Рішення

від 04.09.2024 по справі 948/391/24

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/391/24

Номер провадження 2/948/263/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Косик С.М.

за участю секретаря Ткач Н.М.,

прокурорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, до ОСОБА_3 про конфіскацію земельної ділянки,

відповідно до ч. 6 ст.259ЦПК України у судовому засіданні 04.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частину Рішення,

в с т а н о в и в :

у травні 2024 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла зазначена позовна заява, у якій прокурор просить постановити рішення, яким конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області належну ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної часткової власності 1/10 земельної ділянки кадастровий номер 5323087200:00:005:0015, площею 6,8001 га, розташовану на території Коломацької ОТГ (колишня Старицьківська сільська рада) Полтавського району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та яка перебуває в оренді ТОВ «Чиста криниця». Стягнути з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури 3028 грн - понесені витрати на сплату судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є громадянином російської федерації та в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4 , набув право спільної часткової власності на 1/10 земельної ділянки площею 6,8001 га, кадастровий номер 5323087200:00:005:0015, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Коломацької ОТГ Полтавського району Полтавської області (колишня Старицьківська сільська рада Машівського району Полтавської області), та 11.05.2016р. зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на 1/10 вказаної земельної ділянки.

Враховуючи, що отримана відповідачем у власність 1/10 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323087200:00:005:0015 та яка перебуває в оренді ТОВ «Чиста криниця» строком на 15 років з правом передачі в піднайм, ним добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством річного строку, право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню шляхом конфіскації.

Ухвалою від 29.05.2024 Машівський районний суд відкрив провадження у справі за за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання. Одночасно суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця», з огляду на те, що спріна земельна ділянка перебуває в оренді вказаного товариства (а.с. 40,41).

Ухвалою від 26.07.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.52).

У судовому засіданні прокурор позов підтримав з підстав, викладених у його змісті, покликаючись на те, що ОСОБА_3 прийнявши у спадщину частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення, будучи іноземцем, повинен був протягом року відчужити спірну земельну ділянку, проте не зробив цього, а отже належна йому земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави.

Представник ГУ Держгеокадастру в Полтавській області Бегма О.В. подала заяву з проханням розглядати справу за відсутності представника ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, одночасно позов прокурора підтримала (а.с.67,68).

Відповідач, який є громадянином російської федерації, зареєстроване місце проживання: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом оголошення на офіційному вебсайті суду (а.с. 58,66), оскільки із прийняттям Закону України № 2783-IXвід 01 грудня 2022 року «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних,сімейних та кримінальних справах від 22січня 1993року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року, яким припинено співробітництво судів та інших компетентних органів України із відповідними органами російської федерації з питань надання правової (судової) допомоги у цивільних справах на підставі Конвенції, у тому числі,безпосередні зносини установ юстиції, що унеможливлює, у зазначеному випадку, застосування механізму, визначеного положеннями розділу ХІ ЦПК України. Жодних альтернативних способів щодо вручення відповідачу документів позов не містить.

Третя особа повідомлена рекомендованим листом за місцезнаходженням юридичної особи (а.с.59).

Відповідач та представник третьої особи причини неявки не повідомили, відзиву на позов та письмових пояснень не подали.

Суд, заслухавши прокурора та, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 11.05.2016 року державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринською О.В. на ім`я ОСОБА_3 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/10 частину приватизованої земельної ділянки, загальною площею 6,8001 га, яка розташована на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , 1914 р.н., на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ІІІ-ПЛ №025454, виданого Машівською райдержадміністрацією 18.06.1998р.(а.с.2,23).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 372373522 від 02.04.2024 та Витягу з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку, ОСОБА_3 є власником 1/10 частки земельної ділянки площею 6,8001 га з кадастровим номером 5323087200:00:005:0015, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області та яка перебуває в оренді ТОВ «Чиста криниця» згідно договору оренди №б/н від 17.05.2016р.(а.с.9-11, 12-15).

Згідно з Витягом № НВ-9919758702024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5323087200:00:005:0015 становить 287358,75 грн. (а.с.16).

Як вбачається з копії паспорта громадянина російської федерації, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 03.06.2009р. відділом УФМС росії по Красноярському краю в м. Желєзногорськ, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем с. Сонячне Машівського району Полтавської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація (а.с.22).

Згідно відповіді Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області №5301.14-2560/53.1-24 від 08.04.2024 щодо ОСОБА_3 , за наявними обліками відомості про наявність громадянства України, документування посвідками та тимчасове або постійне громадянство, продовження строку перебування як іноземному громадянину відсутні (а.с.30).

09.04.2024р. Полтавською окружною прокуратурою Полтавської області направлено лист №55-75-6496вих-24 до Головного управління Держгеокадастру про допущені порушення ОСОБА_3 щодо невідчуження 1/10 земельної ділянки сільськогосподарського призначення (а.с.31-32).

Як убачається з листа Головного управління Дергеокадастру у Полтавській області № 7-16-0.63-1975/2-24 від 23.04.2024, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області не має можливості самостійно вжити відповідних заходів, направлених на захист інтересів держави, а саме звернення до суду з позовом про конфіскацію земельної ділянки у зв`язку з відсутністю фінансування (а.с.33).

Положення статей 13, 14КонституціїУкраїни визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст.38ЗаконуУкраїни«Про міжнароднеприватнеправо» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80ЗемельногокодексуУкраїни визначено громадян України та юридичних осіб.

Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексуУкраїни суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81ЗемельногокодексуУкраїни можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст.81ЗемельногокодексуУкраїни іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22ЗемельногокодексуУкраїни набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81ЗемельногокодексуУкраїни землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом одного року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний протягом року після набуття права власності на спірну земельну ділянку вчинити заходи щодо її відчуження.

Оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про інше, суд приходить до висновку, що відповідач вказаного обов`язку не виконав

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Частиною четвертою тієї ж статті ЗКУкраїни передбачено, що позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Крім того, відповідно до п. 10 ч. 1 ст.346ЦКУкраїни конфіскація є однією з підстав припинення права власності.

Відповідно до ч. 1 ст.354ЦКУкраїни до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Невиконання відповідачем імперативних вимог ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 145ЗКУкраїни за правовою природою є правопорушенням у сфері земельного законодавства.

Суд також враховує, що згідно з п.п.1 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КабінетуМіністрівУкраїнивід 14.01.2015№15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п. 8 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, саме Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Водночас суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності підстав для звернення до суду позовом в інтересах держави, оскільки доданими до позовної заяви доказами підтверджується, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у відповідь на повідомлення прокурора від 09.04.2024 щодо вжиття заходів з усунення вказаного порушення земельного законодавства 23.04.2024 повідомило, що у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору позбавлене можливості звернутись до суду із позовною заявою про конфіскацію спірної земельної ділянки та надіслало матеріали до прокуратури, для оперативної співпраці, в частині представництва в суді законних інтересів держави (а.с.31-33) .

Таким чином, позовні вимоги є законними і обґрунтованими, заявлені належною особою, а обраний спосіб захисту відповідає характеру порушеного права.

Крім іншого, суд бере до уваги також доводи прокурора про те, що задоволення позову у цій справі не призведе до порушення прав позивача, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке втручання у право позивача буде законним, буде переслідувати публічний інтерес та буде пропорційним до мети, з якою таке втручання відбудеться.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також, відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного ЗК України обов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача ОСОБА_3 існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірну земельну ділянку.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають повному задоволення, тому згідно з вимогами ст.141ЦПКУкраїни з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури потрібно стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, до ОСОБА_3 про конфіскацію земельної ділянки задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області належну ОСОБА_3 на праві приватної власності 1/10 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5323087200:00:005:0015, площею 6,8001 га, розташовану на території Коломацької ОТГ (колишньої Старицьківської сільської ради) Полтавського (колишнього Машівського) району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, місцезнаходження: вул. Антона Грицая, 1, м. Полтава Полтавської області, ЄДРПОУ 02910060, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, місцезнаходження: вул. Затишна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39767930.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , російська федерація, паспорт іноземця серія номер НОМЕР_1 , виданий 03.06.2009 відділом УФМС росії по Красноярському краю у м. Желєзногорську, податковий номер 1875022496.

Повний тест Рішення складений 09.09.2024.

Суддя С. М. Косик