Ухвала

від 05.09.2024 по справі 904/1779/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1779/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенко І.С. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі

за первісним позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини"

про стягнення штрафних санкцій у сумі 188 145,12 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення заборгованості в сумі 524 688,58 грн

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» (далі - ТОВ «Дніпроавтозапчастини») на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 904/1779/23.

За наслідками перевірки цієї касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом первісного позову у цій справі є стягнення у розмірі 188 145,12 грн і зустрічного позову - стягнення у розмірі 524 688,58 грн, що загалом становить менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час подання позовів (1 342 000,00 грн станом на 2023 рік), тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Підставами для відкриття касаційного провадження у цій справі ТОВ «Дніпроавтозапчастини» вважає підпункти «а» і «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК.

Зокрема, скаржник зазначає, що касаційний перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у цій справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питання дотримання засад добросовісності покупцем, який у спірних правовідносинах завідомо знає про те, що експлуатаційні документи на даний вид товару не передбачені законодавством та не надаються виробником, погоджується на це, але вимагає укласти договір з умовами про надання таких документів, не допускаючи зміни проекту договору, і у подальшому починає вимагати надати ці неіснуючі документи. Відтак постає питання - чи не зловживає покупець своїм статусом замовника публічної закупівлі; питання пріоритету мети договору над формальними зауваженнями, зокрема, чи має право покупець відмовитися від товару, якщо товар відповідає умовам договору й придатний для задоволення потреб покупця, але по природі та за законодавством відповідними документами не комплектується, а їх відсутність не суперечить суті договору й не перешкоджає використанню товару за призначенням.

Так, фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. Але, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм права, зазначених ним у касаційній скарзі.

У касаційній скарзі містяться лише обставини даної справи, правове застосування правових норм судом апеляційної інстанції, з яким касатор не погоджується, викладення власного бачення правозастосування цих норм. Проте скаржник не наводить обставин, які б свідчили про те, що судами попередніх інстанцій сформульовано різну правову позицію щодо застосування норми права при вирішенні справ з подібними обставинами спорів.

Звідси, такі доводи не дають підстав для висновку про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а відтак наявність у даному випадку підстави допуску цієї справи до касаційного провадження, яка передбачена у підпункті "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК в межах перевірки матеріалів касаційної скарги не підтвердилась.

Ще однією підставою для відкриття касаційного провадження позивач вважає те, що справа має виняткове значення для скаржника з огляду на те, що ТОВ «Дніпроавтозапчастини» впродовж багатьох років успішно працює у сфері публічних закупівель, виконує замовлення на поставку запасних частин до транспортних засобів, постачає якісні товари, що повністю задовольняють потреби замовників. Однак лише з АТ «Укртрансгаз» у ТОВ «Дніпроавтозапчастини» існує перманентна конфліктна ситуація, по різним договорам, що полягає у спробі персоналу АТ «Укртрансгаз» дискредитувати ТОВ «Дніпроавтозапчастини». Цей конфлікт періодично переходить у площину судового розгляду, що зазвичай підтверджує добросовісність ТОВ «Дніпроавтозапчастини». Відповідач вважає, що окремі посадові особи АТ «Укртрансгаз» намагаються таким чином «віднадити» ТОВ «Дніпроавтозапчастини» від участі у закупівлях, що проводить АТ «Укртрансгаз», чим обмежити конкуренцію. На думку відповідача, не знайшовши інших «важелів», у даній справі позивач вирішив відмовитись від якісного товару з суто формальних підстав, що суперечать і суті договору, і фактичним відносинам сторін. Відтак дана справа має для відповідача репутаційне значення, а окрім того, внаслідок кількарічного неотримання плати за поставлений позивачу якісний товар відповідач поніс і продовжує нести суттєві фінансові втрати.

Однак, неприязні стосунки що склалися між сторонами, наявність конфліктних ситуацій між ними, інших невирішених спірних правовідносин, не можуть тлумачитися як обставина, яка свідчить про те, що справа № 904/1779/23 має виняткове значення для скаржника в розумінні підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК. Наведене відображає лише суб`єктивне одностороннє бачення стосунків, що склалися між сторонами, як в рамках розгляду цієї справи, так і поза ними.

Суд зазначає, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а-г пункту 2 частини другої статті 287 ГПК випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

У подібних правовідносинах заявникам слід враховувати, що Верховний Суд є судом права і використання ним оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "виняткове значення", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя з огляду на високий статус касаційного суду.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Отже передбачений процесуальним законом перелік судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Таким чином, оскільки доводи скаржника щодо наявності передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК підстав для перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 904/1779/23 спростовано, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 ГПК, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроавтозапчастини» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 904/1779/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.