Ухвала

від 05.09.2024 по справі 293/223/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 293/223/23

провадження № 61-11973ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства «Агроарам» на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агроарам», державного реєстратора відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько Олени Петрівни про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ФГ «Агроарам» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 липня 2024 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з наступних підстав.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У поданій касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та заперечує застосування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду. Проте, такі дії не є належним виконанням пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення, тому така скарга підлягає поверненню заявнику з огляду на імперативну вказівку процесуального закону.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Агроарам» на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агроарам», державного реєстратора відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько Олени Петрівни про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко