Постанова

від 06.09.2024 по справі 910/1460/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1460/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 (головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.) про повернення апеляційної скарги

у справі № 910/1460/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора «Біком» (далі - ТОВ «Брокерська контора «Біком»)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайс» (ТОВ «Ділайс»)

про стягнення 15 500 053,33 грн,

та за зустрічним позовом ТОВ «Ділайс»

до ТОВ «Брокерська контора «Біком»

про визнання недійсним інвестиційного договору та додаткових угод до нього.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Брокерська контора «Біком» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Ділайс» про стягнення заборгованості, яка виникла за інвестиційним договором від 25.12.2014 № 25/12/14.

ТОВ «Ділайс» у зустрічному позові просило суд визнати недійсним інвестиційний договір від 25.12.2014 № 25/12/14, а також додаткові угоди від 08.10.2015 та від 29.12.2015 до нього з посиланням на їх вчинення в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2018 зі справи № 910/1460/17 первісний позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ «Ділайс» на користь ТОВ «Брокерська контора «Біком» 14 256 000,00 грн - основного боргу, 361 378,23 грн - 3% річних, 1 297 969,42 грн інфляційних втрат, 238 730,21 грн судового збору, 36 700,00 грн витрат на оплату послуг адвоката. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 зі справи № 910/1460/17 рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2018 скасовано частково, викладено резолютивну частину в такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора «Біком» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайс» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 15, літ.А., ідентифікаційний код 31926140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора «Біком» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 56, літ.А, ідентифікаційний код 19123231) 14 256 000 (чотирнадцять мільйонів двісті п`ятдесят шість тисяч) грн 00 коп. боргу, 361 378 (триста шістдесят одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 23 коп. 3% річних, 1 297 969 (один мільйон двісті дев`яносто сім тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 42 коп. інфляційних втрат, 238 730 (двісті тридцять вісім тисяч сімсот тридцять) грн 21 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Ділайс» відмовити повністю».

Згідно з постановою Верховного Суду від 24.07.2019 зі справи постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2018 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 14 256 000,00 грн - основного боргу, 361 378,23 грн - 3% річних, 1 297 969,42 грн - інфляційних втрат та в частині відмови в задоволені зустрічних позовних вимог залишено без змін.

У червні 2024 року до суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д. А. (далі - приватний виконавець, заявник) із заявою про затвердження мирової угоди, укладеної ТОВ «Брокерська контора «Біком» з ТОВ «Ділайс» у процесі виконання судового рішення по даній справі.

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2024 зі справи (суддя Борисенко І.І.) відмовлено в повному обсязі у задоволенні заяви приватного виконавця про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення.

Приватний виконавець не погодився із судовим рішенням попередньої інстанції, ухваленим за результатом розгляду його заяви, та звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 (головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.) апеляційну скаргу приватного виконавця на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/1460/17 з доданими документами повернуто заявникові без розгляду.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, з посиланням на те, що в частині першій статті 255 ГПК України наведено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова у її вчиненні. Предметом апеляційного оскарження у справі № 910/1460/17 є ухвала місцевого господарського суду, якою відмовлено у задоволенні заяви приватного виконавця про затвердження мирової угоди у процесі виконання, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 ГПК України. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Таким чином, враховуючи подання приватним виконавцем апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, що не може бути оскаржена окремо від рішення суду, така апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі зазначених приписів процесуального закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі приватний виконавець просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 зі справи, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали та неврахування висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 08.03.2023 зі справи № 904/7116/21.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Ділайс» у відзиві на касаційну скаргу просило останню задовольнити, у зв`язку з помилковістю висновків суду апеляційної інстанції.

ТОВ «Брокерська контора «Біком» не скористалося своїм правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановлення оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Суд апеляційної інстанції при постановлення оскаржуваної ухвали виходив, зокрема, з того, що в частині першій статті 255 ГПК України наведено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова у її вчиненні. Предметом апеляційного оскарження у справі № 910/1460/17 є ухвала місцевого господарського суду, якою відмовлено у задоволенні заяви приватного виконавця про затвердження мирової угоди у процесі виконання, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 ГПК України. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Таким чином, враховуючи подання приватним виконавцем апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, що не може бути оскаржена окремо від рішення суду, така апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі зазначених приписів процесуального закону.

Відповідно до статті 330 ГПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

У силу приписів частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди.

Системний аналіз статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18 та від 12.03.2019 у справі № 918/361/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду, що викладений, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/14647/19, у постанові від 08.03.2023 у справі № 904/7116/21 тлумачення та застосування положень статті 255 ГПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

Предметом апеляційного оскарження, як встановлено судом апеляційної інстанції, є ухвала суду першої інстанції про відмову в затвердженні мирової угоди на стадії виконання рішення суду.

Тобто, з урахуванням стадії укладення мирової угоди, а саме, що судове рішення у справі вже ухвалено та набрало законної сили, приватний виконавець, який подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу не може поновити права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження її в апеляційному порядку окремо від рішення суду, що помилково не було враховано апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали.

Суд зазначає, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 18/1544-10.

Разом з тим стаття 255 ГПК України не містить прямої заборони на оскарження ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди на стадії виконання рішення суду.

Отже, ухвала про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки в ГПК України відсутня пряма заборона на її оскарження та, з урахуванням стадії укладення мирової угоди, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм процесуального права викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 у справі № 2-41/2006, а також у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 904/7116/21, на яку посилається скаржник.

Проте судом апеляційної інстанції повернуто апеляційну скаргу скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України, яким передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував стадію укладення мирової угоди, дійсний зміст статті 255 ГПК України та дійшов помилкового висновку про повернення заявнику без розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/1460/17.

За таких обставин наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За таких обставин Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу приватного виконавця, оскаржуване судове рішення скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 про повернення апеляційної скарги у справі № 910/1460/17 скасувати.

3. Справу № 910/1460/17 передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок