Рішення

від 09.09.2024 по справі 320/30846/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року Київ№ 320/30846/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., за розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» (далі також- позивач/ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також- відповідач/контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2024 №00199520704 та №00199220704 та від 28.05.2024 №00458070704.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду.

09.09.2024 позивачем подано заяву про проведення підготовчого засідання за його відсутності та перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження, представник відповідача щодо закриття підготовчого засідання та перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження поклався на розсуд суд.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, не відображають фактичні обставини справи, порушення вимог податкового законодавства є надуманими, а відтак прийняті податкові повідомлення-рішення, вимога, рішення про застосування штрафних санкцій є незаконними та необґрунтованими.

Відповідач подав письмовий відзив на позов в якому проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. Вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість за листопад 2023 року, яке становить більше 100 тис. грн.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено:

- порушення платником податку п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197, абзацу «б» п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2023 року у розмірі 20 000 000 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2023 року на 51 398 369 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого відсутня реєстрація податкових накладних.

За результатами перевірки складено акт від 15.02.2024 №12473/26-15-07-04-01-33599166 та винесено податкові повідомлення-рішення від 15.03.2024 року

- №00199520704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2023 року у сумі 51 398 369,0 грн.;

- №00199220704 про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого в декларації з ПДВ за листопад 2023 року у сумі 20 000 000,0 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 25% від суми завищення у розмірі 5 000 000,0 грн.;

- №00199560704 про застосування штрафних фінансових санкцій за несвоєчасну реєстрацію податковий накладних за податкові звітні періоди липень 2020 року - листопад 2023 року у сумі 105 440,0 грн.

Не погодившись із вищезгаданими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДПС України. Рішенням за результатами розгляду скарги від 23.05.2024 №15326/6/99-00-06-01 04-06 ДПС України частково задовольнила скаргу та скасувала податкове повідомлення-рішення від 15.03.2024 №00199560704 у сумі 102 000,0 грн., а в іншій частині залишила без змін.

Відповідач з посиланням на Рішенням ДПС України за результатами розгляду скарги від 23.05.2024 №153x6/6/99-00-06-01-04-06 прийняв податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024 №00458070704 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 3400,0 грн. за відсутність складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних за листопад 2023 року.

Відповідач з посиланням на Рішенням ДПС України за результатами розгляду скарги від 23.05.2024 №153x6/6/99-00-06-01-04-06 прийняв податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024 №00458070704 про застосування до Позивача штрафних санкцій у розмірі 3400,0 грн. за відсутність складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних за листопад 2023 року.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України (далі- ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України .

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 199.1. статті 199 ПК України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт надання послуги особою, яка вказана в первинних документах, наданих платником податків. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суд, аналізуючи висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, що надані сторонами під час розгляду спору по суті, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером - 335991626552.

Товариством була подана податкова декларація по декларації з ПДВ за листопад 2023 року від 20.12.2023 року № 9346529747, у якій з урахуванням уточнюючого розрахунку до декларації від 04.01.2024 року № 9000355327, була визначена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за рахунок платника податку у банку у сумі 20 000 000,0 грн.

Вказана обставина слугувала підставою для призначення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні суми бюджетного відшкодування за листопад 2023 року, про що ГУ ДПС у м. Києві видано наказ від 16.01.2024 року №197-п. Результати проведеної перевірки оформлені Актом перевірки.

Як вбачається з Акту перевірки, підставами для формування висновків контролюючого органу про виявлення порушення податкового законодавства та відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ є порушення позивачем:

1)не визнання посадовими особами контролюючого органу податкового кредиту з ПДВ у сумі - 71 398 368,75 грн., сформованого позивачем під час придбання робіт (послуг) з будівництва об`єктів житлової нерухомості до дати постачання новозбудованого житла на користь покупців, та не реєстрацією в зв`язку з цим податкових накладних на суму зазначеного податкової з кредиту;

пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197, абзацу «б» п. 198.5 ст. 198 ПК України, яке полягає у не нарахуванні податкових зобов`язань по ПДВ у сумі 71 398 368,75 грн. по будівельно-монтажних та інші роботи, пов`язаних зі створенням об`єкта будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на вул. Львівська, 15 у Святошинському районі м. Києва, під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, оскільки передача у власність готового новозбудованого об`єкта житлової нерухомості є наступним постачанням житла, що звільняється від оподаткування;

п. 200.4 ст. 200 ПК України, яке полягає у допущення методологічної помилки при заповненні податкової декларації з ПДВ за листопад 2023 року в зв`язку з невірним розшифруванням в додатку № 3 та додатку № 2 до декларації періодів виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ.

Актом перевірки встановлено та не заперечується позивачем, що підставою виникнення від`ємного значення ПДВ у листопаді 2023 року було перевищення обсягів придбання будівельних робіт над обсягами постачання товарів/робіт/послуг на митній території України в зв`язку із замовленням (придбанням) у поточному та попередніх звітних періодах робіт з будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення за адресою: вул. Львівська, 15 у Святошинському районі м. Києва.

Досліджуючи питання обґрунтованості висновку відповідача щодо порушення позивачем пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197, абзацу «б» п. 198.5 ст. 198 ПК України, суд виходить з наступного.

Так, між ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС», як Замовником, і ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДЕВЕНСТРОЙ» (код 37000870), як Генпідрядником, було укладено Договір підряду на капітальне будівництво від 23.01.2013 №23/01-2013 (далі за текстом - Договір) за умовами якого Генпідрядник зобов`язується за завданням Замовника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати Роботи відповідно до затвердженої Проектної документації, і передати їх результати останньому у встановлений цим Договором строк, а Замовник зобов`язується надати Генпідряднику Будівельний майданчик (фронт робіт), передати йому затверджену проектну, робочу та дозвільну документацію, необхідні Генпідряднику документи, що підтверджують об`єми виконаних на Об`єкті Робіт (Документи про виконання договору на капітальне будівництво попередньою підрядною організацією), проводити оплату виконаних Генпідрядником Робіт та здійсните прийняття виконаних Робіт відповідно до умов цього Договору.

Під Об`єктом Сторони Договору розуміють житловий комплекс та житлові будівлі спеціального призначення на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі м. Києва, будівництво якого здійснюється на будівельному майданчику відповідно до проектної документації.

Будівництво житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення за адресою: вул. Львівська, 15 у м. Києві здійснюється на підставі Дозволів на виконання будівельних робіт 19.11.2013 № ІУ115133230783, від 22.04.2014 року № ІУ115141120529, наданих ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС», як Замовнику будівництва, і ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДЕВЕНСТРОЙ», як Генеральному підряднику.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що об`єми виконання робіт, їх вартість, графік виконання робіт, що виконуються Генпідрядником поетапно згідно з умовами цього Договору, вказуються у додатках до цього Договору, що є невід`ємними частинами цього Договору. Зазначені додатки підписуються уповноваженими представниками Сторін та вступають в дію з моменту їх підписання та скріплення печатками.

Згідно з п.п. 1.1.27 Договору, роботи - це підготовчі, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, пов`язані зі створенням Об`єкта та введенням його в експлуатацію, шо виконуються Генпідрядником чи Субпідрядними організаціями відповідно до умов Договору.

У відповідності до положень п. 1.1.26 Договору, ресурси - це матеріальні ресурси, транспорті засоби, будівельні машини та робоча сила, що використовуються для виконання робіт.

Ціна договору (Договірна ціна) визначається Сторонами як сума вартості проведених Генпідрядником згідно з цим Договором робіт на підставі затвердженої Проектної документації та складає компенсацію витрат Генпідрядника і належної йому винагороди (п. 4.1 Договору).

Згідно з положеннями п. 4.2. Договору вартість робіт цього Договору, на обсяг будівництва 188 066,3 кв. м., орієнтовно становить 825 000 000,0 грн., у тому числі ПДВ (20 %) 137 500 000,0 грн. Ця вартість робіт є динамічною, однак не може бути змінена сторонами в сторону збільшення в односторонньому порядку. Остаточне визначення вартості робіт здійснюється за фактом виконання Генпідрядником робіт на підставі наданих документів про виконання договору на капітальне будівництво, прийняття робіт Замовником та підписання ним Актів приймання виконаних робіт.

Договірна ціна (вартість робіт) може коригуватися тільки за взаємною згодою Сторін. Уточнення договірної ціни здійснюється при виникнення незалежних від Генпідрядника обставин, що зумовлюють збільшення витрат на виконання робіт (п. 4.3. Договору).

Пунктом 5.3.1. Договору визначено, що приймання виконаних Генпідрядником робіт проводиться щомісяця Замовником (уповноваженим представником) у відповідності до умов цього Договору шляхом розгляду наданих Генпідрядником документів про виконання договору на капітальне будівництво та з врахуванням фактичного обсягу виконання робіт на Будівельному майданчику.

Замовник приймає виконані Генпідрядником належним чином роботи шляхом підписання Акту приймання виконаних робіт та довідок Ф КБ-3, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи (п. 5.3.2. Договору).

Генпідрядник не пізніше останнього робочого дня кожного місяця готує документи про виконання договору на капітальне будівництво в тому числі три примірника Акту приймання виконаних Робіт та довідки Ф № КБ-3 із зазначенням в них обсягу та вартості виконаних робіт, підписує їх і надсилає Замовнику (п. 5.3.3. Договору).

Згідно з положеннями п. 5.3.4. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після виконання договору на капітальне будівництво зобов`язаний:

-прийняти виконані належним чином роботи, підписати Акти приймання виконаних робіт та довідки Ф № КБ-3 та повернути Генпідряднику два примірники підписаного Акту приймання виконаний робіт та довідки Ф № КБ-3, або

-надати Генпідряднику мотивовану письмову відмову в прийнятті робіт і підписанні Актів приймання виконаних робіт та довідки Ф № КБ-3.

Після виконання всіх робіт, передбачених Договором, Сторони протягом 10 (десяти) календарних днів складають Акт здачі-приймання Об`єкту (п.п. 5.3.12. Договору).

У відповідності до положень п.п. 5.3.13 Договору датою виконання всіх робіт, передбачених Договором, є дата підписання державною комісією акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 (або іншого нормативного документа, який буде чинним на момент приймання в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта) або дата виправлення Генпідрядником чи третьої особою за рахунок Генпідрядника усіх виявлених недоліків і зняття зауважень, що визначається підписаним Сторонами актом, в залежності від того, яка подія настане пізніше.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що Замовник після підписання цього Договору за заявками Генпідрядника може проводити авансування робіт для проведення підготовчих витрат, закупівлі ресурсів та матеріалів та здійснення інших витрат, необхідних для виконання робіт.

Згідно з положеннями п. 10.1. Договору забезпечення будівництва технологічним, енергетичним, обладнанням, апаратурою, інструментом та будь-яким іншим устаткуванням покладається на Генпідрядника.

Генпідрядник виконує роботи, передбачені цим Договором, зі своїх матеріалів, вартість яких узгоджена з Замовником, відповідаючи перед ним за їх доброякісність (п. 10.2. Договору).

Закупівлю, узгоджену з Замовником, одержання, складування, збереження необхідних для виконання робіт матеріальних ресурсів та устаткування здійснює Генпідрядник. Він контролює кількість, якість та комплектність постачання цих ресурсів, на ньому лежить ризик їх випадкової втрати та пошкодження, і до моменту відшкодування їх вартості Замовником вони залишаються власністю Генпідрядника (п. 10.3. Договору).

Таким чином, у відповідності до наведених положень Договору підряду на капітальне будівництво від 23.01.2013 № 23/01-2013 ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДЕВЕНСТРОЙ», як Генпідрядник, зобов`язувалась виконати для ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» комплекс підготовчих, будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, пов`язаних зі створенням та введенням в експлуатацію житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі м. Києва. Здача-приймання вказаних робіт проводиться поетапно, щомісячно з врахуванням їх фактичного обсягу на Будівельному майданчику згідно Актів приймання виконаних робіт та довідок Ф № КБ-3, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи. При цьому, забезпечення будівництва технологічним, енергетичним, обладнанням, апаратурою, інструментом та будь-яким іншим устаткуванням та матеріалами покладається на Генпідрядника.

Після виконання всіх робіт, передбачених Договором, на дату підписання державною комісією акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта відповідно до вимог Постанови КМУ від 22.09.2004р. № 1243, Сторони складають Акт здачі приймання Об`єкту.

На виконання умов зазначеного Договору протягом липня 2020 року - листопада 2023 року Генпідрядник виконував, а Замовник отримував комплекс будівельно-монтажних та інших робіт, пов`язані х зі створенням об`єкта будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення по вул. Львівська, 15 у Святошинському районі м. Києва. Вартість виконаних підрядних робіт підтверджується Актами приймання виконаних робіт та довідками Ф № КБ-3.

Керуючись положеннями ст. 187, ст. 201 ПК України ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДЕВЕНСТРОЙ» на дату першої події (отримання коштів від Замовника чи підписання Актів приймання виконаних робіт), протягом липня 2020 року - листопада 2023 року було складено та зареєстровано на адресу Позивача податкові накладні на операції з поставки згаданих вище робіт. На підставі таких податкових накладних ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС», керуючись приписами ст. 198, ст. 201 ПК України протягом зазначеного періоду цілком формувало та відобразило в податковому обліку та у деклараціях по ПДВ податковий кредит у загальній сумі 71 398 368,75 грн.

У бухгалтерському обліку розрахунки за будівельні роботи з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДЕВЕНСТРОЙ» в частині передплат обліковуються Позивачем з використанням субрахунків 3711 «Розрахунки за виданими авансами (в національній валюті)», а в частині оприбуткування будівельно-монтажних робіт - з використанням субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Облік вартості безпосередньо будівництва житлового комплексу та житлових будівель спеціального призначення, розташованого на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі м. Києва, здійснюється ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» по дебету субрахунку 231 «Виробництво», на якому проводиться накопичення будівельних витрат з наступним їх списанням до складу вартості готового об`єкту з кредиту субрахунку 231 «Виробництво» у дебет субрахунку 26 «Готовий об`єкт будівництва». Списання буде проводитись на дату введення збудованих об`єктів в експлуатацію згідно підписаного державною комісією Акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта.

Так, пунктом 198. ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної, діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, мі щем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з вимогами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності до положень п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податково о періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до положень п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими з плануються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, складені ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДЕВЕНСТРОЙ» на операції з поставки будівельних та інших робіт за Договором податкові накладні, які зареєстровані у ЄРПН є підставою для включення Позивачем сум ПДВ за такими податковими накладними до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів (липень 2020 року - листопад 2023 року). При цьому право ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» на податковий кредит з ПДВ, у відповідності до положень п. 198.3 ст. 198 ПК України, не залежить від того, чи такі роботи почали використовуватися з оподатковуваних операціях протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював Позивач оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості, крім першого постачання таких об`єктів.

У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлової нерухомості) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлової нерухомості) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) з спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлової нерухомості) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення йою з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

У цьому підпункті перше постачання неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості означає першу передачу спеціального майнового права на відповідний об`єкт покупцю за договором купівлі-продажу неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості (перший продаж) від замовника будівництва/девелопера будівництва, за яким зареєстровано спеціальне майнове право на відповідний об`єкт.

Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об`єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (об`єкт житлової нерухомості).

Операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18, «Зміст норм підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України дає підстави для висновку, що операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва (зокрема, за рахунок власних коштів забудовника, чи за рахунок залучених забудовником коштів, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва). Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

У свою чергу, операції з подальшого постачання житла (об`єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування.

Отже, у вигадку, коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатись операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на ф зичних осіб, в розумінні норм Податкового кодексу України, не буде вважатись операцією з першого постачання житла, а тому дана операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість відповідно до статті 197 ПК України».

Аналогічний висновок щодо застосування норм підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постановах від 28.05.2021 у справі № 120/1565/19-а, від 10.12.2019 у справі №817/223/15.

З огляду на вище викладене та наведені правові висновки Верховного Суду суд приходить до висновку, що операції між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА KOМПАНІЯ «ДЕВЕНСТРОЙ» та Позивачем є операціями з поставки будівельних підрядних робіт, які оподатковуються у загальному порядку, та такі операції не є операції ми з першого постачання житла.

Саме подальше реєстрація на Позивача права власності на збудоване житло буде вважатись його першою поставкою згідно з п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України.

В свою чергу, продаж житлової нерухомості Позивачем та реєстрація права власності на покупців (будь-яких приватних осіб) - це буде друга поставка, за фактом якої у Позивача виникнуть податкові зобов`язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України по податковим накладним, які використовуються у операціях, що звільнені від оподаткування.

Таким чином, у відповідності до наведених положень ПК України та висновків Верховного Суду звільненню від оподаткування ПДВ будуть підлягати операції з постачання новозбудованого житла від Замовника будівництва - ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» на користь покупців житлової нерухомості.

Щодо застосування до спірних правовідносин приписів п. 198.5 ст. 198 ПК України, суд погоджується із доводами позивача та зазначає наступне.

Згідно з вимогами п. 198.5 ст. 198 ПК України Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 89 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема:

6)в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактами ого використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, на підставі наведених положень абз. «б» п. 198.5 ст. 198 ПК України можна стверджувати про те, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з вартості придбання товарів, робіт (послуг), та скласти не пізніше останнього дня звітне го (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197 ПК України.

Податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до законодавства.

Суд також наголошує на тому, що ані станом на дату проведення перевірки, ані станом на день звернення до суду, житловий комплекс та житлові будівлі спеціального призначення, розташовані на вул. Львівській, 15 у Святошинському районі м. Києва ще не були збудовані за не були введені в експлуатацію. Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта наразі відсутній. Вказані обставини підтверджуються Актом перевірки.

Відтак, у ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» були відсутні неоподатковані (звільненні від оподаткування ПДВ) операції у звітному та минулому періодах.

Таким чином, у Товариства не виникав обов`язок згідно абз. «б» п. 198.5 ст. 198 ПК України визначати податкові зобов`язання у сумі вартості придбаних з ПДВ у Генпідрядника будівельно-монтажних робіт, складати та реєструвати зведені податкові накладні. Такі податкові зобов`язання виникнуть у ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» та зобов`язання щодо складенні та реєстрації в ЄРПН зведених податкових накладних за підсумками звітних періодів, в яких Товариством буде проведено операції з поставки (продажу) житлової нерухомості Покупцям (операції з другого постачання житла).

З огляду на наведене, висновки Акту перевірки про порушення Позивачем вимог п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197, п. 198.5 ст. 198 ПК України ґрунтуються на помилковому тлумаченні згаданих норм податкового законодавства.

За відсутності підстав для складення зведених податкових накладних (відсутність фактів проведення неоподаткованих ПДВ операцій), вимога про реєстрацію таких податкових накладних є передчасною, а відтак, і застосування до Позивача штрафних санкцій у сумі 3400,0 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 28.05.2024 №00458070704 - є протиправним.

Досліджуючи питання обґрунтованості висновку відповідача щодо порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 ПК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітно о податкового періоду.

Відповідно до п 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються cуми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту в зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), а саме - наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної зареєстрованої у ЄРПН або митної декларації.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Абзацом б) п. 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому oргану податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст.200 ПК України).

Згідно з вимогами пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 200.7.2 п.200.7 ст.200 ПК України визначено, що заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному по рядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійсни є казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачу платіжних послуг і а/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Таким чином, відповідно до наведених вище приписів ПК України можна стверджувати про те, що обов`язковими передумовами для отримання платником ПДВ права на бюджетне відшкодування є:

1)наявність від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за відповідний звітний період;

2)сплата від`ємного значення платником податку постачальникам або до державного бюджету у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг);

3)наявності реєстраційного ліміту на дату подання декларації з податку на додану вартість, не меншого від суми заявленого бюджетного відшкодування.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що у наведених вище нормах ПК України:

-не зазначено, що контролюючий орган може відмовити у наданні бюджетного відшкодування ПД 3 в зв`язку з невірним відображенням у додатках до декларації з ПДВ суми бюджетного відшкодування в розрізі звітних (податкових) періодів та сформованих сум від`ємних значень з податку па додану вартість, за умови підтвердження перевіркою правомірності формування та сплати у повному обсязі постачальникам від`ємного значення, що включається до бюджетного відшкодування;

-не згадується як передумова до відшкодування ПДВ про необхідність розшифрування платником податку від`ємного значення, сплаченого постачальникам (підрядникам) у поточному чи минулих звітних періодах або до державного бюджету, заявленого до бюджетного відшкодування на його поточний рахунок у банку, у межах суми реєстраційного ліміту;

-не міститься посилання на можливість відмови контролюючим органом у бюджетному відшкодуванні платнику податку у випадку допущення ним методологічних помилок щодо невірного розшифрування від`ємного значення з ПДВ по періодам його виникнення у додатку 2 до декларації з ПДВ.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на бюджетне відшкодування ПДВ, тому висновки посадових осіб контролюючого органу про його незаконне декларування та про відмову від відшкодування у повному обсязі є необґрунтованими та суперечать вимогам діючого законодавства України.

Також, суд звертає увагу, що жодних інших норм, які б вказували на порушення ТОВ «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» положень податкового законодавства в Акті перевірки не зазначено, а допущення методологічних помилок платником податку при заповненні декларацій з ПДВ за жовтень і листопад 2023 року та додатку №3 до декларації з ПДВ за листопад 2023 року щодо невірного розшифрування від`ємного значення по періодам його виникнення, за відсутності порушень норм ПКУ, не може бути підставою для відмови Товариству контролюючим органом у бюджетному відшкодуванні ПДВ.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальності здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку що висновки контролюючого органу в частині встановлення порушень податкового законодавства, що мало наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим у суду наявні всі підстави прийти до висновку оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції №59 від 25.06.2024 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 30 280,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2024 №00199520704, №00199220704 та від 28.05.2024 №00458070704.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС» (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 38, ЄДРПОУ 33599166) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.