Постанова

від 04.09.2024 по справі б8/183-11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № Б8/183-11

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2; представника Приватного підприємства "Лекс" - Лозовського В. М.; представниці Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І. В. - Рибкіної Н. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І. В.

на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2023 (в частині застосування наслідків недійсності результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024

у справі № Б8/183-11

за заявою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

до Приватного підприємства "Лекс"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/183-11 про банкрутство Приватного підприємства "Лекс" (далі - Підприємство, Боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 15.10.2012.

Ухвалою від 09.11.2015 господарський суд призначив ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (далі - Кучак Ю. Ф., Ліквідатор).

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

З матеріалів справи суди з`ясували, що в ліквідаційній процедурі 25.09.2015 відбувся другий повторний аукціон (торги) з продажу майна Боржника, а саме: двокімнатної квартири загальною площею 203,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Квартира), за результатами якого складено протокол № 10, переможцем торгів стала ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ).

12.10.2015 між Підприємством (Боржником) та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу Квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4263 (далі - Договір).

Київський апеляційний господарський суд постановою від 24.02.2016 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 у цій справі) визнав недійсними результати проведення другого повторного аукціону з продажу майна Боржника, який відбувся 25.09.2015 та оформлений протоколом №10 від 25.09.2015 (далі - Аукціон), а також укладений між Підприємством та ОСОБА_1 в результаті проведення Аукціону Договір.

У подальшому, ухвалою від 30.08.2016 Господарський суд Київської області у межах цієї справи скасував відповідне свідоцтво про придбання нерухомого майна (Квартири) та припинив державну реєстрацію права власності.

Ухвалою від 27.07.2017 Господарський суд Київської області витребував Квартиру на користь Боржника з чужого незаконного володіння.

Як встановлено судами, Квартира є предметом забезпечення грошових вимог кредитора Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "Міжнародний резервний банк") (попереднє найменування: Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку росії").

Водночас ОСОБА_1 , як переможцем аукціону, було сплачено на користь Боржника грошові кошти у загальній сумі 1 507 840,00 грн, у т.ч. 376 960,00 грн гарантійного внеску та 1 130 880,00 грн доплати різниці між гарантійним внеском та кінцевою ціною лоту.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до місцевого господарського суду із заявою від 22.02.2019 б/№ (вх. № 3714/19) про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 2 311 714,64 грн, що включали сплачену вартість лоту в сумі 1 507 840,00 грн та додатково нараховані інфляційні втрати (668 274,69 грн) і 3% річних (135 599,95 грн) за період з 24.02.2016 по дату звернення із заявою до суду.

Господарський суд Київської області ухвалою від 21.05.2019 (залишеною без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 та Верховного Суду від 04.12.2019 у цій справі) задовольнив частково заяву ОСОБА_1 ; визнав грошові вимоги ОСОБА_1 до Боржника на суму 1 507 840,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, а також на суму сплаченого судового збору; в іншій частині заявлені вимоги відхилив.

Короткий зміст заявлених вимог

25.07.2023 до господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину, згідно якої заявниця просила суд:

- прийняти відмову ОСОБА_1 від грошових вимог до Боржника на суму 1 507 840 грн, які включені до 1 черги задоволення вимог кредиторів згідно ухвали суду від 21.05.2019 у цій справі;

- застосувати наслідки недійсності результатів Аукціону та Договору шляхом зобов`язання Боржника повернути на користь ОСОБА_1 1 507 840,00 грн сплаченої вартості лоту.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалася на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, предметом якої було дослідження правової природи грошових вимог, що виникли у покупця після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з огляду на визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.

Заявниця зазначала, що її вимоги до Боржника на суму 1 507 840,00 грн не є грошовим зобов`язанням у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), тому не можуть регулюватись нормами цього Кодексу, які визначають черговість (порядок) задоволення вимог кредиторів.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 стверджувала про необхідність застосування двосторонньої реституції у спірних зобов`язаннях.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Господарський суд Київської області ухвалою від 31.10.2023 у справі №Б8/183-11 задовольнив заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину, прийняв відмову ОСОБА_1 від грошових вимог до Боржника на суму 1 507 840,00 грн, застосував наслідки недійсності результатів Аукціону та укладеного між Боржником та ОСОБА_1 в результаті проведення такого аукціону Договору шляхом зобов`язання Боржника повернути на користь ОСОБА_1 1 507 840,00 грн сплаченої вартості лоту.

Не погодившись частково із цією ухвалою місцевого господарського суду, АТ "Міжнародний резервний банк" оскаржило її в апеляційному порядку в частині застосування наслідків недійсності результатів Аукціону шляхом зобов`язання Боржника повернути на користь заявниці 1 507 840,00 грн сплаченої вартості лоту.

Постановою від 13.03.2024 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2023 у справі №Б8/183-11 в оскаржуваній частині залишив без змін.

Судові рішення, з посиланням на викладені у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 правові висновки Верховного Суду, мотивовані тим, що на обов`язок боржника щодо повернення отриманого за недійсним правочином не поширюються норми КУзПБ, які регулюють черговість (порядок) задоволення вимог кредиторів, а його виконання має здійснюватися боржником у позачерговому порядку.

З наведеного господарські суди дійшли висновку, що за результатом визнання недійсним Договору відповідно до норми статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_1 зобов`язана повернути на користь Боржника одержане нерухоме майно, а Боржник, у свою чергу, зобов`язаний повернути на користь ОСОБА_1 одержані грошові кошти в сумі 1 507 840,00 грн.

Крім того, судами враховано, що спірне майно (Квартира) було реалізовано повторно на других повторних торгах 09.05.2023 і, відповідно, Боржником повторно отримано кошти від реалізації вказаного майна.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

АТ "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Міжнародний резервний банк" Луньо І. В (далі - Банк, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2023 (у відповідній частині) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину.

Підставами касаційного оскарження судових рішень Банк зазначає обставини, які визначені пунктами 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та полягають у такому:

- неврахуванні судами попередніх інстанцій правового висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі № 915/1241/16;

- необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваних судових рішень, скаржник вказує на їх ухвалення з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки судами попередніх інстанцій не враховано, що приписами КУзПБ не передбачено право відмови кредитора від кредиторських вимог, натомість відповідно до частини четвертої статті 64 цього Кодексу у разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Також стверджує про ігнорування судами факту того, що ОСОБА_1 вже реалізувала своє цивільне право на захист способом, що встановлений частиною третьою статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), відтак повторне звернення до суду за захистом права, що захищене судом, є недопустимим і таким, що, спрямоване на шкоду іншим учасникам справи, зокрема заставному кредитору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

16.04.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Банку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №Б8/183-11 між суддями від 16.04.2024 для розгляду касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.

Ухвалою від 06.05.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу Банку без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 15.05.2024 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою від 23.05.2024 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2023 (в частині застосування наслідків недійсності правочину) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі №Б8/183-11, призначив її до розгляду на 12.06.2024 о 11:00 год.

Ухвалою від 12.06.2024 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі з розгляду касаційної скарги Банку до 17.07.2024 о 09:45 год.

17.07.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії та неможливістю автоматизованого розподілу судової справи між суддями, що підтверджено відповідними протоколами. Іншими протоколами від 18.07.2024-19.07.2024, 22.07.2024 - 26.07.2024 підтверджено неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із нестачею потрібної кількості суддів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 30.07.2024 Верховний Суд призначив розгляд касаційної скарги у справі на 14.08.2024 о 09:45 год.

Ухвалою від 14.08.2024 Верховний Суд задовольнив заяву судді Пєскова В. Г. про самовідвід у розгляді справи №Б8/183-11 за касаційною скаргою Банку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В.

Ухвалою від 19.08.2024 Верховний Суд у вказаному складі прийняв до свого провадження справу № Б8/183-11 та призначив касаційну скаргу до розгляду на 04.09.2024 о 09:30 год.

У судовому засіданні 04.09.2024 взяли участь представники Банку, Боржника та ОСОБА_1 , які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю інших учасників судового процесу чи їх представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 300 ГПК України полягає в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, виключно на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом судового розгляду є подана у справі про банкрутство заява переможця Аукціону про застосування наслідків недійсності цього Аукціону та укладеного за його результатом Договору.

Щодо доводів скаржника про неможливість повторного звернення до суду за захистом порушеного права

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).

Визнання правочину недійсним (у цьому випадку - результатів Аукціону та укладеного за його наслідком Договору) є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 55 Закону про банкрутство (втратив чинність), статтею 73 КУзПБ.

Верховний Суд враховує, що проведення Аукціону 25.09.2015 та укладення за його результатом Договору відбулось у порядку, визначеному чинним на той час Законом про банкрутство. Так само визнання результатів Аукціону та Договору недійсними (постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у цій справі) здійснено у порядку, визначеному частиною третьою статті 55 цього Закону.

У свою чергу, захист прав кредитора за недійсним правочином було врегульовано частиною третьою статті 20 Закону про банкрутство, згідно якої кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов`язання боржником у натурі після закриття провадження у справі про банкрутство.

Судова практика у справах про банкрутство, у тому числі Верховного Суду (зокрема й у цій справі), передбачала можливість застосування відповідного способу захисту прав кредитора за недійсним правочином (договором) також і переможцем аукціону, результати якого визнані недійсними.

Так, ОСОБА_1 як переможець Аукціону, результати якого визнані судом недійсними, зверталась до господарського суду за захистом свого порушеного права та просила у порядку частини третьої статті 20 Закону про банкрутство визнати її грошові вимоги до Боржника у відповідній сумі, що, серед іншого, включала сплачену вартість лоту.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, чинною ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2019 у цій справі (залишеною без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 та Верховного Суду від 04.12.2019) задоволено частково вказану заяву ОСОБА_1 , визнано її грошові вимоги до Боржника на відповідну суму та включено їх до 1-ої черги задоволення вимог кредиторів.

Втім, Верховний Суд зауважує, що 21.10.2019 введено в дію КУзПБ.

Пунктом 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Ураховуючи наведені норми та перебування на дату введення в дію КУзПБ справи про банкрутство Підприємства на стадії ліквідаційної процедури (яка досі триває), подальший розгляд цієї справи (тобто подальше здійснення ліквідаційної процедури) здійснюється відповідно до положень цього Кодексу.

Водночас КУзПБ не передбачає особливостей порядку виконання боржником обов`язку щодо повернення отриманого ним за недійсним правочином, зокрема й результатами аукціону, під час провадження у справі про банкрутство.

При цьому, з урахуванням правової природи наслідків недійсності правочину, встановлений у частині першої статті 216 ЦК України обов`язок сторін недійсного правочину щодо повернення одержаного на виконання цього правочину не є грошовим зобов`язанням у розумінні КУзПБ.

Віднесення грошових вимог, які виникли у покупця після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв`язку з визнанням недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, до поточних вимог кредиторів, у тому числі витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, які погашаються в порядку визначеної статтями 64, 133 КУзПБ черговості, є недопустимим.

Такого змісту висновки викладені у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.

Зважаючи на зміну правового регулювання процедури банкрутства та наведені правові висновки, Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 вже реалізувала своє цивільне право на захист способом, що встановлений частиною третьою статті 20 Закону про банкрутство.

При цьому необхідність захисту прав переможця аукціону у спірних правовідносинах саме шляхом звернення до суду із вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, а не заявлення грошових вимог до боржника, відповідає висновкам Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.

З огляду на викладені вище обставини та актуальну правову позицію Верховного Суду у питанні обрання переможцем аукціону належного способу захисту його прав у випадку сплати ціни лоту, однак визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та не повернення ліквідатором сплачених сум, колегія суддів відхиляє за безпідставністю аргументи скаржника про недопустимість повторного звернення ОСОБА_1 за захистом свого порушеного права у відповідний спосіб, як і доводи про те, що таке звернення спрямоване на шкоду іншим учасникам справи, зокрема заставному кредитору.

Щодо розгляду судами заяви по суті та доводів скаржника в цій частині

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тлумачення змісту наведеної норми свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

При цьому, зважаючи на правову природу наслідків недійсності правочину, на обов`язок боржника щодо повернення отриманого за недійсним правочином не поширюються норми КУзПБ, які регулюють черговість (порядок) задоволення вимог кредиторів, а його виконання має здійснюватися боржником у позачерговому порядку.

Така правова позиція відображена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, що правильно була врахована судами попередніх інстанцій під час розгляду заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину.

Як зазначалось вище, господарські суди встановили, що судовими рішеннями у цій справі було визнано недійсними результати Аукціону та укладений за наслідком його проведення Договір (постанова апеляційного господарського суду від 24.02.2016), а також витребувано предмет продажу - Квартиру на користь Боржника з чужого незаконного володіння (ухвала місцевого господарського суду від 27.07.2017).

Також суди з`ясували, що сплачені ОСОБА_1 (як переможцем аукціону та покупцем) на користь Боржника грошові кошти у загальній сумі 1 507 840,00 грн заявниці Ліквідатором не повертались.

Ураховуючи наведені обставини, зокрема щодо визнання судом недійсними результатів Аукціону та укладеного за наслідком його проведення Договору, положення частини першої статті 216 ЦК України та висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про зобов`язання Боржника повернути ОСОБА_1 одержані грошові кошти в сумі 1 507 840,00 грн.

З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину.

При цьому така вимога, згідно викладеного у пункті 81 постанови Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, може бути заявленою самостійно (окремо від вимоги про визнання правочину недійсним), чим підтверджується вірність здійсненого попередніми судовими інстанціями правозастосування.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються із наведеними висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає.

Натомість, доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з такими висновками та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу вимог статті 300 ГПК України.

Інші аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі №915/1241/16, відхиляються судом, оскільки такі висновки не є джерелом права у розумінні процесуального закону (частина четверта статті 236 ГПК України).

Щодо посилань скаржника (як підстави касаційного оскарження) на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, колегія суддів зазначає таке.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій, Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці Європейського Суду з прав людини; існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.

Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19, від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13).

За змістом касаційної скарги у цій справі єдиною підставою для відступу скаржник зазначає те, що: (1) відсутні жодні норми матеріального чи процесуального права, які б передбачали обов`язок ліквідатора боржника за рахунок коштів, отриманих від продажу заставного майна, задовольнити вимоги ОСОБА_1 як кредитора першої черги; (2) статтею 64 КУзПБ імперативно передбачено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється позачергово, тому у ліквідатора відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 при розподілі коштів від продажу Квартири, оскільки вимоги заявниці включені до реєстру вимог кредиторів до 1-ї черги, а приписами Кодексу не передбачено право відмови кредитора від кредиторських вимог.

Верховний Суд констатує безпідставність цих доводів у зв`язку з тим, що вони не пояснюють помилковості висновків судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм частини першої статті 216 ЦК України, які викладені у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та від яких має намір відступити скаржник.

Крім того, такі аргументи є безпідставними з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини того, що спірне майно (Квартира) було реалізовано повторно на других повторних торгах 09.05.2023 і, відповідно, Боржником отримано кошти від реалізації цього майна, що не позбавляє можливості Ліквідатору як погасити вимоги забезпеченого кредитора за результатом продажу майна за чинним аукціоном, так і повернути у порядку реституції кошти заявниці, сплачені нею як переможцем первісного аукціону, який у судовому порядку було визнаного недійсним.

У зв`язку з викладеним, Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги у цій справі не вбачає вагомих та достатніх аргументів скаржника, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, на підставі якої вже сформована усталена практика та яка вірно була врахована попередніми судовими інстанціями у справі, що розглядається.

З огляду на зазначене вище, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Банку та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І. В. залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2023 (в частині застосування наслідків недійсності результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № Б8/183-11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. І. Картере