Ухвала

від 09.09.2024 по справі 120/11585/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09 вересня 2024 р. Справа № 120/11585/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в місті Вінниці матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "БТУ-Центр" (код ЄДРПОУ 40753972, місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 14, м. Ладижин, Вінницька область, 24321), від імені та в інтересах якого діє адвокат Василяко Роман Олександрович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: вул. Ак. Амосова, буд. 1/34, оф. 1, с. Софіївська Борщагівка, Києв-Святошинський район, Київська область, 08138), до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

02.09.2024 поштовими засобами зв`язку до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Василяко Р.О., подана від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "БТУ-Центр" (далі ТОВ "НВФ" "БТУ-Центр") до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Вінницькій області № 9853307/40753972 від 03.11.2023 про відмову у реєстрації розрахунку коригування, складеного товариством за № 13 від 13.09.2023, та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати вказаний розрахунок в Єдиному реєстрі податкових накладних датою його фактичного подання.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

За змістом частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, зазначена норма встановлює строки звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого, за загальним правилом, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 12.02.2021 у справі № 380/5397/20 та від 23.04.2021 у справі № 380/10006/20, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18. статті 56 ПК України можливість оскаржити "інше рішення контролюючого органу" у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18.

Верховним Судом у постанові від 02.07.2022 у справі № 1.380.2019.006119 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування № 9853307/40753972 від 03.11.2023 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що складений ТОВ "НВФ "БТУ-Центр" за № 13 від 13.09.2023

При цьому позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження відповідних рішень.

Водночас, згідно із поштовим штампом на конверті про відправлення позовної заяви до Вінницького окружного адміністративного суду, позовна заява від імені позивача подана його представником до суду 15.08.2024, тобто без дотримання встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду у справах цієї категорії, який закінчився 03.05.2024, що визнається самим позивачем.

В силу положень ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

На виконання вказаних вимог до позовної заяви додано клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовується тим, що 29.04.2024, тобто у передбачений законом шестимісячний строк, ТОВ "НВФ" "БТУ-Центр" звернулося до суду з позом про оскарження рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 9853307/40753972 від 03.11.2023 про відлмову у реєстрації розрахунку коригування. Разом з тим ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2024 у справі № 120/5835/24 відповідну позовну заяву було залишено без руху, а у подальшому, ухвалою від 06.06.2024, повернуто особі, яка її подала, через неусунення виявлених недоліків позовної заяви. Водночас представник позивача просить врахувати, що він не отримував зазначених ухвал суду, а про факт їх існування дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 12.08.2024. Отже, товариство було позбавлене можливості виконати ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, що призвело до її повернення та, як наслідок, пропущення строку звернення до суду з повторним позовом. Наведені причини представник позивача вважає поважними і такими, що об`єктивно не залежали від волі позивача, а тому просить суд поновити строк звернення до суду.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Тобто законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

Оцінюючи доводи представника позивача, наведені на підтримку заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що незалежно від того, що позивач раніше вже звертався до суду, але його позовну заяву було повернуто, строк звернення до суду підлягає обчислення саме з моменту виникнення підстав для звернення до суду з цим позовом і цей строк, як вже зазначено вище, пропущено позивачем.

При цьому суд наголошує, що вказана обставина, тобто факт звернення до суду з аналогічним позовом та його подальше повернення судом, не зупиняє та не перериває відповідного строку звернення до суду, який закінчився 03.05.2024.

Щодо наведених представником позивача причин пропуску строку звернення до суду, то вони фактично зводяться до незгоди з правомірністю повернення судом позовної заяви у справі № 120/5835/24, що, однак, може бути підставою для подання апеляційної скарги на відповідне судове рішення, але, на думку суду, не може визнаватися поважною причиною в цілях поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Крім того, як видно зі змісту ухвали суду від 06.06.2024 про повернення позовної заяви, позивач отримав ухвалу суду від 07.05.2024 про залишення позовної заяви без руху 22.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте у встановлений судом строк не усунув зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви.

В цьому контексті суд враховує, що позивач як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року).

А у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, беручи до уваги встановлені обставини, суд доходить висновку, що пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом через недотримання вимог закону щодо оформлення позовної заяви, невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху і, як наслідок, її повернення судом обумовлюється суб`єктивними чинниками (бездіяльністю заявника), а не тими причинами, які об`єктивно, тобто з незалежних від позивача причин перешкодили йому своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах.

Відтак клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду не є обґрунтованим, а тому не може бути задоволене.

Відповідно до практики ЄСПЛ (справи "Пелевін проти України", № 24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Також згідно з пунктом 45 рішення ЄСПЛ "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Згідно з пп. 3, 5 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи невідповідність адміністративного позову вимогам закону, його подання з пропущенням строку звернення до суду з причин, що не визнаються судом поважними, позовну заяву ТОВ "НВФ "БТУ-Центр" належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом подання до суду клопотання (заяви) про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 77, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 245, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

2. Залишити без руху позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "БТУ-Центр" до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 днів з дня вручення (отримання) копії ухвали.

4. Копію ухвали надіслати представнику позивача, адвокату Василяко Роману Олександровичу, для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Сало Павло Ігорович