Постанова

від 04.09.2024 по справі б8/183-11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № Б8/183-11

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представниці Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І. В. - Рибкіної Н. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І. В.

на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.12.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024

у справі № Б8/183-11

за заявою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

до Приватного підприємства "Лекс"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/183-11 про банкрутство Приватного підприємства "Лекс" (далі - Підприємство, Боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 15.10.2012.

Ухвалою від 09.11.2015 господарський суд призначив ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (далі - Кучак Ю. Ф., Ліквідатор).

З матеріалів справи вбачається, що в ліквідаційній процедурі 25.09.2015 відбувся другий повторний аукціон (торги) з продажу майна Боржника, а саме: двокімнатної квартири загальною площею 203,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Квартира), за результатами якого переможцем торгів стала ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ).

Переможцем аукціону - ОСОБА_1 було сплачено на користь Боржника грошові кошти у загальній сумі 1 507 840,00 грн.

Результати означеного аукціону були визнані недійсними постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у цій справі.

09.05.2023 відбувся аукціон з продажу майна Боржника, а саме Квартири.

ОСОБА_1 звернулась до Ліквідатора з вимогою виконати обов`язок Боржника щодо повернення сплаченої за недійсним правочином вартості лоту на загальну суму 1 507 840,00 грн.

Проте, Ліквідатор відмовив у поверненні ОСОБА_1 сплачених за недійсним правочином коштів, у зв`язку з чим остання оскаржила такі дії до суду.

Ухвалою від 11.07.2023 Господарський суд Київської області частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 на дії Ліквідатора; зобов`язав Ліквідатора за рахунок коштів, отриманих від реалізації Квартири на аукціоні з продажу майна Боржника, який відбувся 09.05.2023, перерахувати ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 130 880,00 грн.

Короткий зміст заявлених вимог

01.12.2023 до суду від забезпеченого кредитора Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "Міжнародний резервний банк", заявник) (предметом забезпечення грошових вимог якого є Квартира) надійшла заява від 23.11.2023 № 4062 (вх. № 11/23) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у цій справі.

Заява мотивована тим, що станом на дату підготовки судом першої інстанції повного тексту ухвали від 11.07.2023 та станом на дату розгляду апеляційним господарським судом апеляційної скарги АТ "Міжнародний резервний банк" на вказану ухвалу кредитор - ОСОБА_1 відмовилася від своїх грошових вимог відповідно до поданої нею заяви від 20.07.2023 про застосування наслідків недійсності правочину, рішення з розгляду якої ухвалено Господарським судом Київської області 31.10.2023. У зв`язку з цим, вказані обставини виключали можливість Ліквідатору виконати ухвалу Господарського суду Київської області від 11.07.2023 в частині перерахунку ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1 130 880,00 грн, а відтак, на думку заявника, означена ухвала підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

У поданій заяві АТ "Міжнародний резервний банк" просило поновити йому строк для подачі заяви про перегляд ухвали від 11.07.2023 за нововиявленими обставинами, мотивуючи таке клопотання тим, що лише 31.10.2023 заявнику стало відомо про прийняття Господарським судом Київської області відмови ОСОБА_1 від грошових вимог до Боржника на суму 1 507 840,00 грн, які були включені до 1 черги задоволення вимог кредиторів згідно ухвали суду від 21.05.2019.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Господарський суд Київської області ухвалою від 25.12.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у цій справі, відмовив у задоволенні клопотання АТ "Міжнародний резервний банк" про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у справі № Б8/183-11 та залишив означену заяву без розгляду.

Судові рішення мотивовані пропуском заявником визначеного процесуальним законом строку для подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та неповажністю наведених у клопотанні підстав для його поновлення, що зумовило залишення відповідної заяви без розгляду у порядку частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

АТ "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Міжнародний резервний банк" Луньо І. В (далі - Банк, скаржник) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 25.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Банк мотивує касаційну скаргу підставами касаційного оскарження судових рішень, які визначені пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, через необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 15.12.2022 у справі № 910/7252/18 й застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваних судових рішень, скаржник вказує на їх ухвалення з порушенням процесуальних норм, оскільки судами попередніх інстанцій не враховано, що у заяві про перегляд ухвали від 11.07.2023 за нововиявленими обставинами Банк акцентував увагу суду на необхідності поновлення процесуальних строків не на підставі наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, а, навпаки, на очікуванні події, від якої залежало настання підстав для подачі даної заяви про перегляд судового рішення.

