2024, виданий на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 є таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 244, 328, 344 Господарського процесуального кодексу України суд,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Клопотання Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області про розподіл та стягнення судових витрат за вх.№2-1773/24 від 19.11.2024 у справі № 916/3096/23 задовольнити.
2. Стягнути з Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви (65045, м. Одеса, вул. Катерининська, б. 33, код ЄДРПОУ 25301868) на користь Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 43, код ЄДРПОУ 34800034) судовий збір у розмірі 9394 грн, сплачений при поданні апеляційної та касаційної скарг.
3. Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області від 09.07.2024, виданий на виконання рішення Господарського суду Одеського області від 20.03.2024 у справі №916/3096/23, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 та набрало законної сили 17.06.2024 щодо стягнення з Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 43, код ЄДРПОУ 34800034) на користь Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви (65045, м. Одеса, вул. Катерининська, б. 33, код ЄДРПОУ 25301868) витрат зі сплати судового збору у розмірі 1342 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повну ухвалу складено 28.11.2024.
Суддя Т.Г. Деркач
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2024 |
Оприлюднено | 02.12.2024 |
Номер документу | 123379053 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Деркач Т.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні