Рішення

від 06.08.2024 по справі 757/49262/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49262/20-ц

пр. 2-2921/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Підпалого В.В.,

при секретарі - Кострійчуку В.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача та третьої особи - адвоката Фоменка Д.А.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА»</a>, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДА 5» про повернення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) звернулася з позовом до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЦ «Рада» (надалі по тексту - Відповідач), в якому просила стягнути грошові кошти у розмірі 70 188, 32 грн. (65148, 98 грн., основної суми, інфляційної складової - 2735, 24 грн., 3% річних - 2304, 00 грн.).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом останніх трьох років вона сплачувала рахунки за комунальні послуги на рахунки компанії, яка, на її думку, ніколи їх не надавала, оскільки згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2020 року житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує її як споживача послуг є ТОВ «Рада 5». Як зазначає, в період з 16.11.2017 року по 07.10.2020 року позивач сплачувала рахунки за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, організації пропускного режиму та вивезення ТПВ невідомому їй ТОВ ІОЦ «Рада», з яким в неї немає жодних договірних відносин.

За таких обставин, на думку позивача, внаслідок протиправних дій відповідача, вона понесла збитки майнового характеру. Тобто за фактично ненадані їй відповідачем послуги нею протягом останніх трьох років було витрачено 65 148, 98 грн., які за зазначених обставин підлягають поверненню.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2020 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із виявленням недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2023 року здійснено перехід з розгляду цивільної справи з спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.11.2023 року від представника відповідача Фоменко Д.А. надійшов відзив на позовну заяву, у якій він заперечував проти задоволення позовних вимог. Зокрема свої вимоги обґрунтовував тим, що ТОВ «ІОЦ «Рада» є уповноваженою ТОВ «Рада 5» організацією, яка виставляє рахунки та квитанції на оплату послуг мешканцям будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору доручення від 01.10.2016 року № 01/01/16 та договору доручення від 01.10.2019 року № 01/01/10. Вказані довіреності видані відповідачу з дотриманням вимог ч. 3 ст. 244 ЦК України. За таких обставин у відповідача наявні достатні правові підстави для отримання грошових коштів від мешканців указаного будинку за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що надаються ТОВ «Рада 5». При цьому мешканці зазначеного будинку не позбавлені права оплачувати вказані послуги безпосередньо на рахунок ТОВ «Рада 5». Підстав для укладення договору між позивачем та відповідачем на надання житлово-комунальних послуг немає, оскільки заміна кредитора у зобов`язанні не відбувалась.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 5».

03.06.2024 року на адресу суду надійшли пояснення від представника третьої особи Гіневської-Гайдай М.О. , в яких заперечувала щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись зокрема на те, що ТОВ «ІОЦ «Рада 5» на законних підставах отримує від мешканців будинку АДРЕСА_1 , в тому числі від ОСОБА_1 оплату за надані ТОВ «Рада 5» житлово-комунальні послуги , які в подальшому переказує на рахунки обслуговуючої організації. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України для стягнення з ТОВ «ІОЦ «Рада 5» , що в свою чергу свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Рада 5» на підставі довіреностей від 01.10.2016 року № 315/05 та від 01.10.2019 року №06/20 уповноважило ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» від імені товариства: виставляти рахунки та квитанції на оплату послуг; отримувати грошові кошти від споживачів послуг; надавати доручення банку про перерахування грошових коштів, виконувати всі інші дії, які необхідні для реалізації повноважень, наданих цією довіреністю. Строк дії довіреності: три роки.

01.10.2016 року між ТОВ «Рада 5» (довіритель) та ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» (повірений) укладений договір доручення № 01/01/16 (надалі по тексту - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору довіритель доручає, а повірений зобов`язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: виставляти від імені довірителя рахунки та квитанції на оплату послуг споживачами; отримувати грошові кошти від споживачів послуг; ініціювати переказ грошових коштів, отриманих від споживачів, на рахунки одержувачів; укладати правочини (договори) з банками про розрахункове обслуговування споживачів: укладати правочини (договори) з еквайринговими установами про надання послуг технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків споживачів за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та з іншими установами про здійснення прийому платежів від споживачів через мережу Інтернет.

Довіритель у разі необхідності здійснення платежів за рахунок грошових коштів, які отримані від споживачів, надає повіреному завдання, в якому зазначає одержувача, розмір грошових коштів, які необхідно сплатити одержувачу та його реквізити (п. 4.5 договору).

Тобто, за умовами указаного договору визначено, що ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» виступає посередником з питання щодо оплати споживачами за послуги, надані ТОВ «Рада 5».

Як встановлено, позивач ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_1 , на підставі договорів дарування від 25.04.2009 року.

В рахунок оплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, організації пропускного режиму позивач сплатила на користь ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» 65 148, 98 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями.

Так дійсно між ТОВ «Рада 5» та ОСОБА_1 не укладено договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, але відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2017 року у справі № 6-59цс13 споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як на підставу для стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів посилалася на статтю 526 ЦК України, статтю 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також на те, що відповідач не є виконавцем комунальних послуг.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, які регулюються, зокрема, Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (надалі по тексту - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Частиною 1 статті 12 Закону визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5 частини 2 статті 7 Закону).

Висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, роз`яснено, що хоч у частині першій статті 19 Закону і передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Виконавцем комунальних послуг щодо з утримання будинку та прибудинкової території, організації пропускного режиму будинку АДРЕСА_1 є ТОВ «Рада 5».

ОСОБА_1 , як власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем послуг, які надає ТОВ «Рада 5».

ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» є уповноваженою ТОВ «Рада 5» особою на здійснення дій щодо виставлення рахунків та квитанції на оплату послуг, а також отримання грошових коштів від споживачів, що підтверджується наданими відповідачем довіреностями та договором доручення.

Як вбачається з позову, мотивуючи свої позовні вимоги, позивач керувалася ст. 1212 ЦК України як на підставу повернення відповідачем безпідставно набутих коштів.

Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження манна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівні закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У цій справі грошові кошти сплачені позивачем за послуги, якими вона фактично користувалася, на користь відповідача, який відповідно до наданих суду доказів уповноважений виконавцем комунальних послуг на виставлення рахунків та отримання грошових коштів від споживачів, отже такі набуті відповідачем на правовій підставі, що унеможливлює застосування до спірних відносин норм статті 1212 ЦК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Рада 5», яке надає житлово-комунальні послуги в зазначеному будинку, уповноважило ТОВ «ІОЦ «Рада» від імені ТОВ «Рада 5», зокрема, виставляти рахунки та квитанції на оплату цих послуг; отримувати грошові кошти від споживачів послуг; надавати доручення банку про перерахування грошових коштів тощо (довіреності від 01.10.2016 року; від 01.10.2019 року).

Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За положеннями ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно ч. 3 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (ч. 1 ст. 1004 ЦК України).

Згідно зі ст. 1006 ЦК України, повірений зобов`язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

За змістом зазначеної норми саме на повіреного покладено обов`язок передати довірителеві все одержане за виконаним дорученням, причому негайно.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності повноважень ТОВ «ІОЦ «Рада» виставляти рахунки та квитанції на оплату житлово-комунальних послуг та отримувати грошові кошти від споживачів послуг, на підставі вищевказаних договору доручення та довіреностей від ТОВ «Рада 5», можна стверджувати що кошти, сплачені споживачами цих послуг на підставі повідомлень/квитанцій, виставлених ТОВ «ІОЦ «Рада», набуто відповідачем за наявності правової підстави, тому вони не можуть бути повернуті на підставі ст. 1212 ЦК України.

Довіреності від 01.10.2016 року № 315/05, від 01.10.2019 року № 06/20 та договір доручення від 01.10.2016 року № 01/01/16, від 01.10.2019 №01/01/19 не розірвані та не визнані недійсними у встановленому законом порядку; були чинними на час сплати позивачем спірних грошових коштів.Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Отже, оскільки спірні грошові кошти набуті за наявності достатньої правової підстави, то положення ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, а відтак і про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 237, 239, 244, 246, 1000, 1004, 1006, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «РАДА»</a>, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДА 5» про повернення грошових коштів, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ТОВ «ІОЦ «РАДА»; код ЄДРПОУ 38809727; адреса: вул. Старонаводницька, 13, м. Київ, 01015.

Третя особа: ТОВ «РАДА 5», код ЄДРПОУ 32070545; адреса: вул. А.Ахматової, 3, м. Київ, 02068.

Суддя В.В. Підпалий