Також стверджує про ігнорування судами факту того, що ОСОБА_1 у період з 25.07.2023 по 31.10.2023 мала змогу скористатися своїм процесуальним правом на залишення без розгляду/відмови від заяви від 20.07.2023, однак не скористалася наданим їй правом, у результаті чого 31.10.2023 суд постановив ухвалу, якою прийняв її відмову від грошових вимог до Боржника на суму 1 507 840,00 грн. Тобто, лише з 31.10.2023 Банк дізнався про прийняття господарським судом вказаної відмови ОСОБА_1 від грошових вимог, тому саме з цієї дати і слід відраховувати процесуальні строки для перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 11.07.2023.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

16.04.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Банку.

Відповідно до протоколу передачі судової справи № Б8/183-11 раніше визначеному складу суду від 16.04.2024 для розгляду касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.

Ухвалою від 06.05.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу Банку без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 15.05.2024 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою від 23.05.2024 Верховний Суд, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на ухвалу Господарського суду Київської області від 25.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі, призначив її до розгляду на 12.06.2024 о 11:15 год.

Ухвалою від 12.06.2024 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі з розгляду касаційної скарги Банку до 17.07.2024 о 10:00 год.

17.07.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії та неможливістю автоматизованого розподілу судової справи між суддями, що підтверджено відповідними протоколами. Іншими протоколами від 18.07.2024-19.07.2024, 22.07.2024 - 26.07.2024 підтверджено неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із нестачею потрібної кількості суддів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.07.2024 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 30.07.2024 Верховний Суд призначив розгляд касаційної скарги у справі на 14.08.2024 о 09:45 год.

Ухвалою від 14.08.2024 Верховний Суд задовольнив заяву судді Пєскова В. Г. про самовідвід у розгляді справи №Б8/183-11 за касаційною скаргою Банку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.08.2024 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В.

Ухвалою від 19.08.2024 Верховний Суд у вказаному складі прийняв до свого провадження справу № Б8/183-11 та призначив касаційну скаргу до розгляду на 04.09.2024 о 09:40 год.

У судовому засіданні 04.09.2024 взяла участь представниця Банку (скаржника), яка надала пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю інших учасників судового процесу чи їх представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом судового розгляду є заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у господарських справах регулюється главою 3 розділу IV ГПК України.

Частиною першою статті 320 ГПК України, зокрема, визначено, що ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є - істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України).

Банком як забезпеченим кредитором у цій справі про банкрутство було подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Київської області від 11.07.2023, якою (ухвалою) було частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії Ліквідатора та яка підлягає оскарженню в апеляційному порядку згідно законодавства про банкрутство.

Як встановлено судами та підтверджується змістом заяви, остання мотивована наявністю істотної для справи обставини, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома заявнику на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України), а саме обставина відмови ОСОБА_1 від своїх грошових вимог до Боржника відповідно до поданої нею заяви від 20.07.2023 про застосування наслідків недійсності правочину.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом заяви Банку про стверджувану ним нововиявлену обставину (про існування заяви ОСОБА_1 від 20.07.2023) останньому стало відомо лише 31.10.2023, зокрема після постановлення за результатом розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 ухвали Господарського суду Київської області від 31.10.2023.

Втім, господарськими судами встановлено, що Банк звертався до Господарського суду Київської області з аналогічною заявою від 27.10.2023 №3792 (вх. № 9/23) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у справі № Б8/183-11. У вказаній заяві від Банк зазначав, що дізнався про існування нововиявленої обставини (заяви ОСОБА_1 про відмову від своїх кредиторських вимог) 16.08.2023 - після призначення судом означеної заяви до розгляду в судовому засіданні.

Ураховуючи наведене та доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, вірно відхилено доводи Банку про те, що йому стало відомо про наявність нововиявленої обставини 31.10.2023, оскільки в попередньо поданій заяві від 27.10.2023 заявник стверджував про обізнаність з цією обставиною з 16.08.2023.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що обрахування передбаченого пунктом 1 частини першої статті 321 ГПК України строку, протягом якого Банк міг подати заяву про перегляд ухвали від 11.07.2023 за нововиявленими обставинами, має здійснюватися саме з 16.08.2023, тому граничним строком звернення із такою заявою є 15.09.2023.

При цьому посилання Банку на необхідність обрахунку відповідного процесуального строку саме з 31.10.2023 - з дати, коли він дізнався про прийняття ухвалою господарського суду від 31.10.2023 відмови ОСОБА_1 від своїх кредиторських вимог, Верховний Суд відхиляє за безпідставністю, оскільки заявник сам на власний розсуд визначив нововиявленою саме обставину подання ОСОБА_1 вказаної заяви (викладеної у заяві про застосування наслідків недійсності правочину), натомість Банк не зазначав нововиявленою обставиною факт прийняття такої відмови судовим рішенням.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заява про перегляд ухвали від 11.07.2023 за нововиявленими обставинами подана до господарського суду 28.11.2023 (що підтверджено поштовою накладною АТ "Укрпошта" № 0505132928597), тобто з пропуском встановленого пунктом 1 частини першої статті 321 ГПК України строку.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про пропуск заявником процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд ухвали Господарського суду Київської області від 11.07.2023 у цій справі № Б8/183-11 за нововиявленими обставинами. Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.

Разом з тим, у поданій заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Банк заявив клопотання про поновлення строку для її подачі.

Статтею 113 ГПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Отже, строк, передбачений пунктом 1 частини першої статті 321 ГПК України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків (аналогічний правовий висновок, від якого просить відступити скаржник, викладено в ухвалі Верховного Суду від 15.12.2022 у справі № 910/7252/18, яка була врахована апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові у цій справі).

Колегія суддів зауважує, що вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

На особу, яка звертається з відповідною заявою, з огляду на вимоги статей 13, 74 ГПК України, покладається обов`язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

У цій справі, що розглядається, Банк мотивував поважність причин пропуску процесуального строку на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами тим, що лише 31.10.2023 йому стало відомо про прийняття Господарським судом Київської області відмови ОСОБА_1 від грошових вимог до Боржника на суму 1 507 840,00 грн, які були включені до 1 черги задоволення вимог кредиторів згідно ухвали суду від 21.05.2019. Крім того, Банку не було відомо, чи заявник ОСОБА_1 у період з 25.07.2023 по 31.10.2023 скористається своїм процесуальним правом на залишення без розгляду/відмови від заяви від 20.07.2023.

Надавши оцінку наведених доводів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, визнав не поважними причини пропуску строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 321 ГПК України, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні клопотання заявника про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Верховний Суд вважає обґрунтованими такі висновки попередніх судових інстанцій, оскільки заявником не було доведено у порядку вимог частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 ГПК України наявності поважних причин пропуску відповідного процесуального строку, адже можливість подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у визначені процесуальним законом строки об`єктивно не залежала від зазначених Банком обставин.

Відповідно до частин першої, другої статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 ГПК кодексу України).

Зважаючи на те, що Банком пропущено встановлений процесуальним законом строк для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а причини його пропуску визнані судами попередніх інстанцій неповажними, Верховний Суд погоджується з висновком судів про залишення такої заяви без розгляду у відповідності до вимог частини другої статті 118 ГПК України.

Натомість, доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з такими висновками та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу вимог статті 300 ГПК України.

Інші аргументи скаржника про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм частини першої статті 119 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 15.12.2022 у справі №910/7252/18, колегія суддів визнає безпідставними, з огляду на таке.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій, Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці Європейського Суду з прав людини; існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.

Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19, від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13).

За змістом касаційної скарги у цій справі єдиною підставою для відступу скаржник зазначає те, що він у заяві про перегляд ухвали від 11.07.2023 акцентував увагу суду на необхідності поновлення процесуальних строків не на підставі наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, а, навпаки, на очікуванні події, від якої залежало настання підстав для подачі даної заяви про перегляд судового рішення.

Верховний Суд констатує безпідставність цих доводів у зв`язку з тим, що вони не пояснюють помилковості висновку Верховного Суду щодо застосування норм частини першої статті 119 ГПК України, який викладено в ухвалі від 15.12.2022 у справі №910/7252/18 та від якого має намір відступити скаржник.

У свою чергу, зміст наведених доводів свідчить про те, що скаржник доводить нерелевантність зазначеної правової позиції до обставин цієї справи, що не можна вважати належним обґрунтуванням наявності підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права.

У зв`язку з викладеним, Верховний Суд за розглядом касаційної скарги у цій справі не вбачає вагомих та достатніх аргументів скаржника, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної в ухвалі Верховного Суду від 15.12.2022 у справі №910/7252/18.

З огляду на зазначене в цілому, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Банку та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І. В. залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області 25.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №Б8/183-11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. І. Картере