Постанова

від 13.05.2019 по справі 910/1460/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. Справа№ 910/1460/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ділайс

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018

у справі №910/1460/17 (суддя Борисенко І.І.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора Біком

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ділайс

про стягнення боргу 15 500 053,33 грн

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ділайс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора Біком

про визнання недійсним з моменту підписання інвестиційного договору та додаткових угод до нього,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Брокерська контора Біком (далі - позивач, ТОВ БК Біком ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю Ділайс (далі - відповідач, ТОВ Ділайс ) про стягнення боргу в сумі 15 915 347,65 грн, з яких: 14 256 000,00 грн основний борг, 361 378,23 грн 3% річних, 1 297 969,42 грн інфляційних втрат. Також позивач просив стягнути з відповідача 36 700,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ БК Біком вказує, що на виконання інвестиційного договору від 25.12.2014 №25/12/14 ним було перераховано відповідачеві інвестиційні платежі на загальну суму 14 256 000,00 грн. Оскільки в подальшому, а саме, 08.10.2015 ними було досягнуто згоди про припинення інвестиційних відносин та повернення інвестору до 31.05.2016 усіх сплачених за договором інвестиційних коштів, що підтверджується укладеними додатковими угодами до договору, а відповідач ухиляється від їх повернення, позивач просить стягнути суму сплачених інвестиційних коштів, а також 3% річних та інфляційні втрати.

ТОВ Ділайс також звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ БК Біком про визнання недійсними з моменту підписання інвестиційного договору від 25.12.2014 №25/12/14 та додаткових угод до договору від 08.10.2015 та від 29.12.2015 на підставі ст. 232 Цивільного кодексу України (далі - зустрічний позов).

Зустрічний позов мотивований невідповідністю інвестиційного договору від 25.12.2014 №25/12/14 та додаткових угод до нього від 08.10.2015 та від 29.12.2015 №2 положенням ст.232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); інвестиційний договір від 25.12.2014 №25/12/14 та додаткові угоди до нього укладено з дефектом волі бенефіціара ТОВ Ділайс - ОСОБА_3; директор ТОВ Ділайс ОСОБА_1 (який також був директором ТОВ БК Біком ) був призначений на посаду на підставі неправомірного рішення загальних зборів учасників відповідача, оформленого протоколом від 08.09.2014; укладення інвестиційного договору не мало на меті настання реального правовідношення, а створило лише передумови для заволодіння ТОВ БК Біком майном ТОВ Ділайс ; права відповідача при укладенні інвестиційного договору на невигідних умовах не були представлені бенефіціаром (ОСОБА_3) або його уповноваженою особою; на думку відповідача, при укладенні спірного договору існувала зловмисна домовленість між представником за довіреністю ТОВ Ділайс ОСОБА_2. та директором ТОВ БК Біком ОСОБА_1 , що є підставою для визнання інвестиційного договору та додаткових угод до нього недійсними на підставі ст.232 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14 256 000,00 грн основного боргу, 361 378,23 грн 3% річних, 1 297 969,42 грн інфляційних втрат, 238 730,21 грн витрат по сплаті судового збору та 36 700,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову, оскільки відповідач, в порушення умов інвестиційного договору та додаткових угод до нього не виконав до 31.05.2016 зобов`язання з повернення позивачеві інвестиційних платежів в сумі 14 526 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд вказав, що відповідачем не надано доказів на підтвердження зловмисної домовленості (умисної змови) під час укладання спірного договору, внаслідок якого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин; також не надано доказів на підтвердження наявності у позивача умислу та бажання настання негативних наслідків для ТОВ Ділайс , а тому відсутні підстави для визнання інвестиційного договору та додаткових угод до нього недійсними на підставі ст.232 ЦК України. Суд не прийняв до уваги наданий відповідачем висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20.03.2017 №5361/17-32/5362/17-33, оскільки він не стосується предмета спору та виходить за рамки предмета доказування; також судом відхилено наданий відповідачем звіт про незалежну оцінку об`єкта незавершеного будівництва від 28.10.2015, оскільки він складений станом на 28.10.2015, а не на дату укладення спірного договору. Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_2 , оскільки, на переконання суду, рішення не вплине на права та інтереси останньої. Також суд відхилив лист компанії-нерезидента MELTAKO TRADING LTD про недійсність рішення загальних зборів учасників відповідача, оформленого протоколом від 08.09.2014 з огляду на те, що обставини, вказані у ньому не стосуються предмета доказування у даній справі.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Ділайс звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарський суд міста Києва від 18.12.2018 повністю, відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов - задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки усім обставинам справи при кваліфікації умов для визнання інвестиційного договору та додаткових угод до нього недійсними на підставі ст.232 ЦК України.

На думку відповідача, при укладенні інвестиційного договору існувала зловмисна домовленість між представниками ТОВ БК Біком та ТОВ Ділайс ; в діях представників наявна умисна змова, несприятливі наслідки якої полягають у можливості втрати частини майна ТОВ Ділайс за заниженою вартістю; підписання інвестиційного договору є результатом зловмисної домовленості представників товариств, дійсні наміри яких полягали в отриманні суттєвої майнової вигоди виключно для ТОВ БК Біком та ОСОБА_1 Інвестиційний договір укладався в умовах відсутності дійсного волевиявлення єдиного учасника ТОВ Ділайс - MELTAKO TRADING LTD на зміну директора ОСОБА_1 та укладення правочину. ОСОБА_3 , укладаючи додаткові угоди до інвестиційного договору, не усвідомлював дійсних наслідків, що свідчить про існування дефекту волі.

Також апелянт зазначив, що в порушення норм процесуального права, судом не надано оцінки дійсності рішенню загальних зборів ТОВ Ділайс , оформлених протоколом від 08.09.2014, про призначення ОСОБА_1 директором ТОВ Ділайс ; не досліджено права ОСОБА_1 на видачу довіреності ОСОБА_2 на підписання інвестиційного договору від імені ТОВ Ділайс . На переконання скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі третьої особи ОСОБА_2 , оскільки рішення у даній справі безпосередньо буде впливати на права та інтереси ОСОБА_2 в майбутньому.

При цьому, заявляючи вимогу про скасування рішення в частині задоволення первісного позову, апелянт не зазначає в апеляційній скарзі, в чому саме полягає неправильність прийнятого судом рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача інвестиційних платежів, 3% річних, інфляційних втрат та витрат на послуги адвоката.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2019 апеляційну скаргу ТОВ Ділайс передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Жук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 залишено апеляційну скаргу відповідача без руху на підставі п.3 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), встановлено строк для усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою.

13.02.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду ТОВ Ділайс подало документи на виконання ухвали від 28.01.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 25.03.2019, надано позивачеві 5-ти денний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

27.02.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду ТОВ БК Біком надало відзив на апеляційну скаргу.

22.03.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду ТОВ Ділайс надало відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 13.05.2019.

13.05.2019, до судового засідання, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду ТОВ Ділайс подало клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом; клопотання про призначення комплексної судової інженерно-технічної експертизи нерухомого майна - торгово-побутово-розважального комплексу на перетині просп. П.Григоренка та вул.Колекторної у Дарницькому районі м.Києва, проведення якої доручити КНДІСЕ, для вирішення питань щодо ринкової вартості та строків будівництва об`єкта нерухомого майна, в зв`язку з чим зупинити провадження у справі; клопотання про зупинення провадження у справі №910/1460/17 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/2129/17.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст.195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п.п.1-3 ч.1 ст.227 ГПК України.

Згідно з ч.1 ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що клопотання про зупинення провадження у справі №910/1460/17 було заявлено скаржником після відкриття судом апеляційної інстанції судового засідання, тобто до початку розгляду справи по суті, колегія суддів відмовляє у його задоволенні в силу приписів ч.3 ст.195 ГПК України.

Крім того, статтею 207 ГПК України встановлено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Вислухавши думку учасників справи з приводу заявлених представником скаржника клопотань, судова колегія вважає за правильне залишити без розгляду клопотання ТОВ Ділайс про залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом та про призначення комплексної судової інженерно-технічної експертизи нерухомого майна, як такі, що були заявлені з пропущенням 5-ти денного строку на їх подання без зазначення поважних причин такого пропуску.

У судовому засіданні 13.05.2019 представник ТОВ Ділайс підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарський суд міста Києва від 18.12.2018 скасувати повністю, відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов - задовольнити.

Представник ТОВ БК Біком заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

13.05.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ Ділайс не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.12.2014 між ТОВ Ділайс (забудовник) та ТОВ БК Біком (інвестор) укладено інвестиційний договір №25/12/14 (надалі - інвестиційний договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався організувати будівництво та забезпечити введення в експлуатацію торгівельно-побутового розважального комплексу на перетині проспекту П.Григоренка та вул. Колекторної в Дарницькому районі міста Києва (далі - комплекс, об`єкт інвестування), та передати позивачеві об`єкт інвестування після введення комплексу в експлуатацію. Згідно договору, об`єктом інвестування є 10 434,6 кв.м. торгівельних площ на першому поверсі комплексу (п.п.1.1.2, 2.1, 2.2 інвестиційного договору) (т.1 а.с.21-23).

У пункті 4.1 інвестиційного договору вказано, що інвестор сплачує на користь забудовника передбачувану договором суму інвестицій в розмірі 20 000 000,00 грн з врахуванням ПДВ, не пізніше 31.10.2015.

Відповідно до п.6.2 інвестиційного договору запланований термін здачі комплексу в експлуатацію - до 31.10.2015.

Забудовник зобов`язаний: підписати з інвестором акт розподілу згідно п.3.2 цього договору; забезпечити будівництво комплексу з додержанням будівельних норм, стандартів, правил відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та забезпечити введення його в експлуатацію та присвоєння комплексу поштової адреси не пізніше 31.10.2015; протягом 10 робочих днів з моменту завершення будівництва комплексу, введення його в експлуатацію та присвоєння поштової адреси, передати інвестору об`єкт інвестування за актом прийому-передачі. Сторони погодили, що підтвердженням прийому-передачі об`єкта інвестування є підписаний сторонами акт прийому-передачі (п.п.5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 інвестиційного договору).

У пункті 7.7 інвестиційного договору сторони підтвердили, що договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.

У випадку, якщо сторони дійдуть згоди розірвати інвестиційний договір за угодою сторін, про що складуть відповідну додаткову угоду, інвестиційний внесок повертається інвестору у грошовій формі у розмірі фактично здійсненого внеску до закінчення будівництва і здачі комплексу в експлуатацію (п.7.14 інвестиційного договору).

Згідно з п. 8.1 інвестиційного договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.10.2015.

Пунктом 9.1 інвестиційного договору сторони погодили, що вони досягли згоди за всіма істотними умовами договору і кожна зі сторін не посилатиметься у майбутньому на недосягнення згоди за істотними умовами договору, як на підставу вважати його неукладеним або недійсним.

Інвестиційний договір підписаний ТОВ Ділайс в особі ОСОБА_2., що діє на підставі довіреності від 17.11.2014 №17/11/14 та ТОВ БК Біком в особі директора ОСОБА_1., підписи яких скріплені печатками товариств.

На виконання умов інвестиційного договору у період з грудня 2014 року по червень 2015 року позивач перерахував відповідачеві інвестиційні платежі на загальну суму 14 256 000, 00 грн, про що свідчать платіжні доручення (т.1 а.с.26-51): від 29.12.2014 №1349 на суму 1 000 000,00 грн; від 12.01.2015 №1 на суму 1 000 000,00 грн; від 27.01.2015 №54 на суму 1 000 000,00 грн; від 13.02.2015 №86 на суму 1 000 000,00 грн; від 18.02.2015 №109 на суму 500 000,00 грн; від 24.02.2015 №132 на суму 400 000,00 грн; від 10.03.2015 №209 на суму 300 000,00 грн; від 10.03.2015 №199 на суму 500000,00 грн; від 16.03.2015 №221 на суму 500 000,00 грн; від 17.03.2015 №223 на суму 500 000,00 грн; від 19.03.2015 №244 на суму 190 000,00 грн;від 20.03.2015 №248 на суму 500 000,00 грн; від 24.03.2015 №154 на суму 500 000,00 грн; від 01.04.2015 №296 на суму 10 000,00 грн; від 02.04.2015 №303 на суму 500 000,00 грн; від 08.04.2015 №328 на суму 600 000,00 грн; від 09.04.2015 №329 на суму 500 000,00 грн; від 09.04.2015 №330 на суму 500 000,00 грн; від 16.04.2015 №349 на суму 23 000,00 грн; від 24.04.2015 №374 на суму 1 000 000,00 грн; від 27.04.2015 №380 на суму 700 000,00 грн; від 28.04.2015 №384 на суму 190 000,00 грн; від 06.05.2015 №415 на суму 670 000,00 грн; від 18.05.2015 №460 на суму 23 000,00 грн; від 19.05.2015 №462 на суму 1 500 000,00 грн; від 11.06.2015 №572 на суму 150 000,00 грн.

08.10.2015 між ТОВ Ділайс та ТОВ БК Біком було укладено додаткову угоду до інвестиційного договору, відповідно до якої сторонами досягнута згода розірвати інвестиційний договір від 25.12.20014 №25/12/14 за умови виконання забудовником обов`язку щодо повернення інвестиційного внеску в сумі 14 256 000,00 грн. Сторони погодили, що інвестиційний договір вважатиметься розірваним з моменту повного виконання забудовником п.3 даної додаткової угоди (п.п. 1.2, 3 додаткової угоди; т.1 а.с.24).

Відповідно до п.2 додаткової угоди від 08.10.2015 забудовник зобов`язаний повернути отриманий інвестиційний внесок в розмірі 14 256 000,00 грн до 31.12.2015.

Згідно з п.6 додаткової угоди від 08.10.2015 угода набирає чинності з дати підписання її сторонами та скріплення печатками сторін.

29.12.2015 сторонами укладено додаткову угоду №2, згідно з п.1 якої сторони дійшли згоди змінити строк повернення отриманого інвестиційного внеску, визначеного в додатковій угоді від 08.10.2015 до договору та встановлено новий строк повернення інвестиційних платежів в сумі 14 256 000,00 грн - до 31.05.2016 (т.1 а.с.25).

Всі інші положення додаткової угоди від 08.10.2015 до інвестиційного договору залишаються без змін (п.2 додаткової угоди №2).

Згідно з п.5 додаткової угоди №2 угода набирає чинності з дати підписання її сторонами та скріплення печатками сторін.

Додаткова угода від 08.10.2015 та додаткова угода від 29.12.2015 №2 підписані ТОВ Ділайс в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ БК Біком в особі директора ОСОБА_6, підписи скріплені печатками товариств.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1ст.530 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України Про інвестиційну діяльність (далі - Закон №1560-XII) передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (ч. 1 ст.1 Закону №1560-XII).

Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права (ч.1 ст.4 Закону №1560-XII).

Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України (ч.1 ст.6 Закону №1560-XII).

За змістом ч. 5 ст.7 Закону №1560-XII інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання щодо здійснення фінансування об`єкта будівництва, відповідно до п 4.1 інвестиційного договору, виконав належним чином.

Відповідач, в порушення умов інвестиційного договору та додаткових угод до нього, не виконав свої зобов`язання з повернення інвестиційних внесків в строк до 31.05.2016, а отже момент повернення інвестиційних коштів в сумі 14 256 000,00 грн є таким, що настав, а договір не вважається розірваним.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем, враховано відсутність належних доказів на спростування останнім наявності заборгованості,а тому суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовної вимоги ТОВ БК Біком щодо стягнення 14 256 000,00 грн основного боргу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 20 Закону №1560-XII при недодержанні договірних зобов`язань суб`єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов`язань, якщо інше не передбачено законом або договором.

Позивач надає розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат та просить стягнути 1 297 969,42 грн інфляційних втрат за період з січня 2016 року по квітень 2017 року, а також 361 378,23 грн 3% річних за період з 01.06.2016 по 05.04.2017.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 361 378,23 грн 3% річних та 1 297 969,42 грн інфляційних втрат.

Водночас, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 36 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатами АО Легітимус ОСОБА_7. та/або ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді першої інстанції.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 36 700,00 грн позивач надав:

договір від 17.01.2017 №17-01/17 про надання правової допомоги, акт приймання-передачі послуг від 05.04.2017 №1, рахунок на оплату 36 700,00 грн від 31.01.2017 №6, платіжне доручення від 29.03.2017 №3187 про сплату позивачем 36 700,00 грн попередньої оплати за надання правової допомоги, а крім того, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.04.2012 №741, виданого адвокату ОСОБА_7, копію посвідчення адвоката ОСОБА_7. та копію ордера серії КС №234660 (т.1 а.с.246-257).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про правомірність відшкодування позивачеві 36 700,00 грн понесених витрат на правничу допомогу, надану адвокатом ОСОБА_7. під час розгляду справи в суді першої інстанції, посилаючись лише на докази перерахування позивачем попередньої оплати адвокатському об`єднанню, з чим суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.123, ч.1-4 ст.126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У договорі про надання правової допомоги вказано, що приймання-передача наданих за договором послуг здійснюється сторонами за актом приймання-передачі послуг (п.6.1 договору).

Позивач надав акт приймання-передачі послуг від 05.04.2017 №1 (за період з 17.01.2017 по 05.04.2017), з якого вбачається лише перелік наданих послуг, однак не вбачається їх вартість, що унеможливлює перевірку судом апеляційної інстанції реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також відповідність критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з тої обставини, що у позивача був штатний юрист, якому адвокат надавав консультації щодо стратегії та тактики захисту прав ТОВ БК Біком (п.1.3 акта).

З наданих позивачем документів, неможливо встановити вартість наданих адвокатом послуг, перелік яких наведено в акті від 05.04.2017 №1 та з`ясувати чи була така сума обґрунтованою.

За відсутності доказів неминучості наданих адвокатських послуг та їх обґрунтованої вартості суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 36 700,00 грн витрат на правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді першої інстанції.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції робить висновок про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом: задоволення позову в частині стягнення 14 256 000,00 грн основного боргу, 361 378,23 грн 3% річних, 1 297 969,42 грн інфляційних втрат та відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 36 700,00 грн витрат на правову допомогу.

Переглядаючи рішення суду від 18.12.2018 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ Ділайс до ТОВ БК Біком про визнання недійсними інвестиційного договору від 25.12.2014 №25/12/14 та додаткових угод до нього від 08.10.2015 та від 29.12.2015 №2, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ Ділайс , з посиланням на ст. 232 ЦК України, вказує на існування зловмисної домовленості представників-підписантів під час укладання правочинів, а також на існування дефекту волі.

На думку відповідача, при укладенні інвестиційного договору існувала зловмисна домовленість між представниками ТОВ БК Біком (ОСОБА_1.) та ТОВ Ділайс (ОСОБА_2.); в діях представників наявна умисна змова, несприятливі наслідки якої полягають у можливості втрати частини майна ТОВ Ділайс за заниженою вартістю; підписання інвестиційного договору є результатом зловмисної домовленості представників, дійсні наміри яких полягали в отриманні суттєвої майнової вигоди. Інвестиційний договір укладався в умовах відсутності дійсного волевиявлення єдиного учасника ТОВ Ділайс - MELTAKO TRADING LTD на зміну директора ОСОБА_1 та укладення правочину. ОСОБА_3 , укладаючи додаткові угоди до інвестиційного договору, не усвідомлював дійсних наслідків, що свідчить про існування дефекту волі. Таким чином, інвестиційний договір від 25.12.2014 №25/12/14 та додаткові угоди до нього від 08.10.2015 та від 29.12.2015 №2 підлягають визнанню недійсними з моменту підписання на підставі ст. 232 ЦК України.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями ТОВ Ділайс , з огляду на наступне.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо (п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009).

Відповідно до ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2 виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Підстава для визнання правочину недійсним, яка передбачена ст. 232 ЦК України, стосується лише тих правочинів, які вчиняються особою (фізичною або юридичною) не самостійно, а через представника. Представник, вчиняючи правочин, не виражає власну волю - його завдання полягає в тому, щоб донести до контрагента волю особи, яку він представляє, оскільки відповідно до ст. 237 ЦК представник зобов`язаний або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку він представляє. Але в силу зловмисної домовленості представника й контрагента воля довірителя не знаходить свого вираження, а підмінюється волею представника, який фактично вступає у змову з контрагентом з метою одержати власну чи обопільну вигоду або створити негативну ситуацію для довірителя, що і є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання (п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11).

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю (п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009).

Обґрунтовуючи зловмисну домовленість при укладенні інвестиційного договору представниками ТОВ БК Біком (ОСОБА_1.) та ТОВ Ділайс (ОСОБА_2.), відповідач зазначає, що ОСОБА_1 став директором ТОВ Ділайс на підставі недійсного рішення загальних зборів учасників ТОВ Ділайс (єдиним учасником якого є MELTAKO TRADING LTD), оформленого протоколом від 08.09.2014 №1.

На підтвердження своїх тверджень відповідачем надано листа від MELTAKO TRADING LTD від 07.10.2016 (т.2 а.с.63), в якому зазначено, що директор MELTAKO TRADING LTD Атіноулла Неофітоу ніколи не підписувала протокол від 08.09.2014 №1; висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20.03.2017 №5361/17-32/5362/17-33, в якому зазначено, що підпис на протоколі від 08.09.2014 №1 виконано не Атіноулла Неофітоу (т.1 а.с.136-144).

Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки директора ТОВ Ділайс на підставі недійсного рішення загальних зборів учасників відповідача, оформленого протоколом від 08.09.2014 №1, умисно, усвідомлюючи неправомірність власних дій, видав довіреність на ОСОБА_2 , яка від імені ТОВ Ділайс підписала оспорюваний інвестиційний договір, що свідчить про вступ її у змову (зловмисну домовленість) з ОСОБА_1 з метою одержання власної чи обопільної вигоди або створення негативної ситуації для ТОВ Ділайс .

Однак, як вірно вказав суд першої інстанції, лист MELTAKO TRADING LTD від 07.10.2016 та висновок експертів 20.03.2017 №5361/17-32/5362/17-33 не можуть бути доказами певних фактів у даній справі в межах заявленого предмету спору, а суд не наділений правом виходити за межі позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що MELTAKO TRADING LTD зверталося до місцевого господарського суду з позовом до ТОВ БК Біком та ТОВ Ділайс про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ Ділайс , оформленого протоколом від 08.09.2014 №1 та інвестиційного договору від 25.12.2014 №25/12/14. Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 у справі №910/9224/17 позовну заяву MELTAKO TRADING LTD залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України. Вказана ухвала набрала законної сили і є чинною.

Враховуючи наведене, за наявності дійсного рішення загальних зборів учасників ТОВ Ділайс , оформленого протоколом від 08.09.2014 №1, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 став директором ТОВ Ділайс на підставі недійсного рішення MELTAKO TRADING LTD, оформленого протоколом від 08.09.2014 №1.

Як вірно вказано судом першої інстанції, ТОВ Ділайс не наведено та не надано жодних доказів, які б підтверджували факт зловмисної домовленості (умисної змови), внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. Також відповідачем не наведено доказів на підтвердження наявності у позивача умислу та бажання настання негативних наслідків.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу та дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Саме на існування дефектів волі, як на підставу недійсності інвестиційного договору, наголошує відповідач.

ОСОБА_3 , укладаючи додаткові угоди до спірного договору не усвідомлював дійсних наслідків їх укладання, не знав усіх реальних обставин укладання інвестиційного договору та не міг розуміти, що інвестиційний договір укладено внаслідок зловмисної домовленості сторін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що схвалення договору може відбутися і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (що в даному випадку полягають в підписанні ТОВ Ділайс додаткових угод до оспорюваного договору).

Додаткові угоди, згідно яких відповідач зобов`язався повернути інвестиційні платежі за інвестиційним договором (тим самим підтвердив його дійсність) укладено саме ОСОБА_3 як вірно вказано судом першої інстанції, особистий підпис ОСОБА_3 в додаткових угодах до інвестиційного договору свідчить про визнання боргу та передбачає зобов`язання з його повернення.

В матеріалах справи відсутні докази неусвідомлення ОСОБА_3 при підписанні додаткових угод своїх дій та наслідків таких дій.

З огляду на викладене вище, укладення додаткових угод до інвестиційного договору від імені відповідача ОСОБА_3 . спростовує твердження відповідача про наявність факту зловмисної домовленості, оскільки сам факт досягнення домовленості сторін про припинення договірних зобов`язань та бажання повернутися у попереднє становище виключає наявність зловмисного умислу та намір позивача заволодіти майном ТОВ Ділайс .

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як наслідок, існування обставин злочинної діяльності певних осіб або встановлення факту зловмисної змови, може доказуватись лише вироком суду у кримінальному провадженні (постанова Вищого господарського суду України у справі №910/905/16).

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що жодних доказів наявності вироку суду, яким би було встановлено зловмисну домовленість ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи твердження, що інвестиційний договір укладено ТОВ БК Біком з метою заволодіння майном, вартість якого майже в шість разів перевищує розмір інвестицій, відповідач надав Звіт про незалежну оцінку об`єкта незавершеного будівництва від 28.10.2015, згідно якого ринкова вартість об`єкта незавершеного будівництва, а саме: торгово-побутово-розважального комплексу на перетині просп. П. Григоренка та вул. Колекторної у Дарницькому районі м. Києва станом на 26.10.2015 становить 555 000 000,00 грн (т.1 а.с.171-215).

Проте, Звіт про незалежну оцінку об`єкта незавершеного будівництва складено станом на 28.10.2015, тоді як інвестиційний договір укладено 25.12.2014, а тому наданий Звіт не може слугувати доказом того, що вартість об`єкта інвестицій на дату укладенні оспорюваного договору становила 555 000 000,00 грн, про що вірно зазначено місцевим господарським судом в рішенні.

Таким чином, наданий Звіт від 28.10.2015 не може слугувати належним та допустимим доказом того, що спірний договір вчинено за зловмисним умислом сторін, які його підписували.

За твердженням апелянта, інвестиційний договір укладено на несприятливих для ТОВ Ділайс умовах, які полягають у неможливості забудовнику виконати умови щодо строків будівництва та здачі комплексу в експлуатацію, а підписання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інвестиційного договору на таких умовах свідчить про їх умисні дії, які створювали передумови для заволодіння ТОВ БК Біком майном ТОВ Ділайс .

Проте до таких тверджень апелянта суд апеляційної інстанції ставиться критично з огляду на приписи ст.42 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підписання інвестиційного договору представниками сторін та скріплення підписів печатками, сплата інвестиційних платежів та підписання ТОВ Ділайс додаткових угод до інвестиційного договору, свідчить про досягнення сторонами згоди щодо умов договору, в укладенні якого сторони є вільними.

З`ясовуючи питання про те, чи вчинено спірний правочин внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, варто зазначити наступне.

Представник має діяти в інтересах особи, яку він представляє. Тому якщо він вступив у зловмисну домовленість з другою стороною і діяв при цьому у власних інтересах, нехтуючи інтересами особи, яку він представляв, і це доведено належними засобами доказування, то такий правочин має визнаватися судом недійсним.

При цьому, представник, вчиняючи правочин, не виражає власну волю. Його завдання полягає в тому, щоб реалізувати волю особи, яку він представляє.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а не посилатись на припущення.

Оскільки, зловмисна домовленість в розумінні ст. 232 ЦК України означає саме навмисні дії представника, які полягають в усвідомленні ним того, що він вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для довірителя наслідків та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а матеріалами справи не підтверджується існування умислу в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ Ділайс про визнання недійсними інвестиційного договору від 25.12.2014 № 25/12/14 та додаткових угод до нього від 08.10.2015 та від 29.12.2015 №2 на підставі ст. 232 ЦК України.

Крім того, на переконання скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі третьої особи ОСОБА_2 , оскільки рішення у даній справі безпосередньо буде впливати на права та обов`язки ОСОБА_5. в майбутньому, чим порушено норми процесуального права.

Заперечення апелянта ґрунтуються на тому, що у випадку ухвалення судового рішення про задоволення зустрічного позову ТОВ Ділайс у відповідача виникне право вимагати від свого представника ОСОБА_2 та ТОВ БК Біком солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані ТОВ Ділайс у зв`язку з вчиненням правочину внаслідок зловмисної змови.

Відповідно до ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні питання щодо залучення третьої особи до участі в справі суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Беручи до уваги, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено наявності у ОСОБА_2 . інтересу щодо предмету спору у даній справі, а саме, що рішення у справі про визнання інвестиційного договору та додаткових угод до нього недійсними може вплинути на права або обов`язки цієї особи, зокрема шляхом наділення новими правами, покладення нових обов`язків, зміни наявних прав чи обов`язків або їх позбавлення, у зв`язку з чим

судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ Ділайс про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову ТОВ БК Біком до ТОВ Ділайс про стягнення 15 915 347,65 грн, а саме, в частині стягнення сум основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, а в частині стягнення 36 700,00 грн за оплату послуг адвоката - вважає вимоги необгрунтованими.

Водночас, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення та приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ Ділайс до ТОВ БК Біком про визнання недійсними з моменту підписання інвестиційного договору від 25.12.2014 №25/12/14 та додаткових угод до нього від 08.10.2015, від 29.12.2015 №2.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права під час задоволення первісного позову в частині стягнення 36 700,00 грн на оплату послуг адвоката, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/1460/17 підлягає частковому скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Однак, враховуючи обґрунтування та вимоги апеляційної скарги ТОВ Ділайс , апеляційна скарга ТОВ Ділайс не підлягає задоволенню.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253, 255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ділайс на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/1460/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/1460/17 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора Біком задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ділайс (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 15, літ.А., ідентифікаційний код 31926140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора Біком (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 56, літ.А, ідентифікаційний код 19123231) 14 256 000 (чотирнадцять мільйонів двісті п`ятдесят шість тисяч) грн 00 коп. боргу, 361 378 (триста шістдесят одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 23 коп. 3% річних, 1 297 969 (один мільйон двісті дев`яносто сім тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 42 коп. інфляційних втрат, 238 730 (двісті тридцять вісім тисяч сімсот тридцять) грн 21 коп. судового збору

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариству з обмеженою відповідальністю Ділайс відмовити повністю.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

4. Матеріали справи №910/1460/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.05.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук