Рішення

від 09.09.2024 по справі 320/27849/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року м. Київ№ 320/27849/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТЕХНОВА»доДержавної податкової служби Українипровизнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ТЕХНОВА» (позивач/ ТОВ Фірма «ТЕХНОВА» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (відповідач/ ДПС України), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №2520/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК від 01.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам чинного законодавства та не відображає фактичних обставин, наведених у зверненні позивача

Позивач вказує, укладення договору переведення боргу не призводить до податкових наслідків щодо ПДВ, оскільки за ним передається зобов`язання, яке не є товаром чи послугами. Оскільки за операцією з переведення боргу не відбувається постачання товарів/послуг, а створюються зобов`язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а саме сплатити гроші, то податкових зобов`язань з ПДВ за такою операцією у сторін не виникає.

За посиланнями позивача, у разі надання неякісної та/або незаконної податкової консультації контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності, а також вирішити проблемні питання, які виникли при застосуванні податкового законодавства. Це означає, що податкова консультація, яка містить цитування нормативно-правових актів, однак не містить чітких висновків або рекомендацій щодо їх застосування для конкретного платника у певних обставинах, не виконує своє головне завдання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито провадження у справі №320/27849/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

11 липня 2024 року через систему «Електронний суд» представником Державної податкової служби України подано відзив на позов.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав необґрунтованості останніх, оскільки, у сукупності з нормами чинного законодавства ДПС було надано вичерпну ІПК, котра не суперечить вимогам чинного законодавства.

За твердженнями відповідача, він виконав вимоги статті 52 ПК України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить посилання на норми ПК України, що регулюють ці відносини, не суперечить їх змісту, податкова консультація може бути визнана недійсною виключно у тому випадку, коли вона суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, що в даному випадку не мало місця, а також існує норма закону, котра вказує на інакше застування певного податкового механізму.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ТЕХНОВА» на підставі виданих ліцензій здійснювало виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, виробництво електричної енергії та відносилося до об`єктів критичної інфраструктури.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, Товариство застосовує касовий метод податкового обліку ПДВ.

Як зазначає позивач, у зв`язку із закінченням терміну оренди виробничих потужностей і анулюванням/зупиненням ліцензій, Товариство припинило виробництво електричної та теплової енергії, постачання теплової енергії споживачам та передало такі функції та виробничі потужності іншому підприємству (далі - третя особа).

В результаті зазначених змін у Товариства залишилась:

- дебіторська заборгованість населення за спожиту та не оплачену теплову енергію;

- кредиторська заборгованість перед постачальником газу за придбаний протягом 2022-2023р.р. природний газ, розрахунки за який з постачальником газу не проведені.

В свою чергу, при придбанні природного газу Товариство отримувало податкові накладні від постачальника газу (зареєстровані в ЄРПН), право на податковий кредит за якими виникало за касовим методом.

З метою погашення кредиторської заборгованості за газ, між ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» (первісний боржник), постачальником газу (кредитор) та Третьою особою (новий боржник) укладено трьохсторонній договір про переведення боргу, внаслідок чого оплата постачальнику за отриманий Товариством природний газ, який було використано в господарській діяльності (виробництво електричної та теплової енергії), буде здійснена іншим суб`єктом господарювання (новий боржник).

На дату укладання договору про переведення боргу в ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» виникла заборгованість перед Новим боржником на повну суму переданої останньому кредиторської заборгованості перед постачальником природнього газу.

Тобто, борг перед постачальником газу не списано, а погашено шляхом зміни сторони в зобов`язанні за умовами трьохстороннього договору про переведення боргу.

Списання кредиторської заборгованості зараховується до доходів звітного періоду та відображається в бухгалтерському обліку через дохідні рахунки 7 класу, а у ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» в бухгалтерському обліку відображена проводка Дт 631 «Постачальник газу» Кт 631 «Новий боржник».

Відповідно до умов трьохстороннього договору про переведення боргу, погашення заборгованості Товариства перед третьою особою (новий боржник) відбудеться за рахунок активів Товариства, переважно за рахунок дебіторської заборгованості за поставлену теплову енергію, суми ПДВ при постачанні якої також визначались за касовим методом, що призведе до визначення податкових зобов`язань на дату такої передачі.

З метою погашення дебіторської заборгованості за спожиту та не оплачену теплову енергію буде підписаний договір про відступлення ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» Товариству- Третій особі (новий боржник) права вимоги за поставлену споживачам та не оплачену теплову енергію.

При придбанні природного газу підприємство отримало податкову накладну від постачальника газу, право на податковий кредит за якою виникало за касовим методом.

При постачанні підприємством теплової енергії споживачам, оплата за яку не була проведена, підприємство не формувало податкові зобов`язання з ПДВ.

Укладення договорів про переведення боргу та про відступлення права вимоги для Товариства є підставою для списання дебіторської та кредиторської заборгованостей, сформованих за поставленою тепловою енергією та за отриманим від постачальника газу природним газом.

На дату списання дебіторської заборгованості за поставлену теплову енергію на підставі договору про відступлення права вимоги (інший вид компенсації вартості поставлених послуг) у підприємства відповідно до пункту 187.10 статті 187 ПКУ виникають податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з постачання теплової енергії.

На дату списання кредиторської заборгованості перед постачальником газу за отриманий природний газ на підставі договору про переведення боргу (надання інших видів компенсацій вартості поставлених товарів (послуг)) підприємство (Товариство-1) відповідно до пункту 187.10 статті 187 та пункту 198.6 статті 198 ПКУ формує податковий кредит з ПДВ на підставі належним чином складених та зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, отриманих від постачальника газу при придбанні природного газу.

З огляду на вказані обставини ТОВ Фірма «ТЕХНОВА» звернулося до Державної податкової служби України із запитом на отримання індивідуальної консультації з таких питань:

1) чи виникає необхідність у нарахуванні податкових зобов`язань з ПДВ при списання дебіторської заборгованості за поставлену теплову енергію на підставі договору про відступлення права вимоги, в описаній у зверненні ситуації?;

2) чи виникає необхідність у нарахуванні податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, в описаній у зверненні ситуації?

Державною податковою службою України надана ТОВ Фірма «ТЕХНОВА» Індивідуальну податкова консультація від 01.05.2024 № 2520/ІПК/99-20-21-03-02 ІПК, в якій викладено нормативно-правове регулювання та вказано наступне:

«Щодо питання 1.

За операцією з постачання товарів, дата виникнення податкових зобов`язань за якою визначається за касовим методом, обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ виникає у постачальника на дату перерахування покупцем коштів в оплату вартості таких товарів або дату отримання інших видів компенсації за поставлені товари.

З метою застосування підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ іншими видами компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) товарів (послуг) вважається компенсація вартості таких товарів (послуг) будь-яким способом, відмінним від оплати грошовими котами.

Таким чином, на дату списання у обліку Товариства заборгованості споживачів за поставлені їм товари у зв`язку з відступленням права вимоги такої заборгованості третій особі (інший вид компенсації) Товариство зобов`язане нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за операцією з постачання таких товарів.

Щодо питання 2.

За правилами касового методу право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за операцією з придбання товарів виникає у покупця на дату перерахування постачальнику коштів або надання інших видів компенсацій вартості таких товарів (за умови реєстрації постачальником в ЄРПН відповідної податкової накладної).

Отже, якщо Товариство, яке застосовує касовий метод податкового обліку з ПДВ, отримало від постачальника товари, але оплата за них такому постачальнику Товариством не здійснюватиметься у зв`язку з укладенням договору про переведення боргу (тобто оплата постачальнику буде здійснюватися третьою особою), то заборгованість Товариства за такий отриманий товар перед постачальником підлягає списанню. При списанні такої заборгованості Товариство включає суми ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної, складеної постачальником та зареєстрованої в ЄРПН.

В той же час, оскільки у ситуації, описаній у зверненні, покупцем на підставі складеної на нього податкової накладної до податкового кредиту включається сума ПДВ, яка фактично постачальнику таким покупцем не сплачувалася (зобов`язання щодо оплати за товари постачальнику внаслідок укладення договору про переведення боргу переходить до третьої особи), то в межах функціонування СЕА ПДВ податковий кредит покупця підлягає зменшенню на відповідну суму шляхом нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, що забезпечує коректний обрахунок реєстраційної суми в СЕА ПДВ (за виключенням випадків, коли перша подія за операцією з постачання товарів/послуг настала до 1 липня 2015 року). Нарахування зазначених податкових зобов`язань з ПДВ у даному випадку здійснюється в порядку, аналогічному тому, який передбачений пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ».

Додатково ДПС проінформувала, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Позивач, вважаючи таку індивідуальну податкову консультацію такою, що не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За приписами підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК України).

Пунктом 52.3 статті 52 ПК України передбачено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до пункту 53.1 статті 53 ПК України у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

За приписами пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Аналіз вказаних норм свідчить, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже, індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):

1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування;

4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, платнику надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й скасування судом такої податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 грудня 2020 року у справі № 805/112/16-а, від 13 серпня 2021 року у справі № 816/1510/16.

Матеріалами справи підтверджується, ТОВ «Фірма «ТЕХНОВА» у запиті від 05.04.2024 вих. №107 на отримання індивідуальної податкової консультації викладені конкретні обставини, наявність яких в діяльності позивача зумовила необхідність отримання від контролюючого органу роз`яснень щодо використання окремих норм податкового законодавства.

Так, як зазначено у зверненні, позивачем у зв`язку з припиненням виробництва і постачання споживачам теплової та електричної енергії було передано відповідні функції іншому суб`єкту господарювання (далі - третя особа). Товариство застосовує касовий метод податкового обліку з ПДВ.

У Товариства наявна дебіторська заборгованість за поставлені та не оплачені споживачами товари (теплову енергію), а також кредиторська заборгованість перед постачальником за отримані та не оплачені товари (природний газ). Товариством за операцією з придбання таких товарів отримано від постачальника зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну.

Товариством укладено договір про переведення боргу, згідно з яким оплата постачальнику за отримані Товариством товари (які були використані Товариством у господарській діяльності) буде здійснена третьою особою. Таким чином борг перед постачальником погашено шляхом заміни сторони в зобов`язанні відповідно до вищезазначеного договору.

Також Товариство має намір укласти договір про відступлення такій третій особі права вимоги боргу за поставлені Товариством та не оплачені споживачами товари.

Натомість, Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 01.05.2024 № 2520/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК наводить зміст норм податкового законодавства, не розкриваючи питання щодо практичного використання окремих його положень платником податків за наявності конкретно викладеної ситуації, що вказана позивачем у зверненні, не містить конкретні роз`яснення платнику податків щодо алгоритму його дій для уникнення порушень вимог податкового законодавства у своїй діяльності.

Отже, дана консультація не узгоджується з вимогами до податкової консультації індивідуального характеру і не може використовуватися виключно саме цим платником податків стосовно конкретних обставин власної господарської діяльності.

Як зазначалось вище, статтею 52 Податкового кодексу України передбачені обов`язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов`язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно платник податків має право на її отримання.

Ненадання такої консультації або надання неякісної або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.

Тобто, надана індивідуальна податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має є такою, що не відповідає чинним приписам податкового законодавства і суперечить самої меті існування такого інституту як індивідуальна податкова консультація.

Отже, всупереч вимогам закону, відповідач на поставлені питання наводить зміст норм податкового законодавства, не розкриваючи питання щодо практичного використання окремих його положень платником податків за наявності конкретно викладеної ситуації, не зазначено порядок застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин.

Зміст податкової консультації фактично зведений до цитування положень ПК України, що не є роз`ясненням поставлених питань.

Разом з тим, щодо висновків податкового органу, викладених в індивідуальній податковій консультації від 01.05.2024 № 2520/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 512-516 Цивільного Кодексу України (ЦКУ) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір переведення боргу (заміни боржника у зобов`язанні) укладається зазвичай у формі тристороннього договору (кредитор, первісний боржник, новий боржник).

Відповідно до п.п. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податкового кредиту за операціями з продажу та придбання товарів (послуг) здійснюється відповідно до п. 187.1 ст.187 та пп.198.1, 198.2 ст. 198 ПКУ.

Укладення договору переведення боргу не призводить до податкових наслідків щодо ПДВ, оскільки за ним передається зобов`язання, яке не є товаром чи послугами.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПКУ об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Водночас, пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ визначено, що тимчасово, до 01 січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/ або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 розділу V ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2026 року.

Під поняттям «касовий метод» для цілей оподаткування згідно з розділом V ПКУ розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

З метою застосування підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ іншими видами компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) товарів (послуг) вважається компенсація вартості таких товарів (послуг) будь-яким способом, відмінним від оплати грошовими коштами.

Отже, оскільки за операцією з переведення боргу не відбувається постачання товарів/послуг, а створюються зобов`язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а саме сплатити гроші, то податкових зобов`язань з ПДВ за такою операцією у сторін не виникає.

З наведеного вбачається невідповідність висновків податкової консультації фактичним обставинам справи та приписам чинного податкового законодавства.

З огляду на викладене, спірна індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, пунктів 52.1, 52.3 статті 52 ПК України. В силу вимог частини другої пункту 53.2 статті 53 ПК України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Суд зазначає, що при наданні неякісної або незаконної податкової консультації, контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності, тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але не містить висновків або рекомендацій щодо їх застосування для конкретного платника, який звернувся за таким роз`ясненням, підлягає скасуванню.

Також, суд відхиляє посилання відповідача щодо хибності обраного способу захисту інтересів позивачем, оскільки, як вже зазначено, платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Згідно із статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн, отже, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТЕХНОВА» задовольнити повністю.

2. Визнати противоправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 01.05.2024 № 2520/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТЕХНОВА» сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.