Постанова

від 03.09.2024 по справі 369/8876/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи 369/8876/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13800/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Пінкевич Н.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонатан Інвестмент», треті особи: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, Державна інспекція архітектури та містобудування України про знесення незаконного збудованого об`єкта будівництва,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонатан Інвестмент» - Шевченка Тараса Миколайович на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2024 року,

встановив:

у травні 2024 року позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просили зобов`язати відповідачів за власний рахунок знести незаконно збудований об`єкт будівництва.

Також позивач ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та/або будь-яким іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будь-які будівельні та ремонтні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:007:0304 за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивач просив накласти арешт на квартири у будинку за вказаною адресою.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2024 року заяву було задоволено частково та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна: квартири №48 , 35 , 51 , 39 , 41 , 47 , 42 , 40 , 46 , 45 , 43 , 20 , 19 , 16 , 15 , 12 , 11 , 9 , 6 у будинку АДРЕСА_1 , які належать ТОВ «Джонатан Інвестмент». В іншій частині вимог заяви було відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Позивач ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви в цій частині, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та представника ТОВ «Джонатан Інвестмент» - Шевченка Т.М., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Джонатан Інвестмент» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі зазначали, що навпроти належних їм будинків та земельних ділянок розташована земельна ділянка, яка належить відповідачу ОСОБА_5 , на якій ТОВ «Джонатан Інвестмент» здійснюється будівництво чотирьохповерхового жилого багатоквартирного будинку. Вказували, що будівництво здійснюється з порушенням норм чинного законодавства та без належної документації, що загрожує життю, здоров`ю та нормальній життєдіяльності позивачів, як осіб, що проживають у сусідніх будинках.

В обґрунтування вимог про забезпечення позову позивач ОСОБА_1 зазначав, що право власності на квартири у зведеному багатоквартирному будинку вже зареєстроване за ТОВ «Джонатан Інвестмент», а продовження будівництва та відчуження квартир утруднить виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог. З урахуванням викладеного просив заборонити відповідачам та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, а також накласти арешт та заборону відчуження на квартири у спірному будинку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2024 року заяву було задоволено частково та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна: квартири №48 , 35 , 51 , 39 , 41 , 47 , 42 , 40 , 46 , 45 , 43 , 20 , 19 , 16 , 15 , 12 , 11 , 9 , 6 у будинку АДРЕСА_1 , які належать ТОВ «Джонатан Інвестмент». В іншій частині вимог заяви було відмовлено.

Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з інформаційних довідок з Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що відносно квартир, на які позивач просить накласти арешт, вчиняються дії щодо зміни реєстраційних номерів об`єктів нерухомого майна, що свідчить про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які є співмірними із заявленими вимогами. Відмовляючи у задоволенні вимог заяви в частині заборони здійснювати будівельні роботи, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не конкретизовано вказану вимогу та не надано доказів про те, що будівельні роботи дійсно проводяться.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів у повному обсязі погодитись не може з наступних підстав.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні питання про відмову у задоволенні вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні роботи, не було взято до уваги те, що конкретизація осіб, яким слід заборонити вчиняти будівельні дії в даному випадку не є вирішальною.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач ТОВ «Джонатан Інвестмент» вказував, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири судом першої інстанції не взято до уваги те, що такі заходи перешкоджають господарській діяльності відповідача та не є співмірними до заявлених вимог.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У рішенні від 19 березня 1997 року заява № 18357/91 у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом як джерело права, зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, відповідач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:007:0304, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Сам по собі факт здійснення будівництва не може автоматично свідчити про те, що таке будівництво є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивачів підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Заборона будівництва на земельній ділянці особі, яка є її власником, є непропорційним обмеженням її прав доки не встановлено, що таке здійснюється з порушеннями. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 березня 2024 року у справі №376/918/23.

Звертаючись до суду з позовом позивачі просили суд зобов`язати відповідачів за власний рахунок знести незаконно збудований об`єкт будівництва - будинок за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з вимогами про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири в спірному будинку не вказував яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення вимоги про зобов`язання знести об`єкт будівництва.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири у будинку, про знесення якого заявлено позовні вимоги, не вказував, до неможливості ефективного засобу яких саме його прав може призвести невжиття заходів забезпечення позову.

Саме по собі посилання позивачів на те, що відповідачі мають намір реалізувати квартири у будинку, який на їх думку збудовано незаконно, не може бути підставою для накладення арешту, оскільки заявлений позивачем захід забезпечення позову не є співмірним до позовних вимог.

Вказані обставини судом першої інстанції до уваги взяті не були.

Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було постановлено ухвалу про забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, а ухвалу суду в частині задоволення вимог про забезпечення позову скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонатан Інвестмент» - Шевченка Тараса Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 09 вересня 2024 року.

Головуючий

Судді