Ухвала

від 09.09.2024 по справі 320/21269/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

09 вересня 2024 року 320/21269/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Оптиміст-25", про визнання протиправними та скасування висновку та наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України , у якому просить суд:

- визнати протиправним висновок №778-33.1.2-23 від 06.02.2023 Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30.05.2023 №1269/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 та залишення скарги у сфері державної реєстрації без розгляду по суті";

- зобов`язати Міністерство юстиції України видати наказ щодо скасування запису в відомостях державного Реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині, що стосується юридичної осіб Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оптиміст-25", шляхом скасування запису у відомостях про керівника - голову правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оптиміст-25" ОСОБА_2 та дату його призначення 20.06.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Оптиміст-25".

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає таке.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимоги про: визнання протиправним висновку №778-33.1.2-23 від 06.02.2023 Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2023 №1269/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 та залишення скарги у сфері державної реєстрації без розгляду по суті".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2022 у справі 908/2037/20 скасовано два первинних протокола зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оптиміст-25", тобто скасовано рішення установчих зборів співвласників ОСББ Оптиміст 25 від 20.08.2016 про створення ОСББ та вибор членів правління ОСББ, а також скасовано рішення загальних зборів ОСББ Оптиміст 25 від 02.06.2018, на яких було внесено зміни до складу правління і заявлено про взяття будинків на баланс ОСББ"Оптиміст-25".

Державний реєстратор Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_3 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.06.2022 внесла реєстраційний запис № 1001031070003041233 про зміни, прийняті 10.06.2022 протоколом правління ОСББ Оптиміст 25, рішення щодо зміни голови правління.

Позивач зауважує, що вищезазначені дії реєстратора ОСОБА_3 були зроблені вже після набрання законної сили вищезазначеного рішення суду від 04.05.2022 у справі 908/2037/20, в якому Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради виступав відповідачем.

Позивач зазначає, що 26.12.2022 нею у порядку, передбаченому статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», було подано до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України скаргу на дії державного реєстратора Запорізької міської ради Прилипко Олени Володимирівни, зареєстровану за № СК-3786-22 від 26.12.2022, в якій було викладено прохання про скасування реєстраційної дії за № 1001031070003041233 від 20.06.2022. Доводи скарги були обґрунтовані тим, що державний реєстратор Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Прилипко Олена Володимирівна не мала права приймати та розглядати документи для вчинення реєстраційних дій щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оптиміст-25", а саме: протокол правління ОСББ Оптиміст 25 від 10.06.2022, який був оформлений вже після 04.05.2022 дати вступу постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2022 у справі 908/2037/20 суду в законну силу.

За результатами розгляду моєї скарги від 26.12.2022, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.12.2022 за № СК-3786-22, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було прийнято висновок від 16.03.2023, відповідно до якого позивачці було відмовлено у задоволенні скарги.

На підставі зазначеного висновку № 778-33.1.2-23 Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 06.02.2023 Міністерством юстиції України 30.05.2022 прийнято наказ № 1269/7 Про відмову в задоволенні скарги та залишення скарги у сфері державної реєстрації без розгляду по суті.

Не погоджуючись з правомірністю висновку та наказу, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.

Суд зазначає, що у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1).

При цьому, частина перша статті 4 КАС України містить дефініції таких термінів:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, сама по собі участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є співвласником нежитлового приміщення, магазину у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначено вище, позивач у своїй скарзі, за результатами розгляду якої відповідачем був прийнятий спірний наказ, просила контролюючий орган: скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис у відомостях про керівника - голову правління ОСОБА_2 та дату його призначення 23.06.2022 та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис у відомостях про керівника - голову правління ОСОБА_4 дату її призначення 20.06.2016 з підстав скасування у судовому порядку рішення установчих зборів співвласників, оформленого протоколом №1 від 20.08.2016, про утворення ОСББ "Оптиміст 25" та обрання її його голово ОСОБА_4 , та рішення загальних зборів ОСББ, оформлене протоколом №1 від 02.06.2018, про взяття на облік будинків, які обслуговуються ОСББ.

Згідно з статтею 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону №2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що фактично позовні вимоги засновані на судових рішеннях у справі №908/2037/20, якими скасовано два первинних протокола зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оптиміст-25": рішення установчих зборів співвласників ОСББ Оптиміст 25 від 20.08.2016 про створення ОСББ та вибор членів правління ОСББ, а також рішення загальних зборів ОСББ Оптиміст 25 від 02.06.2018, на яких було внесено зміни до складу правління і заявлено про взяття будинків на баланс ОСББ"Оптиміст-25". Позивачем у справі №908/2037/20 була ОСОБА_1 .

Спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку з незгодою позивача як співвласника нежитлового приміщення, магазину у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з правомірністю утворення ОСББ "Оптиміст 25" та формуванням складу правління.

За таких обставин спір у цій справі пов`язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача як співвласника нежитлового приміщення, тобто має приватноправовий характер.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.10.2019 у справі №826/2716/18.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 у справі №462/2646/17 зазначив, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР суб`єктом владних повноважень запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах.

При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.

Велика Палата Верховного Суду постанові від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15, заповнюючи цю прогалину закону, зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи) пункт 3 частини першої статті 1 статті 20 ГПК), а тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у чинній редакції юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами пункту 3 частини першої статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що даний спір є не публічно-правовим, оскільки він випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Закрити провадження в адміністративній справі.

2. Роз`яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Дудін С.О.